Рішення № 56086011, 17.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/311/16

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна служба охорони» - «Про стягнення грошових коштів», за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна служба охорони» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

11.07.2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, вимоги по якому у подальшому були збільшені, по якому просила стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 2 450 грн. та пеню за прострочення виконання зобов'язання за період з 11.07.2013 року по 25.08.2015 року у розмірі 61 680,50 грн.

В обгрунтування вимог, позивач посилалась на те, що 01.01.2013 року між нею та відповідачем був укладений договір № 011362 на охорону об'єкта за допомогою пульту централізованого спостереження, відповідно до якого відповідач зобов'язався здійснювати охорону майна позивача у вигляді приватного будинку АДРЕСА_1, а також здійснювати обслуговування сигналізації на вказаному об'єкті; позивач зобов'язалась здійснювати оплату у розмірі 350 грн. щомісячно, що нею було виконано у повному обсязі за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року у розмірі 2 450 грн. Однак, відповідач взяті на себе обов'язки за договором від 01.01.2013 року не виконав, послуги з охорони будинку позивачу не надав, а саме: система сигналізації в будинку не була підключена до пульту централізованого спостереження вказаної охоронної фірми та фактично працювала автономно, оскільки при її спрацюванні група швидкого реагування не прибувала за адресою позивача, причини спрацювання системи сигналізації працівники ТОВ «Муніципальна служба охорони» не встановлювали, телефон зазначений в договорі на виклик не відповідав, будь-яке технічне обслуговування системи сигналізації працівниками відповідача не здійснювалось. У зв'язку з чим, 01.08.2013 року вона направила відповідачу лист про розірвання договору про охорону об'єкта, а 28.11.2013 вона направила вимогу про повернення сплаченої нею на рахунок відповідача грошової суми у розмірі 2 450 грн. Відповідач вимоги її не виконав, у зв'язку з чим окрім зазначеної суми грошових коштів, просить стягнути пеню за прострочення виконання зобов'язання.

Представник позивача вимоги свого довірителя підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання, про що свідчить оплата послуг позивачем та відсутність її скарг щодо неналежного виконання охорони будинку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: стягнуто з ТОВ «Муніципальна служба охорони» на користь ОСОБА_2 грошова сума у розмірі 2 450 грн. та пеня за прострочення виконання зобов'язань за період з 28.11.2013 року по 25.08.2015 року у розмірі 46 672,50 грн.; вирішено питання про стягнення судового збору.

23.12.2015 року ТОВ «Муніципальна служба охорони» подали апеляційну скаргу на вказане рішення суду, по якій просять скасувати рішення районного суду, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог та їх відповідності положенням законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки висновки суду були зроблені з порушенням норм процесуального права.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто, при ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судом першої інстанції не дотримано.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 1 січня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Муніципальна служба охорони» був укладений договір №011362 на охорону об'єкта за допомогою пульту централізованого спостереження, згідно якого ТОВ «Муніципальна служба охорони» зобов'язались здійснювати охорону майна позивача на об'єктах, зазначених в Дислокації (додаток №1 до договору), а також здійснювати обслуговування сигналізації на зазначених об'єктах.

Згідно додатку №1 до договору №011362 об'єктом, який повинно охороняти ТОВ «Муніципальна служба охорони» є належний позивачці на праві власності приватний будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.2 цього договору періодом охорони вважається час з моменту прийому майна, що знаходиться на об'єкті під охорону виконавця до його зняття з охорони замовником у відповідності з Інструкцією щодо користування сигналізацією, затвердженою сторонами (додаток №2 до договору).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору сума договору (плата за послуги охорони) складає 350, 00 грн. за один місяць, яка повинна здійснюватись щомісячно до 5-го числа місяця, в якому здійснюються заходи охорони об'єкта, шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця.

Також, судом встановлено, що на виконання своїх обов'язків ОСОБА_2 на рахунок відповідача сплатила за період з лютого місяця 2013 року по серпень місяць 2013 року 2 450, 00 грн., про що свідчать відповідні квитанції, надані позивачкою до суду.

Колегія суддів вважає, що районний суд вірно встановив фактичні обставини у справі і відповідні їм правовідносини та правильно виходив із положень ч.2 ст. 627 ЦК України, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

За умовами укладеного зазначеного Договору, які є стандартними для всіх замовників послуг з охорони, замовник до моменту укладення Договору спільно з виконавцем проводить обстеження технічного стану засобів охорони та безпеки. Інструкція про порядок прийому (здачі) об'єктів та окремих приміщень під охорону, що є невід'ємним додатком укладеного договору, встановлює, що замовник та виконавець спільно організовують проведення занять та інструктажів з відповідальними особами по вивченню правил поводження з сигналізацією, найпростішими методами перевірки її працездатності, порядку здачі і прийому об'єктів та окремих приміщень з-під охорони. Здача об'єкту під охорону здійснюється уповноваженим замовником особами, які є відповідальними за правильну експлуатацію (використання) сигналізації. Перед здачею об'єкта до охорону уповноважена особа зобов'язана кожного разу додатково перевіряти справність обладнання і у разі необхідності невідкладно повідомляти уповноважених співробітників виконавця. Виконавець, у свою чергу, зобов'язаний ліквідувати виявлені замовником несправності за його заявкою, а замовник не має право долучати до усунення недоліків сторонніх осіб. Виходячи з приміщення об'єкта відповідальна особа повинна пересвідчитись по оптичних приладах, що сигналізація знаходиться у режимі «Охорона». Замовнику забороняється залишати об'єкт з вимкненими чи непрацюючими засобами сигналізації.

Таким чином, за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору на охорону за допомогою пункту централізованого спостереження, положення якого є стандартними для всіх замовників відповідних послуг, ОСОБА_2 спільно з ТОВ «Муніципальна служба охорони» повинна перевірити справність встановленого обладнання та його придатність до надання охоронних послуг до моменту підписання договору.

Крім того, за умовами вказаного договору та його додатків, позивачка є уповноваженою особою, яка відповідає за перевірку справності обладнання, його включення у режимі «Охорона» у кожному випадку здавання приміщення під охорону. Наявність підпису ОСОБА_2 на договорі на охорону за допомогою ПЦЗ від 1 січня 2013 року свідчить, що вона підтвердила справність встановленого у її будинку обладнання та взяла на себе обов'язок здійснювати його обстеження і повідомляти про випадки виникнення його несправностей для їх подальшого усунення. Відповідних повідомлень від позивача на адресу відповідача або його телефонний номер, з яким вона була під підпис ознайомлена здійснено не було, а платіжні доручення на оплату наданих послуг надходили регулярно до моменту розірвання договору за домовленістю сторін від 1 серпня 2013 року, що підтверджує той факт, що обладнання було встановлено справно, було придатним для експлуатації та використовувалось ОСОБА_2 протягом всього часу дії договору.

4 серпня 2013 року ОСОБА_2 направила відповідачу лист про розірвання з 1 серпня 2013 року договору № 011362 від 1 січня 2013 року на охорону об'єкта за допомогою пульту централізованого спостереження, без зазначення причин розірвання договору в односторонньому порядку.

У подальшому, 28 листопада 2013 року представником позивача на адресу ТОВ «Муніціпальна служба охорони» була направлена претензія з вимогою повернути сплачену на рахунок відповідача грошову суму у розмірі 2450,00 грн., у зв'язку з невиконанням товариством умов договору № 011362 від 1 січня 2013 року.

Листом ТОВ «Муніціпальна служба охорони» від 24 грудня 2013 року позивачці було відмовлено у поверненні вказаних коштів, у зв'язку з тим, що відповідачем не порушувались будь-які умови договору.

З вищенаведених обставин убачається, що протягом чотирьох місяців після розірвання договору позивач не пред'являла будь-яких вимог до відповідача щодо неналежного виконання обов'язків за договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив д виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Однак, позивачем не було доведено належними доказами, що у період з січня по липень 2013 року відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за укладеним договором охорони об'єкту.

