Рішення № 56093094, 21.01.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2016 р.Справа № 921/1132/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

розглянув матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Чортківське лісове господарство", вул. Шевченка, 42, м. Чортків, Тернопільська область, 48500

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

про cтягнення заборгованості в сумі 19 939,09 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Погріщук М.В. - представник (довіреність № 65 від 15.01.2016р.)

від відповідача: не з'явився

Учаснику судового процесу в судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено його права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

В судовому засіданні 21.01.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Державне підприємство "Чортківське лісове господарство" звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про cтягнення заборгованості за Біржовим контрактом № 91 в сумі 19 939,09 грн.

Ухвалою господарського суду від 26.11.2015 р. порушено провадження по справі і її розгляд призначено на 17.12.2015 р., який в порядку ст. 77 ГПК України відкладався на 26.01.2016 р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

Представник позивача в судових засіданнях 17.12.2015 р. та 26.01.2016 р. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні 17.12.2015 р. надала суду оригінали документів долучених до позовної заяви для огляду судом.

Відповідач участі повноважного представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних документів суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст. 87 ГПК України. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвал суду від 26.11.2015 р. та від 17.12.2015 р. направлені відповідачу за адресою: 48300, АДРЕСА_1 повернулися на адресу суду з відміткою пошти "за зазначено адресою не проживає".

Вказана адреса відповідає, також, адресі зазначеній у відомостях про місцезнаходження відповідача у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поданого позивачем та сформованим станом на 11.11.2015 р.

Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої ст. 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 3.9.2. Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При даних обставинах, зважаючи на неявку відповідача без зазначення причин та доказів, що вказують на причини такої неявки, неподання пояснень щодо предмету спору, недотримання приписів ст. 22 ГПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Згідно ст. 67 ГК України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

12.02.2015 року між Брокерською конторою № 92 в особі брокера ОСОБА_3, що діяв на підставі договору-доручення № 6/п від 05.02.2015 р. (надалі Брокер-Продавець) від імені ДП "Чортківське лісове господарство" (далі по тексту - Продавець/позивач) та Брокерською конторою № 93 в особі брокера ОСОБА_4, що діяв на підставі договору-доручення № 91-к від 10.02.2015 р. (надалі Брокер-Покупець) від імені Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - Покупець/відповідач) укладено Біржовий контракт № 91 (далі по тексту - Контракт), у відповідності до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (пиловник (ясен) в асортименті), а Покупець - прийняти і оплатити придбаний на біржових торгах на умовах франко - склад (ЕХW) Продавця зазначений товар (п. 1.1. Контракту).

В розділі № 1 Біржового контракту № 91 від 12.02.2015 р. сторони передбачили асортимент товару, його кількість та ціну.

Відповідно до п. 3.1. Контракту, Покупець здійснює попередню оплату товару на р/р Продавця в 5-ти денний термін після надання рахунків Продавцем.

Згідно п. 3.6. Контракту термін поставки товару - 1 квартал 2015 року.

Статтею 650 ЦК України передбачено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 185 ГК України, до укладення господарських договорів на біржах, застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором купівлі-продажу, укладений на біржі.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відвантажив відповідачу лісопродукцію в кількості 116 шт. на підставі товарно-транспортної накладної серії ТРА № 260540 від 22.04.2015 р. на суму 16 615 грн. 91 коп. та ПДВ - 3 323,18 грн. всього на суму 19 939 грн. 09 коп. та рахунку № ЧДЛГ - 162 від 14.08.2015 р.

Зазначену товарно-транспортну накладну підписано повноважними представниками сторін.

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, станом на час порушення провадження у справі за ним рахувалась заборгованість в сумі 19 939 грн. 09 коп.

Позивачем направлено на адресу відповідача лист-претензію № 911 від 02.10.2015 р., яка останнім залишена без відповіді і задоволення.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про повну оплату вартості отриманого товару не надав, а тому згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 19 939 грн. 09 коп.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду повністю задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача 19 939 грн. 09 коп. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 638, 639, 650, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 173, 185, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Чортківське лісове господарство", вул. Шевченка, 42, м. Чортків, Тернопільська область, 48500 (ідентифікаційний код 00993053) 19 939 грн. 09 коп. заборгованості та 1 218 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.02.2016 року.

Суддя Боровець Я.Я.