Постанова № 56093781, 24.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2016 р.Справа № 916/213/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю База відпочинку Сезон, ОСОБА_1 коса, смт. Затока, Білгород-Дністровський район Одеської області ОСОБА_2 за довіреністю від 20.01.2016 року;

від Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області не зявився;

від Малого приватного підприємства Сезон-1, с. Петрівка Білгород-Дністровський район Одеської області ОСОБА_3 за довіреністю від 11.01.2016 року;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю База відпочинку Сезон, ОСОБА_1 коса, смт. Затока, Білгород-Дністровський район Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2015 року

у справі № 916/213/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю База відпочинку Сезон, ОСОБА_1 коса, смт. Затока, Білгород-Дністровський район Одеської області

до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, Малого приватного підприємства Сезон-1, с. Петрівка Білгород-Дністровський район Одеської області

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів та державного акту на право власності на земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю База відпочинку Сезон, ОСОБА_1 коса, смт. Затока, Білгород-Дністровський район Одеської області 22.01.2014 року звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області та Малого приватного підприємства Сезон-1, с. Петрівка Білгород-Дністровський район Одеської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів та державного акту на право власності на земельну ділянку, в якій просило суд:

- витребувати у Малого приватного підприємства Сезон-1, с. Петрівка Білгород-Дністровський район Одеської області належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ВВТ №639082 від 03.02.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 521;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 03.09.2012 року №647/2002 «Про надання дозволу Малому приватному підприємству «Сезон 1» на розробку проекту відведення земельної ділянки, розташованої на території ОСОБА_1 біля селища Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області для обслуговування бази відпочинку «Сезон»;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Білгород Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 08.10.2002 року №787/2002 «Про надання Малому приватному підприємству «Сезон 1» у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельної ділянки, розташованої на території ОСОБА_1 біля селища Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області для обслуговування бази відпочинку «Сезон»;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 17.12.2002 року №1064/2002 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.10.2002 року №787/2002 «Про надання Малому приватному підприємству «Сезон 1» у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельної ділянки, розташованої на території ОСОБА_1 біля селища Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області для обслуговування бази відпочинку «Сезон»;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Білгород Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 01.07.2004 року №830/2002 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення та затвердження її вартості»;

- визнати недійсним на майбутнє договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20.12.2002 року №3806, який укладено між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області й Малим приватним підприємством «Сезон-1» та посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12.07.2004 року №2498, який укладено між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області й Малим приватним підприємством «Сезон-1» та посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЖ №313619 від 11.09.2008 року на право власності на земельну ділянку площею 0,9697 га, яка розташована на ОСОБА_1 косі, біля смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку «Сезон».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2014 року у справі №916/213/14 залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Сезон», ОСОБА_1 коса, смт. Затока, Білгород-Дністровський район Одеської області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року у справі №916/213/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2015 року, ухвалу господарського суду Одеської області від 01.04.2014 року у справі №916/213/14 скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Одеської області.

При розгляді справи по суті ухвалами господарського суду Одеської області провадження у справі №916/213/14 неодноразово зупинялось в зв»язку з постійним оскарженням відповідачем процесуальних дій суду та переглядом ухвал про зупинення в апеляційному і касаційному порядку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2015 року у справі №916/213/14 (суддя Никифорчук М.І.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Сезон», ОСОБА_1 коса, смт. Затока, Білгород-Дністровський район Одеської області відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Сезон», ОСОБА_1 коса, смт. Затока, Білгород-Дністровський район Одеської області з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2015 року у справі №916/213/14 та прийняти постанову, якою задовольнити у повному обсязі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Сезон», ОСОБА_1 коса, смт. Затока, Білгород-Дністровський район Одеської області до до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області та Малого приватного підприємства Сезон-1, с. Петрівка Білгород-Дністровський район Одеської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права і не досліджено всіх обставин справи. Зокрема, скаржником зазначено, що переважну частину оскарженого рішення становить дослівний виклад змісту позовної заяви, заперечень відповідачів та руху справи судовими інстанціями.

Через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду 02.02.2016 року представником Малого приватного підприємства "Сезон-1" подано заперечення на апеляційну скаргу, які судовою колегією залучено до матеріалів справи.

Також, 02.02.2016 року через канцелярію суду Малим приватним підприємством "Сезон-1" було подано клопотання про зупинення провадження у справі з проханням витребувати з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області інформацію щодо стану розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 4 статті 358 Кримінального кодексу України, копію вироку Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.10.2015 року по справі №495/7004/14-к та копію ухвали Апеляційного суду Одеської області від 10.12.2015 року по справі №495/7004/14-к.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року у справі №916/213/14 відмовлено у задоволенні клопотання Малого приватного підприємства "Сезон-1" про зупинення провадження у справі та витребування документів з Білгород-Дністровського міськрайонного суду в зв'язку з недоцільністю та необгрунтованістю такого клопотання. Зокрема, відповідач-2 просив зупинити провадження у справі №916/213/14 до розгляду Апеляційним судом Одеської області скарги на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.10.2015 року. При цьому до клопотання додано копію ухвали Апеляційного суду Одеської області від 10.12.2015 року у справі №495/7004/14-к, якою скасовано вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.10.2015 року та призначено новий розгляд в тому ж суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі суду. Таким чином, задоволення клопотання про зупинення провадження у справі №916/213/14 є недоцільним.

На електронну адресу суду 03.02.2016 року від Білгород-Дністровської районної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2015 року у справі №916/213/14 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та розглядати справу без участі його представника. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи та задоволено клопотання про розгляд справи без участі представника Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.

23.02.2016 року Малим приватним підприємством "Сезон-1" подано клопотання про витребування доказів, в якому відповідач-1 просив суд: 1) витребувати від Білгород-Дністровського районного суду Одеської області інформацію щодо примусового виконання рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 25.06.2001 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Білгород-Дністровської райради про визнання рішення від 27.04.2001 року №432-ХХХІІІ неправомірним, зобовязання вчинити певні дії: чи видавався виконавчий лист у цій справі? 2) витребувати від відділу Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області інформацію щодо примусового виконання виконавчого листа (рішення) Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 25.06.2001 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Білгород-Дністровської райради про визнання рішення від 27.04.2001 року №432-ХХХІІІ неправомірним, зобовязання вчинити певні дії: чи подавався виконавчий лист до примусового виконання у цій справі.

Розглянувши дане клопотання, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про його відхилення з огляду на відсутність належного обґрунтування відповідачем-1 того, яким чином витребувані докази вплинуть на розгляд даної справи по суті та недоцільністю.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представники позивача та відповідача-1 підтримали свої доводи та заперечення з мотивів, викладених письмово. Крім того, в судовому засіданні 24.02.2016 року представником Малого приватного підприємства «Сезон-1» заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5, а також про витребування з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області інформації щодо розгляду даної справи, на яке висловив заперечення представник позивача, зазначивши, що даної справи в суді загальної юрисдикції на розгляді немає, оскільки вона направлена на досудове слідство. Дане клопотання судовою колегією також відхилене у звязку із недоцільністю та недоведеністю неможливості розгляду даної справи по суті без результатів розгляду кримінальної справи.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/213/14 та наданих присутніми представниками сторін пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а висновок господарського суду Одеської області, викладений в рішенні, є вірним, але за мотивами, викладеними в постанові Одеського апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору на право тимчасового користування землею від 30.03.1998 року за базою відпочинку «Сезон» було закріплено земельну ділянку на умовах оренди. 27.03.2000 року ОСОБА_6 звернувся до Білгород-Дністровської районної ради для отримання земельної ділянки площею 1,0747 га в користування на умовах оренди строком на 19 років.

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 27.04.2001 року №432-ХХІІІ ОСОБА_6 було виділено земельну ділянку площею 0,5095 га.

Рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 25.06.2001 року рішення Білгород-Дністровської районної ради від 27.04.2001 року №432-ХХІІІ визнано незаконним та зобовязано Білгород-Дністровську районну раду виділити і закріпити земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сезон» на умовах оренди строком на 49 років площею 1,0747 га на ОСОБА_1 косі із земель запасу Білгород-Дністровської районної ради. Дане рішення набрало законної сили 07.07.2001 року.

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 31.10.2001року №516-ХХІІІ на підставі вищевказаного рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 25.06.2001 року, зокрема, вирішено, надати товариству у тимчасове користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку площею 1,2249 га на ОСОБА_1 косі біля селища Затока для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку Сезон.

Розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 08.10.2002 року №787/2002 Про надання МПП Сезон-1 у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельної ділянки, розташованої на території ОСОБА_1 біля селища Затока, Білгород-Дністровського району, Одеської області для обслуговування бази відпочинку Сезон, з урахуванням змін, внесених розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 17.12.2002 року, затверджено проект відведення земельної ділянки, розташованої поза межами населеного пункту на ОСОБА_1 Косі Білгород-Дністровського району Одеської області біля селища Затока загальною площею 1, 0747 га для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку «Сезон» та надано Малому приватному підприємству «Сезон-1» земельну ділянку рекреаційного призначення загальною площею 1, 0747 га у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку «Сезон» із зарахуванням орендної плати у розмірі 0,70 грн. за квадратний метр на рахунок Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області згідно проекту договору оренди земельної ділянки та розрахунку орендної плати земельної ділянки.

20.12.2002 року між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області Малим приватним підприємством Сезон-1 було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №3806, який посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4

Розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 01.07.2004 року №830/2002 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення та затвердження її вартості вирішено, зокрема, продати Малому приватному підприємству Сезон-1 для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку Сезон земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,0747 га для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку Сезон, яка розташована на ОСОБА_1 Косі Білгород-Дністровського району Одеської області біля селища Затока.

12.07.2004 року між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області та Малим приватним підприємством Сезон-1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №2498, який посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу ОСОБА_4

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, відділом Держкомзему у Білгород-Дністровському районі Одеської області Малому приватному підприємству «Сезон-1» було видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 11.09.2008 року Серії ЯЖ №313619.

Товариство з обмеженою відповідальністю База відпочинку Сезон, ОСОБА_1 коса, смт. Затока, Білгород-Дністровський район Одеської області вважає вказані розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації незаконними, а договори оренди та купівлі-продажу, державний акт на право власності на земельну ділянку - недійсними.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, але, за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Щодо застосування у даній справі строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановленя судом факту доведенності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Таким чином, для застосування строку позовної давності суд повинен встановити правомірність звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

В даному випадку позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю База відпочинку Сезон, ОСОБА_1 коса, смт. Затока, Білгород-Дністровський район Одеської області є недоведеними позивачем належними засобами доказування саме в господарському судочинстві та звернення до суду з ними є передчасним, виходячи з такого.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Пунктом 1.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин визначено, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Вищезазначені розпорядження було прийнято Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією в межах повноважень та у відповідності до вимог законодавства, що діяло на час їх прийняття і позивачем не доведено, що вони будь-яким чином на теперішній час порушують права позивача.

Білгород-Дністровська районна державна адміністрація відповідно до положень статті 7, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту «а» частини 1 статті 17, пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції 20.12.2001 року була розпорядником земельної ділянки загальною площею 1, 0747 га на ОСОБА_1 Косі Білгород-Дністровського району Одеської області біля селища Затока, тому мала необхідний обсяг повноважень для видання спірних розпоряджень.

Крім того, розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 08.10.2002 року №787/2002 та від 17.12.2002 року №1064/2002 були прийняті з дотриманням норм діючого на той час законодавства України та були підставою для укладання договору оренди земельної ділянки від 20.12.2002 року. З 01.09.2008 року дія договору оренди з Малим приватним підприємством «Сезон-1» була припинена у звязку з купівлею-продажем земельної ділянки та отриманням державного акту про право власності на землю, оскільки відповідно до пункту 6.2 договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20.12.2002 року підставою припинення договору є придбання орендарем земельної ділянки у власність.

Щодо відповідності нормам законодавства укладених договорів оренди та купівлі-продажу, судова колегія зазначає, що відповідно до частин 2, 3 статті 93 Земельного кодексу України в редакції 20.12.2001 року земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Частинами 1, 2 Земельного кодексу України в редакції 20.12.2001 року передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частинами 1, 2 Земельного кодексу України в редакції 20.12.2001 року передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини 1, 2 статті 7 Закону України «Про оренду землі» в редакції 2002 року орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі. Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.

При прийнятті рішення про надання земельної ділянки на ОСОБА_1 косі в довгострокову оренду Малому приватному підприємству «Сезон-1» Білгород-Дністровська районна державна адміністрація керувалась тим, що на виконання розпорядження від 03.09.2002 року №647/2012 «Про надання дозволу Малому приватному підприємству «Сезон-1» на розробку проекту відведення земельної ділянки, розташованої на території ОСОБА_1 біля селища Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області для обслуговування бази відпочинку «Сезон» Малим приватним підприємством «Сезон-1» було надано проектну документацію, затверджену висновком Білгород-Дністровського районного відділу земельних ресурсів по складанню Договору довгострокової оренди землі Малого приватного підприємства «Сезон-1».

