Ухвала суду № 56094121, 22.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5639/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Комунально-побутового підприємства Ірпінської міської ради «Теплоенергопостач» до Державної фінансової інспекції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунально-побутове підприємство Ірпінської міської ради «Теплоенергопостач», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Київській області від 30.10.2015 №10-06-14-14/8260 "Щодо усунення порушень".

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 10.08.2015р. по 06.10.2015р. посадовими особами Державної фінансової інспекції в Київській області проведено ревізію використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування Комунально-побутового підприємства Ірпінської міської ради "Теплоенергопостач" за період з 01.01.2014р. по 31.07.2015р.

За результатами проведеної ревізії відповідачем був складений Акт від 13.10.2015р. №06-20/067, в якому відображено висновок щодо виявлених порушень.

Під час ревізії проведено перерахунок собівартості теплової енергії для населення за 2013 рік, 2014 рік та І півріччя 2015 року, яким встановлено, що внаслідок нездійснення перерахунку собівартості теплової енергії пропорційно відпущеної теплової енергії для населення Підприємством завищено фактичну собівартість наданих послуг населенню, що призвело до зайвого нарахування різниці в тарифах та зайвого виділення коштів Державного бюджету, чим завдано матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 591987,00 грн., а також завищено обсяг заборгованості в Розрахунку різниці в тарифах на суму 427581,00 грн., чим порушено п. 5, п. 6 Порядку та умовам надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30 та п. 4, п. 5 Порядку та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375.

Крім того, ревізією встановлено, що за період з 01.12.2013р. по 30.04.2014р., серпень, жовтень 2014 року та з 01.01.2015 по 30.04.2015 року всупереч вимогам п. 3.1.2 Трудового контракту з директором від 21.11.2013р. №б/н, згідно з яким премія не нараховується в разі невиконання фінансового плану, показників виробничої діяльності, ефективності використання комунального майна, директору КПП "Теплоенергопостач" ОСОБА_3 зайво нараховано та виплачено премію на суму 20273,17 грн., чим порушено ст. 21, ч. 2 ст. 97 Кодексу законів про працю України, ст. 15 Закону України "Про оплату праці", п. 3.4 Колективних договорів за 2013-2014 роки та 2014-2015 роки, Галузевих угод за 2013-2014 року та 2015-2016 роки, п. 3.1.5 Трудового контракту з директором від 21.11.2013 №б/н, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Внаслідок вказаного порушення зайво перераховано коштів до фондів соціального страхування на суму 7513,24 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) КПП "Теплоенергопостач".

Відповідне порушення призвело до зайвого нарахування різниці в тарифах та зайвого виділення коштів Державного бюджету.

Крім того, в ході ревізії проведені контрольні обміри виконаних будівельних робіт по роботах, виконаних підрядною організацією МП "Озон", за результатами яких встановлено, що до актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року №8-0-1-1 форми (ф. КБ-2в) включено роботи, які фактично не виконані, чим порушено п.6.4.4.1 Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013р. №293, що призвело до завищення обсягів і вартості виконаних робіт на суму 2201,00 грн. без ПДВ, зокрема: відсутність змонтованих опор вільно стоячих під газохідну трубу вагою 0,138 т вартістю 1605 грн. без ПДВ та не підтверджено монтаж опор вільно стоячих під газохідну трубу вагою 0,138 т в сумі 596 грн. без ПДВ в кількості 16 людино-годин.

Також, відповідно до п. 6.1.5 ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 для виконання монтажу опор вільно стоячих під газохідну трубу вагою 0,138 т в сумі 596 грн. без ПДВ МП "Озон" використало 16 людино-годин, на які зайво нараховано адміністративних витрат на суму 14,40 грн., кошторисного прибутку на суму 45,44 грн., ПДВ на суму 452,17 грн.

Дане порушення призвело до втрати активів та матеріальної шкоди (збитків) КПП "Теплоенергопостач" на загальну суму 2713,01 грн. з ПДВ.

Як наслідок, враховуючи встановлені ревізією фінансові порушення, відповідач дійшов висновку, що вказані порушення призвели до втрат на загальну суму 602845,61 грн. та завищено обсяг заборгованості по розрахункам з Державним бюджетом щодо отримання коштів субвенції на суму 441774,00 грн.

На підставі Акту ревізії від 13.10.2015 №06-20/067 відповідачем прийнято вимогу від 30.10.2015р. №10-06-14-14/8260 "Щодо усунення порушень", в якій від позивача вимагається усунути виявлені порушення законодавства, що призвели до збитків на загальну суму 630632,01 грн. та завищення обсягу заборгованості в розрахунку "Обсяги заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню" на суму 441774,00 грн. в установленому законом порядку.

Не погоджуючись з частиною виявлених під час ревізії порушень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оспорюваної вимоги з огляду на відсутність з боку позивача порушень законодавства, викладених в акті ревізії.

Апелянт, посилаючись на практику Верховного Суду України, наголошує, що суд першої інстанції зробив невірний висновок про неправомірність спірної вимоги, оскільки, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або стягуються в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, при цьому, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Будь-яких інших доводів на предмет незаконності або необґрунтованості судового рішення апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх безпідставними, а також приходить до висновку про відсутність порушень з боку суду першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Так, предметом даного позову є оскарження вимоги з підстав неправомірності висновку Інспекції про наявність самого порушення законодавства при визначенні позивачем потреби в бюджетних коштах, а не сума збитків, що визначені Інспекцією, та необхідність їх відшкодування за умови наявності самого порушення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015 року (справа №21-601а14).

Щодо викладених в Акті ревізії порушень колегія суддів зазначає наступне.

Так, пунктом 5 Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375 (далі - Порядок №375) встановлено, що обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, з урахуванням витрат, пов'язаних з провадженням інвестиційної діяльності, та відрахуванням сум проведених перерахунків за низькоякісні і надані не в повному обсязі послуги та трансфертів з державного та місцевих бюджетів, отриманих надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, за рахунок субвенції, отриманої за минулі періоди.

Порядком прямо визначено, що обсяг заборгованості обліковується щомісяця.

Відповідно до Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30 (далі - Порядок № 30) субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість), у тому числі на компенсацію різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій і атомних електростанцій) з використанням будь-яких видів палива та енергії, крім природного газу (далі - компенсація), за рахунок джерел, зазначених у пунктах 14 - 17 і 20 статті 11, пункті 5 статті 12 і пункті 10 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Відповідно до п. 3 Порядку №30, перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки і не погашена на дату складення довідки про суму заборгованості.

Отже, враховуючи зазначені норми Порядків №30, №375, у позивача виникає обов'язок обліковувати суми заборгованості по різниці в тарифах щомісяця за наростаючим підсумком, щоб на момент перерахування субвенції забезпечити фактичний розмір непогашеної заборгованості, існуючий на початок місяця, в якому проводився перерахунок субвенції.

Відповідно до п. 7 Порядку №30, розрахунок обсягу компенсації складається за формою згідно з додатком 8 до цих Порядку та умов, погоджується відповідним структурним підрозділом місцевого органу виконавчої влади або виконавчого органу органу місцевого самоврядування та подається суб'єктами господарювання до 10 числа місяця, що настає за звітним, разом з документами, зазначеними у пункті 5 цих Порядку та умов, територіальним комісіям для прийняття у п'ятиденний строк рішення про узгодження обсягу компенсації (тобто щомісячно).

Пунктом 9-1 Порядку №30 передбачено, що для отримання компенсації суб'єкти господарювання подають до місцевих фінансових органів:

1) рішення територіальної комісії про узгодження обсягу компенсації;

2) документи, зазначені у пункті 5 цих Порядку та умов.

Згідно п. 10 місцеві фінансові органи узагальнюють подані відповідно до пункту 9 цих Порядку та умов документи та надсилають щомісяця до 5 і 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим управлінням обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій договори про організацію взаєморозрахунків і реєстри договорів для формування та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договори про організацію взаєморозрахунків.

Для отримання компенсації місцеві фінансові органи узагальнюють подані відповідно до пункту 9-1 цих Порядку та умов документи і надсилають щомісяця до 20 числа фінансовим управлінням обласних та Київської міської держадміністрацій реєстри підприємств, які отримують компенсацію, згідно з додатком 9 до цих Порядку та умов для формування та подання щомісяця до 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру у розрізі суб'єктів господарювання разом з розрахунками обсягу компенсації згідно з додатком 8 до цих Порядку та умов та копіями рішень територіальних комісій про узгодження обсягу компенсації.

Пунктом 11 Порядку №30 передбачено, що Мінрегіон узагальнює подані відповідно до абзацу першого пункту 10 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну.

Для фінансування компенсації Мінрегіон узагальнює подані відповідно до абзацу другого пункту 10 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр у розрізі суб'єктів господарювання та подає його щомісяця до 25 числа Мінфіну.

Відповідно до Додатку №8 Порядку №30 форма Розрахунку обсягу компенсації різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення передбачає щомісячне обрахування обсягу компенсації.

Пунктами 9, 10 Порядку №375 також передбачається щомісячний порядок оформлення документів для обчислення заборгованості.

Отже, як вірно зазначає суд першої інстанції, Порядки №30, №375 не містять обов'язку проводити перерахунки собівартості теплової енергії пропорційно відпущеної теплової енергії на момент оформлення підтвердних документів для отримання субвенції, у зв'язку з чим, безпідставними є висновки про порушення позивачем вимог п.5, п. 6 Порядку №30 та п.4, п.5 Порядку №375.