Відповідно є відсутніми підстави для застосування вимог ч.3 ст. 10 Закону щодо наслідків виявлених недоліків у виконаній роботі (наданій послузі).

Щодо необгрунтованості посилань позивача та висновків районного суду відносно невиконання відповідачем обов'язків, передбачених п.п. 5.1.1-5.1.7. п.5.1 договору, а саме: система сигналізації в будинку не була підключена до пульту централізованого спостереження вказаної охоронної фірми та фактично працювала автоматично, оскільки при її спрацюванні група швидкого реагування не прибувала за адресою позивачки, причини спрацювання системи сигналізації працівники ТОВ «Муніципальна служба охорони» не встановлювали, телефон зазначений в договорі не відповідав, будь-яке технічне обслуговування системи сигналізації працівниками відповідача не здійснювалось. Судом встановлено, що офіційні номери телефонів, зазначені в додатку № 2 до договору № 011362 від 01 січня 2013 року, належать ФОП ОСОБА_4, а не ТОВ «Муніципальна служба охорони», про що свідчить відповідна виписка з договору № ДАП-0032/ОД від 15 жовтня 2007 року.

Колегія суддів вважає, що в даній частині рішення висновки суду не відповідають обставинам справи.

Згідно замовленню № 7 від 30.01.2012 року до договору № ДАП-0032/ОД від 15 жовтня 2007 року підтверджується той факт, що відповідачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 була укладена угода для замовлення інсталяційних послуг фіксований телефонний зв'язок (службові телефони, підключені за допомогою ІР-протоколу через мережу Інтернет). В замовленні № 7 до цього договору були вказані телефонні номери, зокрема, НОМЕР_1, відносно якого ФОП ОСОБА_4 на запит представника позивача - адвоката ОСОБА_5 - повідомив, що не надавав телефонний номер у користування відповідача.

Однак, представник апелянта в самій скарзі та безпосередньо апеляційному суду доводив, що до 2013 року ТОВ «Муніципальна служба охорони» здійснювали охоронну діяльність без застосування пункту централізованого спостереження - центру.

1 січня 2013 року з ФОП ОСОБА_4 був укладений договір № 030113 про надання в оренду обладнання пульту централізованого спостереження, згідно якому було передано ТОВ «Муніципальна служба охорони» в оренду пульт централізованого спостереження, NASP - ключ апаратного захисту та настільний ком'пютер. Справність обладнання була підтверджена орендодавцем в підписаному сторонами акті прийому-передачі обладнання та його комплектуючих. Саме в зазначений період, за наявності відповідного обладнання, був укладений та діяв договір з позивачем.

Апелянт стверджував, що 3 серпня 2013 року ФОП ОСОБА_4 незаконно вилучив обладнання, яке перебувало у використанні ТОВ «Муніципальна служба охорони» і викрав належний ТОВ примірник договору оренди. У зв'язку з цим, відповідач був вимушений звернутись до Шевченківського ВМ Приморського РВ Одеського міського управління МВС із заявою про вчинення злочину.

На підтвердження укладання та виконання цього договору оренди обладнання представник апелянта надав апеляційному суду копії платіжних доручень за січень-липень 2013 року про сплату 8000 грн. щомісячно ФОП ОСОБА_4 за оренду обладнання охоронного призначення.

Одночасно, після незаконного вилучення обладнання ОСОБА_4, 4 серпня 2013 року ОСОБА_2, як зазначалось раніше, направила відповідачу лист про розірвання договору на охорону об'єкта за допомогою пульту централізованого спостереження.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушенню наведених вимог закону позивач не довела належними та допустимими доказами факти невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх договірних обов'язків.

Судом першої інстанції вказані обставини також не встановлені, докази на їх підтвердження не вказані та не досліджувались, а рішення ґрунтується виключно на поясненнях позивача.

Отже, приймаючи до уваги, що висновку суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і вимогам закону, суд порушив норми матеріального і процесуального права, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, рішення скасовує із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, передбачених п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна служба охорони» - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2015 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

17.02.2016 року м. Одеса