Постанова № 56094076, 26.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2016 рокусправа № 808/1167/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційні скарги Запорізької митниці ДФС, прокуратури Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року

у справі № 808/1167/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до Запорізької митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізької області

за участю прокуратури Запорізької області

про визнання протиправними дій, визнання неправомірною бездіяльності та стягнення переплати ввізного мита,-

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2015 року публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому позивач просив визнати протиправною відмову Запорізької митниці ДФС у поверненні ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» суми митних платежів за ВМД від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/008056 у розмірі 3 369,31 грн., № 112030000/2012/008057 у розмірі 3 369,31 грн., № 112030000/2012/008071 у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн.; визнати неправомірною бездіяльність Запорізької митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» надмірно сплачених коштів за ВМД від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/008056 у розмірі 3 369,31 грн., № 112030000/2012/008057 у розмірі 3 369,31 грн., № 112030000/2012/008071 у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» переплату ввізного мита у сумі 10 107,93 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду 04 листопада 2013 року по справі № 0870/7858/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2014 року, позов ПАТ «Дніпроспецсталь» до Запорізької митниці Міндоходів про скасування рішень про коригування митної вартості та Карток відмови у митному оформленні було задоволено повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/000046/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 16 березня 2012 року № 112030000/2/00192 за ВМД № 112030000/2012/006477; визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/000047/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 16 березня 2012 року № 112030000/2/00193 за ВМД № 112030000/2012/006487; визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/000049/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 16 березня 2012 року № 112030000/2/00195 за ВМД № 112030000/2012/006490.

Оскільки, вищезазначені рішення та картки відмови скасовані у судовому порядку, у відповідності до вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, 24 листопада 2014 року листами № 171/1-521, № 171/1-522 та № 171/1-523 позивач звернувся до митного органу із заявою щодо повернення надмірно сплачених митних платежів в загальній сумі 10 107,93 грн. за вказаними ВМД.

05 грудня 2014 року листом № 6025/24/08-70-52-02-04 відповідач відмовив у поверненні надмірно сплачених до бюджету митних платежів. Зокрема, як підставу для відмови, митний орган зазначив, що питання стосовно повернення надмірно сплачених митних платежів не було предметом спору по справі № 0870/7856/12.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що факт переплати митних платежів та їх розмір підтверджений матеріалами справи. Звертаючись до митного органу, позивач дотримався вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби від 20 липня 2007 року № 618. Крім того, у митного органу були всі можливості здійснити перевірку факту перерахування переплати ввізного мита та підготувати висновок про повернення коштів з Державного бюджету України.

Посилаючись на статтю 8 Кодексу адміністративного судочинства України, практику Європейського суду з прав людини, згідно яких скасування рішення суб'єкта владних повноважень без відшкодування особі матеріальної шкоди, завданої таким рішенням, не відновлює порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Запорізька митниця ДФС та прокурор Запорізької області подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на невідповідність постанови суду матеріалам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема норм статей 11, 72, 159, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, просять скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позову - відмовити.

Так, особи, що подати апеляційні скарги, зазначають про те, що заяви від 24 листопада 2014 року складені позивачем із порушенням пункту 1 Розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, оскільки до заяв не додавалися документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів. Вважають, що рішення суду не відповідає нормам частини 6 статті 264 Митного кодексу України у редакції від 2002 року, згідно якої підставою для повернення коштів є прийняття митницею рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, чого у даному випадку не відбулося.

Зазначають, що рішення суду також не відповідає нормам частини 3 статті 264 статті 264 Митного кодексу України у редакції від 2002 року, оскільки декларант не звертався до митного органу з проханням випустити товар у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, а тому товар за митними деклараціями від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/008056, № 112030000/2012/008071 та № 112030000/2012/008057 випущений у вільний обіг без надання гарантійних зобов'язань.

Прокурор та митний орган вказують, що постанова суду не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15 квітня 2014 року, де колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган.

Також вказують на те, що суд не мав права посилатися на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, тому що цей порядок не регулює відносини повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» подало заперечення на апеляційні скарги, у яких просить залишити постанову суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану.