Отже, позивачем не доведено суду належними засобами доказування факту того, що надання земельної ділянки, розташованої на території ОСОБА_1 біля селища Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області для обслуговування бази відпочинку «Сезон» Малому приватному підприємству «Сезон-1» було необґрунтованим та неправомірним.

Посилання позивача на те, що відповідно до рішення Білгород-Дністровського суду від 25.06.2001 року вищезазначену земельну ділянку зобовязано було передати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Сезон» розглянуто судовою колегією і відхилено, з огляду на те, що позивачем по даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Сезон» і по теперішній час відсутні докази ідентичності цих підприємств (з огляду на існування в той час ще й Приватного підприємства «База відпочинку «Сезон»). У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Сезон» зазначав про те, що в рішенні Білгород-Дністровського суду нібито було допущено описку і дане рішення стосується саме позивача по даній справі, проте доказів виправлення описки в установленому чинним законодавством порядку до суду не надано.

Чинне земельне законодавство нерозривно повязує набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, призначену для обслуговування нерухомого майна, із набуттям права власності на відповідне нерухоме майно.

Відповідно до частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці обєкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці обєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У даному випадку спірну земельну ділянку було придбано Малим приватним підприємством «Сезон-1», у звязку з купівлею-продажем земельної ділянки та отриманням державного акту про право власності на землю.

Порушень законодавства при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12.07.2004 року №2498 не вбачається, оскільки продаж земельної ділянки Малому приватному підприємству «Сезон-1» був здійснений відповідно до вимог та в порядку, передбаченому статтями 127, 128 Земельного кодексу України, Указом Президента «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» від 19.01.1999 року №32/99 та на підставі необхідних документів.

При цьому, злочинного умислу на безпідставне заволодіння земельною ділянкою позивачем у даній справі на теперішній час не доведено належними засобами доказування (вироком суду загальної юрисдикції по кримінальній справі).

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2001 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було створено та зареєстровано Мале підприємство «База відпочинку «Сезон» з ідентифікаційним кодом 31180072, яке знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, ОСОБА_1 коса, база відпочинку «Сезон», що підтверджується статутом підприємства (т.2., а. с. 52-57).

17.04.2001 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було створено та зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Сезон» з ідентифікаційним кодом 31180072, яке знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, ОСОБА_1 коса, база відпочинку «Сезон», що підтверджується статутом товариства (т.1, а.с. 23 32).

В матеріалах справи є копія нової редакції Малого приватного підприємства «Сезон 1» від 09.02.2011 року. У звязку зі смертю ОСОБА_6, засновника в новій редакції вказані ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Первинного статуту підприємства матеріали справи не містять.

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.10.2015 року по справі №495/7004/14-к визнано винним ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 4 статті 358 Кримінального кодексу України.

Проте, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.12.2015 року по справі №495/7004/14-к вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.10.2015 року відносно ОСОБА_5 скасовано та призначено новий розгляд цієї справи в тому ж суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі суду.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, факту його порушеного права, оскільки засобами доказування саме у господарському процесі неможливо встановити порушення норм діючого законодавства по даній справі. У випадку встановлення судом загальної юрисдикції будь-яких інших фактів, дана справа може бути переглянута за нормами ст.ст. 112-114 Господарського процесуального кодексу України за нововиявленими обставинами.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з доводом апеляційної скарги щодо того, що рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2015 року по справі №916/213/14 не відповідає вимогам статті 84 Господарського процесуального кодексу України, проте це не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. В даному випадку висновок місцевого господарського суду про відмову у позовних вимогах є вірним, але за мотивами, викладеними в постанові Одеського апеляційного господарського суду, виходячи з норм процесуального права України щодо повторного розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом висновку, викладеного в рішенні.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України висновок, викладений в рішенні господарського суду Одеської області від 08.12.2015 року у справі №916/213/14 відповідає нормам матеріального та процесуального права України за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують його.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю База відпочинку Сезон, ОСОБА_1 коса, смт. Затока, Білгород-Дністровський район Одеської області на рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2015 року у справі №916/213/14 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2015 року у справі №916/213/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється учасникам процесу по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді В.А. Лисенко

ОСОБА_10