Постанова № 56090352, 16.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15514/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2015 № 0004702202, № 0000621702 і № 0004712202, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2015 № Ю-0039811706 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0039821706 від 22.07.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач, кожен окремо, подали апеляційні скарги, в якій позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а відповідач, в свою чергу просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянти посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на їх переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками відповідача на підставі направлень від 18.05.2015, 21.05.2015, 28.05.2015 і 09.06.2015 та наказу від 28.04.2015 № 882, згідно зі статями 20, 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Сінево Україна» (код ЄДРПОУ 34709124) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014.

За результатами зазначеної перевірки складений акт від 07.07.2015 № 625/26-54-22-02/34709124, згідно висновків якого, відповідач встановив ряд порушень ТОВ «Сінево Україна» вимог податкового, валютного та іншого законодавства (зокрема: норм пп. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140, п. 149.1 ст. 149, Податкового кодексу України), що призвели до заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 10 600 075 грн.; норм пп. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, п. 164.2.17 п. 164.12 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - до не нарахування та неперерахування до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21 682,34 грн.; норм п. 1 розд. 2 ст. 4, ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ - до не нарахування та не сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 42 971,43 грн. (в тому числі за ставкою 36,83% у сумі 39 145,13 грн., за ставкою 3,6% - 3 826,30 грн.); п. 2.6 розд. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 і п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

На підставі даного акта перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві винесла наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 22.07.2015 № 0004702202, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13 257 594 грн., в тому числі 10 606 075 грн. - основний платіж, 2 651 519 грн. - штрафні (фінансові) санкції. 19.10.2015 представником відповідача до канцелярії суду поданий розрахунок сум основного платежу та штрафних санкцій в розрізі по епізодам виявлених порушень, в тому числі розрізі господарських операціях з конкретними контрагентам;

- форми «Р» від 22.07.2015 № 0000621702, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 27 612,93 грн., в тому числі 21 682,34 грн. - основний платіж, 5 930,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- форми «Р» від 22.07.2015 № 0004712202, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п. 2.6 розд. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сері торгівлі, громадського харчування та послуг», всього на суму 8 609 025 грн.

Також, на підставі зазначеного акта перевірки на адресу ТОВ «Сінево Україна» сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2015 № Ю-0039811706 на суму єдиного внеску у розмірі 42 971,43 грн., та згідно рішення від 22.07.2015 за № 0039821706 застосовані на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» штрафні санкції у розмірі 21485,72 грн. на суму донарахованого контролюючим органом єдиного внеску.

Не погоджуючись із правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій позивач звернувся із позовом до суду.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як зазначено в Акті перевірки та встановлено судом першої інстанції, підставою для нарахування штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 22.07.2015 № 0004712202 послужила помилкова дія Позивача, а саме: здійснення оприбуткування готівки в 255 випадках на підставі фіскальних звітних чеків з №544 від 01.10.2012 р. по №806 від 08.08.2013 р. на загальну суму 1704877,50 грн. замість КОРО №2654008202р/2 (надалі - «КОРО №1») в іншу належним чином зареєстровану КОРО №2654008203/2 (надалі - «КОРО №2»), що безпосередньо підтверджується витягом з даної КОРО.

Податковий орган вважає даний факт фактом неоприбуткуванням готівки, що спричиняє настання відповідальності у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі на підставі абз. 3 ст.1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно з діючим законодавством, оприбуткування готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій (розділ 1 та розділ 2).

Відповідно до пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» під оприбуткуванням готівки (у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО) розуміється здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

В свою чергу, відповідно до вказаної статті Закону фіскальна пам'ять - запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою.

Таким чином, відсутній факт неоприбуткування готівки, тобто приховування готівки.

Наявність своєчасно роздрукованих фіскальних звітних чеків (навіть, якщо вони вклеєні в іншу КОРО) підтверджує повне та своєчасне оприбуткування готівки, оскільки зазначена у ньому сума коштів занесена до фіскальної пам'яті.

В даному випадку порушено встановлений порядок використання КОРО (оскільки Позивач вклеював звітні чеки в КОРО №2 замість КОРО №1).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2014 року у справі № К/800/13086/14. В справі №2а-2280/10/0370 (судове рішення в якій перегадалось ВАС України) взагалі мова йшла про оприбуткування готівки в незареєстрованій КОРО. Однак, суди дійшли висновку, що даний факт не є фактом неоприбуткування готівки.

