Рішення № 56091817, 26.01.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.2016 Справа № 905/3229/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Дейнегі В.В.

розглянув матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк

про стягнення 8694,37грн. вартості нестачі вантажу

за участю представників сторін:

від позивача: не явився,

від відповідача: не явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

26.01.2016р. з 11-05год. до 11-10год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської обл. звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення 8694,37грн. вартості нестачі вантажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Договір поставки №687/14-Ф від 19.12.2014р., Специфікацію №8 і Додаткову угоду до неї; Договір поставки №337/14 від 02.12.2014р. з Додатковими угодами; комерційний акт AQ 654466/39/248 від 21.05.2015р.; залізничну накладну №45861986 від 09.05.215р.; рахунок-фактуру №90226897 від 09.05.2015р.; акт приймання металів чорних (вторинних) №81/и від 09.05.2015р.; приймально-здавальний акт №30324 від 25.05.2015р. тощо.

В позові викладено розрахунок заявленої до стягнення суми (а.с.4).

30.11.2015р. судом зроблено Спеціальний витяг №21473916 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Державного підприємства “Донецька залізниця” (а.с.42-44). Зі Спеціального витягу вбачається, що відповідача не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; найменування та місцезнаходження відповідача в позовній заяві зазначені вірно.

Протягом розгляду справи представник позивача на електронну адресу суду надіслав:

- з супровідним листом від 14.01.2016р. – скан-копію статуту позивача та доказ повідомлення відповідача про час і місце розгляду даної справи електронною поштою (а.с.49-80);

- з супровідним листом від 14.01.2016р. – скан-копію акту зважування вагону від 06.05.2015р. (а.с.91-92);

- з супровідним листом від 26.01.2016р. – скан-копії документів, зазначених в розділі 9 залізничної накладної №45861986 від 09.05.215р. (а.с.93-95);

- правовстановлюючі документи представника позивача надіслані суду поштою з супровідним листом №170/2 від 22.01.2016р. (а.с.96-105).

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання 14.01.2016р. та 26.01.2016р. не явився, хоча про час і місце розгляду справи, а також про вимоги ухвал суду був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи: Акт б/н від 15.01.2016р. канцелярії суду про відсутність можливості направити судову кореспонденцію за належністю через призупинення відділеннями поштового зв’язку приймання та пересилання поштових відправлень до м.Донецьк; роздруківки повідомлень в мережі Інтернет від 30.11.2015р., від 15.01.2016р. та від 20.01.2016р. про час і місце судових засідань зі сторінки господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (а.с.45-46, 85-90); роздруківка електронного повідомлення відповідача про час і місце розгляду даної справи (а.с.80).

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судові засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши документи, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, керуючись законом суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Метінвест-Ресурс” (Покупець) та Публічним акціонерним товариством “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (Постачальник) був укладений договір поставки №687/14-Ф (а.с.13-16), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю брухт і відходи чорних металів (металобрухт), а Покупець – прийняти металобрухт і оплатити його вартість (п.1.1. договору №687/14-Ф).

02.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Метінвест-Ресурс” (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством “Металургійний комбінат Азовсталь” (Покупець) був укладений договір поставки №337/14 (а.с.19-26), на підставі якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця метали чорні вторинні (металобрухт), а Покупець – прийняти металобрухт і оплатити його вартість (п.1.1. договору №337/14).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу (далі – ЦК) України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського Кодексу (далі – ГК) України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України (далі – Статут) визначає, що накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

09.05.2015р. за залізничною накладною №45861986 Публічне акціонерне товариство “ІНГЗК” (вантажовідправник) зі станції відправлення Інгулець Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажив в адресу Публічного акціонерного товариства “МК Азовсталь” (вантажоотримувач) у напіввагоні №65796633 вантаж – металобрухт (а.с.11). При оформленні вказаної накладної відправником зазначено масу вантажу у напіввагоні №65796633: нетто 63520кг. Відповідно до накладної вантаж маркований білим розчином вапна по всій площі напіввагону.

Під час прибуття напіввагону на станцію Волноваха Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою, зазначеною вантажовідправником у накладній. Так, з посиланням на складений вказаною станцією акт загальної форми №30742 від 20.05.2015р. було здійснене комісійне переважування спірного напіввагону №65796633. За результатами комісійного переважування складений комерційний акт AQ 654466/39/248 від 21.05.2015р. (далі – комерційний акт), відповідно до якого за наслідками комісійної перевіски напіввагону №65796633 виявилось: брутто – 82700кг, тара з брусу – 21640кг, нетто – 61060кг, що менше документа на 2460кг (а.с.10).

У комерційному акті також відображено, що навантаження у напіввагоні нижче рівня бортів на 50-60мм, вантаж різної фракції, маркований вапном. З півдня над 2-3-4 люками поглиблення довжиною 3м на всю ширину вагону, в глибину 1,20м, в районі поглиблення маркування немає. В документі стоїть штамп «охорона», прибув без охорони. Вагон технічно справний, бездвірний, люки зачинені на запірний механізм, укручені дротом.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно з п.10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Частиною першою ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

Суд приймає до уваги встановлені комерційним актом сліди доступу до вантажу, порушення маркування у спірному вагоні. Відповідно до ст.111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складання актів визначаються Статутом.

Частиною 1 ст.115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р.

За даними комерційного акту недостача у напіввагоні №65796633складає 2460кг.

В матеріалах справи наявний виставлений ПАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (вантажовідправником) рахунок-фактура №90226897 від 09.05.2015р. на оплату металобрухту (а.с.12). Вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу та заявлена у розмірі 8694,37грн. Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що він є арифметично вірним.

З огляду на викладене та з урахуванням даних комерційного акту своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач належним чином не виконав – збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України та на підставі ст.ст.909, 920, 924 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 307 Господарського кодексу України; ст.ст.12, 23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт” №273/96ВР від 04.07.1996р.; п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.; п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083); ст.ст.6, 24, 111, 110, 113, 114, 115 Статуту залізниць України; ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської обл. до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення 8694,37грн. вартості нестачі вантажу – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68; код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (50064, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Рудна, буд.47; код ЄДРПОУ 00190905) 8694,37грн. вартості нестачі вантажу, 1218грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2016р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 прим.:

1 – до справи, 2 – сторонам