Постанова № 56090343, 24.02.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернобривко Л.Б.

Суддя-доповідач - Міронова Г. М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року справа №415/5414/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 24 грудня 2015 року у справі № 415/5414/15-а за позовом Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування виплаченої суми грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 26.08.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 взята на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції і їй була призначена грошова допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідно до п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, грошова допомога не призначається у разі коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції. Під час проведення перевірки достовірності інформації, наданої ОСОБА_2 для призначення допомоги встановлено, що у володінні відповідача є квартира, розміщена за адресою: АДРЕСА_1, а тому відповідач та члени її сім'ї не мали права на отримання грошової допомоги. Відповідно до п. 11 Порядку відповідача було повідомлено про обов'язок повернути надміру перераховані кошти у сумі 5496,77 грн., у червні 2015 року відповідачем було перераховано 300 грн., залишок коштів в сумі 5196,77 грн. вона добровільно не повертає.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради для зарахування в дохід Державного бюджету України надміру перераховану суму щомісячної адресної допомоги у розмірі 5196,77 грн.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 24 грудня 2015 року у справі № 415/5414/15-а позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн. НОМЕР_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код 24205528, р/р 35210079053554) для зарахування в дохід державного бюджету надміру перераховану суму щомісячної адресної допомоги у розмірі 5196 (п'ять тисяч сто дев'яносто шість) грн. 77 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. за такими реквізитами: отримувач коштів УДКСУ у м. Лисичанську Луганської області, код ОКПО отримувача 37800278, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, рахунок 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу Лисичанський міський суд Луганської області, код ЄДРПОУ 05381343.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція», розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» та зазначає, що з 30.10.2014 року по теперішній час (як і на момент виникнення спірних правовідносин) квартира, яка належить їй на праві сумісної власності, розташована на території проведення антитерористичної операції, а саме за адресою: АДРЕСА_1, а тому вона має право на отримання щомісячної адресної допомоги.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду - скасувати, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Відповідно до довідки № 924000793 від 24 листопада 2014 року ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, як особа, яка перемістилася з району проведення антитерористичної операції (а.с. 3).

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою № 848 про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ( а.с.4).

З 23 січня 2015 року Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради праці було призначено вказану допомогу відповідачу та здійснено виплати за січень-березень 2015 року.

02.04.2015 року УПСЗН Лисичанської міської ради було прийнято рішення № 608759 про припинення виплати ОСОБА_2 допомоги, як переміщеній особі на проживання з 01.04.2015 року та відшкодування надміру виплачену їй суму допомоги за період з 23.01.2015 року по 31.03.2015 року в сумі 5496,77 грн. ( а.с.13).

В позовній заяві позивач зазначає, що підставою для припинення виплат адресної допомоги стало те, що за результатами перевірки достовірності інформації наданої ОСОБА_2 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) (далі - Порядок № 505) грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім'ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються (пункт 5 Порядку № 505).

Пунктом 6 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога не призначається у разі, коли: зокрема, будь-хто з членів сім'ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

Як зазначалося вище, 02.04.2015 року УПСЗН Лисичанської міської ради було прийнято рішення № 608759 про припинення виплати ОСОБА_2 допомоги, як переміщеній особі на проживання з 01.04.2015 року та відшкодування надміру виплачену їй суму допомоги за період з 23.01.2015 року по 31.03.2015 року в сумі 5496,77 грн. ( а.с.13).

Вказане рішення було оскаржено ОСОБА_2 в судовому порядку.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року у справі № 415/6164/15-а позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Управління праці та соціального захисту населення України Лисичанської міської ради від 02 квітня 2015 року про відмову у призначені/припинені щомісячної адресної грошової допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_2.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення України Лисичанської міської ради призначити з 01 квітня 2015 pоку ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

У задоволенні позовних вимог про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення України Лисичанської міської ради призначити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за березень 2015 року відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення України Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року у справі № 415/6164/15-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення України Лисичанської міської ради про визнання рішення незаконним і скасування його та зобов'язання до вчинення певних дій - задоволено. Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року у справі № 415/6164/15-а - скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення України Лисичанської міської ради про визнання рішення незаконним і скасування його та зобов'язання до вчинення певних дій - відмовлено (а.с. 29-30).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі № 415/6164/15-а - задоволено. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі № 415/6164/15-а - скасовано. Прийнято нову постанову. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення України Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року у справі № 415/6164/15-а - залишено без задоволення. Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року у справі № 415/6164/15-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення України Лисичанської міської ради про визнання рішення незаконним і скасування його та зобов'язання до вчинення певних дій - змінено. Виключено з резолютивної частини абзац 4 та з абзацу 6 мотивувальної частини (аркуш справи 21) останнє речення «В частині вимог про зобов'язання до призначення допомоги за березень 2015 року повинно бути відмовлено». Абзац 5 резолютивної частини вважати 4. В іншій частині постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року у справі № 415/6164/15-а - залишено без змін (а.с. 59-64).

Вказані судові рішення прийняті в порядку передбаченому статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 183-2 КАС України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Отже, відповідно до наведених норм постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі № 415/6164/15-а є такими, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Колегія суддів зазначає, що, оскільки рішення № 608759 УПСЗН Лисичанської міської ради від 02.04.2015 року про припинення виплати ОСОБА_2 допомоги, як переміщеній особі на проживання з 01.04.2015 року та відшкодування надміру виплаченої їй суму допомоги в сумі 5496,77 грн. скасовано в судовому порядку, то підстави для відшкодування позивачу виплаченої ОСОБА_2 допомоги за період з 23.01.2015 року по 31.03.2015 року відсутні.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що слід відмовити Управлінню праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради у задоволенні позовних вимог.

Що стосується судового збору за подачу апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року відстрочено сплату судового збору у розмірі 2009,70 грн. ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі на підставі вимог ст. 88 КАС України.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні з адміністративним позовом судовий збір не сплачував, а відповідачу була надана відстрочка.

Отже, оскільки суд задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_2, то відповідач в такому випадку звільнений від сплати судового збору за подання до суду апеляційної скарги на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 24 грудня 2015 року у справі № 415/5414/15-а.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197 п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 24 грудня 2015 року у справі № 415/5414/15-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування виплаченої суми грошової допомоги - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В.Геращенко

І.В.Сіваченко