Як вбачається з КОРО №1, та КОРО №2, то вони належним чином зареєстровані, тобто взагалі мова не може йти про приховування готівки або неоприбуткування її.

Таким чином, застосування до Позивача штрафу в п'ятикратному розмірі не ґрунтується на наявних фактичних обставинах, оскільки відсутня дія Позивача, яка направлена на приховування готівки.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 22.07.2015 № 0004702202, слід зазначити наступне.

Як зазначено в Акті перевірки на думку посадових осіб Відповідача Позивач занизив податок на прибуток.

Відповідачем не визнано податковими витратами витрати, пов'язані з придбанням послуг у фізичних осіб - підприємців. В результаті такого висновку, посадові особи дійшли висновку про завищення Позивачем податкових витрат в сумі 10733852,00 грн.

Крім того, Відповідачем не визнано податковими витратами витрати, пов'язані з придбанням товарів, робі, послуг у ряду контрагентів (стор. 9 - 36, 42 - 49 Акту перевірки).

В результаті такого висновку, посадові особи дійшли висновку про завищення Позивачем податкових витрат в сумі 1961493,00 грн..

Суд відмовляючи Позивачу в позові в цій частині, обґрунтував свою позицію відсутністю в договорах, укладених між фізичними особами - підприємцями і Позивачем твердих цін на послуги та/або розрахунку вартості послуг, - з урахуванням динамічності показника (кількості споживачів послуг).

Разом з тим, відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари (роботи, послуги), крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Ціни на послуги, які надані Позивачу ФОПами погоджені та зафіксовані сторонами в актах здачі - приймання, копії яких є в матеріалах справи і на які посилався суд першої інстанції.

Податковий орган свій висновок про завищення податкових витрат на витрати по оплаті послуг, наданих ФОПами обґрунтовує відсутністю звітів про надані послуги, а також недоведеністю зі сторони Позивача зв'язку між витратами та господарською діяльністю Позивача.

Відповідно до договорів виконавці надають Позивачу послуги розповсюдження інформації про послуги Позивача в медичних закладах та збір інформації щодо попиту на послуги серед осіб, які відвідують медичні заклади. Таке розповсюдження здійснюється шляхом розповсюдження інформаційних матеріалів та такі послуги надаються на всій території України.

Позивач отримав послуги від ФОП, які він використав у своїй господарській діяльності, а саме: для збільшення обсягів надання медичних послуг.

Ефективність послуг оцінюється кількістю споживачів, які звернулись до Позивача за послугами.

Послуги надаються постійно. Факт надання послуг підтверджується відповідними актами, копії яких є в матеріалах справи.

Ціна послуг виконавця (ФОП) є договірною і залежить від кількості споживачів, які звернулись протягом звітного періоду (місяця) до Позивача.

Послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Позивача.

Основною діяльністю Позивача є проведення аналізу біологічного матеріалу фізичних осіб та надання фізичним особам результатів такого аналізу. Значна кількість клієнтів Позивача є фізичні особи, які отримали інформацію про послуги Позивача безпосередньо від виконавців в результаті надання ними послуг згідно з договорами.

Послуги, які надаються виконавцями (ФОП) забезпечують певний обсяг реалізації Позивачем медичних послуг та отримання Позивачем доходу.

У Позивача наявні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а саме: платіжні документи, згідно з якими Позивач здійснив оплату послуг, а також акти здачі-приймання робіт, які згідно із законодавством України визнаються первинними документами та є підставою для податкового обліку згідно з податковим законодавством..

Тобто, Позивач, відображаючи податкові витрати, діяв у межах діючого податкового законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову; звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно ж до статті 9 Закону первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, акти здачі-приймання робіт, які наявні у Позивача та перелік яких зазначений в Акті перевірки є первинними документами, які стали підставою для врахування податкових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Вказані акти є в наявності у Позивача і були надані для перевірки посадовим особам Відповідача під час перевірки (доказом є Акт перевірки). Такі первинні документи мають всі обов'язкові реквізити.

