Постанова № 56090206, 24.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2527/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.,

за участю апелянта - ОСОБА_1,

представника апелянта - ОСОБА_2,

представника відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - Лисюка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третьої особи - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування частково наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати частково протиправними та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області від 02.04.2015 року № 1137 «Про надзвичайну подію за участю працівників Київського РВ ОМУ ГУМВС та покарання винних» та наказ Головного управління МВС України в Одеській області від 20.04.2015 року № 241 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 22.04.2015 року; зобов`язати Головне управління МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1; встановити негайне виконання судового рішення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з наказами від 02.04.2015 року № 1137 та від 20.04.2015 року № 241 о/с в частині, що стосуються його звільнення, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 30.03.2003 року та на момент виникнення спірних правовідносин перебував у званні майора міліції на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Матеріалами службового розслідування Головного управління МВС України в Одеській області встановлено, що 31.03.2015 року інспекторами дорожньо-патрульної служби 4-го взводу було зупинено автомобіль під керуванням водія ОСОБА_6 Під час перевірки було встановлено, що він знаходився у стані алкогольного сп'яніння. При цьому у вказаному автомобілі перебували працівники Київського РВ ОМУ ГУМВС ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8

З тексту зазначеного службового розслідування вбачається, що ОСОБА_1, знаходився у форменому одязі з явними ознаками алкогольного сп'яніння та всупереч інтересам служби лобіював інтереси правопорушника, вимагав від працівників ДАІ відпустити їх без складання адміністративних матеріалів, створив конфліктну ситуацію з представниками громадськості, що супроводжувалось погрозами працівникам ДАІ фізичною розправою та неприємностями по службі.

Наказом т.в.о. начальника ГУМВС України в Одеській області № 1137 від 02.04.2015 року «Про надзвичайну подію за участю працівників Київського РВ ОМУ ГУМВС та покарання винних» було вирішено звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (а.с.8).

На підставі вказаного наказу № 1137 від 02.04.2015 року начальником ГУМВС України в Одеській області видано наказ № 241 о/с від 20.04.2015 року, яким звільнено з органів внутрішніх справ старшого дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 у запас Збройних Сил за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, з 22.04.2015 року (а.с.9).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що в ході службового розслідування встановлено факти, що позивач знаходився у форменому одязі з явними ознаками алкогольного сп'яніння та всупереч інтересам служби лобіював інтереси правопорушника, вимагав від працівників ДАІ відпустити їх без складання адміністративних матеріалів, створив конфліктну ситуацію з представниками громадськості, що супроводжувалось погрозами працівникам ДАІ фізичною розправою та неприємностями по службі, чим дискредитовано звання рядового і начальницького складу, а тому накази про звільнення за дискредитацію є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 66 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Звільнення за пунктом 66 Положення № 114 може мати місце лише тоді, коли за результатами проведеного службового розслідування повністю доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Згідно п.3.3 Розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2012 року № 155 - працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов'язку кожного працівника органів внутрішніх справ.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі -Статут).

Статтею 5 Статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність.

Згідно статті 12 Статуту на ocіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників.

Власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяну шкоду, попередню поведінку особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Вимогами статті 14 вищевказаного Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до п. 2 Інструкції "Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України", затвердженої наказом МВС України № 552 від 6.12.1991 (далі Інструкція), завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їх скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожний винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав. Службове розслідування має сприяти дотриманню законності, викорененню випадків її порушення, а також вихованню у особового складу органів внутрішніх справ усвідомлення обов'язковості, точного і безумовного дотримання законодавства.

За підсумками проведеного службового розслідування дії позивача були розцінені, як порушення вимог Закону України "Про міліцію", ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року №155, Присяги працівника ОВС України і зобов'язання наданому ним при прийнятті на службу в ОВС України, що виразилось у лобіюванні інтересів правопорушника, вимаганні від працівників ДАІ відпустити їх без складання адміністративних матеріалів, втраті пильності над контролем за службовим посвідченням, створенні конфліктної ситуації з представниками громадськості та перебуванні у стані алкогольного сп'яніння у форменому одязі, що супроводжувалось погрозами працівників ДАІ фізичною розправою та неприємностями по службі.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Ці вимоги відображені у статті 5 Закону України "Про державну службу", Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.

Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника ОВС та власне органи внутрішніх справ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.

До таких вчинків, слід віднести: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби в ОВС; систематичне поширення компрометуючої ОВС України інформації за допомогою засобів мас-медіа.

Судова колегія зазначає, що звільнення за п.66 Положення №114 може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків та може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли інші заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.

Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач своїми навмисними діями скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, як зазначено у службовому розслідуванні та наказі про звільнення.

Так, під час перегляду даної справи, судом встановлено, що згідно протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 31 березня 2015 року №000144 (встановлено, що позивач під час проходження обстеження знаходився у тверезому стані (п.14 висновку), отже, відсутні прямі докази тверджень відповідача про те, що позивач під час подій 31 березня 2015 року перебував у стані сп'яніння.

Також, не доведено відповідачем, шляхом надання доказів, тверджень того, що позивач поводився з працівниками ДАІ агресивно та нетактовно, а саме погрожував їм фізичною розправою. Не доведено також факту створення конфліктної ситуації з представниками громадськості.

Допитаний у судовому засіданні апеляційної інстанції у якості свідка ОСОБА_9, клопотання про допит якого було заявлено у суді першої інстанції, однак з причин неявки в судове засідання не надавав пояснень, зазначив, що в день події, про яку йдеться у службовому розслідуванні, він був присутнім у якості понятого, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія, що керував автомобілем, в якому знаходились працівники міліції, серед яких був ОСОБА_1 Сам особисто з позивачем він не спілкувався, однак на його думку, ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Такий висновок він зробив по розмові ОСОБА_1 та його рухам. Однак факт конфлікту, нецензурної лайки та лобіювання інтересів водія свідок --- заперечував, такої поведінки ОСОБА_1 він не бачив.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності аргументовано, посилаючись на докази, та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів покладено на суб'єкта владних повноважень.

Стаття 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 138 КАС України, факти, що входять до предмету доказування це обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні рішення у справі.

В адміністративному судочинстві джерелами доказів є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів.

Таким чином, з урахуванням всіх наданих письмових доказів, а також показів свідків у суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що спірні Накази в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 були прийняті необґрунтовано, та без врахування усіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не прийнято до уваги, що звільнення за пунктом 66 Положення №114, може застосовуватися тільки у випадку доведеності, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам а також в крайніх випадках, коли інші заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.

Крім того, відповідне службове розслідування призначено, проведено, підготовлено (складено) висновок та завершено службове розслідування (затверджено Висновок) протягом одного дня, відповідні висновки зроблені лише на підставі пояснень працівників ДАІ. Пояснення працівників Київського РВ ОМУ ГУМВС, які протиріччать показам працівників ДАІ, не прийнято до уваги, як і не прийнято до уваги протокол медичного огляду на стан сп'яніння позивача, жодного іншого документу, який міг би підтвердити порушення позивачем Законодавства України "Про міліцію" відповідачем не витребувано.

З оглянутого судовою колегією відеозапису, на який посилається відповідач у висновку службового розслідування, зафіксованого представниками громадськості, зробити висновок, що ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп'яніння, неможливо. Факти та дії протиправної поведінки позивача, наданим відеозаписом не зафіксовано. З даного відеоролику неможливо також встановити, що ОСОБА_1 вчинив конфлікт з працівниками ДАІ та громадськістю, погрожував їм фізичною розправою, виражався нецензурною лайкою та лобіював інтереси водія, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_1, відповідачем не прийнято до уваги службову характеристику ОСОБА_1, а саме те, що за весь час своєї служби в органах МВС від не допускав порушень службової та виконавчої дисципліни, до виконання службових обов'язків відносився добросовісно, за що неодноразово нагороджувався грамотами, подяками. В 2013 році за 10 років сумлінної служби позивача нагороджено нагрудним знаком "За відзнаку в службі" (а.с. 10, 14-17, 37).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що проведене УМВС службове розслідування та складений за його наслідками висновок не відповідають вимогам ст. 14 Дисциплінарного статуту в частині повного, всебічного і об'єктивного з'ясування всіх обставин події.

Проте суд першої інстанції в оскарженому судовому рішенні ці докази не врахував, належної оцінки їм не надав та зробив передчасні та протилежні висновки щодо винних дій позивача та правомірності Наказу про звільнення.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає встановленим, що позивача звільнено з посади без законних підстав, оскільки відповідачами не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, за який його звільнено; з порушенням установленого порядку, тобто внаслідок проведення службового розслідування без повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин події (ймовірно скоєного вчинку).

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Виходячи з зазначеного Порядку середньоденна заробітна плата позивача становила (5031,26 : 41)= 122 грн. 71 коп., де заробітна плата (грошове утримання) за два місяці складає 5031,26 грн. (т. 1 а.с. 36).

Таким чином, середній заробіток за період вимушеного прогулу з 22.04.2015 рокуц по 24.02.2016 року складає 26137,23 грн. (122,71х213 (днів)).

З огляду на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 02.04.2015 року №1137 "Про надзвичайну подію за участю працівників Київського РВ ОМУ ГУМВС та покарання винних" та наказ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 20.04.2015 року №241 о/с в частині звільнення з ОВС ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 22 квітня 2015 року.

Стягнути з Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 22.04.2015 року по 24.02.2016 року в сумі 26137,23 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова в частині поновлення на службі та присудження виплати грошового утримання у межах стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 25.02.2016 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик