Ухвала суду № 56086449, 24.02.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/1005/16-а

Провадження №2-а/592/32/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

при секретарі: Троценко Ю. Ю. ,

за участю представника позивача за довіреністю: ОСОБА_1 ,

за участю представниці відповідача за довіреністю: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа: військовий комісаріат Сумської області про злочинну діяльність пенсійного фонду, -

В С Т А Н О В И В :

01.02.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Ковпаквіського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про злочинну діяльність пенсійного фонду, в якому він зазначив про те, що він вимушений черговий раз звернутися до суду, бо в результаті його звернення у січні 2016 року до Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області (далі ГУПФУ) , щодо виконання Закону України № 614 від 15.07.3016 року, який набрав чинності з 01.01.2016 року (нові обставини) йому було черговий раз відмовлено у проведенні перерахунку пенсії. Отже, це є новим публічно-правовим спором, предметом якого є зменшення розміру грошового забезпечення військовослужбовця. Ще в квітні 2015 року він звертався до суду щодо неправомірних дій ГУПФУ (рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2015 року та Харківського апеляційного суду від 10.06.2015 року, справа № 592/3260/15-а) . В результаті по цей день ГУПФУ так і не провело належного перерахунку пенсії (при перерахунку вчинило самоуправство, самовільно зменшило розмір його грошового забезпечення, з якого визначається новий розмір пенсії) . В той же час цілому ряду офіцерів його категорії ще в 2013 році зроблено належний перерахунок пенсії (для порівняння додатки 1, 2 і 3) . Це є дискримінація, створена саме ГУПФУ. В решті решт, з метою захисту конституційних прав и свобод військовослужбовців, Верховною Радою було прийнято новий Закон України № 614 від 15.07.2015 року, яким внесено зміни до ст. 51 Закону України № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення військовослужбовців... . Цитує: Перерахунок пенсій, у звязку зі зміною розміру хоч би одного з видів грошового забезпечення ... , не проведений з вини органів Пенсійного фонду України і державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком . А в прикінцевих положеннях цього закону зобовязано Кабінет Міністрів України до 1 січня 2016 року: - привести свої нормативно-правові акти у відповідність із справжнім Законом; - забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону. У відповідь на це начальник ГУПФУ заявляє, що в цьому законі не написано, що вони повинні зробити перерахунок пенсії. Нонсенс. Права на перерахунок пенсії він набув ще з 01.09.2008 року (змінено розмір посадового окладу наказами МО України № 377 від 2008 року, № 814 від 2013 року) та № 50 від 2011 року (з 01.01.2011 року збільшено розмір щомісячної премії до 90 % від посадового окладу) . Так з порівняння довідок про його грошове забезпечення, виданих ГУПФУ та військкоматом (додатки 1, 2, і 3) видно, що розмір його грошового забезпечення відповідач самовільно зменшив на 1506 грн. (4809,5 - 3303,5 = 1506) . Звертає увагу на те, що в Україні, навіть у всьому Світі, не існує жодного такого держаного правого акту, яким би було дозволено таке право самовільно зменшувати розмір грошового забезпечення, встановленого державою. З метою введення військових пенсіонерів в оману, відповідач видає довідки невстановленого зразку, відсутні, навіть, відсотки (додаток 2) для визначення кожного з додаткових видів грошового забезпечення. Це є спосіб приховати факт невиконання рішення суду, яким зобовязано відповідача провести перерахунок пенсії відповідно наказів МО України № 377 та № 814 і Верховного Суду України (Постанова Пленуму ВСУ № 4 від 15.04.2005 року, додаток 4) . Крім того, при перерахунку пенсії ГУПФУ безпідставно обмежило максимальний розмір його пенсії до 70 % , чим порушило вимоги Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року № 3668-VІ. Цитує п. 2 Прикінцевих та перехідних положень: Обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Отже максимальний розмір його пенсії, згідно вислузі років (32 роки) , повинен складати 86 %. Таким чином, на 01.01.2016 року основний розмір його пенсії повинен бути 4328 грн. 55 коп (4809,54 0,86 = 4136,17) . Різниця складає 1823,72 грн. (4136,17 - 2312,45 = 1823,72) . Грошове забезпечення військовослужбовця це є його заробітна плата, яка регламентується положеннями Кодексу законів України про працю. Але ст. ст. 233 та 238 цього Кодексу зобовязують відповідача повернути гроші працівнику без обмеження будь-яким строком. На підставі вищевикладеного та ст. ст 22 і 46 Конституції України, ст. ст. 43, 51 і 63 Закону України № 2262-XII, ст. 244-2 КАС України та ст. ст. 233 і 238 Кодексу законів України про працю, він просив захистити його конституційні права на гідну пенсію, для чого прийняти рішення, яким: 1. Визнати неправомірними дії відповідача щодо зменшення розміру грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії. 2. Зобовязати Головне управління пенсійного фонд України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01.09.2008 року та 01.01.2011 року у строгій відповідності до довідки МО України про розмір грошового забезпечення у розмірі 86 % від грошового забезпечення та виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат і повернути судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. (вхідний № 3395/16 від 01.02.2016 року) (а. с. 3) .

22.02.2016 року представниця відповідача за довіреністю головний спеціаліст-юрисконсульт відділу представництва інтересів Фонду в судах та інших органах юридичного управління головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ОСОБА_2 надала до Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення проти адміністративного позову по справі № 592/1005/16-а, в якому вона зазначила про те, що ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.02.2016 року було відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа Сумський обласний військовий комісаріат про зобовязання вчинити дії. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі головне управління) вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими, що підтверджується наступним. По-перше, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права. Позивач порушив питання, що стосуються здійснення судового контролю за виконанням постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2015 року у справі № 592/3260/15-а, порядок розгляду якого визначений ст. 267 КАС України. Згідно ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених субєктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку предявлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду. І лише у разі відповідності заяви вимогам, визначеним ст. 267 КАС України, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. При цьому у разі невідповідності заяви визначеним вимогам вона ухвалою суду, повертається заявнику. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ст. 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. За приписами ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження . Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2015 року у справі № 592/3260/15-а позов ОСОБА_3 задоволено частково, зобовязано головне управління здійснити перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_3 , провівши її обчислення з урахуванням посадового окладу, визначеного відповідно до наказу Міністра оборони України № 814 від 27.11.2013 у розмірі 1460,00 грн. , провести відповідні виплати із урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 06.10.2014 року. Позивач, звертаючись до суду з позовом, фактично просить зобовязати відповідача виконувати рішення суду, яке вже набрало законної сили і в силу приписів статей 14 та 255 КАС України повинно виконуватися відповідачем без ухвалення будь-яких додаткових судових рішень. Суд не в праві зобовязувати відповідача виконувати чи не виконувати рішення суду, яке і так є обовязковим до виконання для осіб, які беруть участь у справі. Питання невиконання рішень суду, ухвалених на користь позивача, не можуть вирішуватись в даному порядку адміністративного судочинства, а повинні розглядатись в порядку ст. 267 КАС України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Зазначеної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22.01.2015 року № К/800/15415/14. По-друге, за наданою управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління інформацією на виконання постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2015 року у справі № 592/3260/15-а ОСОБА_3 у липні 2015 року проведено перерахунок пенсії відповідно до наказу Міністра оборони України № 814 від 27.11.2013 року, виходячи з розміру посадового окладу 1460,00 грн. (копія розпорядження про перерахунок пенсії додається) . При цьому розрахунок основного розміру пенсії заявника проведений, враховуючи чинну редакцію ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон № 2262) , що діяла на момент проведення перерахунку пенсії, якою передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Крім того, постановою від 11.01.2016 року виконавче провадження № 49709702 з примусового виконання виконавчого листа № 592/3260/15-а, виданого 07.12.2015 року Ковпаківським районним судом м. Суми, закінчено з підстав повного виконання судового рішення (копія додається) . По-третє, вимога здійснити перерахунок пенсії відповідно до наказів Міністра оборони України № 377, 814, 50 є безпідставною. Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону № 2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у звязку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, або у звязку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсії і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою ст. 51 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 упорядкована структура грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, що спричинило зміну його розміру з 01.01.2008 року. Інших рішень про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262 Кабінетом Міністрів України не приймалося, як і не вводилися нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених законодавством. На виконання Закону України Про Державний бюджет України на відповідний рік Міністр оборони України видає щорічно накази, які поширюються тільки на працівників Міністерства оборони України, а не на осіб, звільнених з військової служби, та яким уже призначена пенсія. Накази Міністра оборони України про преміювання приймаються з метою організації виконання Закону України Про Державний бюджет України на відповідний рік і забезпечення виконання поставлених перед Збройними Силами України завдань, ефективного та економічного використання бюджетних коштів, своєчасного забезпечення військовослужбовців і працівників належними видами грошового та матеріально-технічного забезпечення. Характер та умови преміювання згідно вказаних наказів Міністра оборони України не є додатковим видом грошового забезпечення, що дає підстави для перерахунку пенсії відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону № 2262. Вказані накази є відомчими, внутрішніми документами, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів, та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії, оскільки ними визначається бюджетна політика Міністерства оборони України на відповідний бюджетний рік, виходячи з наявного фонду грошового бюджетного забезпечення. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.10.2013 року (справа № 21-615а13) , від 22.10.2013 року (справа № 21-346а13) , від 26.02.2013 року (справа № 21-5а13) . Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. По-четверте, законодавством визначено вичерпний перелік підстав для проведення перерахунку пенсії. Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону № 2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у звязку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у звязку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. Відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 2262 (в редакції зі змінами внесеними Законом України від 15.07.2015 року № 614) перерахунок пенсій у звязку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у звязку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Зміни, внесені Законом України від 15.07.2015 року № 614 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань пенсійного забезпечення до статті 51 Закону № 2262 врегулювали порядок та строки виплати пенсій особам з числа колишніх військовослужбовців, яким з вини органів Пенсійного фонду чи державних органів, що видають відповідні довідки, не проведено належні перерахунки пенсій. Натомість, зазначеними нормами не було внесено змін щодо підстав перерахунку пенсій. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи. У розумінні вказаних вище норм частина третя статті 51 Закону (в редакції Закону України від 15.07.2015 року № 614. який набрав чинності 01.01.2016 року не має зворотної дії в часі і не поширюються на правовідносини, що мали місце в той період, коли відповідний закон ще не був прийнятий. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. По-пяте, до завдань адміністративного судочинства належить захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин. Право на судовий захист, яке закріплене ст. 6 КАС України, має лише та особа, яка субєктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень. Отже, під час вирішення справи суд має встановити чи дійсно має особа право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і чи порушене це право або інтерес відповідачем у публічно-правових відносинах. Позивач не звертався до головного управління із будь-якою заявою щодо виконання головним управлінням Закону України № 614 від 15.07.2015 року, і як наслідок не отримував відмови від головного управління. Таким чином, на момент звернення до суду позивач не є субєктом порушеного права, оскільки його право на перерахунок не порушувалось головним управлінням. Водночас, позивач 01.12.2015 року звертався до головного управління із заявою про надання довідки про порядок нарахування його пенсії. Довідкою від 17.12.2015 року № 5126 позивачу повідомлено запитувану ним інформацію. По-шосте, помилковим є застосування до спірних правовідносин положень Кодексу законів України про працю, які жодним чином не регулюють питання нарахування та виплати пенсій колишнім військовослужбовцям. По-сьоме, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів. При цьому відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті. Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Тобто чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ) . Як вбачається з приписів ч. ч. 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно зясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку. Позивач щомісячно отримував пенсію, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Таким чином, позивачем не надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду, тому вона вважає, що адміністративний позов відповідно до вимог ст. ст. 100, 155 КАС України повинен бути залишений без розгляду. По-восьме, відповідно до п/п 2 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за № 40/26485, головне управління Фонду, відповідно до покладених на нього завдань, планує доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду. Згідно із частиною другою статті 72 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Відповідно до статті 73 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, повязаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Крім того, вона повідомляє про те, що у головного управління відсутня окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду, тому відсутні рахунки для здійснення безспірного списання коштів. Враховуючи заборону використовувати кошти Пенсійного фонду на цілі, не передбачені пенсійним законодавством, та відсутність рахунків в органах Казначейства, вона вважає правильним відшкодувати понесені судові витрати позивача за рахунок Державного бюджету України. Враховуючи викладене вище та керуючись ст. ст. 49, 157 КАС України, вона просила провадження у справі за позовом ОСОБА_3 закрити (вхідний № 7034 від 22.02.2016 року) (а. с. 15 17) .

У відкритому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги позивача у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові. Він просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

У відкритому судовому засіданні представниця відповідача за довіреністю головний спеціаліст-юрисконсульт відділу представництва інтересів Фонду в судах та інших органах юридичного управління головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ОСОБА_2 позов не визнала, надала пояснення, аналогічні викладеним в її запереченні. Вона просила суд провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа: військовий комісаріат Сумської області про злочинну діяльність пенсійного фонду закрити.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1, пояснення представниці відповідача за довіреністю головного спеціаліста-юрисконсульта відділу супроводження справ в судах юридичного управління головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ОСОБА_2, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2015 року по адміністративній справі № 592/3260/15-а, провадження № 2-а/592/135/15 адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було задоволено частково. Було визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_3 відповідно до наказу Міністра оборони України № 814 від 27.11.2013 року Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України неправомірними. Було зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_3, провівши її обчислення з урахуванням посадового окладу, визначеного відповідно до Наказу Міністра оборони України № 814 від 27.11.2013 року Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України у розмірі 1460 грн. , провести відповідні виплатити із урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 6 жовтня 2014 року. В іншій частині позовних вимог було відмовлено за необґрунтованістю (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44064259) (а. с. 19 21) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2015 року по адміністративній справі № 592/3260/15-а, провадження № 2-а/592/135/15 було відмовлено ОСОБА_3 в поновленні строку звернення до суду. Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії з 01.04.2014 року по 05.10.2014 року включно був залишений без розгляду (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44064311) (а. с. 35, 36) .

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року по адміністративній № 592/3260/15-а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було залишено без задоволення. Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2015 р. по справі № 592/3260/15-а в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 було залишено без змін (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45025594) (а. с. 37 40) .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2015 року по адміністративній справі № К/800/30570/15 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47036852) (а. с. 41) .

З аналізу чинного конституційного, адміністративного законодавства України з урахуванням рекомендацій та розяснень, наданих Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України, вбачається наступне.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Основними засадами судочинства є обовязковість рішень суду (ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України) .

Принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є обовязковість судових рішень. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України. Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін (п. 7 ст. 7, ч. 2 ст. 14, ст. 255 КАС України) .

Судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Обовязковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується обовязковістю виконання на території України судових рішень (ч. 2 ст. 13, абз. 6 ч. 4 ст. 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів ) .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КАС України) .

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

З огляду на вказану норму закону, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена за позовом, який є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України мають бути застосовані до кожної позовної вимоги, включеної до позову. Заявлення у новому позові, поруч із вимогою, яка вже була предметом вирішення у суді, також вимоги, яка раніше не була предметом такого вирішення, не виключає застосування наслідків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України, до першої вимоги.

Згідно ч. 3 ст. 157 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Згідно п. 15 ч. 4 ст. 160 КАС України окремим документом викладаються ухвали з питань закриття провадження у справі.

Аналізуючи встановлені обставини справи, приведені норми закону, які врегульовують вказані спірні правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Спір між сторонами виник тому, що головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, на думку ОСОБА_3, неправильно виконало рішення суду, яке набрали законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що як і в даній адміністративній справі, так і в адміністративній справі № 592/3260/15-а, провадження № 2-а/592/135/15, предметом позовних вимог ОСОБА_3 було встановлення факту неправомірності дій головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо обчислення розміру його пенсії без врахування даних щодо підвищення розміру окладу за посадою відповідно до наказу МО України № 377 від 28.07.2008 року та зобовязання головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити такий перерахунок пенсії.

Оскільки аналогічні, тотожні позовні вимоги ОСОБА_3 були вирішені постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2015 року по адміністративній справі № 592/3260/15-а, провадження № 2-а/592/135/15, ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2015 року по адміністративній справі № 592/3260/15-а, провадження № 2-а/592/135/15, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року по адміністративній № 592/3260/15-а, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2015 року по адміністративній справі № К/800/30570/15, відтак провадження в даній адміністративній справі № 592/1005/16-а, провадження № 2-а/592/32/16 підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Отже, для повного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_3, останньому необхідно застосувати процедуру примусового виконання рішень суду.

Згідно ч. 4 ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

З огляду на викладене, після ухвалення судового рішення, яке набрало законної сили, настає процедура його виконання. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Якщо позивач вважає, що рішення суду виконано неправильно, або не в повному обсязі, то такі обставини виключають можливість подання аналогічної, тотожної позовної заяви, оскільки наставатимуть наслідки встановлені ст. 157 КАС України.

Крім того, дана ухала була постановлена з урахуванням правових позицій та судової практики адміністративних судів різних інстанцій, а саме: з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 року по адміністративній справі № К/800/15415/14 (592/11971/13-а) (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42519922) , з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.06.2015 року по адміністративній справі № К/800/15719/15 (592/13340/14-а) (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45383248) .

Крім того, із змісту п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір № 3674-VI від 08.07.2011 року (із змінами і доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір № 3674-VI від 08.07.2011 року (із змінами і доповненнями) повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

На сьогодні порядок повернення сплаченої суми судового збору на підставі судового рішення передбачено Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників № 845 від 03.08.2011 року.

Тобто, ОСОБА_3 не позбавлений права ініціювати перед Ковпаківським районним судом м. Суми питання про повернення йому сплаченої суми судового збору (а. с. 2) .

Отже, суд дійшов до висновку про те, що провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа: військовий комісаріат Сумської області про злочинну діяльність пенсійного фонду, слід закрити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 160, 167 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа: військовий комісаріат Сумської області про злочинну діяльність пенсійного фонду закрити.

Повідомити осіб, які беруть участь у справі, про те, що вони можуть одержати копію ухвали в повному обсязі 29.02.2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення (ухвалу) . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий: І.Г. Бичков