Постанова № 56094504, 12.04.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/2402/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя - Юрков Е.О.

при секретарі - Кисельові К.П.

за участю:представника позивача -ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2В, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду з урахуванням уточнених позовних вимог звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби з вимогами: скасувати та визнати нечинними (недійсними) податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №0000048811 та №0000058811 від 14.01.2011р.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що перевірку було проведено з усуненням платника податків - ТОВ «Дека Сервіс» від участі у перевірці та можливості надання будь-яких пояснень щодо правомірності донарахування податків.

Перевіряючими неправомірно кваліфіковано правочин між ТОВ «Дека Сервіс» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» як фіктивний (недійсний) відповідно до ст. 234 ЦК України, тому інспектор СДПІ не довів жодного доказу наявності умислу всіх сторін правочину, який би підтверджувався вироком суду по кримінальній справі, а також інспектор СДПІ не врахував те, що зазначений правочин є оспорюваним правочином і може визнаватися недійсним виключно в судовому порядку.

Отже, усе вищезазначене свідчить про незаконність дій службової особи СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську при проведенні документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дека Сервіс» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.01.2009р. по 21.10.2010р., а також незаконність акту перевірки №4135/08-02/1-33474621 від 22.12.2010р. та недійсність прийнятих 14.01.2011 року податкових повідомлень-рішень №0000048811 та №0000058811.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення на позов у яких зазначено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були винесені СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську на підставі акту від 22.12.2010р. №4135/08-02/1-33474621 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дека Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.01.2009 року по 21.10.2010 року.

Даний Акт було прийнято за результатами перевірки, проведеної на підставі постанови від 14.10.2010р. про призначення документальної перевірки слідчого, слідчої оперативної групи старшого слідчого слідчого відділення податкової міліції СДПІ ВПП капітана податкової міліції ОСОБА_4

В ході перевірки правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по роботах отриманих від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період серпень 2008 року по березень 2010 року від 14.10.2010р. №823/23-10/34981754.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «С.Дж.Р.Груп» вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання зазначених норм законодавства у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

В провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч.5 Кримінального кодексу України згідно з постановою від 27.09.2010 року.

Також, пояснення працівників ТОВ «Дека Сервіс» свідчать про відсутність фактичного здійснення будь яких робіт з боку ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Даними почеркознавчої експертизи було встановлено, що підписи на всіх досліджених документах не відповідають підпису директора ОСОБА_5 та зроблено висновок про створення невідомою групою осіб з метою прикриття особистої незаконної діяльності фіктивних суб'єктів господарювання серед яких ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Таким чином, відповідач вважає, що в порушення пп.7.4.1. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, ч.І, 2 ст.9 Закону №996. ст.93 ,ч.1 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 та ч.2 ст.207, ч.І ст. 216, ст.228, ст. 234 ЦК України, ст.1 Закону №755 ТОВ «Дека Сервіс» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1615803,76 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» у звязку з нікчемністю правочину укладеного між підприємствами, в т.ч. по періодах: за лютий 2009 року на суму 66652,55 грн., за квітень 2009 року на суму 159932,81 грн., за травень 2009 року на суму 127 500,00 грн., за червень 2009 року на суму 110 250,00 грн., за липень 2009 року на суму 146 956,40 грн., за серпень 2009 року на суму 99 625,00 грн., за вересень 2009 року на суму 124 624,88 грн., за жовтень 2009 року на суму 76 375,00 грн., за листопад 2009 року на суму 55 375,00 грн., за грудень 2009 року на суму 390 276,50 грн.. за січень 2010 року на суму 55 375,00 грн.. за лютий 2010 року на суму 86 885,20 грн., за березень 2010 року суму 115 975,42 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №410527 від 13.06.2007р., товариство з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс» зареєстровано у виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради за реєстраційний номер № 12241020000011132, код за ЄДРПОУ: 33474621.

Місцезнаходження відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.03.2012р.: юридична адреса - 49000, Дніпропетровська обл. м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова буд. 48, фактична адреса: 49089, Дніпропетровська обл. м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля буд. 35.

22.12.2010 року фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на підставі постанови про призначення документальної перевірки від 14.10.2010р. слідчого СОГ - старшого слідчого слідчого відділення ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську капітана податкової міліції ОСОБА_4 згідно з п.1 ст.11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дека Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджет при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.01.2009 року по 21.10.2010 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки №4135/08-02/1-33474621 від 22.12.2010р. «Про результати документальної невинної перевірки ТОВ «Дека Сервіс», код ЄДРПОУ 33474621 з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.01.2009 року по 21.10.2010 року».

Перевіркою встановлено порушення:

1.п.5.1, п.п.5.3.9 и.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про

оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) ч.1,2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.93, ч.І ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 та ч.2 ст.207, ч.І ст. 216, ст.228, ст. 234 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-ІV, із змінами і доповненнями, ст.1 Закону України від 15.05.2003р. №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 2019756 грн., в т.ч. за 1 квартал 2009 року на 83316 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 497104 грн., за 3 квартал 2009 року па суму 464008 грн., за 4 квартал 2009 року па суму 652533 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 322795 грн. у в'язку з нікчемністю правочину укладеного між підприємствами.

2.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від

03.04.97 №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, ч.1,2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.93, ч.І ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 та ч.2 ст.207, ч.І ст. 216, ст.228, ст. 234 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-ІV, із змінами і доповненнями, ст.1 Закону України від 15.05.2003р. №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1615803,76 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» у зв'язку з нікчемністю правочину укладеного між підприємствами, в т.ч. по періодах: за лютий 2009 року на суму 66652,55 грн., за квітень 2009 року на суму 159932,81 грн., за травень 2009 року на суму 127500,00 грн.. за червень 2009 року на суму 110250,00 грн., за липень 2009 року на суму 146956,40 грн., за серпень 2009 року на суму 99625,00 грн., за вересень 2009 року на суму 124624,88 грн., за жовтень 2009 року на суму 76375,00 грн., за листопад 2009 року на суму 55375,00 грн., за грудень 2009 року на суму 390276,50 грн., за січень 2010 року на суму 55375,00 грн., за лютий 2010 року на суму 86885,20 грн., за березень 2010 року на суму 115975,42 грн.

За результатами перевірки, оформленої актом №4135/08-02/1-33474621 від 22.12.2010р., відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.01.2011р. №0000048811/0, яким ТОВ «Дека Сервіс» було збільшено суму грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 2 524 695,00 грн., з яких за основним платежем 2 019 756,00 грн., за штрафними санкціями 504 939,00 грн. та від 14.01.2011р. №0000058811/0, яким ТОВ «Дека Сервіс» було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 2 019 755,00 грн., з яких за основним платежем 1 615 804,00 грн., за штрафними санкціями 403 951,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, на підставі якого були винесені вищевказані податкові повідомлення-рішення, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся до ДПА у Дніпропетровській області та до ДПА України. Проте податкові повідомлення-рішення від 14.01.2011р. за результатами розгляду скарг було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Згідно п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 5 п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу передбачено, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно п. 79.1 ст.79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Кодексу - отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Дека Сервіс» №4135/08-02/1-33474621 від 22.12.2010р. - перевірка була проведена на підставі постанови про призначення документальної перевірки від 14.10.2010р. слідчого СОГ - старшого слідчого слідчого відділення ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську капітана податкової міліції ОСОБА_4 згідно з п.1 ст.11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Суд вважає, що відповідачем при проведенні перевірки було порушено вимоги Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та Наказу Державної податкової адміністрації в Україні від 10 серпня 2005р. № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005р. за №925/11205 та який був чинним до моменту опублікування Наказу Державної податкової адміністрації в Україні від 22.12.2010р. № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за № 34/18772).

Статтю 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» на момент перевірки підприємства позивача та складання акту перевірки було виключено на підставі Закону України від 02.12.2010р. № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України».

Відповідно до п. 1.2 Наказу Державної податкової адміністрації в Україні від 10 серпня 2005р. № 327 - невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.11 Наказу № 327 передбачено, що у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення до органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.

Згідно з п. 4.2. Наказу № 327 - акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.

Пункт 4.3. Наказу № 327 встановлює, що - підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Пункт 4.9 Наказу № 327 передбачає, що у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби для ознайомлення та підписання акта невиїзної документальної перевірки у строки, визначені у пункті 4.2. цього розділу, складається акт неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби.

Таким чином, Наказ № 327 передбачає наявність наступних документів та послідовність їх складання:

-письмове запрошення органу податкової служби посадових осіб суб'єкта

господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки;

- (у разі неявки посадових осіб протягом 10 днів з моменту отримання запрошення)

акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби;

-акт невиїзної документальної перевірки;

-запрошення для підписання акту.

-акт неявки для ознайомлення та підписання акту.

Однак, письмове запрошення на невиїзну документальну перевірку ТОВ «Дека Сервіс» отримано не було. Докази отримання зазначених документів ТОВ «Дека Сервіс» Відповідачем до суду надані не були.

Посилання відповідача на лист від 17.12.2010р. № 44170/10/08-02/1, яким посадові особи ТОВ «Дека Сервіс» були запрошені на 14.00 годину 22.12.2010р. до відповідача для ознайомлення та підписання акту невиїзної документальної перевірки, не може, відповідно до норм чинного законодавства, вважатися запрошенням на перевірку, оскільки:

- по-перше, не є таким за своєю суттю оскільки, листом від 17.12.2010р. посадові

особи запрошуються не на перевірку (п.1.11 Наказу № 327), а на підписання акту перевірки (п. 4.3. Наказу № 327);

-по-друге, лист було складено через 2 дні після завершення перевірки, що,

відповідно, унеможливлює участь при її проведенні;

-по-третє, в матеріалах справи взагалі відсутні докази отримання такого листа ТОВ

«Дека Сервіс».

Проте акт неявки посадових осіб ТОВ «Дека Сервіс» для підписання акту перевірки був складений 22.12.2010р., що суперечить п.1.11 Наказу № 327, яким передбачено 10 днів після отримання письмового запрошення для складання акту про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не було дотримано процедури оповіщення та запрошення уповноважених осіб позивача на перевірку чим фактично було позбавлено їх законного права на участь у перевірці та можливості надавати заперечення, пояснення, тощо з приводу питань, що виникають в ході перевірки та усунено їх від участі у перевірці.

Тому посилання відповідача в акті перевірки на те, що перевірка була проведена з відома генерального директора Алпсой Ідріса та головного бухгалтера ОСОБА_6 є безпідставним.

Стосовно висновку в акті перевірки №4135/08-02/1-33474621 від 22.12.2010р. щодо нікчемності правочину укладеного між ТОВ «Дека Сервіс» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» суд зазначає наступне.

Протягом 2009р. між ТОВ «Дека сервіс» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було укладено договори на виконання робіт. Договори складені та підписані з боку Замовника - ТОВ «Дека Сервіс» в особі генерального директора Алпсой Ідріса та Виконавцем - ТОВ «С.Дж.Р.Груп» в особі директора ОСОБА_5. Після виконання робіт було складено акти виконаних робіт та здійснено розрахунки у безготівковій формі.

Вищезазначені документи були досліджені відповідачем при перевірці, що підтверджується актом перевірки та наданими запереченнями відповідача на позов, а саме:

-декларації з податку на прибуток підприємства за період 01.01.09 по 31.03.10 з

додатками;

-податкові декларації з ПДВ за період 01.01.09 по 31.03.10 з додатками та

уточнюючими розрахунками;

-первинні документи щодо взаємовідносин ТОВ «Дека Сервіс» з ТОВ

«С.Дж.Р.Груп»;

-акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення;

-реєстри отриманих податкових накладних за період з 01.01.09 по 31.03.10;

-журнал-ордер/відомість порах.6311;

-пояснення посадових осіб підприємства.

Однак, згідно висновків наведених в акті перевірки встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 2 019 765 грн. у зв'язку з нікчемністю правочину укладеного між підприємствами ТОВ «Дека Сервіс» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Також, встановлено заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1 615 803,76 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» у зв'язку з нікчемністю правочину укладеного між підприємствами.

В основу тверджень про нікчемність правочину було покладено протокол допиту свідка від 18.08.2010р. директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_7, який, згідно інформації наведеній в акті перевірки фактично жодного відношення до функціонування даного підприємства не мав, а лише рахувався директором і ніякої діяльності від його імені не здійснював.

Однак, Постановою старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України капітана податкової міліції ОСОБА_8 про закриття кримінальної справи № 69-107 в частині від 27 квітня 2011р., (яка надана до справи), кримінальну справу порушену відносно ОСОБА_7 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2, ст. 205 КК України, - закрито за відсутністю складу злочину.

Відповідно до наведеної Постанови ОСОБА_7, показав, що він дійсно є засновником, а також директором підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Згідно з тією ж постановою в матеріалах кримінальної справи немає жодних фактичних даних, які вказують на скоєння злочину ОСОБА_7, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а тому посилання на висновок почеркознавчої експертизи також є безпідставним.

Таким чином, складаючи Акт перевірки та виносячи податкові повідомлення рішення, перевіряючі порушили принцип презумпції невинуватості, не маючи належних доказів, до завершення слідства у справі та винесення обвинувального вироку фактично звинуватили директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_7, у скоєнні злочину, який він не скоював та визнали нікчемними правочини з цих підстав.

Стосовно посилань, відповідача на протоколи допитів співробітників ТОВ «Дека Сервіс» з яких відповідач дійшов висновку про неможливість реального здійснення ТОВ «С.Дж.Р.Груп» діяльності з організації ремонтних робіт суд зазначає, що згідно акту перевірки було допитано Генерального директора та головного бухгалтера ТОВ «Дека Сервіс», які підтвердили укладання договорів та виконання робіт ТОВ «С.Дж.Р.Груп», також було допитано директора по технічній експлуатації ТОВ «Дека Сервіс» який повідомив, що в 2009р. укладанням договорів не займався, і хто заключав договір з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» йому не відомо.

Крім того, було допитано начальника служби моніторингу та ремонту обладнання, начальника відділу організації експлуатації та ремонту, інженера та інженера служби моніторингу організації і ремонту обладнання, яким, згідно наданих пояснень, нічого не відомо про ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Тобто, всього було допитано 7 (сім) осіб. При цьому протягом 2009-2010р. кількість працівників ТОВ «Дека Сервіс» була більше ніж 100 осіб. Посадові інструкції які б визначали обов'язки тих чи інших робітників їх підпорядкування та відповідальність на підприємстві відсутні. Також, із 17 інженерів, що працювало на підприємстві на момент допиту було допитано тільки 2.

Таким чином, встановлення відповідачем відсутності виконання договору на підставі пояснень лише чотирьох вибіркових осіб із ста є неприпустимим, необ'єктивним та упередженим.

Також, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Водночас відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від. 16.07.1999р. № 996-XIV - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 (який діяв у перевіряємому періоді).

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як передбачено п.п.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону № 168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену із повним дотриманням правил щодо її складання згідно вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону № 168.

Згідно п.п 7.2.3 п. 7.2 статті 3 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п 7.2.4 п. 7.2 статті 3 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Також, у судовому засіданні на підтвердження реальності взаємовідносин були досліджені належним чином оформлені первинні документи ТОВ «Дека Сервіс» зі своїм контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп», а саме:

-договори на виконання робіт;

-декларації з податку на прибуток підприємства за період 01.01.09 по 31.03.10 з

додатками;

-податкові декларації з ПДВ за період 01.01.09 по 31.03.10 з додатками та

уточнюючими розрахунками;

-первинні документи щодо взаємовідносин ТОВ «Дека Сервіс» з ТОВ

«С.Дж.Р.Груп»;

-акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення;

-реєстри отриманих податкових накладних за період з 01.01.09 по 31.03.10;

-журнал-ордер/відомість порах.6311;

-пояснення посадових осіб підприємства.

Перелічені вище документи свідчать про товарний характер господарських відносин з Контрагентом за Договорами.

Крім того, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.03.2012р. - ТОВ «С.Дж.Р.Груп» є діючим підприємством.

Таким чином, на момент укладення та під час виконання вказаних договорів ТОВ «Дека Сервіс» мало всі необхідні та обов'язкові для цього документи. Ці обставини свідчать про відсутність в діях ТОВ «Дека Сервіс» вини, як обов'язкової умови настання відповідальності за можливе з цього приводу податкового правопорушення.

Викладене ще раз підтверджує відсутність законодавчо обґрунтованих умов та обставин щодо можливого набуття ТОВ «Дека Сервіс» відповідальності за податкові правопорушення третіх осіб та підстав вважати сформовані податкові кредити невірними.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Крім того, дії позивача не можна розглядати як спробу заволодіння державним майном, оскільки не сплачені суми податку не є грошовими коштами, що знаходяться в державній власності.

Акт перевірки №4135/08-02/1-33474621 від 22.12.2010р. не тільки не містить таких посилань, але і не доводить умислу ТОВ «Дека Сервіс» на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між сторонами правочин є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється: судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 22.12.2010р. про нікчемність правочину, не міг керуватися, лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішеннями суду про визнання його таким.

В той же час, слід зазначити, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів, а саме: податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом, (на час перевірки на підставі п. 1.2 Наказу Державної податкової адміністрації в Україні від 10 серпня 2005р. № 327).

Закон України «Про податок на додану вартість», який є спеціальним законом прямої дії, не містить вимоги щодо перевірки правильності визначення податкового кредиту в залежності від заявленого та сплаченого ПДВ по всьому ланцюгу постачання товарів, робіт/послуг до виробника. Тому, при визначенні податкового кредиту слід керуватись нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту, але не суперечать спеціальному Закону.

Включені ТОВ «Дека Сервіс» до податкового кредиту суми ПДВ та вказаний податок на прибуток підтверджені податковими накладними, а при сплаті податку в ціні придбання товарів відповідальність за перерахування цих сум до бюджету згідно наведеного чинного законодавства в повному обсязі лежить на контрагентах-постачальниках товарів. Сума податку на додану вартість, яка включена в ціну товару, не є згідно законодавства податковим зобов'язанням покупця, а є податковим зобов'язанням саме продавця товару і саме продавець несе зобов'язання по сплаті даного податку до бюджету.

У зв'язку з тим, що покупець ні яким чином не може вплинути на правильність та своєчасність відображення та розрахунків продавців товару, законодавство не передбачає і його відповідальність за наслідки цих розрахунків.

Суд зазначає, що при здійсненні господарської діяльності у перевіряємий період зі сторони позивача не було порушень, які б могли стати підставою для нарахування йому грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 2 524 695,00 грн., з яких за основним платежем 2 019 756,00 грн., за штрафними санкціями 504 939,00 грн. та було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 2 019 755,00 грн., з яких за основним платежем 1 615 804,00 грн., за штрафними санкціями 403 951,00 грн.

Неповне з'ясування та дослідження Відповідачем обставин, які мають істотне значення при розгляді цієї справи, незаконність та необґрунтованість прийнятих Відповідачем рішення №0000048811 та №0000058811 від 14.01.2011р. є безперечною підставою для їх скасування.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.67 та п.1 ч.2 статті 92 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно п.п. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України - посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення.

Пунктом 56.18 Кодексу передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

У разі коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. А згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходть висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби №0000048811 та №0000058811 від 14.01.2011р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 10.04.2012 року.

Суддя ОСОБА_9