Крім того, Позивач надав до перевірки і наявні звіти про надані послуги, отримані від ФОП в електронній формі, що не суперечить діючому законодавству, однак посадові особи Відповідача та суд першої інстанції такі звіти безпідставно не прийняли до уваги.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витратами визнається - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З аналізу пункту 138.2 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України вбачається, що платник податку має право на податкові витрати виключно за наявності первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат, та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковий орган не надав доказів відносно того, що такі документи, як звіти про консультаційні послуги, по-перше: повинні бути підписані сторонами, а по-друге: взагалі є обов'язкові для ведення і зберігання згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Крім того, перелік таких документів не передбачений і розділом II Податкового кодексу України.

Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи Відповідача про те, що він взагалі вимагав від Позивача надання звітів під час перевірки.

Так, Відповідно до пункту 5.2 розділу II «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

В Акті перевірки відсутня інформація про складання акту, що засвідчує факт відмови в наданні документів. Також, Відповідач не надав доказів надання Позивачу запиту щодо надання вищевказаних документів.

Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, висновок Відповідача про завищення Позивачем податкових витрат по операціям з ФОП та заниження податку на прибуток підприємств, є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо витрат з придбання ремонтно-будівельних робіт та технічного обслуговування у ТОВ «Медіндустрія», слід зазначити наступне.

Як зазначено в Акті перевірки підставою для невизнання податкових витрат Відповідача став акт позапланової податкової перевірки Позивача від 13 серпня 2013 року, на підставі якого зроблено висновок про відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу придбання.

В матеріалах справи є в наявності всі документи (договори, первинні, документи і платіжні документи), які згадуються в Акті перевірки і які підтверджують господарські операції між Позивачем та ТОВ «Медіндустрія».

Так, згідно з додатком до медичної ліцензії Позивача, він має 105 пунктів прийому біологічного матеріалу по всій Україні.

Для обслуговування цих приміщень Позивач залучає інших суб'єктів господарської діяльності.

Так, згідно з Актом виконаних робіт від 18.10.2012 року та договором №93.23.03.12 СУ від 23.03.2012 року ТОВ «Медіндустрія» виконало для Позивач ремонтні роботи в пункті прийому біологічного матеріалу, який знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Камянецька, 107. В акті чітко перелічені роботи, які були виконані Контрагентом.

В свою чергу, приміщення, в якому виконувались роботи, належало Позивачу на підставі Договору найму нежилого приміщення від 01 березня 2012 року. Приміщення Позивач використовує в своїй господарській діяльності - розміщено пункт прийому біологічного матеріалу (копія ліцензії з відповідною відміткою є в матеріалах справи). За вказаною адресою зареєстровані і РРО.

Згідно з Актом виконаних робіт від 30.10.2012 року та договором №94.26.03.12 СУ від 26.03.2012 року ТОВ «Медіндустрія» виконало для Позивач ремонтні роботи в пункті прийому біологічного матеріалу, який знаходиться за адресом: м. Київ, пр-т Палладіна, 46/2. В акті чітко перелічені роботи, які були виконані Контрагентом. В свою чергу, приміщення, в якому виконувались роботи, належало Позивачу на підставі Договору найму нежилих приміщень від 01 червня 2010 року (копія є в матеріалах справи). Приміщення Позивач використовує в своїй господарській діяльності - розміщено пункт прийому біологічного матеріалу (копія ліцензії з відповідною відміткою є в матеріалах справи). За вказаною адресою зареєстровані і РРО.

Згідно з Актом виконаних робіт від 27.11.2012 року та договором №97.11.04.12 СУ від 11.04.2012 року ТОВ «Медіндустрія» виконало для Позивач роботи з водовідведення в пункті прийому біологічного матеріалу, який знаходиться за адресом: м. Київ, пр-т Палладіна, 46/2. В акті чітко перелічені роботи, які були виконані Контрагентом. В свою чергу, приміщення, в якому виконувались роботи, належало Позивачу на підставі Договору найму нежилих приміщень від 01 червня 2010 року (копія є в матеріалах справи). Приміщення Позивач використовує в своїй господарській діяльності - розміщено пункт прийому біологічного матеріалу (копія ліцензії з відповідною відміткою є в матеріалах справи). За вказаною адресою зареєстровані і РРО.

Згідно з Актом виконаних робіт від 27.11.2012 року та договором №101.19.06.12 СУ від 19.06.2012 року ТОВ «Медіндустрія» виконало для Позивач ремонтні роботи в пункті прийому біологічного матеріалу, який знаходиться за адресом: м. Київ, вул. Білоруська, 32. В акті чітко перелічені роботи, які були виконані Контрагентом. В свою чергу, приміщення, в якому виконувались роботи, належало Позивачу на підставі Договору найму нежилих приміщень від 07 травня 2012 року (копія є в матеріалах справи). Приміщення Позивач використовує в своїй господарській діяльності - розміщено пункт прийому біологічного матеріалу (копія ліцензії з відповідною відміткою є в матеріалах справи). За вказаною адресою зареєстровані і РРО.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000032 від 14.09.2012, № ОУ-0000033 від 19.09.2012 р. та Договору № 89.10.02.12.СУ забезпечення технічної підтримки від 10.02.2012 р., ТОВ «Медіндустрія» надало Позивачу послуги по технічному обслуговуванню пунктів прийому біологічного матеріалу Позивача.

В свою чергу ТОВ «Медіндустрія» є належним чином зареєстрованою юридичною особою. Основним видом діяльності є будівельна діяльність, має ліцензію на будівельну діяльність АВ614452 від 17.02.2012 року, строком дії до 17.02.2017 року, інформація про це міститься на офіційному сайті Державно архітектурної будівельної інспекції України.

Крім того, ТОВ «Медіндустрія» є належним платником податків. Так, згідно з Розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (копії є в матеріалах справи) за вересень 2012 року товариство показало податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з Позивачем. В той же час, як зазначено в Акті перевірки підставою для неврахування податкових витрат Позивача став акт позапланової перевірки з питань господарських відносин між Позивачем та ТОВ «Медіндустрія» за вересень 2012 року.

Також, слід звернути увагу на те, що Позивач до цього часу співпрацює з ТОВ «Медіндустрія», а у Відповідача не виникло питань щодо податкових витрат по іншим операціям з Контрагентом за період, що перевірявся.

Відносно витрат з придбання товарів у TOB «Альфа класс» слід зазначити наступне.

Позивач придбав у Контрагента шафу витяжку. Договір, первинний документ, на який є посилання в Акті перевірки, платіжний документ, податкова накладна, відомість по амортизації є в матеріалах справи.

TOB «АЛЬФАКЛАСС» є належним чином зареєстрованою юридичною особою. Має свій офіційний сайт: http://www.alfaklass.com.ua, з якого чітко видно, що компанія торгує лабораторним обладнанням та лабораторними меблями.

Придбану шафу Позивач використовує у свої лабораторії, в якій здійснюються аналізи біологічного матеріалу споживачів медичних послуг Позивача.

Шафа віднесена до основних засобів Позивача і витрати на її придбання амортизуються і відповідно відносяться до податкових витрат в сумі амортизації. В той же час, як зазначено в Акті перевірки «Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань не встановлено їх завищення». В той же час, якщо ж Відповідач вважає заниженими податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств, то повинні бути і завищеними амортизаційні відрахування.

Крім того, як зазначено в Акті перевірки вищевказаним актом встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій між контрагентом та 3-ма підприємствами, серед яких Позивач відсутній.

В матеріалах справи відсутні докази проведення Відповідачем зустрічної звірки TOB «Альфа класс» по операціям з Позивачем.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Тобто, під час зустрічної звірки здійснюється звірка між двома платниками податку і відносно операцій, які існували виключно між цими двома платниками податку, а не одного з них - з третьою особою.

Як видно з Акту перевірки Відповідач не вчиняв будь-яких дій на проведення зустрічної звірки контрагентів в рамках планової податкової перевірки

В той же час, витрати Позивача підтверджені первинними та платіжними документами, оригінали яких Позивач надав посадовим особам Відповідача під час перевірки. Підтвердженням цьому є і Акт перевірки, в якому перелічені первинні документи.

Щодо витрат з придбання товарів у TOB «Стек-Компютер», то Позивач придбав у Контрагента комп'ютерну техніку і обладнання. Договір, первинні документи, на які є посилання в Акті перевірки, платіжні документи, податкові накладні, накази про введення техніки в експлуатацію є в матеріалах справи.

Більшість техніки віднесена до основних (необоротних) засобів Позивача і витрати на її придбання амортизуються і відповідно відносяться до податкових витрат в сумі амортизації. В той же час, як зазначено в Акті перевірки, Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань не встановлено їх завищення.

TOB «Стек-Компютер» є належним чином зареєстрованою юридичною особою та є платником ПДВ, про що чітко зазначено в реєстрі платників ПДВ на офіційному сайті ДФС України.

Придбану комп'ютерну техніку Позивач використовує у своїй господарській діяльності. Наказами про введення обладнання в експлуатацію та бухгалтерською довідкою чітко визначено місцезнаходження кожної одиниці обладнання.

В той же час, Відповідач обґрунтовує свій висновок актом від 27.11.13 року про результати позапланової перевірки контрагента. Однак, позапланова перевірка стосувалась господарських відносин контрагента з платниками податків, серед яких Позивач відсутній.

Щодо витрат з придбання послуг у TOB «Східно-Європейські послуги зв'язку», то Позивач придбав у Контрагента послуги «кол-центру». Договір, первинні документи, на які є посилання в Акті перевірки, платіжні документи, податкові накладні є в матеріалах справи.

Послуги «кол-центру» використовувались у господарській діяльності Позивача: з метою тримання зв'язку із споживачами медичних послуг Позивача.

Крім того, TOB «Східно-Європейські послуги зв'язку» був належним чином зареєстрованою юридичною особою з 26.12.1994 р.

В той же час, Відповідач обґрунтовує свій висновок актом про результати позапланової перевірки контрагента, однак, позапланова перевірка стосувалась господарських відносин контрагента з платниками податків, серед яких Позивач відсутній.

Відносно витрат з придбання робіт у TOB «Укрцентрбуд», слід зазначити наступне.

Згідно з Актом приймання будівельних робіт від 25.10.2012 року та договором №02/04 від 02.04.2012 року Контрагент виконав для Позивача роботи з опорядження фасаду приміщення за адресом: м. Київ, пр-т Палладіна, 46/2.

В акті чітко перелічені роботи, які були виконані Контрагентом. В свою чергу, приміщення, в якому виконувались роботи, належало Позивачу на підставі Договору найму нежилих приміщень від 01 червня 2010 року. Приміщення Позивач використовує в своїй господарській діяльності - як офіс та пункт прийому біологічного матеріалу (копія ліцензії з відповідною відміткою є в матеріалах справи). За вказаною адресою зареєстровані і РРО.

Копії договору, первинного документа, платіжних документів, податкової накладної є в матеріалах справи.

Крім того, TOB «Укрцентрбуд» є належним чином зареєстрованою юридичною особою та основним видом діяльності є будівельна діяльність.

Відносно витрат з придбання робіт у TOB ІВП «Інтоп», то Позивач придбавав у Контрагента роботи по монтажу і пусконаладці системи кондиціонування і вентиляції в пунктах збору біологічного матеріалу за адресами: - м. Київ, вул. Теліги, 3; - м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 126; - м. Київ, вул. Білоруська, 32; - м. Київ, вул. Курбаса, 16-А.

Копії договору, первинних документів, платіжних документів, податкових накладних є в матеріалах справи.

Приміщення Позивач використовує в своїй господарській діяльності - розміщено пункти прийому біологічного матеріалу (копії ліцензії з відповідною відміткою є в матеріалах справи). За вказаною адресою зареєстровані і РРО.

Право користування приміщеннями підтверджується договорами найму, копії яких є в матеріалах справи.

В свою чергу TOB ІВП «Інтоп», є - належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником ПДВ, має свій офіційний сайт: http://www.intop.dp.ua, з якого чітко видно, що Контрагент здійснює поставку і монтаж систем кондиціонування і вентиляції.

Крім того, Позивачем було надано копії паспортів вентиляційних систем та гарантійних талонів.

В той же час, Відповідач обґрунтовує свій висновок актом про результати позапланової перевірки контрагента, однак, позапланова перевірка стосувалась господарських відносин контрагента з платниками податків, серед яких Позивач відсутній.

Відносно витрат з придбання послуг у TOB «Видавничий дім «Імпрес-Медіа», то Позивач придбав у Контрагента послуги з розміщення реклами в журналі «Мир семьи», видавцем якого безпосередньо був Контрагент.

В матеріалах справи є копії документів, які підтверджують господарські відносини: копії договору, первинних документів, платіжних документів, податкових накладних, копія розміщеної реклами в журналі №12-1 грудень 2011 - січень 2012 року.

В свою чергу TOB «Видавничий дім «Імпрес-Медіа» є належним чином зареєстрованою юридичною особою. Журнал має свій офіційний сайт: http://mirsemii.com.ua. Контрагент є безпосереднім видавцем журналу «Мир семьи», про що зазначено в журналі.

Крім того, Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 17 листопада 2014 року у справі № K/800/31989/14 зазначив, що «податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей».

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що як зазначено Відповідачем в Акті перевірки підставою для невизнання податкових витрат, пов'язаних з виплатою роялті став висновок про те що Компанія «Лінкмікс Холдінгс Лімітед», яка надала Позивачу майнові права на використання комп'ютерної програми «СІЛАБ» не є бенефіціарним отримувачем роялті, а є тільки номінальним власником доходу у вигляді роялті.

Як зазначено в Акті перевірки, Позивач має Ліцензійний договір №01/11 від 01 червня 2011 року, укладений між Позивачем та Компанією «Лінкмікс Холдінгс Лімітед».

Відповідно до підпункту 140.1.2 статті 140 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь нерезидента, крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам.

Тобто, згідно з податковим законодавством, яке діяло на момент виникнення податкових витрат, до податкових витрат відносились суми роялті, за умови, що отримувач роялті є: - або бенефіціарним власником роялті; - або особою , якій бенефіціар надав право отримувати роялті.

Як бенефіціарність отримувача роялті - Компанії «Лінкмікс Холдінгс Лімітед», так надане їй право отримувати винагороду, підтверджується листами власника комп'ютерної програми «СІЛАБ» - Компанії «Уімзікал Холдінг Лімітед»: - листом від 08 травня 2014 року та листом від 17 липня 2015 року, апостиль №70793/15.

Той факт, що Компанія «Уімзікал Холдінг Лімітед» є власником комп'ютерної програми «СІЛАБ» не оспорюється Відповідачем і підтверджується в т.ч. Актом перевірки.

Так, до 01 червня 2011 року Позивач здійснював користування комп'ютерною програмою на підставі ліцензійного договору, укладеного з Компанією «Уімзікал Холдінг Лімітед».

Крім того, на вимогу апеляційного суду було надано копію ліцензійного договору, укладеного між Компанією «Уімзікал Холдінг Лімітед» (як власником комп'ютерної програми «СІЛАБ») та Компанією «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (як особою, яка надала субліцензію Позивачу).

Як зазначено в статті 2 даної ліцензійного договору, ліцензіат - Компанія «Лінкмікс Холдінгс Лімітед»є бенефіціарним отримувачем роялті, та має право отримувати роялті та розпоряджатись ними на свій розсуд.

Тобто, дані умови ліцензійного договору повністю співпадають з умовами, які були викладені в листах від 08 травня 2014 року та від 17 липня 2015 року, про які згадується вище.

Відповідно до абз. 4 пункту 4.1 Ліцензійного договору №01/11, укладеного між Позивачем та Компанією «Лінкмікс Холдінгс Лімітед», розрахунок роялті здійснюється щомісячно.

Відповідно до абз. З пункту 4.2 Ліцензійного договору №01/11 щомісячні суми роялті встановлюються сторонами в актах приймання-передачі.

Всі акти приймання-передачі, в яких зазначені суми роялті, Позивачем були надані до перевірки посадовим особам Відповідача, які здійснювали планову документальну перевірку. Підтвердженням цьому є безпосередньо Акт перевірки, в якому чітко перелічені дані акти.

Тобто, твердження Відповідача про те, що Позивач не надав до перевірки документів стосовно сум роялті, не відповідає фактичним обставинам та спростовується тим же Актом перевірки.

Крім того, спеціальною податковою нормою щодо податкових витрат, пов'язаних з виплатою роялті, є підпункт 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, яка містить інші критерії визнання витрат по оплаті роялті податковими.

Пунктом 103.3 статті 103 Податкового кодексу України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Також, Згідно з пунктом 5.1. Ліцензійного договору на Компанію «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» покладені додаткові функції, а саме: здійснювати поновлення комп'ютерної програми СІЛАБ. Особи ж, на які покладені додаткові функції, не можуть бути номінальним утримувачем (власником).

Згідно з листами Компанії «Уімзікал Холдінг Лімітед», яка є власником комп'ютерної програми «СІЛАБ», від 08 травня 2014 року та від 17 липня 2015 року Компанія «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» має право розпоряджатись винагородою на свій розсуд. Таким чином, Компанія «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» є особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу, отриманого у вигляді роялті.

Таким чином, Компанія «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» є бенефіціаром у розумінні пункту 103.3 статті 103 Податкового кодексу України.

Позивач, відображаючи податкові витрати, діяв у межах діючого податкового законодавства.

Витрати, пов'язані з нарахуванням роялті за використання об'єктів інтелектуальної власності в господарській діяльності Товариства віднесені до податкових витрат на підставі підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України.

Витрати підтверджуються первинними документами, на які є посилання в Акті перевірки. Копії ліцензійного договору, актів приймання-передачі є в матеріалах справи.

Комп'ютерна програма «СІЛАБ» використовується Позивачем у своїй господарській діяльності на всій-стадії надання медичних послуг, а саме: від управління процесом черги клієнтів у пунктах збору біологічного матеріалу - до видачі результатів аналізу. Це повністю узгоджується і з пунктом 1.2 Ліцензійного договору.

Зважаючи на те, що Позивач правомірно врахував у своїх податкових витратах витрати по оплаті роялті, то і від'ємні курсові різниці, нараховані на суми заборгованості по роялті, теж відносяться до податкових витрат.

Також, в обґрунтування всіх оскаржуваних Рішень, Відповідачем покладено висновок про те, що витрати Позивача в сумі 106286,00 грн., пов'язані з діловою поїздкою в Єгипет, є доходом директора Позивача Дріссена Вільгельмуса Джозефа.

Відповідач обґрунтовує свій висновок тим, що Позивач не надав до перевірки підтверджуючих документів.

Разом з тим, документи, які стосувались ділової поїздки до Єгипту, були надані Відповідачу під час перевірки. Доказом цього є безпосередньо Акт перевірки (стор. 103), в якому перелічено такі документи з вказанням назви та реквізитів.

Крім того, конференція керівного складу Товариства, яка відбулась у період з 08 по 15 грудня 2012 року у м. Шарм ель Шейх, Єгипет, проводилась Позивачем з метою забезпечення господарської діяльності Позивача, а саме підведення фінансово-господарських підсумків роботи Позивача у 2012 році, в т.ч. стосовно виконання плану продажу медичних послуг; обговорення планових показників щодо обсягу продажу медичних послуг на 2013 рік; обговорення показників бюджетів всіх територіальних підрозділів (пунктів прийому біологічного матеріалу) корпоративних стандартів роботи пунктів прийому біологічного матеріалу; обговорення можливих ризиків, які можуть вплинути на продаж медичних послуг в 2013 році; затвердження планових показників щодо обсягу продажу медичних послуг на 2013 рік; затвердження загального бюджету та бюджетів всіх територіальних підрозділів (пунктів прийому біологічного матеріалу); доведення до керівників територіальних підрозділів (пунктів прийому біологічного матеріалу) корпоративних стандартів роботи пунктів прийому біологічного матеріалу; доведення до керівників територіальних підрозділів (пунктів прийому біологічного матеріалу) форм корпоративної звітності щодо роботи пунктів прийому біологічного матеріалу; обговорення інших питань господарської діяльності Позивача.

Таким чином, в результаті участі у конференції керівний склад Позивача отримав інформацію як для забезпечення господарської діяльності своїх підрозділів, так і для забезпечення господарської діяльності Позивача в цілому, а також здійснено розширення та поглиблення професійних знань, умінь та навиків керівного складу Позивача.

Відповідно ж до підпункту 14.1.47 статті 14 Податкового кодексу України не вважається додатковим благом - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму.

Отже, сума, сплачена Позивачем на проведення конференції, не є доходом працівників Позивача та об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині відмови в позові підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову в частині незадоволених позовних вимог.

Крім того, згідно ч.6 ст.187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2016 року Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 5359,20 грн. підлягає стягненню з податкового органу.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" - задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2015 р. - скасувати в частині відмови в позові та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" - задовольнити в частині незадоволених вимог.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 липня 2015 року № 0004702202, №0000621702 і № 0004712202, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22 липня 2015 року №Ю-0039811706 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0039821706 від 22 липня 2015 року.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2015 р. залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 5359,20 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 22.02.2016 р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.