Ухвала суду № 56094735, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Київ К/800/67678/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року

у справі № 826/13137/13-а

за позовом Приватного підприємства «Індустріальна компанія «Магнат»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства «Індустріальна компанія «Магнат» задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція) від 01 серпня 2013 року № 0002992240.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року апеляційну скаргу Інспекції на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року залишено без руху, оскільки її подано поза межами десятиденного строку з моменту отримання оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції і Інспекція не порушувала питання про поновлення цього строку.

На виконання вимог названого судового рішення Інспекцією подано заяву про поновлення строку, в якій зазначено про дотримання строків подання (відправлення) апеляційної скарги.

Надаючи оцінку таким доводам інспекції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, постанова суду першої інстанції прийнята у порядку письмового провадження. Вказане судове рішення, як підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 247), отримане уповноваженою особою Інспекції 28 жовтня 2013 року.

Згідно з частиною 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частинами 1 та 9 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Таким чином, з урахуванням наведених норм, та враховуючи факт отримання рішення суду першої інстанції 28 жовтня 2013 року, строк подання апеляційної скарги вважався таким, що не порушений, в разі вчинення наведених дій до 7 листопада 2013 року.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, Інспекцією подано апеляційну скаргу з порушенням строку, встановленого частиною 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак довід відповідача про дотримання строку подання апеляційної скарги не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на положеннях процесуального законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, оскільки викладені в заяві Інспекції обставини не свідчать про поважність підстав пропуску строку, встановленого частиною 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Ю.І. Цвіркун