Постанова № 56093851, 22.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 р. Справа № 805/180/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" до Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2016 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000572200 від 13.08.2015 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, неправомірно збільшив суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість, оскільки господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Асфард» здійснювались у межах господарської діяльності, підтверджені необхідними первинними документами. Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000572200 від 13.08.2015 року.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду з'явився, через відділ діловодства надав заперечення в якому зазначив, що перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з отримання товарів від ТОВ «Асфард» та подальшого їх використання у господарській діяльності. Просили відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, справу розглянути без участі їх представника.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (код ЄДРПОУ 24308872, 84201, Донецька обл., місто Дружківка, вул. Енгельса, будинок 108, квартира 21) зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом 04.03.1996 року.

30 липня 2015 року за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податкових зобов'язань і податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року з урахуванням виявленні фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства щодо відносин з ТОВ «Асфард» (код ЄДПОУ 39390804) за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року Державною податковою інспекцією у м.Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області складено акт №358/05-10-1530/24308872.

З висновків вбачається, що підприємством порушено п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит за листопад 2014 року у розмірі 511987 грн. внаслідок не підтвердження реальності здійснення операцій постачання товарів, робіт контрагентом-постачальником ТОВ «Асфард» по ланцюгам постачання, та відсутності документального підтвердження їх походження, транспортування і використання у власній господарській діяльності ТОВ «ЕТС», в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість за листопад 2014 року у сумі 511987 грн.

13 серпня 2015 року Державною податковою інспекцією у м.Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення№0000572200, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 511987 грн.

03 листопада 2015 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення №10458/10/05-39010-03-12-1, яким спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

14 січня 2016 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення №507/6/99-99-10-01-01-25, яким спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2014 року між покупцем ТОВ «ЕТС» та постачальником ТОВ «АСФАРД» укладено договори поставки №194 предметом якого є постачання товару по видатковим накладним.

На виконання умов договору складені видаткові накладні, податкові накладні, а саме, № 453 від 12.11.2014 року на суму 238724,16 грн. (в т.ч. ПДВ 39787,36 грн.); № 454 від 12.11.2014 року на суму 363321,16 грн. (в т.ч. ПДВ 60553,53 грн.); № 503 від 13.11.2014 року на суму 287104,38 грн. (в т.ч. ПДВ 47850,73 грн.); № 615 від 17.11.2014 року на суму 105332,72 грн. (в т.ч. ПДВ 17555,45 грн.); № 831 від 24.11.2014 року на суму 201771,68 грн. (в т.ч. ПДВ 33628,61 грн.); № 1016 від 27.11.2014 року на суму 365174,88 грн. (в т.ч. ПДВ 60862,48 грн.); № 1141 від 28.11.2014 року на суму 628074,88 грн. (в т.ч. ПДВ 104679,15 грн.); № 1142 від 28.11.2014 року на суму 882416,60 грн. (в т.ч. ПДВ 147069,43 грн.);

Транспортування товару здійснювалось транспортом покупця, що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля, що належить позивачу.

Оплата за товар здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «АСФАРД», що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

16 грудня 2014 року позивачем до контролюючого органу подана податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року. З розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається включення вказаних сум до податкового кредиту.

Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно положень п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, виданих особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише посиланням на відсутність у контрагентів платника податку основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів тощо, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Отже, з огляду на те, що судом встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Асфард», яке підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, формування позивачем податкового кредиту у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеним контрагентам є правомірним.

Слід зазначити, що платник податку (покупець товару (робіт, послуг)), який дотримався вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту. У разі коли безпосередній контрагент чи контрагенти по ланцюгу допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законодавством іншого не передбачено.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов та ресурсів для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «Асфард» матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку контролюючого органу щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 511987 грн. за листопад 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Асфард».

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000572200 від 13.08.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 511987 грн. за листопад 2014 року винесено безпідставно та необґрунтовано, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення № 77 від 25.01.2016 року за подання адміністративного позову позивачем сплачено 9057,81 грн. судового збору.

У зв'язку з цим, на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 9057,81грн.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" до Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області №0000572200 від 13.08.2015 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" судові витрати у розмірі 9057 (дев'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 81 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кошкош О.О.