Рішення № 56092311, 23.02.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р. Справа № 909/24/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

вул. Грушевського, 21,м.Івано-Франківськ,76004

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

вул. Хоткевича, 75 ААДРЕСА_1,м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості в сумі 6 347,23 грн. та зобов'язання звільнити орендовані приміщення

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність № 114/01-20/14-1 від 20.01.2016 р.);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради подав позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 6 347,23 грн. та зобов'язання звільнити орендовані приміщення (нежитлові приміщення площею 23,9 кв. м., що розташовані на другому поверсі в будівлі Івано-Франківського міського клінічного пологового будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 47) та повернення їх позивачу.

Ухвалою суду від 06.01.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 21.01.2016 року. Ухвалою суду від 21.01.2016 року відкладено розгляд справи на 02.02.2016 року. Ухвалою суду від 02.02.2016 року відкладено розгляд справи на 16.02.2016 року. Ухвалою суду від 16.02.2016 року відкладено розгляд справи на 23.02.2016 року.

В судове засіданні представник позивача з'явився, просив суд позов задоволити. Представник відповідача жодного разу не з'явився в судове засідання. З приводу цього варто вказати таке.

Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (список №40 від 17.02.2016 року згрупованих поштових відправлень рекомендоване з повідомленням; повідомлення відділення пошти про вручення поштового відправлення (вх.№1553/16 від 23.02.2016 року з довідкою "за закінченням терміну зберіганням").

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. ї

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив таке.

Між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_1 26.04.2012 року було укладено договір оренди нежитлових приміщень №ДО-3527 площею 23,9 кв. м., що розташовані на другому поверсі в будівлі Івано-Франківського міського клінічного пологового будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 47. Актом приймання-передачі від 26.04.2012 року передано приміщення орендарю.

Відповідно до п.3.4. договору орендна плата за звітний період, визначена відповідно до п.3.2. договору, перераховується з рахунку орендаря на розрахунковий рахунок, в термін до 20 числа місяця, що слідує за звітним місяцем.

За словами позивача, орендар не виконував умови договору в частині своєчасної оплати орендної плати за орендовані приміщення. З позовної заяви вбачається, що заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2015 року по 06.11.2015 року становить 3 808 грн. 03 коп., крім того позивачем нарахована пеня в сумі 103 грн. 57 коп., інфляційні збитки в розмірі 33 грн. 62 коп. та 3 % річних в сумі 6 грн. 57 коп.

Крім того, позивач зазначив, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2015 року по справі 909/1009/15 розірвано договір оренди нежитлових приміщень №ДО-3527 від 26.04.2012 року, укладений між сторонами. Вказане рішення набрало законної сили 06.11.2015 року.

Відповідно до п.2.4. договору після закінчення дії договору, у том числі у разі його припинення в порядку ст.782 ЦК України, або у випадку іншого розірвання договору, включаючи розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин, орендар повертає орендодавцеві приміщення у погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дні припинення дії договору, в тому числі, у разі недосягнення між сторонами цього договору угоди щодо строків повернення приміщень.

Позивач стверджує, що в порушення умов договору та ігноруючи претензію Фонду комунальної власності про належне виконання зобов'язань за договором оренди, орендар не повернув раніше орендовані ним приміщення та продовжує ними користуватися.

З позовної заяви вбачається те, що за несвоєчасне повернення відповідачем приміщень після закінчення договору, орендодавець з 07.11.2015 року по 30.11.2015 року нарахував неустойку в сумі подвійного розміру орендної плати в сумі 2 395 грн. 44 коп.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 6 347 грн. 23 коп., з яких: 3 808 грн. 03 коп. - заборгованість з орендної плати, 103 грн. 57 коп. - пеня, 33 грн. 62 коп. - інфляційні, 6 грн. 57 коп. - три проценти річних, 2 395 грн. 44 коп. - неустойка та зобов'язати відповідача звільнити орендовані приміщення (нежитлові приміщення площею 23,9 кв. м, що розташовані на другому поверсі в будівлі Івано-Франківського міського клінічного пологового будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 47) та повернути їх позивачу виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради по акту приймання-передачі.

Відповідач відзиву на позов та будь-яких пояснень стосовно обставин справи суду не подав, в судове засідання не з'являвся.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 347 грн. 23 коп., з яких: 3 808 грн. 03 коп. - заборгованість з орендної плати, 103 грн. 57 коп. - пеня, 33 грн. 62 коп. - інфляційні, 6 грн. 57 коп. - три проценти річних, 2 395 грн. 44 коп. - неустойка слід вказати таке.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір оренди нежитлових приміщень №ДО-3527 від 26.04.2012 року. Пунктом 1.1. вказаного договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення (частина коридору) площею 23,9 кв. м., розташовані на другому поверсі в будівлі Івано-Франківського міського клінічного пологового будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 47.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.4. договору орендна плата за орендовані приміщення сплачується орендарем у грошовій формі щомісячно. Орендна плата за звітний місяць, визначена згідно з п.3.2. цього договору, перераховується з рахунку орендаря на розрахунковий рахунок управління державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області в термін до 20 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, або на інший рахунок, повідомлений письмово орендодавцем орендарю не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати сплати чергового платежу.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.1.1. договору встановлено, що за прострочення терміну сплати орендної плати або внесення орендної плати не в повному обсязі орендар сплачує на рахунок орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення терміну сплати, розрахованої за кожний день простроченого платежу від суми заборгованості, що склалася з моменту виникнення заборгованості, включаючи день сплати заборгованості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1.1. передбачено, що у разі прострочення сплати орендної плати або внесення її не в повному обсязі, крім нарахованої пені орендар сплачує також суму інфляції за період прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Частиною 2 ст.785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п.5.1.3. договору у випадку невиконання орендарем обов'язку щодо повернення орендодавцеві приміщень відповідно до вимог п.2.4. договору, він сплачує орендодавцеві неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати, встановленої і нарахованої згідно із цим договором з врахуванням суми ПДВ, за період безпідставного користування приміщеннями.

Відповідно до поданої позивачем картки розрахунку орендної плати від 08.12.2015 року заборгованість з орендної плати складає 3 808 грн. 03 коп., відповідно до картки розрахунку пені від 20.11.2015 року пеня становить 103 грн. 57 коп., відповідно до картки розрахунку 3% річних сума 3% річних становить 6 грн. 57 коп., згідно з карткою розрахунку інфляційних збитків такі збитки складають 33 грн. 62 коп. Згідно з карткою розрахунку неустойки розмір такої неустойки становить 2 395 грн. 44 коп.

Відповідач доказів належного виконання умов договору та сплати вказаної заборгованості суду не подав.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 347 грн. 23 коп., з яких: 3 808 грн. 03 коп. - заборгованість з орендної плати, 103 грн. 57 коп. - пеня, 33 грн. 62 коп. - інфляційні, 6 грн. 57 коп. - три проценти річних, 2 395 грн. 44 коп. - неустойка підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення та повернути їх позивачу по акту приймання-передачі, суд вважає за правильне вказати таке.

В судовому засіданні позивач подав суду акт приймання-передачі від 15.01.2016 року, згідно якого орендар передав, а уповноважені представники орендодавця прийняли надані в оренду орендарю на підставі договору оренди №ДО-3527 від 26.04.2012 року нежитлові приміщення площею 23,9 кв. м., розташовані на другому поверсі Івано-Франківського міського клінічного пологового будинку в будівлі за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 47. Сторони підтвердили, що приміщення, які передаються знаходяться в задовільному стані. Передача приміщень відбувається в зв'язку з розірванням договору оренди №ДО-3527 від 26.04.2012 року за рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2015 року по справі №909/1009/15.

Розглянувши в судовому засіданні подані докази, суд дійшов висновку, що предмет спору в частині вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення та повернути їх позивачу по акту приймання-передачі припинив своє існування, внаслідок передачі орендованих приміщень від орендаря до орендодавця, між сторонами з приводу цього не залишилось неврегульованих питань, що в судовому засіданні підтвердив сам представник позивача.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 347 грн. 23 коп. Разом з тим, суд вважає за правильне провадження у справі в частині вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення та повернути їх позивачу по акту приймання-передачі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача, в тому числі і за вимогу про зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення та повернути їх позивачу по акту приймання-передачі, оскільки відповідач передав орендовані приміщення позивачу вже після звернення позивача до суду з відповідними вимогами.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, ч.1. 3 ст.549, ч.1 ст.611, ст.ст. 625, 629, ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32,43,44,49,п.1-1 ч.1,ч.2 ст.80, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 / 76018, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 2180503519 / на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради / 76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДР 04054346 / заборгованість в розмірі 6 347 грн. 23 коп. (шість тисяч триста сорок сім гривень двадцять три копійки), з яких: 3 808 грн. 03 коп. (три тисячі вісімсот вісім гривень три копійки) - заборгованість з орендної плати, 103 грн. 57 (сто три гривні п'ятдесят сім копійок) коп. - пеня, 33 грн. 62 коп. (тридцять три гривні шістдесят дві копійки) - інфляційні, 6 грн. 57 коп. (шість гривень п'ятдесят сім копійок) - три проценти річних, 2 395 грн. 44 коп. (дві тисячі триста дев'яносто п'ять гривень сорок чотири копійки) - неустойка та судовий збір в сумі 2 436 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень).

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Провадження у справі в частині вимоги про зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення (нежитлові приміщення площею 23,9 кв. м, що розташовані на другому поверсі в будівлі Івано-Франківського міського клінічного пологового будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 47) та повернути їх позивачу виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради по акту приймання-передачі - припинити.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.16

Суддя Фрич М. М.