Вирок № 56090523, 18.02.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2016 Справа №607/11658/15-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гуменного П.П.,

секретаря Книш Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015210010001014 від 22 квітня 2015 року відносно :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 а, к.822, українця, громадянина України, неодруженого, безробітного, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2014 року за ч.2 ст. 289 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна за даним вироком та 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обовязків, передбачених п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України за вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2012 року, які виконувати самостійно,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, неодруженого, не працюючого, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, неодруженого, непрацюючого, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, українця, громадянина України, непрацюючого, одруженого, котрий має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а саме синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, Дмитра, ІНФОРМАЦІЯ_11 та дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12, жителя ІНФОРМАЦІЯ_13, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст. 187 КК України,

за участю: прокурора Юськів О.В., потерпілого ОСОБА_7, захисників адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В :

На початку квітня 2015 року у ОСОБА_1, який готувався до вчинення злочину виник злочинний намір, направлений на незаконне носіння, придбання та зберігання вогнепальної зброї.

Реалізуючи свій злочинний намір, на початку квітня 2015 ОСОБА_1 за невстановлених обставин придбав обріз одноствольної мисливської рушниці, який зберігав за місцем проживання своєї співмешканки в Тернопільській області Тернопільському районі, смт. В.Березовиця, вул. Трудова, 33. 21 квітня 2015 року ОСОБА_1 перебуваючи по вул. Карпенка, 26В, зберігаючи при собі незаконно придбаний обріз одноствольної мисливської рушниці, в групі з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили злочин стосовно ОСОБА_7 Після чого, ОСОБА_1 направився за місцем проживання своєї співмешканки, а саме в Тернопільську область, Тернопільський район, смт. В.Березовиця, вул. Трудова, 33, де незаконно зберігав придбаний обріз одноствольної мисливської рушниці 16-го калібру, моделі «ИжК», із серійним заводськими номерами «Л 50198», який був вилучений в ході проведення обшуку 24 квітня 2015 року, в результаті чого своїми діями порушив вимоги Постанови Верховної Ради України №2471 XII від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року, «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії» затверджену наказом Міністра Внутрішніх Справ №292 від 12 квітня 1999 року.

Крім цього, на початку квітня 2015 року у ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на вимагання, а також викрадення людини. З метою вчинення злочину ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підготували обріз з мисливської рушниці, електрошокер, ліхтарик і маски типу «балаклава».

Реалізуючи свій злочинний умисел, 21 квітня 2015 року, близько 22 години 20 хвилин, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на автомобілі марки «Mercedes Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВОС 028226 належить ОСОБА_4, під'їхали до будинку № 26В на вул. Карпенка в м.Тернополі в якому проживає потерпілий ОСОБА_7 Перебуваючи поблизу вказаного будинку, попередньо розподіливши між собою ролі та дії, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, побачивши потерпілого ОСОБА_7, одягнули на голову маски типу «балаклава» з метою приховати обличчя, після чого вийшли із салону автомобіля на вулицю та направились в напрямку гаражного приміщення, належного потерпілому. Підійшовши до потерпілого ОСОБА_7, попередньо домовившись про вчинення злочину, ОСОБА_2 спостерігав за навколишньою обстановкою, з метою недопущення перешкоджання виконанню задуманого, а ОСОБА_4 за допомогою кишенькового ліхтарика спрямував світло в очі потерпілого, чим засліпив його. Надалі ОСОБА_1 спрямував ствол рушниці у бік потерпілого та наніс йому удар її прикладом в ділянку грудної клітки, чим спричинив йому тілесні ушкодження, після чого наказав йому лягти на землю та покласти руки за спину. В цей час ОСОБА_3 за допомогою клейкої стрічки типу «скотч» зв'язав руки та заклеїв рот потерпілого ОСОБА_7, що унеможливлювало його супротив, а ОСОБА_4 одягнув йому на голову маску. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 під'їхав на автомобілі до гаражного приміщення потерпілого та ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 примусово, утримуючи за руки, завели потерпілого у салон автомобіля НОМЕР_2, де поклали його між сидіннями, після чого рушили з місця. Під час проїзду у вказаному автомобілі із вулиці Карпенка на вулицю Поліська в м. Тернополі ОСОБА_1 відклеїв рот потерпілому, а ОСОБА_3 забрав у нього ключі від вхідних дверей у офісне приміщення по вул. Поліська, 9 в м. Тернополі, після чого ОСОБА_1, погрожуючи потерпілому застосуванням зброї та фізичною розправою йому та його сім'ї, вимагав від останнього надання інформації щодо відомостей про коди до сигналізації, місце знаходження сейфу та грошових коштів у будівлі, в якій знаходиться його офіс. Отримавши необхідну інформацію від потерпілого ОСОБА_7, його було доставлено назад до гаражного приміщення по вул. Карпенка, 26В в м. Тернополі, де залишено.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив, що вину у вчиненні злочинів визнає частково, вважає свої дії протиправними та кваліфікує їх як хуліганство.

ОСОБА_13 суті провадження повідомив, що з обвинуваченим ОСОБА_2 знайомий десь до 10 років, з ОСОБА_3 з січня 2015 року, ОСОБА_14 до того моменту бачив близько 4 разів. З ОСОБА_2 часто зустрічався, ОСОБА_3 бачив біля будинку, зустрічі з ОСОБА_1 тривали десь 1 годину.

21 квітня 2015 року він, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 поїхали в сторону «Епіцентру» для того, щоб зустрітися з однією людиною. Він дізнався, що ОСОБА_2 працював на фірмі та був звільнений. У зв»язку з цим, хлопці виявили бажання поговорити з цією людиною, щоб вирішити це питання та ОСОБА_2 попросив його підвезти автомобілем, на що він погодився.

Він зустрівся з іншими обвинуваченими, знав, що має вийти певна людина поспілкуватися. Ніхто не вийшов і тоді дізналися, де проживає потерпілий та направилися в сторону вул. Карпенка у м.Тернополі. Зупинилися біля гаража, що знаходиться біля під»їзду, вийшли з автомобіля та чекали на потерпілого ОСОБА_7 ще десь 15-20 хвилин. В той час стояли, розмовляли, хлопці знали, де знаходиться гараж, сказали, коли буде під»їжджати заховатися за вагончик. Йому не здався дивним той факт, що ОСОБА_1 дав команду всім заховатися. Десь за 5 хвилин перед приїздом потерпілого він, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зайшли за вагончик, а ОСОБА_2 відійшов в сторону. Коли під»їхав автомобіль, ОСОБА_1 витягнув маски і сказав їх вдягнути, щоб налякати цю людину. Коли почули хлопок: відчинилися чи закрилися двері гаража, ОСОБА_1 крикнув : «Пішли!». Потерпілий, звичайно, не чекав їх побачити. Коли він зайшов в гараж, то побачив, що потерпілий вийшов з автомобіля і знаходився біля дверей водія, а також помітив в руках ОСОБА_1 предмет, пізніше ним ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_7 в район грудей. ОСОБА_4 присвітив (за командою ОСОБА_1А.), бо гараж не освітлювався та ОСОБА_3 за наказом ОСОБА_1 обійшов навколо автомобіля і зав»язав руки ОСОБА_7 і тоді він побачив, що в руках ОСОБА_1 була зброя невелика рушниця довжиною 70-80 см. На його думку, ОСОБА_1 тримав рушницю під курткою. Йому не відомо, де ОСОБА_1 взяв скотч, в його автомобілі скотчу не було. Потім ОСОБА_1 крикнув : «Маску!» Ніхто не збирався нападати на потерпілого. Він перебував у незрозумілому стані, тому зняв свою маску та дав її. «Балаклаву» вдягнули потерпілому задньою стороною так, що отвір на очі був ззаду, вона була чорного кольору з одним великим прорізом в районі очей. Які були «балаклави» в інших обвинувачених, він не звернув уваги. На той час в нього була мета - піти звідти, але побоявся. В подальшому він під»їхав автомобілем, завели потерпілого в салон, сказали їхати в сторону «Епіцентру». Потерпілого поклали між водійським і пасажирськими сидіннями, лежачи грудьми вниз. Точної розмови між іншими обвинуваченими та потерпілим про вимагання він не чув. Він зайняв в автомобілі місце водія, ОСОБА_3 сидів біля нього спереду, ОСОБА_2 зліва ззаду та ОСОБА_1 сидів на задньому сидінні. Він не бачив, хто забирав речі від потерпілого. ОСОБА_1 прикладав телефон до вуха ОСОБА_7 для того, щоб він поговорив з жінкою по телефону, коли та телефонувала. В автомобілі тільки ОСОБА_1 розмовляв з потерпілим.

Коли вони під»їхали, він та ОСОБА_3 вийшли з автомобіля та він сказав, що між ними не було ніякої домовленості про те, щоб бити чи викрадати людину. Він запропонував відвезти людину назад ОСОБА_3, пізніше таке саме говорив він і ОСОБА_1, потім вони сіли і поїхали назад. Після того, як повернулися на вулицю Карпенка у м.Тернополі, ОСОБА_1 вивів потерпілого з автомобіля, а потім поїхали в сторону смт. Березовиця. ОСОБА_13 дорозі всі мовчали, ОСОБА_1 вийшов та пішов, як він сказав, переодягатися. Повернувшись, підвезли ОСОБА_1, куди той сказав. При цьому не звернув увагу на те, чи мав ОСОБА_1 якісь предмети з собою, коли виходив.

Зазначив, що 21 квітня 2015 року був не перший раз, коли вони під»їзджали до гаражу ОСОБА_7 Ввечері перед тим вони також там були. Не може сказати, чому була необхідність приїжджати саме у вечірній час, у темну пору доби. Поїздку здійснили на його автомобілі марки «Мерседес Віто», точної адреси, куди їхали, сказати не може, це було по вулиці Карпенка у м.Тернополі. Не звернув уваги, чи мали з собою інші обвинувачені якісь сумки, зброї він не бачив. Того вечора було холодно, хлопці були вдягнуті в куртки, рукавиці, шапки , тобто в осінньо-зимовому одязі.

Пояснив, що електрошокер з фонариком знаходився в його автомобілі, бо перед цим він був в своєму гаражі.

Ще 19 квітня 2015 року він підвозив обвинувачених на вулицю Карпенка у м.Тернополі, але не до будинку, а на поворот на головній дорозі.

Визнає, що вчинив неправильно по відношенню до потерпілого, шкодує за скоєне.

Він боявся ОСОБА_1, тому виконував його накази.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що вину у скоєнні злочинів визнає частково, кваліфікує свої дії як хуліганство.

ОСОБА_15 знайомий з іншими обвинуваченими: ОСОБА_2 його брат, ОСОБА_1 знає з дитинства.

Одного дня до нього зателефонував ОСОБА_1 і запропонував зайти до нього. Вони погодилися, взяли алкогольні напої і поїхали до останнього. Коли вони приїхали, то він побачив, що в ОСОБА_1 на одній руці браслет. Запитав, що це таке, на що ОСОБА_1 відповів, що відносно нього є кримінальна справа по «угону». Потім вони випивали, розмовляли. Він розповів, що вони не працюють, бо десь в грудні 2014 року, дати не пригадує, ОСОБА_2 був у нетверезому стані на роботі та останнього за це звільнили, а згодом і звільнили його (ОСОБА_3В.). ОСОБА_1 розпитував, яка це фірма, чим займається, про її фінансовий стан. Він розповідав все, не надаючи тому значення. Вони приходили до нього не один раз і кожного разу ОСОБА_1 розпитував про фірму. Десь після свята Пасхи, до ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що з нього зняли браслет та обвинувачення і запропонував це відсвяткувати. Вони зустрілися, відпочивали та знову піднялася тема колишньої роботи. ОСОБА_1 сказав, що якщо їх здав ОСОБА_7, то за це треба покарати, що з ним потрібно розібратися. Вони довго не погоджувалися, а потім все-таки погодилися поїхати і розібратися з ним. Десь перед «Провідною неділею» він (ОСОБА_3В.), ОСОБА_4 та ОСОБА_2 поїхали в ліс за березовим соком і в них назріла ідея не побити ОСОБА_7, бо кому від того буде легше, а поговорити з ним, щоб він допоміг на роботу влаштуватися, бо знайти роботу в Тернополі важко. ОСОБА_14 говорив, що треба потерпілого побити, для цього взяти маски, бо так всі роблять, щоб він не бачив їхніх облич. Маски були вдома, які залишилися після «революції Гідності».

Одного разу, вони поїхали на вул. Поліську у м.Тернополі, щоб спочатку подивитися на обстановку, побачили, що там багато людей і там не вийде втілити в життя план. Вже десь після «Провідної неділі» приїхав ОСОБА_1, зателефонували ОСОБА_4 і домовилися поїхати в сторону вул. Поліської в м.Тернополі. ОСОБА_1 вийшов, подивитися чи стоїть автомобіль ОСОБА_7 В той час вони з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 говорили про те, щоб поспілкуватися з потерпілим на рахунок працевлаштування на роботу, а якщо він не допоможе повернутися назад на роботу, то хотіли вдарити його кілька раз. Потім повернувся ОСОБА_1 і сказав їхати до ОСОБА_7 до будинку. В ОСОБА_4 були свої справи і він залишив їх втрьох. Вони ще почекали близько трьох годин, пізніше ОСОБА_2 зателефонував до ОСОБА_4 і той під»їхав та розвіз всіх по домівках, бо ОСОБА_7 вони так і не дочекалися.

Наступного вечора вони знову зустрілися. Тоді він зауважив, що ОСОБА_1 свою ліву руку тримав в кишені, на той час цьому факту значення не надав. Вони сіли в автомобіль і поїхали в сторону «Епіцентру» та переконалися, що потерпілий знаходиться на роботі. Перед тим, він та ОСОБА_2 вирішили і домовилися ОСОБА_7 не бити, а спочатку поговорити з ним. Потім вони поїхали на вулицю Карпенка у м.Тернополі. ОСОБА_1 сказав, щоб ОСОБА_4 став біля під»їзду і чекав потерпілого. Трохи постоявши, ОСОБА_1 сказав піти за будинок, бо було людно. Біля дому був кіоск, тому саме біля нього вони стояли, щоб ОСОБА_7, коли буде під»їжджати їх не побачив. Першим між кіоском і будинком стояв ОСОБА_4, потім ОСОБА_2 В той час ОСОБА_2 повідомив, що йому потрібно відійти в туалет. Пізніше він побачив, що наближається якийсь автомобіль, бо від будинку до кіоску приблизно 200 метрів. Автомобіль під»їхав до гаражу. ОСОБА_1 тоді стояв боком, розвернувся, дав йому маски, сказав їх вдягнути, одну йому, а другу ОСОБА_4 Він спочатку нічого не зрозумів, домовленість була тільки поговорити. Стосовно того, де взялися маски, він пояснив, що дві приніс він та ОСОБА_2, це були «балаклави» чорного кольору, отвори тільки для очей, звідки взялися дві інші, йому невідомо. Маски вони взяли ще першого разу, зразу після Пасхи, коли ще хотіли бити потерпілого та їх залишили в автомобілі, потім плани стосовно ОСОБА_7 помінялися. В гараж маски взяв ОСОБА_1

Коли автомобіль заїхав в гараж та виключився двигун, ОСОБА_1 сказав заходити та сам побіг першим, він пішов за ним швидкою ходою, після нього ОСОБА_4 Коли ввійшли в гараж, ОСОБА_1 наказав ОСОБА_4 закрити ворота та виключити світло. ОСОБА_4 включив фонарик та він побачив ОСОБА_7, який стояв біля дверей водія, ззаду біля крила був ОСОБА_1 і тримав в руках якусь зброю. Його це ввело в шок, оскільки не було в них в планах застосовувати зброю і її раніше він не бачив. Вони сказали ОСОБА_7 лягти на землю, на що той зробив крок назустріч, хотів щось сказати, за що прикладом отримав удар в груди від ОСОБА_1 Пізніше потерпілий виконував всі накази ОСОБА_1 без будь-якого спротиву. Він пояснив, що ОСОБА_1 був вдягнутий в довгу куртку, рушниці в нього не бачив. ОСОБА_7 ліг на землю, ОСОБА_1 дав йому скотч (звідки ОСОБА_1 витягнув скотч, він не знає ), щоб зв»язати потерпілому руки. Він запитав, для чого це робити, на що ОСОБА_1 повернувся до нього з таким агресивним обличчям, що він злякався та виконав його наказ. Пізніше потерпілого підняли з підлоги, ОСОБА_1 віддав наказ заклеїти ОСОБА_7 рот скотчем, забрати ключі в потерпілого та вдягнути йому маску, що він виконав. ОСОБА_1 розпитував ОСОБА_7 за гроші, якісь сейфи. Які гроші та які сейфи обвинувачений не знає. Він не знав, що робити далі, бо в планах було поговорити з потерпілим про роботу. Коли під»їхав бус, ОСОБА_1 вивів потерпілого з гаражу. Коли він прикривав ворота гаражу хотів втекти, але побоявся, бо не знав, де знаходиться його брат ОСОБА_2 З огляду на те, що він побачив зброю в ОСОБА_1, не знав чим це може закінчитися.

Він сів на переднє сидіння автомобіля. Коли він зайшов в бус, то ОСОБА_1 поклав ОСОБА_7 на підлогу, сам сів біля нього і наказав ОСОБА_4 їхати в сторону «Епіцентру». Де був на той час ОСОБА_2, йому не відомо, його побачив вже в дорозі, коли оглянувся назад. Коли їхали в сторону «Епіцентру», то постійно переглядувався з ОСОБА_1, бо на сто відсотків не розумів, що сталося. ОСОБА_13 дорозі ОСОБА_1 розпитував ОСОБА_7 про гроші, сім»ю. Коли вони вже під»їжджали, то він почув, як ОСОБА_1 говорив до ОСОБА_7 : «ми з тобою справимося, ми тебе вб»ємо». ОСОБА_4 зразу повернув вліво, через 200 метрів зупинився, вийшов з автомобіля та він вийшов за ним. Вони стали десь за 10 метрів та розмовляли. ОСОБА_4 запитав, де взялася зброя, бо вони мали поговорити тільки про роботу та запропонував відвезти ОСОБА_7 додому, з чим він погодився. Вказав на те, що якби він знав про те, що буде відбуватися там, ніколи б на це не погодився. В той час ОСОБА_1 підійшов до них та запитав, чого вони бояться, зараз поїдуть та візьмуть гроші. Він відповів, що ніяких грошей йому не потрібно, вони мали поговорити тільки про роботу. Вони все-таки домовилися відвезти потерпілого додому, при цьому ОСОБА_1 назвав їх боягузами. Вони сіли в автомобіль та поїхали назад на вул. Карпенка в м.Тернополі. Приїхавши, ОСОБА_1 відчинив двері та побіг в сторону гаражу, через хвилину повернувся, сів в автомобіль і попросив відвезти його в смт. В. Березовиця, бо потрібно йти на роботу. Він почув, що ззаду щось збирають , обернувся та побачив, що ОСОБА_1 збирає маски, рушницю, скотч в сумку та пішов до себе в будинок. Де взялася сумка, в яку складав речі ОСОБА_1 , він не знає. Вони не могли зрозуміти як все сталося, хотіли втекти від ОСОБА_1 та передумали, бо боялися за своє здоров»я, знали, що ОСОБА_1 такий, що буде мстити. Потім ОСОБА_1 відвезли до нічного клубу «Бомба» , а самі поїхали додому.

24 квітня 2015 року близько 11 години їх затримали працівники міліції, говорили, що все про них знають і щоб він писав явку з повинною.

Зазначив, що часто заходив в гості до ОСОБА_1, адреси його проживання не знає, йому відомо, що він живе в гуртожитку, в смт.В.Березовиця. ОСОБА_1 поїхав після тих подій у смт.В.Березовиця, бо там живе його дівчина ОСОБА_16, прізвища її він не знає. В гості в квартиру на вулиці Бродівській у м.Тернополі до ОСОБА_1 вперше заходив десь на початку квітня 2015 року . Одного разу при розмові з ОСОБА_1 була ще присутня його дівчина ОСОБА_16. Зазначив, що при ОСОБА_16 мова про потерпілого ОСОБА_7 не йшла.

Відзначив, що працював на вул. Поліській в м.Тернополі, там знаходиться складські приміщення. Інформацію про те, де живе ОСОБА_7 і де знаходиться його гараж йому повідомив ОСОБА_1, точної дати, коли це було, не пригадує. Біля будинку потерпілого він, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були ще за кілька днів до подій.

Не говорили з ОСОБА_7 в світлу пору доби, бо той весь день був на роботі, а вони хотіли поговорити тет-а-тет. Попередньо потерпілому ніхто не повідомляв, що бажають з ним поговорити про роботу. Чи ОСОБА_2 зв»язувався з ОСОБА_7 йому не відомо. Мови з іншими обвинуваченими про те, щоб забрати в потерпілого якісь речі, дізнатися коди від сейфів, проникнути в офіс не було, вони домовлялися говорити тільки про роботу.

Словесних погроз від ОСОБА_1 не було, але коли він заперечував ОСОБА_1А, то останній ставав агресивним.

Доповнив, що в нього була можливість уникнути спілкування з ОСОБА_1 Щодо перешкод стосовно спілкування з ОСОБА_7 про роботу пояснив, що вони були, оскільки він бажав говорити з ним «один на один» та він хотів, щоб потерпілий побачив, що їх багато та злякався і поновив на роботі.

Розповів, що працював у «ПП Петрика», інформацією про денний оборот грошей приватного підприємця не володів і не повідомляв ОСОБА_1

Зазначив, що ініціаторами розмови з ОСОБА_7 були він та ОСОБА_2, а якщо не вийде нормально поговорити, тоді вони мали побити потерпілого. ОСОБА_1 сам запропонував свою допомогу. Він вказує на те, що сам ні про що не просив ОСОБА_1 Про роботу з ОСОБА_7 взагалі не говорили, бо все пішло не так, як домовлялися.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 суду повідомив, що вину за ч.2 ст. 146 КК України визнає, вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України не визнає.

ОСОБА_13 суті кримінального провадження пояснив, що в кінці березня 2015 року перебував під домашнім арештом в квартирі батьків по вул. Бродівській, 50а, в м. Тернополі, був з браслетом. До нього зателефонував ОСОБА_2, розпитував, як справи, просив зустрітися, на що він відповів, що не може під»їхати, не пояснивши причини. Після того ОСОБА_2 сказав, що приїде десь через півтори години. Пізніше ОСОБА_2 приїхав до нього разом з ОСОБА_3, що було неочікувано для нього, але з огляду на те, що вони з ОСОБА_3 знайомі з дитинства, то уваги тому не приділив. Привезли з собою алкоголь, в якій кількості не пригадує. Тоді в квартирі з ним була дівчина ОСОБА_16. Говорили про життя, згадували минуле і під час п»яної розмови зайшла мова про роботу. Він сказав, що працює в нічному клубі «Бомба», але йде слідство і знаходиться під домашнім арештом. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розказали, що працювали вантажниками на якійсь фірмі, але через менеджера, який перейшов їм дорогу, їх звільнили. Розповіли, що затаїли на цю людину злобу і час від часу мстять: наприклад, колеса пробили в його автомобілі на стоянці. Почали просити його допомогти з ним розібратися . Він сприйняв це всерйоз. ОСОБА_3 сказав, що в нього з часів революції Гідності залишилися маски, можна використати їх, щоб налякати. Він відмовляв їх, бо боявся кримінальної відповідальності, крім того перебував під домашнім арештом. В період з березня по квітень вони (ОСОБА_3 та ОСОБА_2В.) ще десь 4-5 разів приходили до нього, з них при двох випадках була присутня його дівчина. Десь 11-12 квітня зняли електронний браслет, при цьому дзвінки про допомогу від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжувалися. Разом з тим, не сприйняв їх прохань серйозно. Пізніше ОСОБА_2 в телефонному режимі запитав, чи має він «болгарку», на що він (ОСОБА_1А.) відповів, що має та може привезти. Він завіз «болгарку» та разом розпивали алкогольні напої, під час того знову велася розмова про маски, про те, що ніхто не впізнає, нічого серйозного за це не буде. Біля 16 квітня 2015 року зателефонував ОСОБА_2, він (ОСОБА_1А.) під»їхав до них, вони просили поїхати на роботу потерпілого, подивитися на місце, щоб не було людей, було пізно, щоб розквитатися з ним, яким чином тоді не уточнювали. Він на це погодився, вони з ОСОБА_3 поїхали в район «Епіцентру» до офісів. ОСОБА_17 стояла машина «п»ятірка» ВАЗ вишневого кольору, це автомобіль того менеджера. ОСОБА_3 розповів, що в нього є друг Міша, який має машину. І вони придумали зробити викрадення, повозити його, щоб налякати і відвезти назад. Він (ОСОБА_1А.) одразу не погодився, але потім його переконали, що нічого в тому страшного немає, оскільки знав цих хлопців давно. Потім він познайомився з ОСОБА_4, сіли в машину ОСОБА_18, номерних знаків не пам»ятає, та поїхали до «Епіцентру», стали на заправці, чекали, поки не стемніло, потерпілого так і не було. ОСОБА_3 запропонував поїхати до додому потерпілого, сказав куди їхати, вулиці не пригадує. Приїхавши на місце, ще почекали, але потерпілого не було. Потім ОСОБА_4 від»їхав, приїхавши назад, розвіз всіх по домівках. На наступний день 21 квітня 2015 року зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що готові їхати, щоб він приїжджав. Приїхавши туди, ОСОБА_2 сказав, що ОСОБА_4 не виходить, він рознервувався, що витрачав час та гроші, щоб просто допомогти. Висловлювався з цього приводу некультурно, що і чути на записах розмов. Він підійшов під під»їзд, вийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в ОСОБА_2 на правому плечі була сумка синьо-голубого кольору. Пізніше приїхав ОСОБА_4, всі сіли в автомобіль та поїхали під «Епіцентр», чекали на стоянці, ОСОБА_3 сказав, що краще їхати під дім потерпілого, він точно буде там. Поїхали туди, зупинилися біля в»їзду в гараж, машину відігнали в бік. Через декілька хвилин ОСОБА_3 дістав з-за спинки автомобіля сумку, роздав рукавиці та маски. ОСОБА_4 дістав електрошокер, ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 взяли скотч. Після чого він (ОСОБА_1А.) сказав, що буде далеко бігти, запропонував підійти ближче до гаражу, вони зрозуміли, що найкраще стати біля вагончика, вдягнули маски. ОСОБА_3 дав йому дерев»яний муляж рушниці, цей муляж він вперше побачив в той момент та взяв його. Біля вагончика він стояв спереду, потім ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ОСОБА_2 був ззаду за вагончиком. Під»їхав автомобіль, зупинився, вийшов потерпілий, відкрив ворота гаражу, сів назад в машину та заїжджав. В той момент вони троє побігли до гаражу. ОСОБА_3 щось сказав, але він (ОСОБА_1А.) не зрозумів що саме. Вийшло так, що потерпілий стояв перед ним, він (обвинувачений ОСОБА_1А.) тримав в руках муляж та направив його в сторону ОСОБА_7, той зробив крок назустріч обвинуваченому та у відповідь, перебуваючи в стані стресу, вдарив потерпілого в область грудей задньою стороною муляжу. Почали говорити, щоб потерпілий ліг на землю. Коли ОСОБА_7 ліг, то ОСОБА_3 зв»язав йому руки. ОСОБА_4 віддав свою маску і ОСОБА_3 одягнув маску на голову потерпілого. ОСОБА_3 підвів ОСОБА_7, під»їхав ОСОБА_4, взяли під руки потерпілого та повели до машини. Поклали потерпілого на підлогу між передніми і задніми сидіннями. ОСОБА_2 сидів в машинні ззаду, за кермом був ОСОБА_4, ОСОБА_3В, на передньому сидінні, він сидів біля потерпілого. Декілька хвилин рухалися, зупинилися, де саме не пригадує. ОСОБА_3 запропонував поїхати в район «Епіцентру», бо вже було пізно, а там малолюдно. Вони сіли знову в автомобіль та почали їхати. Задзвонив телефон потерпілого, телефонувала його дружина, він (ОСОБА_1А.) витягнув телефон з кишені ОСОБА_7 ОСОБА_3В, наказав потерпілому сказати, що у нього поламався автомобіль і тому він затримується, що той і зробив. Зазначив, що коли тільки сіли в автомобіль біля гаражу, дістали з кишень потерпілого якісь ключі, мобільні телефони та поклали їх на сидінні біля нього.

Повідомив, що він запитав у потерпілого про сім»ю, чи будуть переживати за нього. Що саме говорили ОСОБА_2В, та ОСОБА_3 сказати не може. Вони розпитували про ключі, паролі, сигналізацію, про те, як швидко приїжджає міліція. Він спочатку не звернув на це уваги, думав, що таким чином хочуть залякати потерпілого, а потім, коли вони почали настирливо розпитувати, йому здалося, що він чогось не знає.

ОСОБА_4 сказав, що треба поговорити, зупинив автомобіль, вийшов ОСОБА_4, ОСОБА_3, потім він. ОСОБА_4 запитав, що відбувається, потерпілого вже залякали, зробили, що хотіли та запропонував відвезти ОСОБА_7 додому. ОСОБА_4 пішов до машини, а ОСОБА_3 повідомив, що пройшло вже півроку, як їх звільнили з роботи та йому відомо, що в офісі є гроші, вони не хотіли зразу розповідати про це йому (ОСОБА_1А.), говорив, що поділиться з ним,. Він відповів, що на таке не погоджується, це вже занадто.

Сіли в автомобіль, ОСОБА_3 нагнувся до ОСОБА_2, щось говорили, що саме він не чув. ОСОБА_4 сказав, що їдуть назад, розвернув автомобіль. ОСОБА_13 дорозі ОСОБА_3 говорив до потерпілого, щоб той виніс з цього урок та не звертався до міліції.

Ще раніше ОСОБА_7 сказав, зо стерпли йому руки та він (ОСОБА_1А.) перев»язав їх ззаду наперед та попустив скотч.

Приїхавши до будівлі, де знаходиться гараж, він відвів потерпілого до гаражу, зняв маску, попросив десь 2 хвилини нічого не робити, щоб вони змогли від»їхати.

Він попросив хлопців завести його додому дівчини, яка проживає в смт.Березовиця, бо в неї є його ключі, паспорт та гаманець, які він напередодні забув. Приїхавши туди, він пішов у двір, дівчина віддала йому ключі та гаманець, він їй нічого не передавав, повернувся десь через 2 хвилини та поїхали на вул. Братів Гжицьких 3 в м. Тернополі до нічного клубу «Бомба», де він працював та той пішов на роботу, а хлопці поїхали в невідомому напрямку.

Йому відомо, що в ОСОБА_16 знайшли і вилучили зброю. Він не знає, яким чином там знайшли зброю, як і не відомо як знайшли відбитки їх пальців в гаражі.

Зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не говорили ні прізвища потерпілого, ніякої інформації про нього він не дізнавався, знав тільки, що той менеджер.

21 квітня 2015 року був вдягнутий в джинси та куртку та кросівки, як в судовому засіданні.

Відзначив, що масок він не мав, бачив 3 маски, хоча напередодні 20 квітня 2015 року побачив в автомобілі 4 маски в пакеті, муляжу тоді не замітив.

Пояснив, що конкретних погроз ні від нього, ні від інших обвинувачених не було. Він точно пам»ятає, що ОСОБА_4 казав говорити потерпілому чітко, бо вони не прості хлопці. Це все, що говорив ОСОБА_4 ОСОБА_2 говорив трошки, що саме не пам»ятає, підтримував розмову. Найбільше говорив ОСОБА_3, розпитував потерпілого про якісь сейфи, ключі, скільки є сигналізації, як відкрити двері, чи в коридорі стоять сенсори руху, як можна їх вимкнути, за скільки часу приїжджає охорона. Потерпілий сказав, що до одного входу ключі має, до іншого ні, говорив, що може зателефонувати до охорони, щоб відключили сигналізацію. Йому (ОСОБА_1А.) про це нічого не було відомо. Він вже зрозумів, що мало бути якесь пограбування аж на наступний день. Тоді, коли вийшли з машини ОСОБА_3 швидко за 10 секунд розповів, що вони з ОСОБА_2 планували довго, думали, казали, що в тому сейфі багато грошей і він не закривається. Він (ОСОБА_1А.) сказав, що вони про таке не домовлялися, відмовився, сказав, якщо ОСОБА_3В, хоче таке зробити, то нехай так і чинить, він такого робити не збирається.

Потерпілий на запитання про гроші відповідав, що нічого не знає, що це все є в шефа. Казав, що віддасть всі гроші тільки, щоб його не чіпали. На що хтось сказав, що гроші потерпілого їм не потрібні, треба гроші фірми, де він працює.

Коли вже вели потерпілого назад до гаражу, то ОСОБА_3 взяв телефони з сидіння і поклав ОСОБА_7 в кишеню.

Зазначив, що при самій першій розмові їх з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була присутня його дівчина ОСОБА_16, тоді в неї був вихідний день і вона була в нього (ОСОБА_1А.) і ще один раз була при розмові. Першого разу вона чула всю розмову, а другого приїхала десь годину після того, як прибули хлопці.

Повідомив, що остаточно його переконали брати в цьому участь тоді, коли приїхав до хлопців і привіз «болгарку». Вони домовилися, що він допоможе їм викрасти потерпілого, повозити, налякати і все без ніякого насильства, про гроші ніякої мови не було. Це мала бути банальна помста за те, що через ОСОБА_7 ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнили з роботи.

Про той факт, як звати потерпілого, він дізнався 21 квітня 2015 року, а про його прізвище вже коли затримали.

Пояснив, що з кишень потерпілого ключі та телефони витягували ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_2, будучи ззаду, тримав куртку, а ОСОБА_3 повернувся назад і витягнув речі з внутрішніх кишень.

Відзначив, що ОСОБА_2 за весь проміжок часу не виходив з автомобіля.

Щодо гвинтівки повідомив, що щось подібне чув від ОСОБА_3 ще 14 квітня 2015 року, а саме, що в нього є речі, які потрібні, щоб налякати потерпілого. 21 квітня 2015 року він (ОСОБА_1А.) вперше побачив її, коли діставали маски, помітив щось похоже на зброю біля гаражу. Цей предмет він взяв на вулиці, його довжина 80-90 см., товщина 3-4 см., за курткою сховати це не міг. Пізніше вже в машині поклав на сидіння, більше в руки його не брав. Думає, що це муляж, бо на вигляд це була стара дошка і ОСОБА_3 натиснув кілька разів на курок. Коли ОСОБА_3 це передавав, ОСОБА_1 був обернений спиною і не бачив, що це таке, натиснув кілька разів, заряду ніякого не було. Не знає, де поділися всі речі, вони лежали в машині. Предмет, схожий на зброю він тримав дулом вліво, прикладом вправо.

Визнає той факт, що наніс удар потерпілому, а також, що брав участь у викраденні людини. Про крадіжку якихось речей не домовлялися. Додав, що ніхто з них в гаражі ні до нічого не торкався.

Не пригадує, чи спілкувалися після тих подій з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Розповів, що в гаражі потерпілому сказав лише відійти. Той навпаки підійшов та отримав удар. В машині він лише питав про жінку і перев»язав йому руки.

Пояснив, що наміру застосовувати до потерпілого насильства не було, рефлекторно вдарив його, через те, що ОСОБА_7 зробив крок назустріч.

На його думку, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не довели справу до кінця, бо злякалися, оскільки він та ОСОБА_4 відмовилися це робити.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні суду пояснив, що вину у скоєнні злочинів визнає частково, кваліфікує свої дії як хуліганство.

ОСОБА_13 суті кримінального провадження повідомив, що в кінці березня 2015 року він через соціальну мережу зв»язався з ОСОБА_1, який повідомив, що знаходиться під домашнім арештом, бо підозрюється у вчиненні злочину викраденні автомобіля. ОСОБА_1 запропонував зайти в гості, на що він погодився. Він повідомив брата ОСОБА_3 і не пригадує чи в той самий день, чи через кілька днів пішли до ОСОБА_1 в гості на вул. Бродівську 50а, взявши з собою алкогольні напої. Вдома ОСОБА_1 була дівчина, якої він раніше не знав. Разом сиділи, спілкувалися, розпивали спиртні напої, говорили про роботу. Він на запитання ОСОБА_16 - дівчини ОСОБА_1, де працює, розповів, що з грудня 2014 року не працює, бо по дорозі на роботу зустрівся з ОСОБА_7, який відчув від нього запах алкоголю, повідомив шефу та через це його звільнили, а в кінці січня звільнили і його брата ОСОБА_3 При розмові ОСОБА_1 розпитував за роботу, чим займається дана фірма. Прощаючись, ОСОБА_1 запропонував при бажанні ще заходити в гості. Пізніше вони ще кілька разів приходили до ОСОБА_1 і кожного разу останній розпитував про фірму, де він (ОСОБА_2В.) працював. Потім ОСОБА_1 зателефонував та повідомив, що з нього знято підозру і запропонував зустрітися і запросив в гості. При розмові (їх було троє: він, ОСОБА_1 та ОСОБА_3В.) ОСОБА_1 запитав, чи немає в них бажання помститися чоловіку, через якого їх вигнали з роботи. Оскільки в нього (ОСОБА_2В.) злоба вже пройшла, сказав, що ні. ОСОБА_1 почав підбурювати побити потерпілого, на що він з братом погодилися. ОСОБА_1 сказав, щоб потерпілий їх не впізнав, то потрібно бути в масках. Одна маска була в ОСОБА_1 вдома, 2 маски мав ОСОБА_2 Після цього ще кілька разів зустрічалися, обговорювали все. ОСОБА_4 знає з дитинства, тому попросив його повозити їх автомобілем по справах, на що той дав згоду.

Зустрілися троє: він, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та пішли до офісу, де працював потерпілий, масок з собою не брали, просто пішли оглянути територію.

17 квітня 2015 року здзвонилися і вирішили поїхати до офісу, ОСОБА_4 до того не повідомляли, що надумали зробити. Зустрілися всі четверо, поїхали до офісу ОСОБА_7 Перед тим він з братом взяли дві маски, саморобні, він свою кинув за сидіння автомобіля. До ОСОБА_4 зателефонувала дружина і вони поїхали звідти по домах. Через кілька днів здзвонилися з ОСОБА_19, той запропонував поїхати до села за березовим соком. Поїхавши туди, він запитав ОСОБА_4, де його маска, яка була в машині, на що той відповів, що не бачив її. Потім були свята, з братом були вдома та ОСОБА_3 запропонував не бити потерпілого, а заставити його, щоб він допоміг влаштуватися назад на роботу. Він (ОСОБА_2В.) погодився за сповістив це ОСОБА_1, якому ця ідея дуже не сподобалася.

В понеділок 20 квітня 2015 року зателефонували до ОСОБА_1 і домовилися поїхати знову, останній сказав, що знає, де проживає потерпілий. Сіли в автомобіль ОСОБА_4 та направилися до офісу ОСОБА_7, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля подивитися, чи знаходиться на роботі потерпілий. Тоді і розповіли ОСОБА_4 про все, що задумали зустрітися з потерпілим і поговорити про роботу. ОСОБА_1 повернувся і сказав, що ОСОБА_7 немає на робочому місці, тому поїхали на вулицю Карпенка у м. Тернополі і зупинилися біля дому, довго не чекали, бо зателефонувала дружина ОСОБА_4, сказала, що діти хворі і вони поїхали звідти.

21 квітня 2015 року у вівторок зустрілися та автомобілем поїхали знову до офісу потерпілого, з собою нічого не брав, ні масок, ні сумки. Переконавшись, що ОСОБА_7 знаходиться на робочому місці, поїхали до будинку на вулицю Карпенка у м. Тернополі. Автомобіль поставили біля під»їзду будинку, вийшли з автомобіля і чекали. ОСОБА_1 сказав спуститися вниз до гаражу і там вже зачекати на ОСОБА_7 та пізніше запропонував зайти за вагончик, щоб їх ніхто не бачив та коли під»їде потерпілий, вискочити та налякати його. Він (ОСОБА_2В.) пішов за сусідній двір в туалет десь за 150 м. від хлопців. Повертаючись назад, побачив, що автомобіль потерпілого стоїть біля гаражу. ОСОБА_7 відкрив ворота та він побачив, що у двір заїжджає автомобіль міліції. Він насторожився та зупинився, бачив, що вибігли хлопці, першим був ОСОБА_1, другий ОСОБА_3, потім біг ОСОБА_4, вдягнуті в маски. Помітив, що ОСОБА_1 мав щось в руках. Він більше звертав увагу на працівників міліції, які стояли збоку. Побачив, що вийшов ОСОБА_4 без маски і пішов в автомобіль, під»їхав та він (ОСОБА_2В.) сів в машину. Він побачив, що ОСОБА_1 виводить ОСОБА_7 з гаражу і заходять в автомобіль. ОСОБА_1 сказав їхати до офісу потерпілого, запитував по дорозі про сім»ю, дитину, жінку, батьків, говорив, що все про нього знає. Він (ОСОБА_2В.) був шокований, такого не повинно було бути, мали тільки поговорити з ним про роботу. Крім того ОСОБА_1 випитував де працює ОСОБА_7, на кого, де знаходиться офіс, чи є в офісі якісь гроші, на що той відповідав, «агукуючи».

Коли вони знаходилися на розвилці доріг, що біля «Епіцентру» від ОСОБА_1 прозвучала фраза : «якщо ти будеш робити щось не так, то тебе вб»ємо». ОСОБА_4, почувши це, зупинився та вийшов з автомобіля . В той момент до ОСОБА_7 зателефонувала дружина, ОСОБА_1 сказав потерпілому, щоб той повідомив жінці, що поламався автомобіль і він затримується. ОСОБА_1 підняв маску, відклеїв скотч, приклав трубку телефону до вуха ОСОБА_7 та той виконав прохання та повідомив дружині, що йому наказав ОСОБА_1 Пізніше потерпілий попросив ОСОБА_1 перев»язати йому руки, бо їх не відчуває. ОСОБА_1 спочатку не хотів, а потім все-таки зробив це.

Не минуло і хвилини, як всі троє сіли в автомобіль та поїхали в сторону вул. Карпенка у м.Тернополі. Під час руху назад вже ніхто нічого не говорив. Приїхавши на місце, ОСОБА_1 підняв ОСОБА_7 та завів в гараж. Повернувшись, сказав відвезти його в смт. Березовиця Тернопільського району. ОСОБА_1 кричав, що могли зробити не так, взяв щось з автомобіля, що саме він (ОСОБА_2В.) не знає та вийшов. Десь через 4 хвилини повернувся і вже був перевдягнутий, бо до того був одягнутий в дуту чорну куртку, а вже вийшов у піджаку.

Коли чекали на ОСОБА_1, він (ОСОБА_2В.) запитав хлопців, що відбувається, вони у відповідь тільки дивилися один на одного, ніхто нічого не говорив.

Потім завезли ОСОБА_1 на роботу, а самі поїхали додому. 24 квітня 2015 року його з братом затримали працівники міліції.

Окрім часткового визнання вини, вина обвинувачених у скоєнні злочинів в повній мірі доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_7, який в судовому засіданні повідомив, що не знайомий з обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 , раніше зустрічався з ОСОБА_2

У вівторок, можливо 21 квітня 2015, дати точніше не пригадує, повертався з роботи додому з вулиці Поліської на вулицю Карпенка у м.Тернополі. Під»їхав до гаражу на своєму автомобілі близько 22 год.15 хв., відкрив гараж та поставив машину. Коли виходив з гаражу, то у воротах побачив трьох осіб, які підбігли, один з них був озброєний гвинтівкою. Це була гвинтівка, в якої світлий приклад, чорний ствол. Побачив молодих хлопців, два з них були високими, один нижчий за інших, всі були в «балаклавах». Зброю тримав в руках високий чоловік, окрім цього в самого вищого хлопця був електрошокер (зрозумів, що це електрошокер, бо той чоловік ним клацав, електрошокер працював). Що стосується «балаклав», то дві з них були промислового виробництва чи з шапки зроблені, а інша нестандартна, пошита, саморобна, всі 3 «балаклави» різні, колір вказати не може, бо було темно, також не знає чи вони були однотонними. Окрім того, одна балаклава мала виріз на очі і рот окремо, інші на очі і рот разом. Потерпілий зазначив, що не було такого моменту, щоб хтось знімав «балаклаву».

Коли під»їжджав до гаражу, то помітив білий бус марки «Мерседес Віто» старішої моделі, на його думку, переобладнаного з вантажного на пасажирський. Коли зайшли в гараж, почали говорити: «тихо, спокійно» та він хотів заспокоїти хлопців. Один з них стояв у воротах гаражу з однієї сторони, інший - з другої, а третій наближався до нього ззаду. Він наблизився до того, що був ближче до нього і був зі зброєю в руках. Хотів відсунути ствол, у відповідь отримав прикладом в груди, у відповідь на це заспокоївся та в подальшому опору не чинив. Йому сказали лягти обличчям до землі, руки за спиною зав»язали, потім підняли, вдягнули «балаклаву» другою стороною, тобто отвір на очі був ззаду, таким чином нічого не було видно, замотали скотчем навколо голови. З огляду на те, що в нього проблеми з диханням, він просив, щоб відкрили ніс, в результаті чого трохи попустили скотч. Коли були зв»язані руки, то він мав можливість рухати руками, бо вони були зв»язані на зап»ясті. З гаражу з підлоги, його підняли дві особи. Це був той, що мав шокера та інший, який стояв ззаду. Нападники повели його до автомобіля, кинули в буса на підлогу. Перед тим питали, де працює і чи має ключі від кабінету, від будинку, телефон залишили в кишені, а ключі забрали. На думку потерпілого, його речі діставали різні люди в різні періоди часу.

Потерпілий не може сказати, скільки часу їхали в «бус»і. Їм було потрібно, щоб він надав доступ до приміщення, яке орендує. Розпитували його чи є там сигналізація, як швидко приїжджає оперативна група на виклик, чи має ключі, чи знає коди доступу, погрожували розправою, питали як звати дружину, дитину, де працює дружина, де він народився, хто його батьки.

Приїхавши на місце, хлопці виходили кілька разів з автомобіля, щось радилися. В кінцевому результаті він назвав їм коди до вхідних дверей, де орендує приміщення на вул. Поліській, 9. Сказали, що до кінця тижня він повинен надати доступ до кабінету, де знаходиться сейф. Його привезли додому, висадили з автомобіля, привели до гаражу і відпустили, при цьому ключі і телефон повернули.

Зазначив, що коли його (ОСОБА_7 ) везли в автомобілі, то поклали на підлогу між першим рядом та водійським сидінням . Один з хлопців сидів в першому пасажирському ряді, двоє в другому ряді, один на місці водія. Спочатку в гаражі було їх троє, а в кінцевому результаті виявилося, що їх було четверо. Двоє чоловіків розмовляли з потерпілим, двоє ні. ОСОБА_13 рухах людей відчув, що їх було четверо. Люди, які зверталися до потерпілого були чоловіками, жіночих голосів він не чув.

Розмова з потерпілим розпочалася з моменту, коли вони зайшли в гараж, розпитувати почали з гаражу, а саме, чи є ключі, де вони, ОСОБА_7 повідомив і вони витягнули їх з кишені куртки.

Окрім того, вони говорили : «Тепер ми знаємо, де ти живеш і що з тобою можна зробити». Він ці слова сприйняв як погрозу собі та сім»ї. Окрім того, один з них погрожував втопити потерпілого.

Відзначив, що коли він (ОСОБА_7М.) був в гаражі, то з лівої сторони від нього знаходився автомобіль, навпроти нього стояв чоловік з рушницею, по діагоналі в куті з входу в гараж був чоловік з шокером.

ОСОБА_7 суду пояснив, що поїздка тривала десь годину, додому він потрапив півдванадцятої ночі.

Відзначив, що мова про застосування зброї йшла, не пам»ятає, як саме вони погрожували зброєю і що при цьому говорили. Зразу, коли зайшли в гараж, зброю направляли в його сторону, в подальшому не може сказати за зброю нічого, бо він нічого не бачив, бо був в «балаклаві». Коли висадили потерпілого біля дому, то рушниці вже не було. До гаражу з автомобіля вели в «балаклаві», а біля гаражу її зняли. ОСОБА_7 був до них спиною, тому їх не бачив. Хлопці сказали почекати 10 -15 хвилин і йти додому.

Розповів, що просив нападників перев»язати йому руки, спочатку руки були перев»язані назад, а потім перев»язали наперед, він не просив їх його відпустити.

Він повідомив, що з його кишень, окрім ключів брали ще й мобільний телефон марки «Самсунг» чорного кольору та «Нокіа» жовтого кольору (номер мобільного телефону «Самсунг» НОМЕР_3, номер телефону марки «Нокіа» НОМЕР_4). Коли їхали в бусі, то дружина телефонувала до потерпілого, він відповідав на телефонні дзвінки та повідомив їй, що поламався автомобіль та він його ремонтує. Спочатку забрали один телефон, потім інший. Перед тим, як його відпустили, всі речі повернули потерпілому. Коли він звільнився, то виявив речі в своїй кишені. В нього не склалося враження, що дані особи намагалися заволодіти його майном (телефонами та іншими речами).

Зазначив, що він був раніше знайомий з ОСОБА_2, останній працював у його доброго знайомого на роботі. Припускає, що колись з ним спілкувався. ОСОБА_2 мовчав, якщо би він щось говорив, він можливо, впізнав би його голос.

Відзначив, що про подію повідомив працівників правоохоронних органів на наступний день. Цього ж дня міліцію не викликав, бо був шокований від того, що трапилося та була єдина думка потрапити додому.

Доповнив, що під час поїздки вони здійснили одну зупинку десь через 20 хвилин від початку їзди. На думку потерпілого, вони зупинилися на вул. Поліська у м. Тернополі, де він орендує приміщення тому, що там погане дорожнє покриття яма, яку важко оминути. Коли автомобіль зупинився, то вони виходили, але один постійно залишався з потерпілим. Виходили десь на 3-4 хвилини, розмови між ними він не чув.

Потерпілий повідомив, що на вулиці Поліській у м. Тернополі є декілька організацій. ОСОБА_17 є загальний коридор на загальній сигналізації, коди знають всі, хто орендують приміщення. Окрім цього кожен кабінет має свій окремий код. Хлопці в загальному розпитували про коди, як працює система доступу. Вони просили коди від сигналізації: від вхідних дверей і кабінетів. Він сказав їм код вхідних дверей та код від дверей свого кабінету. Інформація про проникнення в офісні приміщення потерпілому не відома. Після того випадку документи, ноутбук були в кабінеті на своїх місцях. На наступний день охоронець сказав, що сигналізація не спрацьовувала. Перешкод, щоб проникнути до його офісу в той день не було. Зазначив, що інформація про коди доступу до вхідних дверей не є загальнодоступною, нею володіють особи, які працюють в даному приміщенні. Код доступу до офісу потерпілого є такою інформацією, яку б він бажав зберегти у таємниці від сторонніх осіб.

Під час досудового розслідування було проведено впізнання «балаклав», йому було представлено кілька осіб, він вказав на трьох, які найбільше підходили. При проведенні впізнання були присутні слідчий чоловік, дівчина, ще один працівник міліції, 2 чи 3 понятих. ОСОБА_13 голосу при впізнанні він впізнав ОСОБА_2 Коли потерпілому виставили працівники міліції для впізнання людей, то він вибрав більш знайомі голоси голос обвинуваченого ОСОБА_2.

ОСОБА_17, працівниками міліції було проведено огляд гаража, не пригадує, чи це було в той день, коли звернувся в міліцію чи на наступний. При цьому вилучили скотч, знімали відбитки пальців з автомобіля, сліди на підлозі, робили фотографії.

Потерпілий пояснив, що йому не відомо, чому ті особи не проникли до нього на підприємство, можливо, тому, що були не впевнені в інформації, яку він їм надав. Все, що ОСОБА_7 було відомо, їм все повідомив. Потерпілий мав завдання до кінця тижня до п»ятниці розповісти їм в телефонному режимі, як можна проникнути в приміщення. З розмови тих чоловіків, він зрозумів, що вони шукали якийсь сейф. Який саме шукали сейф, він не може сказати. Вказав на те, що в його кабінеті сейфу немає. Йому відомо, що в сусідньому кабінеті знаходиться сейф, чи були в ньому грошові кошти, потерпілий не знає. Ті особи не запитували ні про матеріальні цінності, гроші, ноутбук та інше, питали тільки про сейф.

ОСОБА_7 зазначив, що в його кабінеті не було грошових коштів, з матеріальних цінностей - ноутбук та робочі документи.

Потерпілий розповів, що тоді був одягнутий в джинсові штани, кофту, шкіряну куртку типу піджака. Штани на даний час на експертизі, піджак та кофта знаходяться вдома.

Потерпілий ОСОБА_7 додав, що особи, які здійснили на нього напад були у куртках темного кольору, особливих прикмет не запам»ятав. ОСОБА_7 не підозрював нікого у вчиненні даного злочину, неприязних стосунків у нього не було.

Відзначив, що ключі, які спочатку забрали, а потім повернули нападники відмикали загальні двері і його офісний кабінет.

Як вважає потерпілий, мета нападу на нього заволодіння чужим майном, а конкретно сейфом.

ОСОБА_7 доповнив, що в автомобілі перебував не добровільно, а примусово, в будь-який момент залишити його можливості не мав;

-даними протоколу за результатами проведення оперативно заходу за завданням №110, від 5 травня 2015 року відповідно до якого було проведено на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Тернопільської області від 8 квітня 2015 року в рамках кримінального провадження №1201521001000877 від 6 квітня 2015 року візуальне спостереження стосовно ОСОБА_2 В ході візуального спостереження встановлено, що в коло звязків ОСОБА_2 входять обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_20 Надалі суд вважає за необхідне навести дані протоколу, які стосуються періоду з 19 год. 35 хв. до 23 год. 42 хв. 21 квітня 2015 року :

«о 19 год. 35 хв. ОСОБА_1 сів у якості пасажира у припаркований автомобіль " MERCEDES BENZ VITO ", білого кольору, н.з. BO 8068 AH, за кермом якого перебував ОСОБА_4, а у якості пасажирів ОСОБА_2 із ОСОБА_21 і вони почали між собою про щось розмовляти.

О 21 год. 25 хв. спостережувані виїхали із вказаної території та поїхали напрямку вул.Збаразької м. Тернополя.

О 21 год. 35 хв. фігуранти приїхали на вул.Карпенка м. Тернополя, вїхали у двір будинку №26"В" та сиділи в автомобілі.

О 21 год. 45 хв. спостережувані вийшли з автомобіля. ОСОБА_1, ОСОБА_21 та ОСОБА_4 зайшли в двір будинку № 26в по вул. Карпенка та почали очікувати, а ОСОБА_2 зупинився за 20 метрів від них та спостерігав, оглядаючи навколишню обстановку.

О 22 год. 20 хв. фігуранти, а саме : ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_4 надягнули на голови маски та забігли у відчинений гараж без номеру, що у будинку №26"B" по вул.Карпенка, у якому був припакований автомобіль "ВАЗ 2107», червоного кольору, Д.Н.З. НОМЕР_5 (за даними ДДА1 МВС України належить ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_14, зарестрований: Тернопільська область, Козівський район, с.Денисів. Тимчасовий талон ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_15, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_16 в, кв. 13), із-за керма якого вийшов ОСОБА_7 (був одягнений: сіра куртка, чорні штани, черевики). Після чого ОСОБА_1, погрожуючи гвинтівкою невідомого виробництва наказав ОСОБА_7 лягти на підлогу та покласти руки за спину. В подальшому спостережувані зв'язали ОСОБА_7 скотчем та одягли на голову «балаклаву». Після цього ОСОБА_4 вийшов з гаражного приміщення та сів за кермо автомобіля НОМЕР_6 і під'їхав під вказаний гараж.

О 22 год. 30 хв. , ОСОБА_21, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вийшли із вказаного приміщення, сіли у якості пасажирів у під'їхавший мобіль " MERCEDES BENZ VITO білого кольору, д.н.з. НОМЕР_7, за кермом якого перебував ОСОБА_4 (ОСОБА_7 поклали на підлогу автомобіля). ОСОБА_17 після цього в автомобіль сів ОСОБА_2 Всі разом поїхали у напрямку вул.Об'їзної.

О 22 год. 45 хв. спостережувані приїхали на вул. Поліську, 9, припаркували а/м неподалік магазину "Покрівля" та розстались: ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_7 залишилися в автомобілі, а ОСОБА_2 вийшов та почав оглядати магазин "Покрівля". О 22 год. 51 хв. ОСОБА_2 сів у якості пасажира у вищевказаний автомобіль, і вони всі разом поїхали в напрямку вул. Збаразької.

О 23 год. 10 хв. спостережувані приїхали на вул.Карпенка, зупинилися неподалік будинку №26"В" та ОСОБА_7 зайшов на адресою вул. Карпенка,26"В", кв.15 , після чого був залишений без спостереження. ОСОБА_2 із ОСОБА_21, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 поїхали у напрямку вул.Об'їзної'.

О 23 год. 28 хв. фігуранти приїхали у смт.Велика Березовиця, залишилися неподалік будинку №33 по вул. Трудовій та розстались: ОСОБА_1 пішов без спостереження, а ОСОБА_2 із ОСОБА_21 та ОСОБА_4 залишилися очікувати в автомобілі.

О 23 год. 33 хв. ОСОБА_1 сів у якості пасажира у припаркований автомобіль " MERCEDES BENZ VITO ", білого кольору, ВО 8068 АН, за кермом якого перебував ОСОБА_4, а у якості пасажирів знаходилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і вони всі разом поїхали у напрямку м.Тернополя.

О 23 год. 42 хв. спостережувані приїхали у м.Тернопіль, припарку вали автомобіль неподалік будинку №3 по вул.Братів Гжицьких та розстались: ОСОБА_1А, пішов без спостереження, а ОСОБА_2 із ОСОБА_4 тa ОСОБА_3 поїхали у напрямку вул.М.Кривоноса;

- даними протоколу за результатами проведення оперативно розшукового заходу за завданням №289 т від 5 травня 2015 року відповідно до якого було проведено на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Тернопільської області від 8 квітня 2015 року в рамках кримінального провадження №1201521001000877 від 6 квітня 2015 року зняття інформації з каналів звязку, а саме прослуховування мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_2. Суд вважає за необхідне навести лише уривки розмов, які мають значення для кримінального провадження:

14 квітня 2015 року розмова ОСОБА_2 з ОСОБА_1А:

Я. Є біля тебе мій цей?

Г. Є.

Я. ОСОБА_11 дай йому трубку.

Я. Що брати Міська?

С.(ОСОБА_3) тану да.

Я. то ти бери, розказуй все … Тарасові, щоб він зразу не робив дуже виликі очі, поняв?

С. Я поняв, ми йдемо за сигаретами.

Я. То бери говори, щоб я зараз з Міськом не приїхав і він не був «здивований».

16 квітня 2015 року о 18.07 розмова ОСОБА_3 з ОСОБА_4

С. ОСОБА_20 вже біля «Дори».

П. Якраз гарна погода на дворі то, що треба.

ОСОБА_23 їхати.. ми тут на Алясці.

П. А знаряддя де?

С. Знаряддя вдома, ми підемо заберемо.

П. То йдіть забирайте, я через годинку заїду.

ОСОБА_15 бо там якраз приїде помощнік

20 квітня 2015 року о 14 год. 44 хв. розмова ОСОБА_2в. з ОСОБА_1

ОСОБА_24, що ти тільки проснувся?

ОСОБА_17, годину назад.

ОСОБА_25 нині що?

Г. Канєшно, полюбому;

Я. Бо Місько Дзвонив і казав, що десь на сьому годину.

Г. На сьому, а там точно буде?

ОСОБА_25 там до десятої не скоріше.

Г. А чо так думаєш?

Я. Бо вже скільки за ним дивились, скоріше тіпа нє.

21 квітня 2015 року о 13 год. 30 хв. розмова ОСОБА_2 з ОСОБА_1

Г. Де ви є?

Я. Вдома.

Г. На шосту, щоб всі були, мені …!

Я. Все нормально?

Г. З однієї сторони так, а з іншої нє, приїду розкажу.

Я. ОСОБА_11 немає ..?

ОСОБА_13 що немає. Надіюсь буде, якщо все буде нормально. Короче на шосту там всі… і скажи тому тіпу, що нехай даже не думає варювати, нє, то я його вальну, мені вже втрачати не буде чого.

Підстав вважати дані докази недопустими, як про це клопоче захисник ОСОБА_8 у суду немає, оскільки згідно листа голови апеляційного суду Тернопільської області від 3 грудня 2015 року №01/24 04 негласні слідчі дії у даному кримінальному провадженні проведені на підставі ухвал слідчого судді апеляційного суду Тернопільської області, а також винесено ухвалу про використання інформації отриманої в ході проведення слідчих (розшукових) дій із кримінального провадження №12015210010000877 у кримінальне провадження №12015210010001014;

- даними протоколу огляду місця події від 22 квітня 2015 року, відповідно до якого в період з 16 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. було оглянуто гаражне приміщення будинку №26 по вул. Карпенка, в якому також знаходився автомобіль НОМЕР_8. В ході огляду було виявлено та вилучено 2 сліди ймовірно рукавиць, один із поверхні даху автомобіля, один із поверхні задньої лівої дверки автомобіля, 6 слідів папілярних узорів пальців рук: 1-3 із поверхні багажника автомобіля ВАЗ 2107 д.н.з 152 98 ТІ, 4-й із поверхні задньої лівої дверки автомобіля із зовнішньої сторони, 5-6-й із поверхні водійських дверей із зовнішньої сторони, згорток клейкої стрічки неправильної форми;

- даними протоколу огляду від 24 квітня 2015 року, відповідно до якого в період з 13 год. 20 хв. по 15 год. 30 хв. було проведено огляд автомобіля «Мерседес Віто» р.н. НОМЕР_1, в салоні якого, були виявлені та вилучені мікрообєкти , а також сліди пальців рук;

- даними протоколу обшуку, котрий був проведений 24 квітня 2015 року в період з 19 год. 00 хв. по 20 год. 20 хв., в ході якого в приміщенні будинку №33, по вул. Трудовій в смт.В. Березовиця Тернопільського району, що належить ОСОБА_16 в кімнаті, яка знаходиться з лівої сторони від входу в дивані виявлено сумку синього кольору «Рібок». У вказаній сумці знаходиться маска типу «балаклава» зеленого кольору, шапка темно синього кольору з червоними вставками, де є два отвори, два предмети схожі на маску, три пари рукавиць, електрошокер з ліхтариком, моток скотчу, металева фомка, частини гладкоствольної зброї із написом «Л50198», ствол довжиною 34 см із написом «Л50198», тримач для ствола із написом «Л50198». ОСОБА_17 у вказаній кімнаті в шафі виявлено копію паспорту на імя ОСОБА_1;

- даними протоколу обшуку від 24 квітня 2015 року, відповідно до якого в квартирі №96, що по вул. Вишневецького, 2 у м.Тернополі були виявлені та вилучені мобільні телефони, якими користувались ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вищевказні слідчі дії, а саме огляди та обшук, проведені в присутності понятих, в порядку передбаченому КПК України, а тому підтав визнавати протоколи огляду та обшуку недопутсими доказами суд не вбачає;

- даними висновку експерта №545 від 29 квітня 2015 року судово медичної експертизи, відповідно до резолютивної частини якого при судово медичній експертизі у потерпілого ОСОБА_7 виявлено по одному садну на передніх поверхнях гомілок. Утворення таких тілесних ушкоджень внаслідок того, що потерпілий вдарився передніми частини гомілок об поріг під час посадки його в автомобіль 21 квітня 2015 року не виключається. За ступенем тяжкості виявлені ушкодження належать до легких;

- даними висновку експерта №274 від 27 травня 2015 року дактилоскопічної експертизи, відповідно до резолютивної частини якого один слід долоні руки, виявлений та вилучений 22 квітня 2015 року в ході огляду гаражного приміщення по вул. Карпенка, 26В в м.Тернополі, залишений ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_17, а саме слід долоні руки розміром 82x42 мм. відкопійований на відрізок липкої стрічки № 1 розміром 107x48 мм, вилученій із поверхні багажника автомобіля НОМЕР_9, який знаходився і

гаражі, залишений долонею лівої руки.

Один слід пальця руки, виявлений та вилучений 22 квітня 2015 року в ході огляду гаражного приміщення по вул. Карпенка, 26В в м.Тернополі, залишений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_18, а саме слід пальця руки розміром 19x12 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки № 3 розміром 40x24 мм, вилучений із поверхні багажника автомобіля НОМЕР_9, який знаходився в гаражі, залишений середнім пальцем лівої руки.

Один слід пальця руки, виявлений та вилучений 22 квітня 2015 року в ході огляду гаражного приміщення по вул. Карпенка, 26В в м. Тернополі, залишений ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_19, а саме слід пальця руки розміром 24x22 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки № 4 розміром 49x24 мм, вилучений із поверхні задніх лівих дверей автомобіля, який знаходився в гаражі, залишений «вказівним пальцем правої руки;

- даними висновку експерта №272 від 26 травня 2015 року дактилоскопічної експертизи, відповідно до резолютивної частини якого, один слід пальця руки, виявлений та вилучений в ході огляду 24 квітня 2015 року автомобіля «Мерседес Віто» р.н. НОМЕР_1, залишений ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_17, а саме слід пальця руки розміром 26x15 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки № 2 розміром 56x48 мм, вилучений із зовнішньої сторони водійської дверки на відстані 2-3 см від правого та 70-75 см від нижнього зрізу даних дверцят, залишений середнім пальцем правої руки.

Два сліди пальців рук, виявлені та вилучені в ході огляду 24 квітня 2015 року автомобіля «Мерседес Віто» р.н. НОМЕР_1, залишені ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_20, а саме:

*слід пальця руки розміром 25x15 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки № 4 розміром 72x24 мм, вилучений із зовнішньої сторони задньої дверки (багажника) із нижнього краю на відстані 62 см і 73 см від лівого краю, залишений середнім пальцем правої руки;

*слід пальця руки розміром 23x14 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки № 4 розміром 72x24 мм, вилучений із зовнішньої сторони задньої дверки (багажника) із нижнього краю на відстані 62 см і 73 см від лівого краю, залишений безіменним пальцем правої руки.

Один слід пальця руки, виявлений та вилучений в ході огляду 24 квітня 2015 року автомобіля «Мерседес Віто» р.н. НОМЕР_1, залишений ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_21, а саме слід пальця руки розміром 23x22 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки № 7 розміром 37x24 мм, вилучений із планки над номерним знаком, залишений великим пальцем правої руки.

Один слід пальця руки, виявлений та вилучений в ході огляду 24 квітня 2015 року автомобіля «Мерседес Віто» р.н. НОМЕР_1, залишений ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_19, а саме слід пальця руки розміром 25x20 мм. відкопійований на відрізок липкої стрічки № 13 розміром 73x24 мм, вилучений із правого торця водійських дверей на відстані 120 см від низу, залишений великим пальцем правої руки.

Два сліди пальців рук, виявлені та вилучені в ході огляду 24 квітня 2015 року автомобіля «Мерседес Віто» р.н. НОМЕР_1, залишені ОСОБА_3, а саме:

- слід пальця руки розміром 21x14 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки № 14 розміром 62x24 мм, вилучений із правого торця задніх розсувних дверей на відстані 42 см від низу, залишений середнім пальцем лівої руки;

*слід пальця руки розміром 20x11 мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки № 14 розміром 62x24 мм, вилучений із правого торця задніх розсувних дверей на відстані 42 см від низу, залишений безіменним пальцем лівої руки;

*даними висновку експерта №2-364/15 від 22 червня 2015 року експертизи мікрообєктів, відповідно до резолютивної частини якого на наданих дактилоплівках з водійського сидіння, переднього пасажирського сидіння, коврика з багажного відділу, заднього правого пасажирського сидіння, заднього середнього пасажирського сидіння та заднього лівого пасажирського сидіння, автомобіля «Mercedes Benz Vito», р. н. ВО 8068 АН, виявлено сторонні текстильні волокна-нашарування різної природи та кольору. Серед текстильних волокон-нашарувань, вилучених з водійського сидіння, переднього пасажирського сидіння, заднього правого пасажирського сидіння, заднього середнього пасажирського сидіння та заднього пасажирського сидіння, автомобіля «Mercedes Benz Vito», р.н. ВО ВО 8068 АА виявлено забарвлені текстильні волокна-нашарування бавовни синього кольору, які мають спільну родову належність (родові ознаки - природа, колір барвника згідно хімічної класифікації) з аналогічними текстильними волокнами бавовни синього кольору, що входять в склад штанів ОСОБА_7;

*даними висновку експерта №1.2-141/15 від 28 квітня 2015 року, відповідно до резолютивної частини якого, представлений на дослідження предмет, який вилучено 24 квітня 2015 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме по вул. Трудова, 33, смт.В.Березовиця Тернопільського району Тернопільської області є гладко ствольною вогнепальною зброєю. Цей предмет є обрізом мисливської рушниці 16-го калібру, моделі «ИжК» із серійними заводськими номерами «Л 50198». Даний обріз придатний для стрільби мисливськими патронами 16 калібру.

Отже, аналізуючи вищенаведені докази, суд приходить до наступних висновків. Усі обвинувачені в цілому однаково описали характер та послідовність своїх вчинків по відноношенню до ОСОБА_7 При цьому кожен з обвинувачених вказував на різні мотиви такої поведінки, покликаючись на ексцес виконавця з боку інших учасників злочину. Так, обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 покликались на ексцес виконавця з боку ОСОБА_1, а ОСОБА_1 покликався на ексцес виконавця з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_26

Показання обвинувачених в частині, які стосуються мотиву їхнього вчинку, а також ексцесу виконавця, щодо ОСОБА_7 суд вважає надуманими та сприймає їх як спосіб захисту

Проаналізувавши дані протоколів негласних слідчих дій та інші вищенаведені докази, показання потерпілого ОСОБА_7, котрі в повній мірі їм відповідають, суд приходить до переконання , що усі обвинувачені діяли спільно, попередньо узгодивши ролі, і мотивом їх спільної злочинної поведінки було отримання інформації у потерпілого ОСОБА_7 про коди та сигналізації, місце розташування сейфа в приміщенні де потерпілий працював, для того, щоб в подальшому викрасти цінності з приміщення, де працював потерпілий. Разом з тим, у звязку із тим, що потерпілий не зміг обвинуваченим надати в повній мірі усю інформацію, котра б їх цікавила, обвинувачені безпосередньо 21 квітня 2015 року крадіжку цінностей з приміщення, де працював ОСОБА_7, скоювати не стали.

Дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 кваліфіковані стороною обвинувачення в тому числі і за ч.2 ст. 187 КК України.

Разом з тим, проаналізувавши докази , суд з вищенаведеною кваліфікацією погодитись не може.

Так, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року При розмежуванні вимагання і грабежу чи розбою слід виходити з того, що при грабежі та розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або його близьких родичів у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання.

В даному випадку дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 які виражались у погрозах застосувати зброю та фізичну розправу до потерпілого ОСОБА_7 та його близьких були спрямовані не на безпосереднє у момент висловлювання заволодіння майном ОСОБА_7 чи інших осіб, а на отримання інформації, яка б майбутньому дозволила заволодіти чужим майном, а тому дії останніх слід перекваліфікувати з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 189 КК України. Про той факт, що обвинувачені не вчиняли стосовно ОСОБА_7 розбою свідчить їхня поведінка після скоєння злочину, а саме, те , що мобільні телефони та ключі ОСОБА_7 були повернуті, жодним його майном обвинувачені не заволоділи.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за:

-ч.2 ст. 146 КК України, як викрадення людини, за попередньою змовою групою осіб;

-ч.2 ст. 189 КК України, як вчинення дій майнового характеру з погрозою застосування насильства та вбивства над потерпілим та його родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

-ч.1 ст. 263 КК України, як незаконне носіння, зберігання та придбання вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за:

-ч.2 ст. 146 КК України, як викрадення людини, за попередньою змовою групою осіб;

-ч.2 ст. 189 КК України, як вчинення дій майнового характеру з погрозою застосування насильства та вбивства над потерпілим та його родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за:

-ч.2 ст. 146 КК України, як викрадення людини, за попередньою змовою групою осіб;

-ч.2 ст. 189 КК України, як вчинення дій майнового характеру з погрозою застосування насильства та вбивства над потерпілим та його родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за:

-ч.2 ст. 146 КК України, як викрадення людини, за попередньою змовою групою осіб;

-ч.2 ст. 189 КК України, як вчинення дій майнового характеру з погрозою застосування насильства та вбивства над потерпілим та його родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимогст.65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, те, що він ранішесудимий, а тому вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі.Разом з тим, врахувавши дані про його особу, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, є особою молодого віку, обставин, які пом'якшують покарання, а саме те, що він частково визнав вину, а також відсутність обставин, які б обтяжували покарання, суд приходить до висновку про можливість не призначати йому максимальне покарання, визначене санкцією статті обвинувачення.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до вимогст.65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, а тому вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі.Разом з тим, врахувавши дані про його особу, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, є особою молодого віку, не судимим, обставин, які пом'якшують покарання, а саме те, що він частково визнав вину, а також відсутність обставин, які б обтяжували покарання, суд приходить до висновку про можливість не призначати йому покарання у максимальному розмірі.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд, відповідно до вимогст.65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, а тому вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі.Разом з тим, врахувавши дані про його особу, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, є особою молодого віку, не судимим, обставин, які пом'якшують покарання, а саме те, що він частково визнав вину, а також відсутність обставин, які б обтяжували покарання, суд приходить до висновку про можливість не призначати йому покарання у максимальному розмірі.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до вимогст.65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, а тому вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі.Разом з тим, врахувавши дані про його особу, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, є особою молодого віку, не судимим, обставин, які пом'якшують покарання, а саме те, що він частково визнав вину, має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, а також відсутність обставин, які б обтяжували покарання, суд приходить до висновку про можливість призначати йому покарання у розмірі наближеному до мінімального.

В строк відбуття покарання покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 слід врахувати термін перебування під вартою за правилами ст. 72 КК України.

З обвинувачених необхідно стягнути судові витрати за проведення експертиз в рівних частинах.

Крім того, у звязку із винесенням вироку існує доцільність продовження дії запобіжних заходів щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 клопотання не надходило, у звязку із чим суд позбавлений можливості вирішити це питання.

ОСОБА_15 речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України

Керуючись наведеним, а також ст.ст.370,373,374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст. 146, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 263 КК Українита призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання:

- за ч.2 ст.146 КК України 5 (пять) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.189 КК України 6 (шість) років позбавлення волі;

- ч.1 ст. 263 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставіст. 71 КК Українидо покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від30 червня 2015 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі, і за сукупністю вироків визначити до остаточного відбування покарання ОСОБА_1 у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання термін його перебування в СІЗО з 24 квітня 2015 року по 22 червня 2015 року та з 17 липня 2015 року по 18 лютого 2016 року , що становить 9 місяців 1 день та згідно ст. 72 КК України відповідає 1 року 6 місяцям 2 дням позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з часу його поміщення під варту, а саме з 17 липня 2015 року.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 продовжити до 00 год. 00 хв. 15 квітня 2016 року.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст. 146, ч.2 ст. 189 КК Українита призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання:

- за ч.2 ст.146 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.189 КК України 5 (пять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (пяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання термін його перебування під вартою з 24 квітня 2015 року по 18 лютого 2016 року що становить 9 місяців 25 днів та згідно ст. 72 КК України відповідає 1 року 7 місяцям 20 дням позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його поміщення під варту, а саме з 24 квітня 2015 року.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 продовжити до 00 год. 00 хв. 15 квітня 2016 року.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст. 146, ч.2 ст. 189 КК Українита призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання:

- за ч.2 ст.146 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.189 КК України 5 (пять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_2 покарання у виді 5 (пяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання термін його перебування під вартою з 24 квітня 2015 року по 18 лютого 2016 року що становить 9 місяців 25 днів та згідно ст. 72 КК України відповідає 1 року 7 місяцям 20 дням позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з часу його поміщення під варту, а саме з 24 квітня 2015 року.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 продовжити до 00 год. 00 хв. 15 квітня 2016 року.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст. 146, ч.2 ст. 189 КК Українита призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання:

- за ч.2 ст.146 КК України 3 (три) роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.189 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_27 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу зверення вироку до виконання.

Процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 1506 грн. 85 коп. стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УКУ м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 1506 грн. 85 коп. стягнути з ОСОБА_3 в користь держави (УКУ м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 1506 грн. 85 коп. стягнути з ОСОБА_2 в користь держави (УКУ м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 1506 грн. 85 коп. стягнути з ОСОБА_4 в користь держави (УКУ м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Речові докази, які зберігаються в камері схову речових доказів Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області згідно квитанції №007564, а саме:

-маска типу «балаклава» зеленого кольору, маска типу «балаклава» синього кольору, два предмети схожі на маску, моток клейкої стрічки типу скотч, пластиковий ліхтарик, три пари рукавиць, уривок клейкої стрічки типу скотч знищити;

-спортивні штани чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію автомобіля ОСОБА_18 р.н. НОМЕР_1, джинсові штани голубого кольору, ключі від автомобіля «Мерседес Віто» - повернути власникам.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя П.П. Гуменний