Рішення № 56091665, 19.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.16р. Справа № 904/4692/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (м. Київ)

до Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація", (м. Нікополь, Дніпропетровська область)

про стягнення 5 435 044,21 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - гол. юрисконсульт (дов. № 14-93 від 18.04.14р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Теплогенерація" (далі-відповідач) про стягнення 35 620 533,02 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 31 744 045,22 грн. - основний борг, 1 303 370,14 грн. - пеня, 90 360,46 грн. - інфляційних втрат, 260 674,03 грн. - 3% річних, 2 222 083,17 - 7% штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/1833/11 від 28.09.2011р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, а саме - порушення строків оплати за спожитий у жовтні - грудні 2012 року природний газ. На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано договір № 14/1833/11 на купівлю-продаж природного газу від 28.09.2011р.; додаткові угоди до договору № 1 від 30.09.2011р., № 2 від 11.10.2011р., № 3 від 14.11.2011р., № 4 від 10.01.2012р., № 5 від 21.01.2012р.; акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р.

11 березня 2014 року позивач подав заяву № 14/2-95 від 28.02.14р., відповідно до якої позовні вимоги було зменшено до 5 435 044,21 грн., з яких: 2 222 083,17 - 7% штрафу, 804 274,23 грн. - 3% річних, 2 343 553,24 грн. - пеня, 65 133,57 грн. - інфляційні втрати. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області уточнення (зменшення) позовних вимог прийняті судом до розгляду відповідно до ч. 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов вих. № 169 від 24.02.2014р. заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що сторони шляхом вчинення конклюдентних дій фактично змінили умови договору щодо порядку розрахунків за договором, погодившись з тим, що поставка природного газу відбувається не на умовах попередньої оплати. Втім, нового порядку та строків розрахунків за поставлений природний газ сторони в договорі не передбачили. Відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ без вимоги позивача щодо його оплати, керуючись при цьому положеннями ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, після фактичного прийняття природного газу, а тому, нарахування штрафних санкцій, інфляційних та трьох відсотків річних з боку позивача є безпідставним та необґрунтованим.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.14р. позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 801 019,14 грн. 3% річних, 65 133,57 грн. інфляційних втрат, 2 343 553,24 грн. пені, 2 222 083,17 грн. штрафу, 68 778,78 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 02.07.2014 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" залишив без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.14р. залишив без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" задоволено частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2014р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.2014р. у справі № 904/4692/13 скасовано, а вказану справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області першої інстанції.

Відповідно до п. 3.1.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розгляд справи № 904/4692/13 доручено судді Дубініну І.Ю.

21 серпня 2014 року ухвалою господарського суду суддя Дубінін І.Ю. справу № 904/4692/13 прийняв до свого провадження.

Представником відповідача 09.09.14р. в судовому засіданні подана заява, в якій просить суд продовжити строк розгляду справи № 904/4692/13 на 15 (п'ятнадцять) днів.

Ухвалою господарського суду від 09.09.14р. продовжено строк вирішення спору по справі № 904/4692/13 з 22.10.14р. по 05.11.14р. включно та розгляд справи відкладено на іншу дату.

Представник відповідача 04 листопада 2014 року подав до суду клопотання № 837 від 03.11.14р., в якому вказує на те, що враховуючи складність та недостатню докладність розрахунків, наведених у позовній заяві, відсутність у додатках до позовної заяви документів щодо взаєморозрахунків між сторонами, необхідність спеціальних економічних знань для роз'яснення питань щодо вірності розрахунків позивача, з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи відповідач вважає за доцільне та просить суд призначити у справі судову економічну експертизу.

Ухвалою господарського суду від 05.11.14р. призначено по справі № 904/4692/13 комплексну судову економічну експертизу. Проведення вказаної експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Оплату за проведення експертизи покладено на відповідача, зобов'язавши його, у разі надходження рахунку експертної установи, перерахувати вартість експертизи. А також зупинено провадження у даній справі.

25 листопада 2015 року від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз до господарського суду Дніпропетровської області надійшла справа № 904/4692/13 з висновком № 4112/4113-15 судово-економічної експертизи складеної 16.11.2015 року.

Господарський суд листом від 26.11.15р. просив сторін ознайомитись з висновком № 4112/4113-15 судово-економічної експертизи від 16.11.2015р. Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз та надати свої пропозиції до суду в строк до 10.12.15р., однак дані вимоги суду сторонами не виконано.

На підставі викладеного, господарський суд ухвалою від 01.02.16р. поновив провадження у справі № 904/4692/13 та призначив справу до розгляду в засіданні.

