Рішення № 56092320, 15.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2016Справа №910/32193/15Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна"

до приватного підприємства "Наіра Люкс"

про стягнення 12 169,30 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" до приватного підприємства "Наіра Люкс" про стягнення 12 169,30 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 26454-КЕ/15 від 05.10.2015 року.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передавати тютюнові вироби або інші групи товарів (далі по тексту - Товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобовязується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому договорі. Придбаний покупцем за цим договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об'єкти торгівлі покупця на території України.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві товар, вказане підтверджується видатковою накладною № КЕ15-000258379 від 20.10.2015 року на суму 9 928,68 грн.

Відповідно до умов договору максимальний строк відтермінування оплати становить 6 календарних днів. День, наступний за днем виписки накладної є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є шостий календарний день.

Відповідач не оплатив товар і заборгованість відповідача становить 9 928,68 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 9 928,68 грн., 610,41 грн. пені, 1 588,59 грн. штрафу та 41,62 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2015 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.01.2016 року.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.12.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 24.12.2015 року та подав клопотання про зміну місцезнаходження позивача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.01.2016 року розгляд справи відкладено на 15.02.2016 року.

Представники сторін в судове засідання 15.02.2016 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 24.12.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03115, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 104, кв. 40, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 24.12.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 26454-КЕ/15 від 05.10.2015 року.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передавати тютюнові вироби або інші групи товарів (далі по тексту - Товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобовязується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому договорі. Придбаний покупцем за цим договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об'єкти торгівлі покупця на території України.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з п. 2.1 договору асортимент, кількість та ціна товару, що продається згідно з даним договором, вказується у накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві товар, вказане підтверджується видатковою накладною № КЕ15-000258379 від 20.10.2015 року на суму 9 928,68 грн. товар отримав представник відповідача за довіреністю № 3 від 19.10.2015 року.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна товару визначається у відповідності з ціною вказаною у прайс-листах продавця, які діють на момент виконання продавцем замовленнь покупця і вказується у видаткових накладних з урахуванням ПДВ. Загальна сума даного договору не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару згідно видаткових накладних (п. 4.1 Договору).

Згідно п. 4.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

За згодою продавця покупцеві товар може відпускатись на умовах повної передоплати або з відтермінуванням оплати за отриманий товар (п. 4.5 Договору).

П.4.8 договору передбачено, що максимальний строк відтермінування оплати за тютюнові вироби становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки видаткової накладної. День, наступний за днем виписки видаткової накладної є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є шостий календарний день. В разі розрахунку в інший спосіб, ніж перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, який не погоджений з продавцем,строк відтермінування оплати може бути змінено продавцем в односторонньому порядку, про що повідомляється покупця.

Відповідно до п. 4.12 договору зобов'язання покупця по оплаті вартості отриманого Товару вважаються виконаними: при безготівкових розрахунках з моменту зарахування коштів, перерахованих покупцем, на поточному рахунку продавця в банківській установі; при розрахунках готівкою з моменту внесення готівки в касу продавця.

Відповідач станом на день оплати та на дату подання позовної заяви не здійснив оплату за поставлений товар у сумі 9 928,68 грн.

10.11.2015 року позивач направив відповідачеві претензію № 2086/ГО-1/ЮУ з проханням оплатити заборгованість, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком КМД УДППЗ «Укрпошта» від 11.11.2015 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 9 928,68 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати поставленого товару (тютюнових виробів) позивач просить стягнути з відповідача 610,41 грн. пені, 1 588,59 грн. штрафу за період прострочення вказаний в розрахунку.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» передбачає, що Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.2, договору у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно п. 6.3 договору у випадку прострочення платежу понад 3 календарні дні покупець сплачує на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16 % від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення 610,41 грн. пені, 1 588,59 грн. штрафу за період прострочення вказаний в розрахунку та за розрахунком позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивачем нараховано три проценти річних у сумі 41,62 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 41,62 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Наіра Люкс" (03115, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 104, кв. 40; ідентифікаційний код: 39015475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (65044, м. Одеса, просп. Шевченка, 4А, код 30622532) суму основного боргу в розмірі 9 928 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 68 коп., пені у розмірі 610 (шістсот десять) грн. 41 коп., штраф у сумі 1 588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 59 коп., три проценти річних у сумі 41(сорок одна) грн. 62 коп. та 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп витрат по оплаті судового збору судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 25.02.2016 року.

Суддя С.М.Мудрий