Ухвала суду № 56094328, 23.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

23 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», третя особа: голова правління Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» Прокопів Ігор Богданович, про поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року позивач, посилаючись на незаконне звільнення його з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив скасувати наказ Голови правління Публічного акціонерного товариства «Укратрансгаз» (далі - ПАТ «Укратрансгаз») № 304 від 15 вересня 2014 року «Про затвердження змін до штатних розписів» в частині виведення Управління безпеки зі штатного розпису працівників апарату ПАТ «Укртрансгаз» (пункт 2.1 та додаток №1); визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «Укртрансгаз» № 502-к від 17 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу економічної та інформаційної безпеки управління безпеки ПАТ «Укртрансгаз»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що звільнення його з посади є незаконним, оскільки фактичного скорочення чисельності та штату працівників на підприємстві не було, реальні зміни в організації праці та діяльності відповідача не проводилися, йому було запропоновано вакантні посади на підприємстві, які не відповідали його профілю, рівню кваліфікації та освіті. Звільнення відбулося з порушенням строків повідомлення виборного органу первинної профспілкової організації про заплановане вивільнення працівників.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надіслав письмові заперечення, в яких зазначив, що звільнення ОСОБА_1 відбулось зі своєчасним направленням позивачу та первинній профспілковій організації повідомлень, передбачених чинним законодавством, та з урахуванням встановлених гарантій.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій вказував, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду ухвалено за неповного дослідження обставин, що мають значення для справи, а саме судом не досліджено питання наявності у відповідача змін в організації виробництва та праці. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відділення економічної та інформаційної безпеки Управління було виведено із штатного розпису лише формально. А повідомлення про наступне вивільнення працівників направлено відповідачем виборному органу первинної профспілкової організації з порушенням тримісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки».

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник ПАТ «Укртрансгаз» - Дороніна О.М. в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1, відповідно до ч. 6 ст. 74 ЦПК України належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа - голова правління Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» Прокопів І.Б., про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явилася, свого представника не направила, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ «Укртрансгаз» - Дороніної О.М., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з 12 травня 2010 року ОСОБА_1 працював на різних посадах у Дочірній компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (в подальшому реорганізована в Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз»).

З 1 червня 2012 року позивач працював на посаді заступника начальника управління - начальника відділу економічної та інформаційної безпеки Управління безпеки.

Наказом № 502-к від 17 листопада 2014 року ОСОБА_1 звільнено 18 листопада 2014 року з посади заступника начальника управління - начальника відділу економічної та інформаційної безпеки управління безпеки у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними в п. 19 його постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів», розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що в ПАТ «Укртрансгаз» дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, які потягли скорочення чисельності і штату працівників, та звільнення ОСОБА_1, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників, відбулося з дотриманням порядку звільнення та гарантій, встановлених законом.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки до такого висновку суд дійшов з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та з застосуванням відповідних норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, що на підприємстві фактично не було змін в організації виробництва і праці спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 березня 2014 року Кабінетом Міністрів України затверджено постанову № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету».

11 березня 2014 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості, з метою запобігання проявам корупції, скорочення витрат, зменшення навантаження на державний бюджет, збалансування фінансово-економічного стану державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля, та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави, видано наказ № 237 «Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції», п. 3 якого стосувався НАК «Нафтогаз України».

24 березня 2014 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості (вих. № 01/13-0473) рекомендовано правлінню компанії забезпечити розробку та затвердження плану заходів щодо виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 року.

На виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 11.03.2014 року до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 року № 65, зважаючи на складний фінансовий стан НАК «Нафтогаз України», її дочірніх компаній, а також публічних товариств, було здійснено ряд заходів, а саме ПАТ «Укртрансгаз» було розроблено пропозиції щодо економного та раціонального використання коштів та наказом ПАТ «Укртрансгаз» від 15.09.2014 року № 304 «Про затвердження змін до штатних розписів» були внесені зміни штатної чисельності працівників та організаційної структури апарату ПАТ «Укртрансгаз».

Частиною 3 ст. 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до п.п.13.17.10 та 13.17.11 статуту ПАТ «Укртрансгаз», голова правління уповноважений затвердити організаційну структуру товариства та затверджує штатний розпис товариства, штатний розпис філій, представництв та інших підрозділів.

Суд не може надавати оцінку правомірності і доцільності внесених змін, оскільки це стосується господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Та обставина, щовідповідачем до проведення скорочення чисельності працівників створений новий структурний підрозділ - Департамент безпеки охорони об'єктів, не є підставою для поновлення позивача на роботі, оскільки Департамент на час звільнення позивача був укомплектований та вакантних посад не мав.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, що на підприємстві фактично не відбулося змін в організації виробництва і праці, позивач помилково ототожнює поняття «скорочення чисельності» та «скорочення штату».

Згідно роз'яснень, викладених Міністерством Юстиції України в листі від 25.01.2011 «Про гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації», скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем строків повідомлення виборного профспілкового органу про майбутнє скорочення, передбачених ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки судом встановлено, що відповідач 03.09.2014 року проінформував Голову об'єднаного профкому працівників апарату ПАТ «Укртрансгаз» про заплановані зміни організаційної структури апарату та можливі зміни умов праві.

Також, судом вірно встановлено, що вивільнення позивача відбулося з дотриманням гарантій, встановлених законом, а саме за згодою профкому працівників апарату ПАТ «Укртрансгаз».

Листом від 27.10.2014 року № 71/50 відповідача повідомлено, що на засіданні об'єднаного профкому, яке відбулося 24.10.2014 року, було ухвалено рішення надати згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1

Ураховуючи те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди обґрунтовувались незаконними діями відповідача щодо незаконного звільнення з займаної посади і судом не встановлено порушень трудового законодавства відповідачем в цій частині, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого ст. 11 ЦПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

Всі висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку та висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 757/38132/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4103/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Матійчук Г.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.