Постанова № 56093769, 22.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2016 р. Справа № 914/2262/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Мельник Г.І.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дрогобичводоканал»

на рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2015р.

у справі № 914/2262/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

до Комунального підприємства «Дрогобичводоканал», м.Дрогобич

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту фінансів Львівської ОДА

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства «Енергоринок», м.Київ

про стягнення 696 429,04 грн. (з яких 192772,35 грн. пеня, 28037,07 грн. 3% річних, 475619,62 грн. інфляційні втрати),

з участю представників :

від скаржника ОСОБА_2

від позивача ОСОБА_3

від третьої особи-1 не з»явився

від третьої особи-2 не з»явився

від третьої особи-3 ОСОБА_4

В ході судового засідання сторонам права і обовязки, передбачені ст.22 ГПК України розяснені.

Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв»язку із чим хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Треті особи належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в звязку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.11.2015р. у справі № 914/2262/15 (головуючий суддя Цікало А.І., судді Морозюк А.Я., Гутьєва В.В.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів та стягнуто з Комунального підприємства «Дрогобичводоканал», м.Дрогобич на користь позивача 696 429,04 грн. (з яких 192 772,35 грн. пеня; 28037,07 грн. 3% річних; 475619,62 грн. інфляційні) та 13928,58 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взяв до уваги той факт, що порядок та строк виконання грошового зобов»язання відповідача по оплаті електроенергії змінювався внаслідок укладення позивачем спільних протокольних рішень згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р. «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій». Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Департамент фінасів Львівської обласної державної адміністрації, Енергопостачальна організація ПАТ «Львівобленерго» та ДП «Енергоринок» протягом спірного періоду підписували спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на виконання вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України. Учасники спільних протокольних рішень дійшли згоди про порядок і механізм погашення бюджетної заборгованості з пільг та субсидій населення перед підприємствами ЖБК та ВКТ з одночасним погашенням заборгованості за спожиту електроенергію перед ПАТ «Львівобленерго» за визначені періоди. Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» входить в перелік підприємств щодо яких погашається бюджетна заборгованість з пільг та субсидій населенню, що підтверджується Зведеними реєстрами до вказаних вище протокольних рішень. На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, не є правочинами, спрямованими на зміну умов Договору про постачання електричної енергії від 28.02.2007р. № 90132, не вносять жодних змін і доповнень до договору, в тому числі щодо порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами, а отже не припиняють зобов»язальних правовідносин сторін, відповідно до умов договору, та не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання, оскільки уклавши спільні протокольні рішення про організацію взаємних розрахунків за електроенергію спожиту у спірний період за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, його сторони дійшли згоди про зміну порядку і строків взаєморозрахунків за придбану електричну енергію протягом визначеного періоду, а тому відсутні правові підстави стверджувати про порушення відповідачем строків оплати отриманої електричної енергії, що передбачені договором, та притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення інфляційних втрат, процентів річних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

28.02.2007р. між Відкритим акціонерним товариством Львівобленерго, яке відповідно до п. 1.1. Статуту перейменоване у Публічне акціонерне товариство Львівобленерго, (позивач) та Комунальним підприємством Дрогобичводоканал (відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 90132.

01.03.2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про постачання електроенергії № 90132 від 28.02.2007 р., якою внесено зміни до п. 2 додатку № 2 до Договору Порядок розрахунків та п. 1 додатку № 9 до Договору Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

За умовами Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1 Договору.)

Відповідно до п. 2.3.3. Договору, споживач (відповідач) зобов'язується оплачувати постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 Порядок розрахунків та № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Відповідно до п. 2 додатку № 2 до Договору Порядок розрахунків (з урахуванням додаткової угоди від 01.03.2010 р.), розрахунковим періодом вважається період з 01 числа поточного місяця до 30 (31) (останній день місяця) числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Пунктом 5 додатку № 2 до Договору встановлено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показниками розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені Договором та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Згідно з п. 9.4. Договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2007 р. Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов.

Станом на час виникнення спірних правовідносин, Договір про постачання електричної енергії від 28.02.2007 р. № 90132 є чинним.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за спірний період позивачем надано відповідачу послуги з електропостачання та відповідачу щомісячно виставлялись рахунки на оплату за електричну енергію (копії рахунків долучено до матеріалів справи).

Пунктом 7 додатку № 2 до Договору встановлено, що тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Порушуючи умови Договору, відповідач вчасно не здійснив оплату за отриману електричну енергію, що підтверджується розрахунком боргу за активну електроенергію (долучено до матеріалів справи) та не спростовано відповідачем.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 8 додатку № 2 до Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

За неналежне виконання умов Договору щодо термінів оплати вартості отриманої електричної енергії, позивачем, станом на день звернення з позовом до суду, відповідно до умов Договору та вимог ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу 207677,68 грн. пені, 31104,64 грн. 3% річних та 496500,34 грн. інфляційних втрат.

Частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивач, врахувавши договори про організацію взаєморозрахунків, подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідач 192772,35 грн. пені, 28037,07 грн. 3% річних та 475619,62 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про електроенергетику, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно із п. 5.1. Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частино першою статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Договором про постачання електричної енергії від 28.02.2007 р. № 90132 передбачено забезпечення виконання зобовязання відповідача щодо термінів внесення платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати (п. 4.2.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив оплату за отриману електричну енергію з порушенням термінів оплати, встановлених Договором.

При винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, не є правочинами, спрямованими на зміну умов Договору про постачання електричної енергії від 28.02.2007 р. № 90132. Спільні протокольні рішення не вносять жодних змін і доповнень до Договору, у тому числі щодо порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами, а отже не припиняють зобовязальних правовідносин сторін, відповідно до умов Договору, та не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобовязання.

У зв'язку з порушенням відповідачем термінів оплати вартості використаної електроенергії, позивачем правомірно, відповідно до умов Договору та ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу 192772,35 грн. пені, 28037,07 грн. 3% річних та 475619,62 грн. інфляційних нарахувань

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Львівобленерго до Комунального підприємства Дрогобичводоканал про стягнення 696429 грн. 04 коп. (з яких: 192772,35 грн. пеня; 28037,07 грн. 3% річних; 475619,62 грн. інфляційні) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Львівської області від 24.11.2015р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2015 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2015 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2015р. у справі № 914/2262/15 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

6. Повний текст постанови складено « 22» лютого 2016р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Мельник Г.І.

суддя Кравчук Н.М.