Представник позивача у судове засідання з'явився, але витребувані судом документи не надав.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але подав до суду клопотання про зменшення штрафних санкцій № 35 від 15.02.16р. В даному клопотанні ПАТ "Теплогенерація" просить суд зменшити суму пені, що підлягає стягненню до 1,00 грн., в стягненні решти позовних вимог щодо стягнення пені - відмовити; зменшити суму 7% штрафу, що підлягає стягненню до 1,00 грн., в стягненні решти позовних вимог щодо стягнення штрафу - відмовити; суму боргу внаслідок інфляційних процесів, що підлягає стягненню - розстрочити строком на 5 років; суму 3% річних, що підлягає стягненню - розстрочити на 5 років.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Статуту Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) утворена на виконання Указу Президента України від 25 лютого 1998 року № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України". Компанія є публічним акціонерним товариством. Офіційне найменування компанії, повне - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", скорочене - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

28.09.2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як продавець, та Закритим акціонерним товариством "Теплогенерація", як покупець, було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/1833/14.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1 договору).

Згідно п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 34 000,000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідний запірний/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п. 3.1. договору).

Згідно п. 5.2. договору та додаткової угоди № 4 від 10.01.2012р. до договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 0%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 265,10 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 318,12 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 844,28 грн., крім того ПДВ до тарифу на транспортування газу - 53,02 грн., всього з ПДВ - 3 897,30 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору та додаткової угоди № 3 від 14.11.2011р. до договору, оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач поставив протягом жовтня-грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 31 744 045,22 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.12р., 30.11.12р. та 31.12.12р., копії яких додаються до позовної заяви (а.с. 19 - 21).

Позивач зазначає, що відповідач в свою чергу свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав та за поставлений природний газ не розрахувався у строки передбачені умовами спірного договору.

Станом на 02 квітня 2013 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становила у загальному розмірі 31 744 045,22 грн.

В подальшому відповідачем було здійснено оплату заборгованості за поставлений природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями № 701 від 25.07.13р., № 882 від 10.09.13р., № 883 від 10.09.13р., № 884 від 10.09.13р. та № 32 від 14.01.14р., які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 88 - 92), однак з порушенням строку встановленого пунктом 6.1. спірного договору.

Згідно з п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується оплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

В зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за прийнятий природний газ позивач нарахував пеню у сумі 2 343 553,24 грн. та 7% штрафу у сумі 2 222 083,17 грн., згідно розрахунку, який додається до матеріалів справи (а.с. 105 - 106).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст.ст. 611, 549, 551 Цивільного кодексу України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи та підлягає задоволенню, однак позивач не правильно враховує періоди нарахувань. Зокрема, позивачем неправильно включено до періоду часу, за який здійснюється стягнення пені, дні фактичної оплати суми основного боргу.

Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

15 лютого 2016 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання № 35, в якому відповідач просить суд на підставі ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України зменшити розмір пені та 7% штрафу, оскільки підприємство мало велику дебіторську заборгованістю, яка не давала можливості вчасно розрахуватися з боргами перед позивачем.

Також, відповідач вказує на те, що враховуючи дані обставини, на сьогоднішній день сплата штрафних санкцій в такому розмірі для їхнього підприємства є об'єктивно неможливою. Стягнення такої значної суми або звернення стягнення на майно підприємства призведе до повної його зупинки. В разі зупинки підприємства відповідача установи і організації промислової площадки колишнього ПАТ «НПТЗ» вимушені будуть зупинити своє виробництво, в результаті чого понесуть великі збитки в наслідок неотримання теплової та електричної енергії, також без тепла залишаться мікрорайони міста, без опалення та гарячої води можуть залишитись лікарні, школи, професійні технічні заклади. Більш того, міська очисна насосна каналізація міськводоканалу знаходиться на вводі ПрАТ "Теплогенерація" і внаслідок зупинки нашого підприємства та неотримання електричної енергії в м. Нікополь відбудеться техногенна катастрофа.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що підприємство мало велику дебіторську заборгованістю, яка не давала можливості вчасно розрахуватися з боргами перед позивачем відповідно до договору на купівлю-продаж природного газу № 14/1833/11 від 28.09.2011 року, господарський суд вирішив зменшити належну до стягнення суму пені та 7% штрафу на 50% та стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 171 776,62 грн. та 7% штрафу в розмірі 1 111 041,59 грн. Судовий збір у разі зменшення судом розміру пені та штрафу покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Також, в зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за прийнятий природний газ позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 804 274,23 грн. та інфляційні втрати у сумі 65 133,57 грн., згідно розрахунку, який додається до матеріалів справи (а.с. 105 - 106).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно постанови № 14 від 17.12.13р. Пленуму Вищого господарського суду України, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становить менше одиниці (тобто мала місце дефіляція).

З огляду на викладене вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню частково, а саме: інфляційні втрати в сумі 33 883,80 грн. та 3% річних в сумі 800 403,31 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку, а також оскільки позивач не правильно враховує періоди нарахувань, які невірно включено до періоду часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, дні фактичної оплати суми основного боргу, згідно п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року.

Відповідач, згідно клопотання № 35 від 15.02.2016 року, просить суд суму боргу внаслідок інфляційних процесів та суму 3% річних, що підлягає до стягненню - розстрочити строком на 5 років, оскільки підприємство мало велику дебіторську заборгованістю, яка не давала можливості вчасно розрахуватися з боргами перед позивачем.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає, що відповідач не навів підстав, які б свідчили про наявність обставин для надання розстрочки виконання судового рішення.

Також, позивач в судовому засіданні заперечував щодо задоволення розстрочення інфляційних втрат та 3% річних на 5 років, оскільки запропоновані відповідачем умови виконання рішення суду призведе до суттєвого порушення майнових інтересів позивача та до зменшення ефективності їх судового захисту, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для надання розстрочки виконання судового рішення на 5 років та відмовляє у задоволенні даного клопотання Приватному акціонерному товариству "Теплогенерація". Крім того, згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і тільки у виняткових випадках.

У справі призначено та проведено судову економічну експертизу, за результатами якої судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_2 16.11.2015 року складено висновок № 4112/4113-15 (а.с. 97 - 107), за даними якого:

- документально підтверджується перерахування грошових коштів ПАТ "Теплогенерація" за отриманий газ протягом жовтня-грудня 2012 року на рахунок НАК "Нафтогаз України" відповідно до договору № 14/1833/11 про купівлю-продаж природного газу від 28.09.2011р. за період з липня 2013р. по січень 2014р. в сумі 31 744 045,22 грн.;

- за несвоєчасну оплату за спожитий природний газ за спірним договором:

а) пеня становить - 2 351 463,59 грн.;

б) інфляційні втрати становить - 16 277,26 грн.;

в) 3% річних становить - 801 665,15 грн.;

- документально підтверджується поставка природного газу постачальником НАК "Нафтогаз України" ПАТ "Теплогенерація" за період з жовтня 2012р. по грудень 2012р. на виконання умов договору в обсязі 6 881,229 тис. куб. м. на суму 31 744 045,22 грн.;

- документально підтверджується заборгованість ПАТ "Теплогенерація" за природний газ, отриманий протягом жовтня-грудня 2012 року на суму 31 744 045,22 грн.

Отже, в результаті проведеного дослідження експертом встановлена:

-розбіжність між даними експертного дослідження та сумою зазначеною в позовній заяві ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо розміру пені за договором поставки природного газу № 14/1833/11 від 28.09.2011р. яка складає 7 910,35 грн. в бік збільшення;

-розбіжність між даними експертизи та даними розрахунку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" по сумі інфляційних втрат за договором поставки природного газу № 14/1833/11 від 28.09.2011р. за період листопад 2012 року - грудень 2013 року, зазначеної в позовній заяві складають 48 856,31 грн. в сторону зменшення;

-розбіжність між даними експертизи та даними розрахунку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" по сумі 3% за договором поставки природного газу № 14/1833/11 від 28.09.2011р. за період з листопада 2012 року по січень 2014 року, зазначеної в позовній заяві складають 192 609,08 грн. в сторону зменшення.

Висновок експерта № 4112/4113-15 від 16.11.2015 року не приймається судом до уваги, оскільки розрахунок суду має розбіжності з розрахунком судового експерта, у зв'язку з чим, згідно розрахунку суду сума інфляційних втрат становить - 33 883,80 грн. та 3% річних становить - 800 403,31 грн., які і підлягають стягненню з відповідача. Також, доводи відповідача по справі відхиляються, оскільки не відповідають дійсності. Оплата за проведення експертизи покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, проспект Трубників, 56; код ЄДРПОУ 32083093) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) - 1 171 776 (один мільйон сто сімдесят одна тисяча сімсот сімдесят шість) грн. 62 коп. пені, 1 111 041 (один мільйон сто одинадцять тисяч сорок одна) грн. 59 коп. 7% штрафу, 33 883 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 800 403 (вісімсот тисяч чотириста три) грн. 31 коп. 3% річних, 72 607 (сімдесят дві тисячі шістсот сім) грн. 76 коп. витрати по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" щодо надання розстрочки виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області - відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.02.16р.

Суддя ОСОБА_3