Ухвала суду № 56094444, 24.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Соколової В.В.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/3976/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Рибак М.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі по тесту - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія» (далі по тексту - ТОВ «Торгово-промислова компанія»), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 5 250 000,00 грн., 244 520,54 грн. заборгованості за відсотками, 1 017 910,09 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у сумі 3 654,00 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до додаткової угоди №010/Р1-01-00-3-0/52/7 від 11 вересня 2014 року до кредитного договору №010/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року було продовжено строк користування кредитом та змінено графік погашення кредиту, проте ОСОБА_2 не було погоджено новий графік погашення кредиту, а було погоджено лише графік зменшення ліміту кредитування. Також зазначає, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» пропустило передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя, а тому зобов'язання за договором поруки №12/Р1-01-00-3-0/134 від 23 травня 2013 року припинилися.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з наведених в ній підстав.

КовалевськийР.В. в інтересах ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав, що спір вирішений судом правильно.

В судове засідання особисто ОСОБА_2, представник ТОВ «Торгово-промислова компанія» не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, ОСОБА_2 забезпечив явку в судове засідання свого уповноваженого представника, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з м матеріалів справи та встановлено судом, 23 травня 2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Торгово-промислова компанія» було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/Р1-01-00-3-0/51, за умовами якого кредитор зобов'язався здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту та сублімітів, передбачених п. 1.2., 1.3. генерального договору, в порядку, визначеному статтею 3 генерального договору, а позичальник зобов'язався виконати усі обов'язки, що витікають зі змісту кредитної операції, генерального договору, умов та договорів, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредитної операції (а.с.28-36).

Пунктом 1.2. генерального договору встановлено загальний ліміт у розмірі 51 840 000,00 грн. Останній день строку дії загального ліміту - 30 червня 2016 року, або інша дата, визначена відповідно до ст. 10 генерального договору.

Також, 23 травня 2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Торгово-промислова компанія» було укладено кредитний договір №010/Р1-01-00-3-0/52, відповідно до умов якого банк надав ТОВ «Торгово-промислова компанія» кредит в сумі 10 000 000,00 грн., зі сплатою 20% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 16 травня 2014 року (а.с.57-63).

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №12/Р1-01-00-3-0/132, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов'язаний (а.с.78-81).

Протягом дії вказаного договору, між його сторонами було внесено зміни, шляхом укладення відповідних додаткових угод про внесення змін до нього, а саме: додаткової угоди №01/Р1-01-00-3-0/52/1 від 30 серпня 2013 року про внесення змін до кредитного договору №01/Р1-01-00-3-0/52/ від 23 травня 2013 року; додаткової угоди №01/Р1-01-00-3-0/52/2 від 04 жовтня 2013 року про внесення змін до кредитного договору №01/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року; додаткової угоди №01/Р1-01-00-3-0/52/3 від 29 листопада 2013 року про внесення змін до кредитного договору №01/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року; додаткової угоди №01/Р1-01-00-3-0/52/4 від 04 квітня 2014 року про внесення змін до кредитного договору №01/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року; додаткової угоди №01/Р1-01-00-3-0/52/5 від 23 травня 2014 року про внесення змін до кредитного договору №01/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року; додаткової угоди №01/Р1-01-00-3-0/52/6 від 27 червня 2014 року про внесення змін до кредитного договору №01/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року; додаткової угоди №01/Р1-01-00-3-0/52/7 від 11 вересня 2014 року про внесення змін до кредитного договору №01/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року (а.с.64-77).

Відповідно до змісту додаткової угоди №01/Р1-01-00-3-0/52/7 про продовження строку користування кредитом та про зміну графіку погашення кредиту від 11 вересня 2014 року сторони дійшли згоди подовжити строк користування кредитом за кредитним договором №010/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року до 30 грудня 2014 року та викласти графік погашення кредиту у новій редакції згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди (а.с.75-77).

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» свої зобов'язання за кредитним договором №010/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року виконало належним чином та надало ТОВ «Торгово-промислова компанія» кредитні кошти в розмірі 10 000 000,00 грн., шляхом перерахування коштів на поточний рахунок останнього, що підтверджується меморіальними ордерами № 1 від 31 травня 2013 року, № 2 від 07 жовтня 2013 року та № 1 від 08 жовтня 2013 року (а.с.15-16).

ТОВ «Торгово-промислова компанія» не виконало взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором №010/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року, яка станом на 22 травня 2015 року становить 6 512 430,63 грн., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 5 250 000,00 грн., заборгованість по сплаті відсотків у сумі 244 520,54 грн., пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків у розмірі 1 017 910,09 грн. (а.с.6-7).

06 березня 2015 року на адресу ТОВ «Торгово-промислова компанія» позивачем було направлено вимогу про усунення порушень, яка була залишена без задоволення (а.с.82-83). Також 06 березня 2015 року на адресу ОСОБА_2 була направлена вимога банку про виконання зобов'язань за договором поруки, яка також була залишена без належного реагування (а.с.86).

25 травня 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» порушило перед судом питання про стягнення з ОСОБА_2, заборгованості за кредитним договором №010/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, установивши, що ТОВ «Торгово-промислова компанія» не виконало неналежним чином свої зобов'язання за кредитним договором №010/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_2

Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на те що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» пропустило передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя, що вказує на припинення договору поруки з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Відповідно до додаткової угоди №01/Р1-01-00-3-0/52/7 від 11 вересня 2014 року до кредитного договору №010/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року кінцевим терміном погашення кредиту є 30 грудня 2014 року (а.с.75).

25 травня 2015 року (тобто через п'ять місяців після настання строку виконання основного зобов'язання) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» пред'явило вимогу поручителю, звернувшись до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» діяло в межах строків, передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не було погоджено новий графік погашення кредиту, а було погоджено лише графік зменшення ліміту кредитування є безпідставними та відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Так, відповідно до змісту додаткової угоди №01/Р1-01-00-3-0/52/7 від 11 вересня 2014 року до кредитного договору №010/Р1-01-00-3-0/52 від 23 травня 2013 року та додатку №1 до додаткової угоди сторони погодили зменшення ліміту кредитування та затвердити відповідний графік, що згідно положень ст. 559 ЦК України не збільшує обсяг відповідальності поручителя.

Надані в суді апеляційної інстанції фінансові документи про сплату ТОВ «Торгово-промислова-компанія» в грудні 2015 року 50 000 грн. не впливають на суму кредитної заборгованості, визначену оскаржуваним рішення суду, оскільки розрахунок заборгованості вчинений станом на 22 травня 2015 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

В.В. Соколова