Ухвала суду № 56094739, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2016 р. м. Київ К/800/44460/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги:

1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

2. Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року

у справі №806/1427/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1)

до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (надалі - Малинська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Малинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області №0002191700 від 30.03.2015 року та рішення про застосування штрафних санкцій про донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.03.2015 року №0002201710.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2015 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення Малинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області №0002191700 від 30.03.2015 року в частині суми основного платежу 9168,24 грн. та нарахованих штрафних санкцій 458,41 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Також, до суду касаційної інстанції звернувся відповідач, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Малинська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційна скарга відповідача частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, Малинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, про що складено акт №77/17-222/НОМЕР_1 від 16.03.2015 року.

За наслідками проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 та п.177.2 та п.177.4 ст. 177 та вимог п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, оскільки за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в зв'язку з чим донараховано податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на суму 21878,97 грн.

- п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст. 7 та ч.2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: занижено суму доходу, на який нараховуються єдиний внесок, з врахуванням максимальної величини на суму 159520,23грн. в тому числі, за 2011 рік - на суму 26842,27 грн., за 2013 рік - на суму 132677,96 грн., в результаті чого занижено суму єдиного внеску, що підлягає сплаті до бюджету на 55353,54 грн., чим порушено ч.2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в тому числі, за 2011 рік - на суму 9314,29 грн., за 2013 рік - на суму 46039,25 грн.

На підставі названого акту перевірки Малинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0002191700 від 30.03.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в загальній сумі 33838,46 грн. в тому числі 21878,97 грн. - за основним платежем, 11959,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.03.2015 року №0002201710, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 6466,78грн.

На думку податкового органу, порушення виникли через включення позивачем до складу витрат сум витрат, документально не підтверджених (не оплачених) у розмірі 142124,96грн. Такі витрати відхилені контролюючим органом по господарським операціям позивача з наступними контрагентами: ПП «Алкіона» в сумі 53426,48 грн., ТОВ «Александров Б.А.» в сумі 1493,00 грн., ТОВ «ПТР - Ресурс» в сумі 504,35 грн., ТОВ «Толк» в сумі 75523,89грн., ТОВ «МКГ - Бізнес» в сумі 39601,50 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Судами встановлено, що між позивачем (Покупець) та контрагентами: ТОВ «МКГ - Бізнес», ТОВ «Толк», ТОВ «ПТР - Ресурс», ТОВ «Александров Б.А.», ПП «Алкіона» (Постачальники) укладено договори поставки, за умовами яких Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця ТМЦ, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах договорів.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що фактична оплата позивачем за отримані від ТОВ «Александров Б.А.» (1493,00 грн.), ТОВ "МКГ - Бізнес" (39601,50 грн.) та ТОВ «Толк» (75523,89 грн.) ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями на суму 116618,39 грн., а факт оплати за ТМЦ, отриманих від контрагентів ТОВ «ПТР - Ресурс» та ПП «Алкіона» не підтверджено документально на суму 53930,83 грн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу України.

На думку судів попередніх інстанцій, оскільки витрати позивача по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ПТР - Ресурс» та ПП «Алкіона» в сумі 53930,83 грн. не підтверджені документально, вони не можуть включатися до їх переліку в спірному періоді.

Таким чином, як зазначено судами, податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0002191700 від 30.03.2015 року в частині суми основного платежу 9168,24 грн. та нарахованої на них штрафних санкцій 458,41 грн. підлягає скасуванню, а в іншій частині - є правомірним.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність рішення Малинської ОДПІ №0002201710 від 30.03.2015 року, виходячи з наступного.

Як зазначено податковим органом, перевіркою повноти відображення у звітності сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, встановлено порушення, а саме: в результаті заниження суми чистого оподатковуваного доходу, зазначеного в п.п.2.1.2 акту перевірки, занижено суму доходу на який нараховується єдиний внесок, з врахуванням максимальної величини на суму 159520,23 грн., чим порушено п.1 ч.2 ст. 6 та п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в тому числі, за І - й квартал 2011 року - діяльністю не займався, доходів не отримував, за ІІ - ІV квартали 2011 року занижено суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 52824,27 грн., в результаті чого, занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок, з врахуванням максимальної величини за 2011 рік на суму 26842,27 грн., (акт планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року від 30.05.2012 року); за 2012 рік - на суму 0,00 грн.; за 1-3 квартали 2013 р. - на суму 132677,96 грн.

Також, податковим органом проводилась виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2012 року, що фіксує заниження суми оподатковуваного доходу на загальну суму 52824,27 грн.

На думку судів попередніх інстанцій, оскільки висновки акту перевірки від 30.05.2012 року не оскаржувались позивачем у встановленому законом порядку, це свідчить про узгодженість таких зобов'язань.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Виходячи з положень ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Під час нового розгляду справи судам необхідно витребувати та, відповідно, дослідити докази, на які посилається позивач, як на підставу неправомірності визначення йому спірної суми штрафних (фінансових) санкцій та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, а також провести відповідні розрахунки.

Крім того, як вбачається з акту перевірки№77/17-222/НОМЕР_1 від 16.03.2015 року, предметом цієї перевірки є правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

При цьому, необхідно враховувати, що контролюючий орган може визначити грошове зобов'язання з урахуванням строків, визначених ст.102 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Покладаючи на позивача обов'язок доведення відсутності його вини у вчинених правопорушеннях, суди тим самим порушили норми процесуального права, а саме приписи наведеної вище статті Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.01.2016 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області - задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Стягнути з Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області судовий збір в сумі 2192,40 (дві тисячі сто дев'яносто дві грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун