Рішення № 56093078, 22.02.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.02.2016 Справа № 920/26/16

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Полтавський вентиляторний завод», м. Полтава

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіагро Імпекс», м. Суми

про стягнення 37 368 грн. 24 коп.

Суддя Б.І. Лиховид

За участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (свідоцтво № 359 від 10.01.2013)

від відповідача: не прибув

у судовому засіданні брала участь секретар с/з ОСОБА_2

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за неналежне виконання відповідачем зобов`язань по укладеному між сторонами договору на поставку продукції № 6-04 від 28.04.2012 у розмірі 19 410 грн. 00 коп., а також 1 305 грн. 52 коп. пені, 15 178 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 1 474 грн. 10 коп. 3% річних та судові витрати, повязані з розглядом справи.

08.02.2016 електронною поштою до суду надійшло клопотання № 21 від 05.02.2016, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача також витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 10 000 грн. 00 коп.

У дане судове засідання представник позивача подав клопотання № 21 від 05.02.2016, яке було раніше надіслано електронною поштою щодо стягнення з відповідача витрат по сплаті послуг адвоката, а також додав до клопотання: витяг з договору про надання правової допомоги від 05.02.2016, квитанцію № 12 від 05.02.2016, ордер № 082067 від 05.02.2016 про надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 359 від 10.01.2013, лист № 05-35/181-454 від 26.01.2016, які оглянуті судом та долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, відзиву на позовну заяву з правовим обґрунтуванням своєї позиції не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості доказів для вирішення спору між сторонами по суті, а також те, що відповідач був повідомлений про місце та час розгляду справи належним чином, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, причини неявки суду не повідомив, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності повноважного представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між Приватним акціонерним товариством «Полтавський вентиляторний завод» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіагро Імпекс» (відповідач, покупець) 28.04.2012 був укладений договір на поставку продукції за № 6-04, відповідно до розділу 1 якого позивач зобов`язується здійснювати протягом усього строку дії даного договору на адресу відповідача регулярні поставки обладнання і матеріалів (товар) у кількості і порядку, передбаченому даним договором (п. 1.1 договору). Найменування ті кількість поставленого товару визначається згідно заявок відповідача і відображається у специфікаціях і рахунках фактурах, наданих позивачем (п. 1.2 договору). Відповідач зобов`язується прийняти товар і здійснити оплату поставки в строки і у розмірі, передбачені у розділі 2 даного договору (п. 1.3 договору).

Згідно пунктів 2.1 2.3 сума договору відображається у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору. Ціна на продукцію узгоджується між постачальником та покупцем і підтверджується рахунком-фактурою. Строк відвантаження продукції і порядок доставки регулюється специфікацією на кожну заявку, але не більше місяця з моменту надходження 100% вартості товару на розрахунковий рахунок позивача.

У відповідності до розділу 3 договору оплата товарів покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом переводу коштів на розрахунковий рахунок позивача у порядку 100% від договірної суми.

Сторони узгодили, що строк дії договору складає до 31.12.2012 (п. 7.3 договору).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір на поставку продукції № 6-04 від 28.04.2012, який за своєю правовою природою є договором поставки, підписаний директорами сторін, скріплений печатками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

У ст. 712 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено, позивач свої зобов`язання відповідно до договору № 6-04 від 28.04.2012 виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки товару відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 322 від 29.08.2012, підписаної представниками сторін, довіреністю № 1248 від 29.08.2012, виданої на отримання від позивача цінностей за вищевказаною видатковою накладною, рахунком фактурою № 341 від 20.07.2012.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати за отриманий товар за договором № 6-04 від 28.04.2012 виконав лише частково, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлений товар склала 19 410 грн. 00 коп., у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного розміру боргу з відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2013 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 14 про сплату заборгованості у розмірі 19 410 грн. 00 коп. Вказана претензія була отримана відповідачем 03.06.2013, про що свідчить відмітка в кур`єрській накладній.

16.10.2015 позивачем відповідачу цінним листом з описом вкладення була направлена повторна претензія за № 183 від 13.10.2015 про сплату заборгованості в розмірі 19 410 грн. 00 коп. При цьому, заборгованість відповідачем сплачена не була.

На день розгляду справи в суді основна заборгованість відповідача перед позивачем склала 19 410 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що умовами укладеного між сторонами договору (розділ 3) конкретного строку оплати за поставлений товар не визначено, беручи до уваги, що претензія позивача № 14 була отримана відповідачем 03.06.2013, то відповідач мав розрахуватись за поставлений товар не пізніше 10.06.2013.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які обєктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію щодо наявності заборгованості відповідача перед ним в сумі 19 410 грн. 00 коп. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині основного боргу є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 1 305 грн. 52 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена п. 7.2 договору № 6-04 від 28.04.2012, згідно якого у випадку невиконання сторонами умов даного договору, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору та встановлені матеріалами справи, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по договору № 6-04 від 28.04.2012, позивач просить стягнути з відповідача 1 474 грн. 10 коп. 3% річних та 15 178 грн. 62 коп. інфляційних збитків.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних збитків визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 ЦК України.

Як встановлено судом, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що факт понесення витрат на оплату послуг адвоката повинен підтверджуватись такими документами: договір про надання правової допомоги (в ньому повинно бути обов'язково зазначено в якій господарській справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару та порядок його оплати); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; довіреність (орден); документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер).

Як вбачається з наданого позивачем в обґрунтування отримання послуг адвоката договору про надання правової допомоги від 05.02.2016, умови щодо розміру гонорару та порядку його оплати не визначені, а тому для суду є неможливим встановити з якого приводу позивачем було сплачено адвокату ОСОБА_1 10 000 грн. 00 коп. згідно квитанції № 12 від 05.02.2016, у зв`язку з чим вимоги щодо відшкодування витрат на адвокатські послуги задоволенню не підлягають.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, а позивачу за його рахунок відшкодовуються витрати по його сплаті.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіагро Імпекс» (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/2, код 33218956) на користь Приватного акціонерного товариства «Полтавський вентиляторний завод» (38600, Полтавська область, Котелевський район, смт. Котельва, вул. Островського, 8, код 00909779) 19 410 грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 305 грн. 52 коп. пені, 15 178 грн. 62 коп. інфляційних витрат, 1 474 грн. 10 коп. 3% річних, 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.02.2016

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД