Ухвала суду № 56090373, 24.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 р.Справа № 553/2163/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 27 листопада 2015 року по справі № 553/2163/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної в м. Полтава ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певну дію,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач,ОСОБА_1, звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної в м. Полтава ради, третя особа ОСОБА_2,в якому просив визнати дії УПСЗН виконкому Ленінської районної в м.Полтаві ради, щодо неприйняття рішення по призначенню допомоги на ОСОБА_3 до виповнення трьох років, в розмірі 130 гривень на місяць, не чинними і протиправними; зобов'язатиУПСЗН виконкому Ленінської районної в м.Полтаві ради розглянути питання, щодо призначення державної допомоги на ОСОБА_3 до виповнення йому трьох років, в розмірі 130 гривень на місяць, на підставі доповненої і чинної частини другої статті 12 Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми»; в разі необхідності просив суд вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_3, про захист яких просить ОСОБА_1; встановити і притягнути вину посадову або службову особу до відповідальності, шляхом накладення на неї штрафу згідно законодавства, та повідомити компетентні органи.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2015 року задоволено частково позов (а.с.93, 94-95).

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної в м.Полтаві ради розглянути питання, щодо призначення державної допомоги на ОСОБА_3 до виповнення йому трьох років, в розмірі 130 гривень на місяць, на підставі доповненої і чинної частини другої статті 12 Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми» з 01.12.2014 року по 22 листопада 2015 року.

В іншій частині адміністративного позову ОСОБА_1,- відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні заявлених вимог подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2015 року в частині не задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову,якою задовольнити позов у повному обсязі.

Апелянт наголошує на не врахуванні судом першої інстанції положень 2 абз. підпункту 2 п.5 внесених змін згідно Постанови КМУ від 25.06.2015 року №208 до Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 р., та ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», якою передбачено подачу лише однієї заяви для призначення допомоги при народженні дитини. Вимагання відповідачем у позивача подання додаткових документів для продовження отримання виплат державної допомоги в розмірі 130 грн. є протиправним. Судом не надана належна оцінка діям відповідача, відповідно до ст.2 КАС України.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.Колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність сторін, явка яких обов'язковою не визнавалась, та прийняти рішення за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, та підтверджено судом апеляційної інстанції, щоІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3, батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

05.12.2012 року було подано заяву та необхідні документи для призначення допомоги при народженні дитини, яка відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім*ям з дітьми», була призначена відповідно до Рішення від 05.12.2012 року з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 9300 грн., а з 01.12.2012 року по 30.11.2014 року в розмірі 775 грн.

24.03.2014 року ОСОБА_2 до УПСЗН виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради було подано заяву та витяг з наказу від 06.02.2014 року №2-к/тр на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 2- річного віку.

Відповідно до рішення про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 26.03.2014 року ОСОБА_2 було призначено допомогу по догляду за дитиною до 3 років, як працюючій жінці з 30.01.2013 року по 22.11.2014 року 130,00 грн..

18 квітня 2014 року - ОСОБА_2 було надано заяву, декларацію та необхідні документи для призначення допомогидо 3-х років з урахуванням доходів. Така допомога була призначена з01.04.2014 року по 22.11.2014 року у розмірі 706, 46 грн..

Як було також встановлено судом першої інстанції, що у лютому 2015 року, а згодом і в березні 2015 року, позивач, як особа на яку було призначено і отримував допомогу при народженні дитини, та як особа, яка фактично почала доглядати за дитиною після 22 листопада 2014 року, в зв'язку із виходом на роботу ОСОБА_2, для призначення допомоги на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до виповнення йому трьох років звертався до УПСЗН виконкому Ленінської районної в м. Полтаві ради, на підставі вище значеної частини закону, проте, дане питання вирішено відповідачем не було.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався в усному порядку до відповідача, але йому не було повідомлено про письмове переоформлення заяви про призначення допомоги дитині до досягнення 3-х років, не роз'яснено про зміну законодавства. Тому він був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що з 01 лютого 2015 року, набрала чинності доповнена частина друга статті 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до якої особам, які на 30 червня 2014 року мали право на отримання допомоги при народженні дитини у розмірі, встановленому на першу дитину, після досягнення дитиною двох років на наступні 12 місяців призначається щомісячна допомога у розмірі 130 гривень, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на Закон України №1166-УІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім*ям з дітьми», та з 01.07.2014 року виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку припинено. Зазначене знайшло своє відображення в Постанові Кабінету Міністрів України №208 від 25.06.2014.

Надаючи оцінку спірним питанням, колегія суддів з урахуванням приписів ч.1 ст.195 КАС України, здійснює апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, з урахуванням позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено.

З огляду на характер спірних правовідносин, що складає суть спірних питань, колегія суддів вважає, що питання полягає не у зверненні позивача із заявою до суду щодо захисту прав та інтересів дитини, а спір перебуває в регулюванні відносин щодо належного вирішення питання з приводу отримання відповідної допомоги на дитину. Зазначені питання, мають різний предмет правового регулювання та правового навантаження.

Як вбачається з підстав звернення до суду, та предметну визначеність вимог позивач вказував на відсутність вирішеного питання відповідачем щодо його звернень з питань відповідної допомоги по його дитині.

При чому, належним способом, на думку позивача, судового захисту порушених його прав, у задоволені яких було відмовлено судом, та про захист якого він просить, є визнання протиправними дії щодо не прийняття рішення по призначенню допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн., вихід за межі позовних вимог на власний розсуд для суду, встановлення та притягнення до відповідальності певних осіб відповідача.

Так, закон, який відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми узагальній системі соціального захисту населення, є Закон України «Про державну допомогу сім*ям з дітьми», та відповідна Постанова Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 р. про «Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» із змінами та доповненнями.

Так, відповідно до п.43 Порядку, документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто.

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає і виплачує державну допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви.

Про призначення державної допомоги сім'ям з дітьми чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п'яти днів після прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.44 Порядку, у разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомогивважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.

Орган, що призначає і виплачує державну допомогу сім'ям з дітьми, повинен давати роз'яснення з питань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержанні необхідних документів (п.45)

Рішення органу, що призначає і виплачує державну допомогу сім'ям з дітьми, може бути оскаржено у порядку їх підлеглості у вищестоящі органи або у судовому порядку (п.50).

Посадові особи органів, що призначають і виплачують державну допомогу сім'ям з дітьми, винні у порушенні законодавства про державну допомогу сім'ям з дітьми, несуть відповідальність згідно із законом.

Крім того, відповідно до ст.23 Закону, рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.

З огляду на наведенні положення норм матеріального права, враховуючи положення ч.4 ст.105 КАС України, яка регулює питання щодо змісту позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що сформовані у такий спосіб заявлені вимоги, що складають предмет судового звернення, є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що позивачем обраний невірний спосіб судового захисту, що є підставою для відмови у задоволенні частини його позовних вимог.

В даному випадку, ненадання відповіді, не прийняття рішення по зверненню позивача до відповідача з питання надання допомоги по догляду за дитиною, є по суті своєї бездіяльністю, а не якоюсь вчиненою дією. В той же час, позивач не оскаржував бездіяльність відповідача, а сформував вимоги стосовно протиправності дій. Не зважаючи на це, суд вирішив вимогу щодо зобов'язання відповідача розглянути певне питання.

Колегія суддів зазначає, що сформовані вимоги, що складають предмет правового регулювання та судового захисту повинні містити та відповідати вимогам законодавства, що у повній мірі можуть здійснити захист особи від певних протиправних дій, бездіяльності або прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень.

В той же час, сформовані позивачем інші вимоги, не відповідають ні положенням вищенаведеного законодавства, що регулює спірні правовідносини, ні положеннями КАС України. До того ж, вирішення питання щодо притягнення певної особи до відповідальності в межах КАС України, перебуває за межами правового регулювання. Суд адміністративної юрисдикції позбавлений правової можливості притягнути посадову особу відповідача в межах спірних правовідносин до певного виду відповідальності, зазначене перебуває за межами його компетенції.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені іншої частини позовних вимог.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.