Ухвала суду № 56094716, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/4913/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Карася О.В.розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року

у справі № 815/3654/14

за позовом Малого приватного підприємства «Контраст»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення- рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство «Контраст» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 року № 0011692301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 01 жовтня 2012 року № 199/22-213/30365649-2116.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 1985111,00 грн.

Підставою для вказаних висновків відповідача, стала відсутність, на його думку, реального виконання господарських операцій позивача з його контрагентами.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0011692301 від 11 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2020 882,00 грн., в тому числі 1985111,00 грн. - за основним платежем, 35771,00 грн. - за штрафними санкціями.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач здійснював господарські взаємовідносини з контрагентами - ТОВ "Забудова світу", ТОВ "Екстра-Білдінг", ТОВ "Тетрабудсервіс". При цьому, реальність здійснених відносин були окремим предметом позапланових перевірок, результати яких оформлено актами №105/23-213/30365649/142 від 21 травня 2012 року та №150/23-213/30365649/1469 від 13 липня 2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, у справі № 1570/5308/2012 за позовом Малого приватного підприємства «Контраст» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0008702301 від 28 травня 2012 року, яке прийнято на підставі акта перевірки №105/23-213/30365649/142 від 21 травня 2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, у справі № 1570/5077/2012 за позовом Малого приватного підприємства «Контраст» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0009892301 від 19 липня 2012 року, яке прийнято на підставі акта перевірки від 13 липня 2012 року № 150/23-213/30365649/1469.

Вказаними судовими рішеннями за участю тих самих осіб встановлена реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Контраст», ТОВ «Забудова світу», ТОВ «Екстра-Білдінг» у періоді, що був предметом перевірки в даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлений в судовому порядку факт реальності здійснених позивачем з контрагентами господарських операцій, а також те, що висновки акта перевірки, що був підставою для винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, базуються виключно на актах перевірки, податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі яких скасовано в судовому порядку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року у справі № 815/3654/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) О.В. Карась