Рішення № 56088813, 16.02.2016, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/149/16

Єдиний унікальний № 742/189/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Ільченка О.І., секретаря Здоровець Т.М., за участю сторін, представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідача ТОВ „Лізингова компанія „Ваш авто (далі - ТОВ „ЛК „Ваш авто), в якому просить визнати недійсним договір № 002953 від 13 січня 2016 року фінансового лізингу транспортного засобу Geely Emgrand 7, укладеного між сторонами, та зобов»язати товариство повернути сплачену ним суму в розмірі 50 000,00 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 551,20 грн.

В обгрунтування позову вказує, що Договір є несправедливим, з використанням нечесної підприємницької практики (вчинені дії спрямовані на введення позивача в оману шляхом надання нечіткої та неправдивої інформації, що спричинило викривлення його волі та свідомості). Умови Договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов»язків сторін, завдають шкоди споживачеві. За доводами позивача, в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов»язків, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов»язків, щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. Також ОСОБА_2 посилається на нікчемність спірного договору, як в силу статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідач застосував нечесну підприємницьку практику, так і в силу статті 220 ЦК України, оскільки договір не було посвідчено нотаріально. У звязку з наведеним просив застосувати наслідки нікчемного та недійсного правочину та стягнути з ТОВ „Лізингова компанія „Ваш авто на його користь сплачені за договором лізингу платежі.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої вимоги, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні подав письмові заперечення суть яких зводиться до наступного. Вимоги є необґрунтованими, безпідставними, не підкріплені належними доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях позивача. Позивач повністю був ознайомлений зі змістом Договору та виразив свою згоду з його умовами особисто підписавши такий з додатками. Ним був сплачений Адміністративний платіж в розмірі 27000,00 грн. та частина Авансового платежу в сумі 23000,00 грн., ні всієї суми Авансового платежу ні комісії за передачу предмету лізингу, в розмірі 3% від вартості предмета лізингу позивачем не було сплачено. А відповідно до ст..1 п.1.7 Договору, обчислення строку передачі предмета лізингу розпочинається після сплати трьох складових, які чітко визначені умовами договору. Умови надання позивачу послуг на підставі договору та інформації про ці послуги викладені досить детально і ясно. Вказані умови договору повністю відповідають законодавству та жодним чином не обмежують права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках. Оскаржуваний Договір є договором непрямого лізингу, у якому позивач обрав специфікацію предмета лізингу, тобто доручив лізингодавцю обирати продавця (постачальника). Чинним законодавством не передбачено необхідність отримання ліцензії на надання послуг з фінансового лізингу суб»єктами, які надають послуги з фінансового лізингу без набуття спеціального статусу фінансової установи, а також не існує норми, яка б встановлювала обов»язковість нотаріального посвідчення договорів фінансового лізингу, не залежно від того, якого виду майно передається у лізинг та кому саме. В зв»язку з вищевикладеним просить в задоволенні вимог повністю відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що 13 січня 2016 року між ТОВ „ЛК „Ваш авто (лізингодавець) та ОСОБА_2 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 002953 (з додатками), предметом якого є транспортний засіб марки/модель Geely Emgrand 7, комплектація/модифікація basic, об»єм/тип двигуна 1,5 бензин, тип КПП механічна, тип приводу 4х2 зазначений у п.1.1. ст.1 Договору та у Специфікації, що є додатком № 2 до Договору, вартістю 10465,12 доларів США, що на дату укладення договору, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, становить 270000,00 грн. (а.с. 8-21).

На виконання умов даного Договору ОСОБА_2 згідно квитанції № 1 від 13.01.2016 були внесені кошти в сумі 50000,00 грн. на рахунок ТОВ „ЛК „Ваш Авто (а.с. 7).

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Доводи позивача щодо невідповідності нормам закону п.1.4 Договору з таких підстав.

Згідно пункту 1.4 Договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Проте, за змістомстатті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

За таких обставин, коли вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та іншого суперечить положеннямстатті 808 ЦК України, тому є недійсним.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Представник відповідача щодо отримання ними ліцензії вказує про те, що оскільки ТОВ ЛК «Ваш Авто» займається виключно господарською діяльність по наданню послуг з фінансового лізингу без набуття спеціального статусу фінансової установи, тому в даному випадку чинним законодавством не передбачено необхідності отримання відповідної ліцензії.

Однак такі заперечення відповідача є неспроможними, оскільки ґрунтуються на особистому трактуванні норм права.

У суді встановлено відсутність ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року

Таким чином, аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку посилання позивача про несправедливі умови спірного договору, відсутність у відповідача відповідної ліцензії для надання фінансових послуг та відсутність нотаріального посвідчення спірного договору, оскільки договір фінансового лізингу від 13.01.2016 року, укладений між ОСОБА_2М та ТОВ „ЛК „Ваш Авто, нотаріально посвідчено не було, є обґрунтованими та підлягає задоволенню в повному обсязі.

У частинах 2, 3 ст. 216 ЦК України зазначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а винна сторона зобовязана відшкодувати іншій стороні завдані вчиненням недійсного правочину збитки. Отже відповідач має повернути позивачеві отримані за недійсним договором лізингу № 002953 від 13.01.2016 кошти у сумі 50000 грн. 00 коп.

Задовольняючи таким чином позовні вимоги, згідно ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 551,20 грн. судових витрат, понесених позивачем при сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 15, 60, 84, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів задовольнити повністю.

Визнати недійсним укладений ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» договір фінансового лізингу № 002953 від 13 січня 2016 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» отримані ним за недійсним правочином кошти на користь ОСОБА_2 у сумі 50000 (п»ятдесят тисяч) грн. 00 коп., та 551,20 грн. - судового збору, а всього - 50551 (п»ятдесят тисяч п»ятсот п»ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: О.Ільченко