Рішення № 56093035, 25.02.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2016Справа №917/2690/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік", юридична адреса: вул. Леніна, 42, м. Київ, 02088; адреса для листування: вул. Визволення, 26, м. Полтава, 36009

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, вул. Жовтнева буд. 108, смт. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область,38400

про стягнення 14832,57 грн. заборгованості

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 дов. б/н від 31.12.2015 року

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 25.02.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 14832,57 грн. заборгованості за договором поставки №БП 514 від 06.01.2012р., з яких: 11680,38 грн. - сума основного боргу, 568,53 грн. - 3% річних, 1354,70 грн. - пеня, 817,63 грн. - штраф 7%.

В судовому засіданні 02.02.2016 року суд розпочав слухання справи по суті.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

02.02.2016 року від відповідача до суду надходило клопотання, в якому він просив суд перенести розгляд справи на іншу дату у зв'язку з хворобою. У клопотанні відповідач зазначив, що підтверджуючі документи про хворобу будуть надані на наступному судовому засіданні. Ухвалою суду від 02.02.2016 року суд задовольняв вказане клопотання.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з'явився, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду в матеріалах справи, арк. с.27,32), відзив на позовну заяву не подав, вимоги ухвал суду у справі не виконав.

Враховуючи наведене, відповідач двічі належним чином та завчасно був повідомлений судом про дату, час і місце проведення судових засідань. Крім того, ухвали суду у даній справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд двічі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, закінченням строку розгляду справи, відсутністю клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (постачальник, позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець, відповідач ) укладено договір поставки № БП 514 від 06 лютого 2013 року ( арк.. справи 10-11).

При укладенні договору № БП 514 сторони, зокрема, узгодили наступне:

- постачальник зобов'язується передати у власність Покупця алкогольні напої, надалі - Товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар в порядку, визначеному умовами цього договору (п.1.1 договору);

- Розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 14 (чотирнадцяти ) календарних дня з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому Сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю Сторін - шляхом попередньої оплати (п.6.1);

- ціна за товар зазначається Постачальником у видатковій накладній на товар (п.5.2);

-У випадку порушення Покупцем строку оплати вартості одержаного від Постачальника товару, Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 7% від суми боргу (п.7.1).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він поставив відповідачу товар на загальну суму 20 476,62 грн. за накладними № 14251/13328 від 08.04.2014 року, № 15356/14486 від15.04.2014 року, №17164/16029 від 25.04.2014 року. Отриманий товар відповідач оплатив частково на суму 8 796,24 грн. Залишок заборгованості відповідача за отриманий товар перед позивачем становить 11 680,38 грн.

Позивач з посиланням на ст.ст. 11-16, 20, 22, 526,527, 530, 532, 546-551, 610-612, 623-625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі - 11680,38 грн., 3% річних у розмірі - 568,53 грн., пеню у розмірі - 1354,70 грн., штраф 7% - 817,63грн., загальна сума боргу з штрафними санкціями становить - 14832,57 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що в рамках договору від 06.01.2013 року за видатковими накладними № 14251/13328 від 08.04.2014 року, № 15356/14486 від15.04.2014 року, №17164/16029 від 25.04.2014 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20 476,62 грн. ( арк. справи 12-16). Отримання товару відповідачем підтверджується його підписами на вказаних накладних.

Отже, відповідач, підписавши договір поставки № БП 514 від 06 лютого 2013 року та видаткові накладні, взяв на себе зобов'язання з оплати товару.

Взяті на себе зобовязання з оплати отриманого товару на умовах договору № БП 514 від 06 лютого 2013 року відповідач виконав неналежним чином, сплативши позивачу лише 8796,24 грн., сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 11680,38 грн.

Таким чином, відповідач є боржником по договору, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Умовами договору № БП 514 від 06 лютого 2013 року ( п.7.1) сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строку оплати вартості одержаного від Постачальника товару, Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 7% від суми боргу.

На підставі зазначеного позивачем нараховані та заявлено до стягнення пеню в сумі 1354,70 грн. та 817,63 грн. штрафу за прострочення понад 30 днів.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

З урахування наведеного позивач просить стягнути на його користь 3% річних в сумі 568,53грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, здійснені з урахуванням часткових проплат суми боргу, в межах періоду прострочення, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вул. Жовтнева буд. 108, смт. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область,38400, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік" ( юридична адреса: вул. Леніна, 42, м. Київ, 02088, ідентифікаційний код 35871504) 11680,38 грн. - сума основного боргу, 568,53 грн. - 3% річних, 1354,70 грн. - пеня, 817,63 грн. - штраф 7%, 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.02.2016 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.