Ухвала суду № 56092150, 24.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.02.16р. Справа № 904/9259/15

За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару № 5206 від 01.06.2008 в загальному розмірі 57 698 грн. 83 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Петручок О.О. - юрисконсульт 1 категорії (довіреність № 2 від 04.01.2016)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованості за договором на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару № 5206 від 01.06.2008 в загальному розмірі 57 698 грн. 83 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 36 232 грн. 82 коп. - основний борг;

- 6 333 грн. 36 коп. - пеня;

- 14 095 грн. 77 коп. - інфляційні втрати;

- 1 036 грн. 88 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару № 5206 від 01.06.2008 в частині розрахунків за спожиту в період з 07.10.2013 по 06.04.2015 теплову енергію у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 36 232 грн. 82 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 3.2. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 15.12.2014 по 20.09.2015 в сумі 6 333 грн. 36 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з грудня 2013 року по серпень 2015 року у сумі 14 095 грн. 77 коп. та 3% річних за період прострочення з 15.11.2013 по 20.09.2015 у сумі 1 036 грн. 88 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2015 (суддя Мельниченко І.Ф.) порушено провадження у справі та призначено її розгляд в засіданні на 19.11.2015.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2015 провадження у справі припинено, відповідно до пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2015 по справі № 904/9259/15 скасовано, а справу передано на розгляд господарському суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 18.01.2016 справу № 904/9259/15 передано на розгляд судді Фещенко Ю.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2016 прийнято справу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.02.2016.

У судове засідання 08.02.2016 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 08.02.2016 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав. Про день, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 08.02.2016 представник позивача виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Також, позивачем було долучено до матеріалів справи разом із клопотанням (вх.суду 7229/16 від 08.02.2016), зокрема, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Від позивача надійшли пояснення (вх.суду 7230/16 від 08.02.2016), в яких він наголошує на тому, що набуття відповідачем в 2011 році статусу підприємця не змінює та не скасовує зобов'язання, набуті ним до вказаної події.

Суд було зауважено, що для правильно вирішення спору є необхідність витребувати додаткові докази.

Враховуючи викладені обставини, ухвалою суду від 08.02.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 24.02.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових доказів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Від позивача надійшла заява (вх.суду 11544/16 від 24.02.2016), в якій він просить суд замінити відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на належного - фізичну особу ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що в позовній заяві позивач помилково зазначив невірного відповідача, оскільки спірний договір було укладено саме з фізичною особою ОСОБА_1.

У судове засідання 24.02.2016 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 24.02.2016 вдруге не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.11.2015, на вказану у ньому адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.42).

При цьому, конверти з ухвалами суду від 20.01.2016 та від 08.02.2016 було повернуто 02.02.2016 та 23.02.2016, відповідно, за зворотною адресою з довідками Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" форми 20 від "За закінченням терміну зберігання".

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Суд наголошує на тому, що ухвали суду від 20.01.2016 та від 08.02.2016 були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду від 20.01.2016 та від 08.02.2016 були надіслані на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.11.2015 завчасно, та не отримані відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

Крім того, судом була надана учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, оскільки розгляд справи відкладався з 08.02.2016 на 24.02.2016.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 01.06.2008 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою ОСОБА_1 (далі - споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари № 5206 (далі - договір, а.с.8-10), відповідно до умов якого постачальник відпускає споживачеві теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пару на технологічні потреби, а споживач оплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки, передбачені договором (пункт 1.1. договору).

У пункті 6.1. договору сторони погодили, що договір діє з 01.06.2008 по 01.06.2009 та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї зі сторін про відмову від договору або його перегляду. При заяві однієї зі сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

Доказів зміни, розірвання або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений договір № 5206 від 01.06.2008 за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального закону.

Згідно з пунктом 1.2. договору під час виконання договору сторони керуються діючим законодавством України, діючими "Правилами користування тепловою енергією", Правилами технічної експлуатації теплоспоживаючих установок теплових мереж, рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради та іншими законодавчими актами.

Постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці № 2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 01.06.2008 по 01.06.2009 (див. таблиці № 1 та № 2, акт меж розподілу, як невід'ємні частини договору). Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності. Щомісячна сума оплати по договору коригується з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, кількості днів та годин роботи.

За змістом пункту 4.2. договору, теплова енергія відпускається споживачеві в кількості згідно даних таблиці № 2, у вигляді гарячої води і (або) пари на такі потреби:

- опалення і вентиляцію - період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року, за винятком ремонтного періоду;

- технологічні потреби;

- кондиціювання повітря.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем відпускалась теплова енергія у відповідності до щорічних розпоряджень виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду" та до визначених пунктом 4.2. періодів, але з 07.10.2013 споживач припинив оплату наданих послуг, у зв'язку з чим станом на 06.04.2015 у споживача утворилась заборгованість перед позивачу у сумі 36 232 грн. 82 коп.

Звертаючись із даним позовом до господарського суду позивач вважав, що оскільки з 10.11.2011 споживач набув статусу підприємця та в спірний період займався підприємницькою діяльністю, то належним відповідачем є - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

При цьому, 10.11.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 22270060002047701 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (а.с. 401) та спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.11.2015 року (а.с. 42).

У звязку з викладеним, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2015 у справі № 904/9259/15 провадження у справі припинено на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Припиняючи провадження у справі, господарський суд виходив з тих обставин, що згідно даних електронного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.11.2015 підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 припинена.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2015 по справі № 904/9259/15 скасовано, а справу передано на розгляд господарському суду Дніпропетровської області.

Вказана постанова мотивована наступним.

У відповідності до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України встановлено цивільно-правову відповідальність фізичної особи-підприємця, згідно з якої фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість розгляду справи.

Відповідно до приписів пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно з пунктом 4.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини 7 статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У справах про визнання недійсним акта, раніше виданого ліквідованим органом, господарський суд вправі замінити його іншим органом, на який покладено видання відповідних актів.

Громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

Таку ж правову позицію викладено й в постанові Верховного Суду України від 07.11.2006 у справі № 16-9/225-04-7490, де зазначено про необхідність вирішення господарським судом спору по суті й після втрати відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності відповідного статусу.

Як зазначено вище, запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідача внесено до державного реєстру 10.11.2015, зміна статусу відповідача відбулася після порушення провадження у справі, суб'єктний склад сторін на час порушення господарським судом провадження у справі відповідав вимогам статей 1 і 24 Господарського процесуального кодексу України, отже, вона належала до підвідомчості господарського суду, а тому зміна статусу відповідача не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості справи та припинення провадження у ній.

Крім того, апеляційним судом було зазначено, що якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним) (пункт 1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з подальшими змінами та доповненнями).

В той же час, від позивача надійшла заява (вх.суду 11544/16 від 24.02.2016), в якій він просить суд замінити відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на належного - фізичну особу ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що в позовній заяві позивач помилково зазначив невірного відповідача, оскільки спірний договір було укладено саме з фізичною особою ОСОБА_1.

З приводу викладеного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що спірний договір було укладено саме з Фізичною особою ОСОБА_1, в процесі виконання вказаного договору будь-які зміни до договору не вносилися, зокрема, рахунки позивачем виставлялися саме фізичній особі ОСОБА_1 (а.с.15-26).

В матеріалах справи відсутні належні докази того, що нежитлове приміщення, в якому надавалися послуги теплопостачання позивачем, використовувалося споживачем у його підприємницькій діяльності. Крім того, матеріали справи місяться документи, відповідно до яких вказане приміщення є магазином "ІНФОРМАЦІЯ_1" (дислокація об'єктів до договору), а відповідно до наявних у справі відомостей, основним видом діяльності відповідача було - діяльність кафе.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Як встановлено пунктом 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, фізичні особи можуть бути учасниками господарського процесу лише у випадках, передбачених чинним законодавством України (корпоративні спори, справи про банкрутство).

Даний спір виник, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару № 5206 від 01.06.2008.

Враховуючи, що під час укладання вказаного договору відповідач виступав як фізична особа , даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Виходячи з викладеного та з урахуванням норм статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, позивач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до місцевого загального суду, оскільки поданий позивачем позов повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Суд звертає увагу, що частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При зверненні до суду із позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1 218 грн. 00 коп.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною 1 цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути позивачу суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1 218 грн. 00 коп., оскільки провадження у справі припиняється з підстави, яка не віднесена до виключень, зазначених в пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, є причиною для повернення судового збору позивачу.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 904/9259/15 за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару № 5206 від 01.06.2008 в загальному розмірі 57 698 грн. 83 коп. - припинити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, будинок 9; ідентифікаційний код 03342184) судовий збір у сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням № 7747 від 08.10.2015, оригінал якого повернути Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа".

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя Ю.В. Фещенко