Рішення № 56091871, 09.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.2016 Справа № 905/3457/15

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря судового засідання Сотір Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Придніпровська залізниця» м. Дніпропетровськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу» м. Добропілля

про стягнення штрафу у розмірі 19 700,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 10.12.2015 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

10.12.2015 року шляхом надіслання поштового відправлення Державе підприємство "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу" м. Добропілля, Донецька область про стягнення штрафу в розмірі 19700,00 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі. Розгляд справи відкладався.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.06.2015 року зі станції Кумшацький Державного підприємства «Донецька залізниця» відповідач - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу» (далі ТОВ «ДТЕК Шатха ОСОБА_1 Донбасу) здійснило відправлення у вагоні №66710757 згідно накладної № 52136173 вантажу вугілля камяного, на станцію Ігрень Придніпровської залізниці. На кінцевій станції Ігрень Державного підприємства «Придніпровська залізниця» залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у звязку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 19 700,00 грн., який він просить стягнути з відповідача.

Заявлені позовні вимоги позивач нормативно обґрунтовує статтею 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 3,10 Закону України Про залізничний транспорт, статтями 2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, статтями 1, 2, 12, 15, 33, 49, 58, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

На підтвердження зазначених у позові обставин ДП Придніпровська залізниця надало суду належним чином засвідчені копії залізничної накладної № 52136173, комерційного акту РА №004141/53 від 19.06.2015 року, актів загальної форми № 125, технічного паспорту на ваги № 020, витягу з обліку книги контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу від 13.08.2014 року, виписок з ЄДРПОУ.

Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", м. Дніпропетровськ (далі - ПАТ "Укрзалізниця") звернулось до господарського суду Донецької області з клопотання про заміну сторони, в якому просить замінити Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (ЄДРПОУ 01073828) його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ЄДРПОУ ВП: 40081237) та залучити до участі у справі правонаступника.

Розглянувши клопотання про заміну позивача суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 25 ГПК України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Згідно з п. 1.4., постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, приписом статті 25 ГПК України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника.

Кабінет Міністрів України Постановою № 200 від 25.06.2014 р. Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця постановив утворити Публічне акціонерне товариство Українська залізниця, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Відповідно до ч. 6, ст. 2 Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, Публічне акціонерного товариства "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обовязків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Статтями 1, 2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 зазначено, що ПАТ "Укрзалізниця" є юридичною особою що утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 року Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку, що всі права та обов'язки Державного підприємства "Придніпровська залізниця", як позивача у даній справі, перейшли до його правонаступника - ПАТ Укрзалізниця в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відтак клопотання позивача про здійснення правонаступництва у даній справі підлягає задоволенню.

Представник позивача в судове засідання 09.02.2016 року зявився, підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач участь своїх представників у судовому засіданні 09.02.2016 року, як і у попередніх судових засіданнях, не забезпечив, станом на час судового засідання позицію по суті спору до відома суду шляхом надання відзиву не довів. Ухвали суду надсилались на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позові та яка підтверджується відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщених на офіційному сайті розпорядника ЄДР Міністерства юстиції України: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, буд 1, код ЄДРПОУ 05508186. Факт отримання ухвал суду відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін та ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 3 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

12.06.2015 року ПАТ «ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу» зі станції Кумшацький Державного підприємства «Донецька залізниця» на станцію Ігрень Державного підприємства «Придніпровська залізниця» відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (вантажоодержувач) за залізничною накладною № 52136173 вантаж вугілля камяне.

При оформленні залізничної накладної № 52136173 у вагоні № 66710757 відповідачем вказано масу вантажу: нетто 69000 кг.

Як свідчить графа 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на 150 тонних вагонних вагах.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника. На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На кінцевій станції Ігрень Державного підприємства «Придніпровська залізниця» проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 66710757 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №125.

На підставі акту загальної форми №125, за результатами контрольної перевірки станцією Ігрень Державного підприємства «Придніпровська залізниця» складений комерційний акт РА№004141/53 від 19.06.2015 року, відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону № 66710757 на справних 150-тонних вагонних електронно-тензометричних вагах (державна повірка 13.08.2014р.) станції Ігрень Придніпровської залізниці виявилось, що при переваженні вага брутто складає 90800 кг, тара за документом 23600кг, нетто 67200 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 1800 кг.

У комерційному акті також містяться відомості про те, що навантаження в вагоні рівномірне, нижче бортів на 30-40 см, у вологому стані. Люки та двері закриті, протіканнія вантажу немає. Вантаж марковано катком уплотнювачем.

Згідно технічного паспорту ваг №020 станції Ігрень Державного підприємства «Придніпровська залізниця», дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 2013 рік, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 13.08.2014 року, ваги визнані придатними до застосування.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

У комерційному акті є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає по штату.

Суд встановив, що комерційний акт РА 004141/53 від 19.06.2015 року підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України (далі по тексту - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним та допустимим доказом - комерційним актом РА №004141/53 від 19.06.2015 року, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, поглиблень вантажу не виявлено. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Наразі, вантажоотримувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.

Належні докази на підтвердження того, що кількість вантажу зменшилась в процесі перевезення внаслідок його розкрадання з вини залізниці, яка належним чином не забезпечила збереження вантажу на шляху слідування, не надані.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 3940грн.00коп., що виходить з розрахунку провізної плати відповідно до Схеми і Збірника тарифів (Тарифне керівництво №1), відповідно заявлений штраф до стягнення у розмірі 19700грн.00коп. у п'ятикратному розмірі вказаної плати.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 25, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Замінити позивача, у справі № 905/3457/15 - Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ (ЄДРПОУ 01073828) його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ЄДРПОУ ВП: 40081237).

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу» м. Добропілля про стягнення штрафу у розмірі 19 700,00 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу» (85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Київська, буд.1, код ЄДРПОУ 05508186) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" суму штрафу у розмірі 19 700,00 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1218грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 09.02.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 12.02.2016 року.

Суддя А.М. Осадча