Рішення № 56092109, 11.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.2016 Справа № 905/3627/15

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря судового засідання Сотір Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "САНІТА", м. Урзуф Донецька область

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВЕРТІКАЛЬ", м. Маріуполь

про стягнення збитків у розмірі 35 000 грн. та штрафу у розмірі 9 958,62 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 04-01/16 від 04.01.2016 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

22.12.2015 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "САНІТА" м. Урзуф Донецька область (далі ТОВ «САНІТА») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВЕРТІКАЛЬ" м. Маріуполь (далі ТОВ «ВЕРТІКАЛЬ») про стягнення суми передплати у розмірі 35 000 грн. та штрафу у розмірі 9 958,62 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі. Розгляд справи відкладався.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору підряду від 09.07.2012 року позивач перерахував на рахунок відповідача передплату у розмірі 35 000 грн., у встановлений договором строк відповідач свої зобовязання з монтажу та наладки системи пожежної сигналізації не виконав, що свідчить про істотне порушення вимог договору з боку відповідача, вказаними діями відповідач спричинив позивачу збитки в сумі 35 000 грн., також на підставі п. 4.1 договору позивач просить стягнути з відповідача штраф.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії договору підряду від 09.07.2012 року, платіжного доручення № 105 від 18.06.2014 року, № 118 від 22.06.2014 року, № 127 від 11.08.2014 року, претензії № 1 від 03.08.2015 року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 1, 12, 13, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), статтями 6, 173, 174, 175, 193, 220, 222, 230, 232 Господарського кодексу України (далі ГК України), статтями 610, 612, 837, 844, 846, 849, 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

11.01.2016 року представник позивача через канцелярію суду надав витребувані ухвалою суду документи, а саме: належним чином завірені копії технічного паспорту на громадський будинок, журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського будинку, Статуту підприємства, витягів з ЄДРПОУ щодо позивача та відповідача та письмові пояснення позивача, в яких останній зазначає, що необхідну проектну документацію за договором підряду від 09.07.2012 року Замовник надав Підряднику, але будь-якого письмового акту прийому-передачі документації не оформлювався; з літа 2012 року до літа 2014 року пансіонат не експлуатувався в звязку з відсутністю у позивача обігових коштів для забезпечення його експлуатації; зміни до договору підряду не вносилися, велися усні переговори з Підрядником. У 2014 році у Замовника зявилася можливість фінансування пансіонату; сторонами було погоджено новий строк виконання робіт початок робіт з 01.01.2014 року, закінчення 31.12.2014 року. Додаткові угоди щодо пролонгації договору та зміни строків виконання робіт сторонами не укладалися.

26.01.2016року ТОВ "САНІТА" м. Урзуф Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з заявою про уточнення позовних вимог.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.(п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011року ( із змінами та доповненнями).

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57названого Кодексу.

У заяві про уточнення позовних вимог, яка отримані судом 26.01.2016 року позивач вказує, що просить стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 35 000 грн. та суму штрафу у розмірі 9 958,62 грн.

Суд розцінює заяву ТОВ "САНІТА" м.Урзуф Донецька область про уточнення позовних вимог як заяву про зміну предмету позову внаслідок повної зміни формулювання позовних вимог в частині стягнення 35 000 грн.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду до початку розгляду справи по суті, підстава позову залишилась незмінною, до заяви додані належні докази її направлення відповідачу, необхідність у доплаті судового збору відсутня, суд приймає вказану заяву як заяву про зміну предмету позовних вимог та розглядає позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 35000грн. та пені в сумі 9958,62грн.

У письмових поясненнях, отриманих судом 26.01.2016 року позивач зазначає, що оригінал рахунку № 4/012 від 08.06.2014 року, наданого ТОВ «ВЕРТІКАЛЬ» та сплаченого позивачем, залишився в офісі ТОВ «САНІТА» за попередньою юридичною адресою у м. Донецьку, територія якого є тимчасово окупованою незаконними озброєними формуваннями та не контролюється Україною, знаходження на зазначеній території загрожує життю та здоровю осіб, тому позивач не має можливості потрапити до офісу підприємства та надати суду вищевказаний рахунок. В даних поясненнях позивач також вказав, що будь-яких інших договорів, окрім договору підряду від 09.07.2012 року, між ТОВ «САНІТА» та ТОВ «ВЕРТІКАЛЬ» не укладалось. Крім того, позивач пояснив суду, що проектну документацію на влаштування системи протипожежного захисту, розроблену для ТОВ «САНІТА», погоджено з Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, належним чином завірену копію якого ним додано до письмових пояснень.

Також 26.01.2016 року через канцелярію суду позивач надав розрахунок штрафних санкцій.

У судове засідання 11.02.2016 року представник позивача зявився, підтримав заявлені вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить їх задовольнити.

У судове засідання 11.02.2016 року представник відповідача, як і у попередні судові засідання, не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду не виконав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином у спосіб, передбачений чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно даних витягу з ЄДРПОУ, який міститься у матеріалах справи, юридична адреса відповідача: 87532, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 109.

Всі поштові конверти з кореспонденцією, направлені на адресу відповідача господарським судом Донецької області, повернуто на адресу суду з вказанням: «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на викладене, суд здійснив всі можливі дії направлені на повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 ГПК України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

09.07.2012 року між ТОВ «САНІТА» (Замовник) та ТОВ «ВЕРТІКАЛЬ» (Підрядник) укладено договір підряду, відповідно до п. 1.1 Замовник доручає Підряднику виконати у відповідності з умовами даного договору роботу, а Замовник зобовязується прийняти зазначену роботу та оплатити її.

Обєктом договору є монтаж і наладка системи пожежної сигналізації пансіонату «Прибой» ТОВ «САНІТА», що знаходиться за адресою: с. Урзуф, вул. Прибережна, 12. (п. 1.2. договору).

Розділом 2 укладеного сторонами договору передбачені умови виконання робіт, за якими роботи виконуються відповідно до затверджених кошторисів з матеріалів Підрядника. Замовник зобовязується на час виконання договору надати приміщення для робітників Підрядника. Замовник протягом пяти днів з моменту підписання даного договору надає Підряднику необхідну проектну документацію, креслення, необхідні для виконання робіт.

Договірна ціна за договором становить 110 045,31 грн. (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договір вважається укладеним з моменту його підписання. Строк позовної давності за договором - три роки (п. 6.1 договору).

Зі змісту договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами щодо: предмету договірного зобовязання, обєму робіт, а також їх вартості та строку виконання.

Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсним не визнаний.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України, зазначений договір є обовязковим для виконання його сторонами.

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, регулюється відповідними нормами зобовязального права і глави 61 ЦК України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Як передбачено у п. 3.3 договору, Замовник здійснює передплату в розмірі 45 000 грн. протягом пяти банківських днів з моменту підписання договору. Оплата здійснюється за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на рахунок Підрядника або за готівковий розрахунок. Вартість робіт з монтажу та наладки пожежної сигналізації складає 110 045,31 грн.

Згідно платіжних доручень № 105 від 18.06.2014 року, № 118 від 22.06.2014 року, №127 від 11.08.2014 року позивач сплатив відповідачу 35 000 грн. Належним чином засвідчені копії означених доказів містяться в матеріалах справи.

У графі призначення платежу вказаних платіжних доручень зазначено: передплата за проектні роботи відповідно рахунку № 4/012 від 08.06.2014 року. «ТОВ «ВЕРТІКАЛЬ».

Таким чином, оплата здійснена на підставі рахунку-фактури № 4/012 від 08.06.2014 року в якості попередньої оплати.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, рахунок-фактура виставлявся відповідачем на виконання умов договору підряду від 09.07.2012 року. Будь-яких інших договорів ані в усній, ані в письмовій формі між сторонами у справі не укладалось. Позивач не має можливості надати суду вказаний рахунок, оскільки вся документація позивача, у тому числі й вказаний рахунок, залишилась в офісному приміщенні підприємства у м.Донецьк, яке тимчасово окуповане, доступу до приміщення позивач не мав.

За відсутності доказів протилежного, суд виходить з того, що рахунок фактура № 4/012 від 08.06.2016 року виставлявся відповідачем на виконання умов договору підряду від 09.07.2012 року.

Договором у первісній редакції встановлено, що початком робіт є 01.08.2012 року, кінцем 31.12.2012 року (п. 6.7 договору).

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як свідчить представник позивача у письмових поясненнях, у первісно встановлений строк у період 2012-2013 років пансіонат «Прибой», на якому повинні були виконуватися роботи, не працював, між сторонами велись переговори стосовно перенесення строку виконання робіт, але у встановленому законом порядку додаткова угода до договору не укладалась.

Сторони шляхом внесення власноруч у текст договору запису «договір пролонговано, початок робіт з 01.01.2014 року, закінчення 31.12.2014 року» встановили інший строк виконання робіт. Під написом містяться підписи уповноважених представників підприємств, які скріплені печатками останніх.

Опосередковано факт перенесення строку виконання робіт також виходить з дати здійснення попередньої оплати позивачем.

За відсутності доказів протилежного, суд дійшов висновку, що сторонами узгоджено інший строк виконання робіт з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Таким чином, кінцевий строк виконання робіт відповідачем 31.12.2014 року.

Матеріали справи містять копію технічного паспорту на громадський будинок бази відпочинку «Прибой» та журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського будинку.

Проектно-кошторисна документація до договору відсутня. У письмових поясненнях представник позивача вказує, що не має можливості її надати внаслідок знаходження останньої в офісі підприємства, який знаходиться у м. Донецьк на тимчасово окупованій території, доступу до приміщення позивач не має.

Опосередковано факт наявності проектно-кошторисної документації підтверджується її погодженням у Головному управлінні державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з умовами п. 6.3 по закінченню календарного місяця не пізніше 10 числа наступного місяця сторони підписують акт виконаних робіт.

Доказів на підтвердження виконання відповідачем у встановлений договором строк робіт та підписання акту виконаних робіт у порядку п.6.3 договору у строк до 31.12.2014 року суду не надано.

Відповідач своєї позиції щодо факту виконання робіт не висловив, оскільки не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Доказів на підтвердження того, що має місце прострочення кредитора ТОВ «САНІТА» стосовно строку передачі проектно-кошторисної документації на будівництво майданчику, яке б спричинило неможливість виконання зобовязання в строк також суду не надано. Строк виконання робіт не обумовлювався за договором ані фактом здійснення попередньої оплати, ані фактом передачі проектно-кошторисної документації та будівничого майданчику.

У матеріалах справи міститься копія претензії № 1 від 03.08.2015 року, з якою позивач звернувся до відповідача. Факт направлення претензії на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком ДП «Укрпошта» № 0088 від 25.08.2015 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

У даній претензії позивач, посилаючись на ст.ст. 849, 612, 1212 ЦК України відмовився від виконання зобовязання з боку Підрядника та просить повернути суму попередньої оплати у розмірі 35 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Предмет позовних вимог стягнення збитків у розмірі 35 000 грн. та штрафу у розмірі 9 958,62 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 623 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з приписів ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже аналіз чинного законодавства свідчить про те, що відшкодування збитків є заходом цивільної відповідальності. При цьому, збитками є об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є: протиправність поведінки, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. При цьому, кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

Положення статті 33 ГПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами виконання умов договору підряду від 09.07.2012 року, зокрема, не надано суду двосторонніх актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома сторонами та скріплених печатками підприємств у встановлений договором строк. Також відповідач не надав суду доказів направлення актів здачі-приймання виконаних робіт для підписання на адресу позивача.

Отже, позивачем натомість доведено суду належними засобами доказування наявність факту заподіяння йому збитків сплату попередньої оплати в сумі 35 000 грн., розмір зазначених збитків, факт невиконання відповідачем його договірних зобов'язань, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. В той же час відповідач не довів суду відсутність його вини.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов в цій частині доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 35 000 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на чинному законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобовязальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Як виходить з розрахунку суми штрафних санкцій, підставою для нарахування штрафу у розмірі 9 958,62 грн. за період 01.01.2015 року по 30.06.2015 року позивач визнає п.4.1 договору.

Згідно п. 4.1 договору у випадку несвоєчасного закінчення виконання робіт на обєкті з вини Підрядника, останній сплачує Замовнику штраф у розмірі 0,05% від суми договору за кожний день.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Сторони при укладанні договору у п. 4.1 дійшли до згоди, що у випадку несвоєчасного закінчення виконання робіт на обєкті з вини Підрядника, останній сплачує Замовнику штраф у розмірі 0,05% від суми договору за кожний день.

Таким чином, сторонами узгоджено обовязок відповідача сплатити саме штраф, у разі несвоєчасного закінчення робіт на обєкті. Розмір штрафу встановлено - 0,05% від суми договору за кожний день.

Фактично у п.4.1 договору ототожнені поняття штрафу та пені, зокрема, штраф неможливо встановити у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день, не повязуючи означений строк з фактом прострочення виконання зобовязання у даний день, що має відношення виключно до нарахування пені.

Як вбачається з позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача саме штраф, але нараховує його за кожен день прострочки виконання робіт за період з 01.01.2015року по 30.06.2015року, що не відповідає умовам п. 4.1 договору.

Суд вважає, що правомірним є нарахування штрафу в сумі 0,05% від вартості робіт за договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню у розмірі 55,02 грн. (0,05 % від суми договору 110 045,31 грн.).

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 949,70 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.22, 530, 546, 548, 549, 611, 623, 651, 837, 849 Цивільного кодексу України; ст.ст. 181, 224, 225, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 69,75,82-85, 115,116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «САНІТА» м. Урзуф Донецька область до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВЕРТІКАЛЬ» м. Маріуполь про стягнення збитків у розмірі 35 000 грн. та штрафу у розмірі 9 958,62 грн. задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВЕРТІКАЛЬ» ( 87532, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 109, ЄДРПОУ 13500448) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «САНІТА» (87455, Донецька область, Першотравневий район, с. Урзуф, вул. Прибережна, буд. 17, ЄДРПОУ 32187283) збитки в сумі 35 000 грн., штраф в сумі 55,02 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 949,70 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 11.02.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення суду підписано 12.02.2016 року.

Суддя А.М. Осадча