Крім того, звіт про постачання теплоенергії за формою № 1-теп, який відповідач вважає підставою для перерахунку, є формою статистичного документу та складається виключно за сумою річних показників постачання теплової енергії і не містить жодного фінансового показника, які б визначалися пропорційно відпущеної теплової енергії для населення, не містить взагалі жодних показників у відсотковому відношенні; не вказує на необхідність проведення будь-яких перерахунків; містить підсумовані за щомісячними даними показники відпущеної теплової енергії за календарний рік.

Таким чином, посилання відповідача на Форму №1-теп як на правову підставу для перерахунку собівартості пропорційно відпущеної теплової енергії для населення за 2013 рік, 2014 рік та І півріччя 2015 року є безпідставними.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" визначено, що:

- двоставковий тариф на теплову енергію - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної);

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку;

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об'єктів теплоспоживання як грошовий вираз решти планованих економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

Як вбачається зі змісту Акту ревізії та відповідних Розрахунків зайво нарахованої різниці в тарифах за 2013-2015 роки, відповідач взяв за основу лише одну частину тарифу - умовно-змінну, але не врахував, що у позивача фактичні витрати (повна собівартість) складаються, також, і з умовно-постійної частини (абонентська плата, що нараховується населенню в літні місяці, коли теплова енергія не подається), що призвело до безпідставного та неправомірного висновку про наявність зайво нарахованої різниці в тарифах у 2013-2015 роках.

Відповідно до положень бухгалтерського обліку позивач зобов'язаний щомісячно відображати в своєму бухгалтерському обліку всі здійсненні у нього витрати.

Таким чином, дії позивача по щомісячному обрахуванню фактичних витрат в повній мірі відповідають як вимогам Порядків №30, №375, так і вимогам бухгалтерського обліку.

Крім того, слід зазначити, що Порядками та умовами № 30, № 375 визначено компетентні органи, які уповноважені узгоджувати суми субвенції та приймати рішення про надання субвенції у певному розмірі.

Такими органами відповідно до п. 7 Порядку №30 структурні підрозділи місцевого органу виконавчої влади або виконавчий орган ради.

Рішення про узгодження заборгованості приймається територіальними комісіями з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Згідно п. 11 Порядку №30 казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та інформує Мінфін про обсяг заборгованості, що підлягає погашенню відповідно до таких договорів.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів порушення порядку укладення договорів, порядку погодження позивачем розрахунків з різниці тарифів,крім того, він не оспорює укладені договори та не стверджує про їх недійсність, а також, не оскаржує протоколи територіальних комісій з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що, оскільки, позивач не наділений повноваженнями погоджувати чи спростовувати обсяги заборгованості з різниці в тарифах та приймати рішення про надання собі субвенції з різниці в тарифах, твердження відповідача про зайве нарахування підприємством різниці в тарифах у 2013-2015 роках є таким, що суперечить вимогам Порядку та умовам №30, №375.

З приводу встановленого ревізією порушення щодо неправомірності нарахування керівнику підприємства премії, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, Розділом 3 Трудового контракту від 21.11.2013р. №б/н врегульовано матеріальне забезпечення керівника, а також, передбачені підстави за якими премія керівнику підприємства виплачується та за якими не виплачується.

Виходячи із загальних положень статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці", розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору (контракту) залежить від ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів діяльності підприємства.

За своєю структурою заробітна плата складається із основної - винагороди за виконану роботу відповідно встановлених норм праці; із додаткової - винагороди за працю, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій), а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями тощо.

З наведеного слідує, що відповідно до Закону України "Про оплату праці" премія може нараховуватися як додаткова заробітна плата або як заохочувальний засіб.

Судом першої інстанції встановлено, що план не був виконаний з об'єктивних причин, а не через неналежне виконання директором своїх повноважень, що призвело до недоотримання у відповідних місяцях запланованого прибутку, при цьому, сторони трудового договору обумовили причини, за яких власник може погоджувати нарахування премії навіть у випадках невиконання фінансових показників, а питання погодження та нарахування премії керівнику віднесено до повноважень власника підприємства і без згоди власника підприємство не здійснювало неправомірних нарахувань премії керівнику.

Тобто, в цій частині порушення позивачем норм законодавства також не знайшло свого підтвердження.

Щодо встановленого порушення в частині монтажу опор вільно стоячих під газохідну трубу, то судом встановлено, що вказане порушення позивачем усунуто, про що проінформовано відповідача, що не є спірним, тому не потребує доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Оскільки, ухвалою від 29.01.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення, він підлягає стягненню за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фінансової інспекції в Київській області несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 (вісімдесят) коп. на рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходів бюджету 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 24 лютого 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

.

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.