Ухвала суду № 56092131, 24.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.02.16р. Справа № 904/10476/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС", с. Червоний Плугатар Широківського району Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області

про стягнення 3217643,13 грн за договором поставки № 366 від 08.06.2015

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність від 01.12.2015; представник ОСОБА_2, довіреність від 01.12.2015

від відповідача: юрисконсульт ОСОБА_3, довіреність №30/28 від 05.01.2016.

СУТЬ СПОРУ:

07.12.2015 позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з цим позовом з вимогами стягнути з відповідача 3 164 000,00 грн боргу, 31664,06 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, 21979,07 грн 3% річних, обгрунтовуючи свій позов тим, що відповідачем 29.10.2015 здійснена часткова оплата за товар в сумі 100 000,00 грн, решта боргу до цього часу не погашена.

В засіданні суду 14.01.2016 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині розміру 3% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу. Заява прийнята судом до розгляду і буде врахована при прийнятті рішення.

В судовому засіданні 14.01.2016 оголошено перерву до 04.01.2016.

Відповідачем 04.02.2016 наданог відзив на позовну заяву, в якому він визнає наявність основного боргу в розмірі 2 372 000 грн та зазначає, що сума 792 000,00 грн має бути погашена шляхом заліку - клірингу.

Ухвалою суду від 04.02.2016 розгляд справи продовжено на 15 днів до 22.02.2016 включно.

17.02.2016 позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 3 164 000,00 грн, інфляційне нарахування у сумі 72 687,80 грн та 3% річних у сумі 40 141,81 грн.

Розглянувши заяву суд дійшов висновку, що вона не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, а тому приймається та буде врахована при вирішенні спору по суті.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 17.02.2016 оголошено перерву 22.02.2016.

22.02.2016 представниками сторін подано до суду заяву про затвердження мирової угоди та просили суд припинити провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.06.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідач) укладено договір поставки № 366, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві товар у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 1 специфікації № 1 від 08.06.2015 до договору загальна вартість поставки екскаватора ЕКГ-5А (заводський №10015, 1989 року випуску, після капітального ремонту) становить 4 352 000,00 грн в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до умов п.5 специфікації № 1 до договору відповідачем мав бути здійснений розрахунок:

- 10% вартості екскаватора, а саме - 435 200,00 грн в т.ч. ПДВ 20% - у якості передоплати на підставі рахунку позивача протягом 10 банківських днів проти надання останнім банківської гарантії повернення авансового платежу в тому ж обсязі;

- 75% вартості екскаватора - на підставі рахунку та накладної позивача протягом 10 банківських днів після поставки екскаватора та підписання акту прийому-передачі всіх його вузлів та комплектуючих до місця монтажу.

При цьому, оплата в розмірі 792 000,00 грн в т.ч. ПДВ 20% повинна була відбутися за допомогою клірингового розрахунку за поставку позивачу іншого екскаватора на підставі договору №58, укладеного сторонами 23 червня 2015 року, із змінами і доповненнями (у подальшому - договір №58);

- 15% вартості екскаватора - на підставі рахунку позивача протягом 10 банківських днів після підписання акту введення екскаватора в експлуатацію.

Підпунктом 3.1 пункту 3 специфікації №1 термін поставки екскаватора на склад відповідача без збірки (монтажу) та пуско-налагоджувальних робіт складав - протягом 45 календарних днів з моменту передоплати 10% його вартості згідно пункту 5 цієї специфікації.

На виконання умов договору № 360 позивач за актом прийому-передачі від 01.09.2015 та накладною від 02.09.2015 передав відповідачу екскаватор ЕКГ - 5А вартістю 4 352 000,00 грн.

Поставка відповідачем екскаватора за договором №58 на адресу позивача відбулася 19.08.2015, про що складений відповідний акт приймання-передачі.

Згідно пункту 1 додаткової угоди №2 від 17.08.2015 до договору №58 оплата за поставку екскаватора на адресу позивача проводиться після підписання акту прийому-передачі екскаватора, видаткової накладної за допомогою клірингового розрахунку за поставку позивачем на адресу відповідача екскаватора -5А (заводський №10015, 1989 року випуску, після капітального ремонту) згідно пункту 5 Специфікації №1 до договору №366.

Відповідач прийняті на себе грошові зобовязання за договором №366 від 08.06.2015 виконав частково, а саме:

- 06.08.2015 ним була здійснена передоплата у розмірі 435 200,00 грн у відповідності до пункту 5 Специфікації №1;

- 29.10.2015 - сплатив лише 100 000,00 грн.

Сторони не здійснили оплату в розмірі 792 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% за допомогою клірингового розрахунку за взаємні поставки екскаваторів у відповідності до умов договору №366 та договору №58 (пункт 1 додаткової угоди №2 від 17.08.2015 до договору №58).

А отже борг відповідача перед позивачем складає 3 164 000,00 грн, та борг позивача перед відповідачем складає 792 000,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованість за поставлений товар за договором №366, нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу та 3% річних.

Відносно заяви сторін про затвердження мирової угоди, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1-4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд розяснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обовязків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Розглянувши подану мирову угоду, перевіривши повноваження представників сторін на вчинення дій щодо її підписання (зі сторони позивача вона підписана представником ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 01.12.2015, а зі сторони відповідача представником ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності № 30/28 від 06.01.2016), суд встановив, що умови укладеної між сторонами мирової угоди б/н від 22.02.2016 у цій справі стосуються лише прав та обовязків сторін щодо предмету спору. Одночасно суд розяснив представникам сторін правові наслідки укладення мирової угоди та припинення провадження у справі, які передбачені ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п.п. 3.19 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обовязків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК). Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами позивача (частина третя статті 26 ГПК) і, отже, вправі укладати мирові угоди на загальних підставах. Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог. Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Суддя має розяснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі. В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, повязані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обовязки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обовязків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У звязку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов. Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди: - якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; - якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобовязання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

У випадку невиконання мирової угоди, ухвала про її затвердження може бути предявлена до виконавчої служби для примусового виконання.

Враховуючи, що укладена між сторонами мирова угода не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, здійснена в інтересах обох сторін та не зачіпає інтереси інших осіб, суд згідно зі статтями 78, 80 Господарського процесуального кодексу України затверджує мирову угоду.

Тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд виходить з того, що сторони дійшли згоди про розподіл судового збору у п.5 мирової угоди, за яким витрати по сплаті судового збору у сумі 12 856,68 грн у відповідності до абзацу 2 ч. 1 ст.49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 78, п. 7 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Затвердити мирову угоду від 22.02.2016 у справі № 904/10476/15, укладену між:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС", Дніпропетровська область, Широкинский район, с. Червоний Плугатар, вул. Центральна, буд.2А, код ЄДРПОУ 25017616, (стягувач),

та

Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 00190911, (боржник),

наступного змісту:

"ОСОБА_5 ПРО ПРИПИНЕННЯ СПОРУ

(в порядку ст.78 ГПК України)

м. Дніпропетровськ 22 лютого 2016 року

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" (ТОВ "Артіль ЮС", позивач, кредитор) в особі представника ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, виданої 01.12.2015 року директором ТОВ "Артіль ЮС" ОСОБА_6, та Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ПАТ МГЗК, відповідач, боржник) в особі представника ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, виданої 06.01.2016 року за №30/28 головою правління ПАТ МГЗК ОСОБА_7, що є сторонами судової справи №904/10476/15 (сторони спору), провадження по якій порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року за позовом ТОВ "Артіль ЮС" до ПАТ МГЗК про стягнення простроченої заборгованості у розмірі 3 217 643,15 грн. за договором поставки №366 від 08.09.2015 року, уклали мирову угоду на зазначених нижче умовах:

1. Заборгованість ПАТ МГЗК за поставлений відповідно до укладеного 08.06.2015 року сторонами спору договору поставки № 366 (поставка екскаватора ЕКГ-5А (заводський №10015, 1989 року випуску, після капітального ремонту) у відповідності до абзацу 3 пункту 5 Специфікації №1 від 08.06.2015 року до договору №366 від 08.06.2015 року становить 3 164 000,00 грн. (три мільйони сто шістдесят чотири тисячі гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20%, яка складається з простроченої заборгованості (сума боргу) у розмірі 2 372 000,00 грн. (два мільйони триста сімдесят дві тисячі гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20%, що повинна була бути сплачена протягом 10 банківських днів після поставки екскаватора ЕКГ-5А та підписання акту прийому-передачі всіх вузлів і комплектуючих екскаватора ЕКГ-5А до місця монтажу, та заборгованості у розмірі 792 000,00 грн. (сімсот девяносто дві тисячі гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20%, що повинна бути сплачена шляхом клірингового розрахунку за поставку до ТОВ "Артіль ЮС" екскаватора ЕКГ-5А (заводський №9566, 1984 року випуску, інвентаризаційний №7319, без лебідки та ходового редуктора, який був у використанні) за укладеним 23.06.2015 року між сторонами спору договором №58.

2. ПАТ МГЗК сплачує на користь ТОВ "Артіль ЮС" прострочену заборгованість у розмірі 2 372 000,00 грн. (два мільйони триста сімдесят дві тисячі гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20% та на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за весь час прострочення з 17.09.2015 року по 17.02.2016 року включно інфляційні нарахування на зазначену суму боргу, що становлять 54 167,46 грн. (пятдесят чотири тисячі сто шістдесят сім гривень 00 коп.), а також три проценти річних від простроченої суми заборгованості, що становлять 30 377,10 грн. (тридцять тисяч гривень триста сімдесят сім тисяч 10 коп.)

Згідно до абзацу 2 ч.1 ст.49 ГПК України відповідач ПАТ МГЗК частково компенсує позивачу ТОВ "Артіль ЮС" його витрати на сплату судового збору, та розмір такої компенсації становить 36 848,17 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот сорок вісім гривень 17 коп.).

Загалом грошова сума, яка за цією мировою угодою підлягає сплаті ПАТ МГЗК на користь ТОВ "Артіль ЮС", складає 2 493 392,73 грн. (два мільйони чотириста девяносто три тисячі триста девяносто дві гривні 73 коп.) та сплачується наступним чином:

498 678,55 грн.

(чотириста девяносто вісім тисяч

шістсот сімдесят вісім гривень55 коп.) з 20 по 25 лютого 2016 року включно

498 678,55 грн.

(чотириста девяносто вісім тисяч

шістсот сімдесят вісім гривень 55 коп.) з 20 по 25 березня 2016 року включно

498 678,55 грн.

(чотириста девяносто вісім тисяч

шістсот сімдесят вісім гривень 55 коп.) з 20 по25 квітня 2016 року включно

498 678,55 грн.

(чотириста девяносто вісім тисяч

шістсот сімдесят вісім гривень 55 коп.) з 20 по25 травня 2016 року включно

498 678,53 грн.

(чотириста девяносто вісім тисяч

шістсот сімдесят вісім гривень 53 коп.) з 20 по 25 червня 2016 року включно

3. У відповідності до абзацу 4 пункту 5 Специфікації №1 від 08.06.2015 року до договору №366 від 08.06.2015 року та пункту 1 додаткової угоди №2 від 17.08.2016 року до договору поставки №58, укладеного 23.06.2015 року між ПАТ МГЗК та ТОВ "Артіль ЮС", сторони спору через систему Інтернет банк "Приват24 для бізнесу" проводять клірингові розрахунки (залік взаємної заборгованості) за такими умовами:

сума клірингу 792 000,00 грн. (сімсот девяносто дві тисячі

гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20%

ініціатор клірингу ПАТ МГЗК

дата узгодження та проведення клірингу

сторонами спору 23 лютого 2016 року

4. ТОВ "Артіль ЮС" на підставі ст.ст.22, 78 ГПК України відмовляється від позову в частині стягнення з ПАТ МГЗК заборгованості за укладеним 08.06.2015 року сторонами спору договору поставки № 366 у розмірі 792 000,00 грн. (сімсот девяносто дві тисячі гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20% та нарахованих інфляційних втрат у розмірі 18 520,34 грн. (вісімнадцять тисяч пятсот двадцять гривень 34 коп.) і трьох процентів річних у розмірі 9 764,71 грн. (дев'ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 71 коп.).

Позивач ТОВ "Артіль ЮС" стверджує та запевняє, що з передбаченими ст.80 ГПК України наслідками відмови від частини позовних вимог у розмірі, зазначеному вище, він ознайомлений та вони йому є зрозумілими.

5. Витрати на сплату судового збору у розмірі 12 856,68 грн. (дванадцять тисяч вісімсот пятдесят шість гривень 68 коп.) у відповідності до абзацу 2 ч.1 ст.49 ГПК України покладаються на позивача ТОВ "Артіль ЮС".

6. Кредитор ТОВ "Артіль ЮС" заявляє, що при належному виконанні боржником ПАТ МГЗК умов цієї мирової угоди, не буде мати до ПАТ МГЗК жодних майнових претензій з приводу правовідносин, що виникли між ними на підставі укладеного 08.06.2015 року договору поставки №366 та стали предметом спору по справі №904/10476/1, провадження по якій було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року за позовом ТОВ "Артіль ЮС" до ПАТ МГЗК про стягнення простроченої заборгованості у розмірі 3 217 643,15 грн. за договором поставки №366 від 08.09.2015 року.

7. Ця мирова угода складена та підписана сторонами у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, з яких один подається на затвердження до господарського суду Дніпропетровської області та по одному примірнику для кожної сторони спору.

ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА (КРЕДИТОРА) ТОВ "АРТІЛЬ ЮС" ОСОБА_2ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧА (БОРЖНИКА) ПАТ МГЗК ОСОБА_3О."

2. Провадження у справі припинити.

3. Ухвала набрала законної сили 22.02.2016.

4. Ухвала є виконавчим документом відповідно до п.2 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження".

5. Строк предявлення ухвали до виконання відповідно до графіка:

498 678,55 грн до 26 лютого 2017 року

498 678,55 грн до 26 березня 2017 року

498 678,55 грн до 26 квітня 2017 року

498 678,55 грн до 26 травня 2017 року

498 678,53 грн до 26 червня 2017 року.

Суддя ОСОБА_8