Зазначає, що суд дійшов вірного висновку про те, що право позивача, порушене рішенням митного органу, яке визнано протиправним та скасовано судом, може бути відновлено саме шляхом повернення переплати митних платежів, здійснених на підставі протиправного рішення суб'єкта владних повноважень.

Вказує, що скасовуючи протиправні рішення митного органу (справа № 0870/7858/12), суд встановив обставини, які свідчать про надання декларантом належних документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Отже, митниця мала всі необхідні документи на підтвердження наявності переплати та її розміру.

Позивач вважає, що оскільки митний орган ухилявся від добровільного виконання норм Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, суд правомірно застосував Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

В обґрунтування своїх заперечень також посилається на судову практику Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, яка є аналогічною правовій позиції Запорізького окружного адміністративного суду, викладеній у постанові від 18 травня 2015 року.

У судовому засіданні прокурор - Оксенюк М.М., доводи та вимоги, викладені у апеляційних скаргах, підтримав.

Представник позивача - Білик О.В., підтримала доводи, викладені у запереченнях на апеляційні скарги.

Інші учасники - Запорізька митниця ДФС, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізької області, своїх представників у судове засідання не направили.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 02 березня 2012 року, для митного оформлення товару (виливниці) публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» подало до Запорізької митниці митні декларації № 112030000/2012/006477, № 112030000/2012/006487 та № 112030000/2012/006490, які прийнято для оформлення, про що свідчить відбиток «Під митним контролем». У графі 43 кожної з зазначених ВМД № 112030000/2012/006477 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено статтями 266, 267 Митного кодексу України. У графі 47 «Нарахування мита та митних платежів декларації» даних ВМД платежі ввізного мита повинні становити - 9 982,55 грн.

В подальшому, на підставі прийнятих Запорізькою митницею Рішень про коригування митної вартості товару за шостим методом від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/000046/2, № 112030000/2012/000047/2 та № 112030000/2012/000049/2 та виданих карток відмов № 112030000/2/00192, № 112030000/2/00193, № 112030000/2/00195 відповідно, в яких позивачу визначена вимога: «Подати нову МД митному органу, який здійснює митне оформлення товарів в строки відповідно до статті 273 Митного кодексу України», позивачем здійснено митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною митним органом, шляхом подання нових митних декларацій від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/008056, № 112030000/2012/008057 та № 112030000/2012/008071. У графі 47 «Нарахування мита та митних платежів декларації» даних ВМД платежі ввізного мита вже склали - 13 351,86 грн. Отже, в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата ввізного мита була збільшена по кожній із зазначених митних декларацій на 3 269,31 грн. (13 351,86-9 982,55).

04 листопада 2013 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 0870/7858/12 позов ПАТ «Дніпроспецсталь» до Запорізької митниці Міндоходів про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови у митному оформленні було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/000046/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 16 березня 2012 року № 112030000/2/00192 за ВМД № 112030000/2012/006477; визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/000047/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 16 березня 2012 року № 112030000/2/00193 за ВМД № 112030000/2012/006487; визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/000049/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 16 березня 2012 року № 112030000/2/00195 за ВМД № 112030000/2012/006490.

20 червня 2014 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 0870/7858/12 апеляційна скарга Запорізької митниці залишена без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року - без змін.

При цьому суд встановив, що при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Судом також встановлено, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (перший метод). Документи, які надані позивачем на вимогу митного органу, є належним підтвердженням правильності зазначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, слід дійти висновку, що при вирішенні справи № 0870/7858/12 суд встановив обставини щодо правомірності визначення митної вартості товару за першим методом.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що вищезазначені рішення митного органу та картки відмови були скасовані у судовому порядку, у відповідності до вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, 24 листопада 2014 року, листами № 171/1-521, № 171/1-522 та № 171/1-523 позивач звернувся до митного органу із заявою щодо повернення надмірно сплачених митних платежів в загальній сумі 10 107,93 грн., за вказаними ВМД. У відповідності до зазначеного Порядку, позивачем до поданої митному органу заяви були надані копії первісних ВМД та ДМВ-1, повторних ВМД та ДМВ-2, копії рішень та карток відмови, копії платіжних доручень про перерахування митних платежів, копії судових рішень, якими були скасовані рішення та картка відмови.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що у митного органу були всі можливості здійснити перевірку факту переплати ввізного мита та підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів.

05 грудня 2014 року, листом № 6025/24/08-70-52-02-04, митний орган відмовив у поверненні надмірно сплачених до бюджету митних платежів. Підставою для відмови митний орган вважає те, що питання стосовно повернення надмірно сплачених митних платежів не було предметом спору по справі № 0870/7856/12 (а.с. 66, т. 1).

Інших обставин щодо відмови у поверненні надмірно сплачених митних платежів митницею не зазначено.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до частини 1 статті 301 Митного кодексу України у редакції від 26 жовтня 2014року, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Згідно з частиною 3 статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реалізації статей 43, 102 Податкового кодексу України, наказом Державної митної служби від 20 липня 2007 року № 618, затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, який визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

До заяви додаються, аркуші з позначенням «3/8» комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Отже, як зазначено вище, позивач виконав вимоги Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами та надав митному органу необхідні та достатні документи на підтвердження переплати митних платежів її суму.

Такими чином, законні підстави для відмови у задоволенні заяв позивача у митниці були відсутні.

Алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань регламентовано також Порядком взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений, зокрема, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21 грудня 2010 року № 974/1597/499 (чинного на час виникнення спірних відносин).

За правилами пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України та пункту 7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений, зокрема, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03 листопада 2015 року у справі № 826/1661/14, відмова у поверненні коштів у встановленому порядку можлива за умови відсутності підстав для такого повернення (пункт 11 Порядку № 618).

Також, у висновках Верховного Суду України, що містяться у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-29а14), 12 листопада 2014 року (справи №№ 21-268а14, 21-391а14), 25 листопада 2014 року (справа № 21-338а14), зазначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Згідно з статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Таким чином, за наявності рішень судів, якими визнано протиправними та скасовано спірні рішення митниці про коригування митної вартості товарів та заяви декларанта, поданої до митного органу у встановленому порядку, слід дійти висновку, що митним органом не виконано процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на нього зазначеними вище порядками, а тому така бездіяльність митного органу є протиправною.

Подібний висновок міститься також і в постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14) та 24 березня 2015 року (справа № 21-3а15).

Доводи Запорізької митниці ДФС та прокуратури Запорізької області стосовно правомірності дій митного органу не приймаються судом, як такі, що спростовані викладеним вище.

Виходячи з зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

Зазначену правову позицію також висловлено у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року (справа № 816/1229/14), та яка згідно абзацу 2 частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватися судами загальної юрисдикції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає вимоги ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» щодо стягнення коштів такими, що не базуються на нормах матеріального права, а отже, такими, що не підлягають задоволенню.

Практика Європейського Суду з прав людини щодо застосування статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій йдеться про те, що право на судовий захист є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди, на яку посилається позивач, на думку суду апеляційної інстанції, не виключає необхідності дотримання принципів законності та правової визначеності, гарантією яких, зокрема, є норми статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не наведено норми матеріального права, які передбачають безпосереднє стягнення коштів.

Обґрунтовані висновки щодо необхідності іншого правового підходу, ніж визначений Верховним Судом України, позивачем не наведено, як і доводів на підтвердження того, що спосіб захисту порушеного права, визначений Верховним Судом України, не направлений на усунення шкоди, заподіяної майновим правам позивача.

На підставі викладеного, апеляційні скарги Запорізької митниці ДФС та прокуратури Запорізької області слід задовольнити частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 р. у справі № 808/1167/15 - скасувати. Позов публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» - задовольнити частково. Визнати протиправною відмову Запорізької митниці ДФС у поверненні ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» суми митних платежів за ВМД № 112030000/2012/008056 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн. Зобов'язати Запорізьку митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» надмірно сплачених коштів за ВМД № 112030000/2012/008056 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Запорізької митниці ДФС, прокуратури Запорізької області - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 р. у справі № 808/1167/15 - скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Запорізької митниці ДФС у поверненні ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» суми митних платежів за ВМД № 112030000/2012/008056 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн.

Зобов'язати Запорізьку митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» надмірно сплачених коштів за ВМД № 112030000/2012/008056 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Постанова складена у повному обсязі 16 лютого 2016 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун