Постанова № 56094057, 24.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 лютого 2016 року письмове провадження № 826/17707/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» (надалі - позивач або ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2015 року № 0000452100.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» не порушувало підпункту 49.18.1. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України, оскільки подало податкову звітність з акцизного податку за січень-лютий 2015 року за місцем обліку та сплатило податок у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за результатами камеральної перевірки позивача, якою виявлені порушення вимог підпункту 49.18.1. пункту 49.18. статті 49, підпункту 212.3.1-1 пункту 212.3. статті 212 Податкового кодексу України, просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за спільним клопотанням сторін, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку щодо неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності з акцизного податку за січень та лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 02.04.2015 року № 38/21-12 (далі - акт), яким зафіксовано неподання позивачем податкової звітності з акцизного податку на порушення вимог підпункту 49.18.1. пункту 49.18. статті 49, підпункту 212.3.1-1 підпункту 212.3. статті 212 Податкового кодексу України, а саме: граничний строк подання декларації/розрахунку за звітний період за січень 2015 року - 20.03.2015 року, за лютий 2015 року - 20.03.2015 року, фактично на дату складання акту, декларації/розрахунки за звітний період січень та лютий 2015 року не надана до ДФС.

Не погоджуючись з такими висновками, у порядку пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, позивач подав відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту були залишені без змін.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акту, відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 15.04.2015 року № 0000452100, яким позивачу визначено до сплати штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача було залишене без змін.

Відповідно до пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.04.2015 року № 0000452100, позивач звернувся з відповідним позовом про його скасування до адміністративного суду.

Дослідивши та надавши оцінку, за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 212.1.11. пункту 212.11. статті 212 Кодексу, особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів є платником акцизного податку.

Особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність (підпункт 212.3.1-1 пункту 212.3. статті 212 Кодексу).

Інші платники підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому розпочато господарську діяльність (пункту 212.3.2. пункту 212.3. статті 212 Кодексу).

За змістом пункту 46.1. статті 46 Кодексу, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до положень пункту 49.1. статті 49 Кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

За приписами пункту 49.8. статті 49 Кодексу, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (пункт 49.9. статті 49 Кодексу).

Відповідно до підпункту 49.18.1. пункту 49.18. статті 49 Кодексу, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пункт 120.1. статті 120 Кодексу).

Згідно пункту 54.1. статті 54 Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1. статті 57 Кодексу).

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена статтею 126 Кодексу.

При цьому, за правилами пункту 9.3. статті 9 Кодексу, зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Згідно частини 4, 5 статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР), згідно Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року № 122, - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП).

Відповідно до пункту 2.1. зазначеного Положення, ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Крім того, за правилами пункту 2.2. Положення, на ЄКР, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та Головних управліннях Державного казначейства України (далі - органи Державного казначейства України)

З наведеного слідує, що сплачені платниками податків податки і збори (обов'язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - ЄКР, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 12.03.2011 року перебуває на обліку в Міжрегіональному головному управління ДФС - Центральному офісі з обслуговування великих платників податків.

Враховуючи, що основним видом діяльності ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» є розбірна торгівля в мережі гіпермаркетів «Ашан», одним з яких є гіпермаркет «Ашан Петрівка», розташований за адресою: м. Київ, Оболонський район, проспект Московський, 15-А, з 2015 року позивач є платником акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами.

Позивачем були подані декларації з акцизного податку за січень 2015 рік та лютий 2015 рік за місцем його обліку, тобто до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, відповідно, 24.02.2015 року та 05.03.2015 року, які були прийняті податковим органом, що підтверджується квитанціями № 2, якими також підтверджується доставка звітності до районного рівня 24.02.2015 року та 05.03.2015 року.

Згідно платіжних доручень від 27.02.2015 року № 1061987, від 20.03.2015 року № 1062879 та від 23.03.2015 року № 1062870, позивачем сплачено акцизний податок за січень та лютий 2015 року (отримувач УДКСУ у Оболонському районі м. Києва призначення платежу *;101;14040001).

Таким чином, позивачем подана податкова звітність з акцизного податку в межах граничних строків її подання до контролюючого органу за місцем обліку та своєчасно сплачено акцизний податок.

При цьому, згідно пояснень позивача, таке декларування були проведено ним виходячи зі змісту листа ДФС України від 23.02.2015 року № 6036/7/99-99-19-03-03-17 «Щодо порядку декларування акцизного податку», в якому зазначено, що платники податків - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, подають декларацію з акцизного податку до контролюючого органу, що обслуговує адміністративно-територіальну одиницю, на якій розташовано пункт продажу підакцизних товарів, а саме: суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, які мають один або декілька пунктів продажу товарів, що знаходяться в одній адміністративно-територіальній одиниці, тобто за одним кодом КОАТУУ, зазначають адреси пунктів продажу товарів у графі 07 титульного аркуша Декларації та заповнюють додаток 6 до Декларації відповідно до цього коду КОАТУУ. При цьому до контролюючого органу, що обслуговує адміністративно-територіальну одиницю за вказаним кодом КОАТУУ, подається Декларація з одним додатком 6 до Декларації.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, отримавши спірне податкове повідомлення-рішення відповідача, позивач неодноразово звертався до контролюючих органів (Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, ДФС України) з проханням надати роз'яснення щодо порядку подання податкової звітності з акцизного податку при наявності у своєму складі пунктів продажу підакцизних товарів.

Листом від 14.05.2015 року № 11960/10/28-10-39-1-11 Міжрегіональне ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків повідомило позивача, що починаючи з травня 2015 року декларації з акцизного податку з роздрібного продажу необхідно подавати до контролюючих органів за місцезнаходженням пунктів продажу підакцизних товарів.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність у контролюючих органів чіткої позиції щодо порядку декларування акцизного податку пунктами продажу підакцизних товарів у січні-лютому 2015 року.

В той же час, відповідно до пункту 109.1. статті 109 Кодексу, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, враховуючи, що податкова звітність з акцизного податку пунктом продажу підакцизних товарів позивача (гіпермаркет «Ашан Петрівка», розташований за адресою: м. Київ, Оболонський район, проспект Московський, 15-А) фактично вчасно подана контролюючому органу за місцем обліку та сплачено акцизний податок, судом не встановлено, а відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, спричинення настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державного бюджету України внаслідок такого декларування.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та, відповідно, про скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 15.04.2015 року № 0000452100.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності та керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15.04.2015 року № 0000452100.

Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій