Рішення № 56084208, 22.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 140/2915/15-ц Провадження № 22-ц/772/786/2016Головуючий в суді першої інстанції Науменко С. М.Категорія 43 Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.С., Сопрун В.В.

При секретарі: Куленко О.В.

За участю: представника позивача ОСОБА_2; представника відповідача ОСОБА_3; представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Піпка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 22 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Немирівського районного сектору Державної міграційної служби у Вінницькій області і ОСОБА_4 про усунення перешкод у володінні, користуванні, розпорядженні нерухомим майном,

В с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Немирівського районного сектору Державної міграційної служби у Вінницькій області і Камоцького Д.М. про усунення перешкод у володінні, користуванні і розпорядження нерухомим майном, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на підставі договору дарування частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу 9 січня 2009 року, належить 11/50 частин житлового будинку за АДРЕСА_1. Він зареєстрований і проживає за цією адресою. Відповідач ОСОБА_4 являється його батьком і також зареєстрований за цією адресою та проживав тут до розірвання шлюбу із його матір'ю у листопаді 2009 року. У грудні 2008 року батько забрав все свої майно і особисті речі та перейшов на інше місце проживання, де проживає на даний час. Відповідач ОСОБА_4 створює йому перешкоди у володінні, користуванні і розпорядженні цим житлом, оскільки він бажає створити свою сім'ю і проживати у цьому будинку або його відчужити і купити житло в іншому місці, а через реєстрацію відповідача покупці не бажають купувати це житло. Тому просив прийняти рішення, яким зобов'язати ОСОБА_4 знятись з реєстрації за цією адресою та зобов'язати Немирівський районний сектор ДМС у Вінницькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 22 січня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 знятись з реєстраційного обліку (виписатись) з житлового приміщення в АДРЕСА_1

Зобов'язано Немирівський районний сектор у Вінницькій області ДМС України зняти з реєстраційного обліку (виписати) ОСОБА_4 з житлового приміщення в АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви і вирішити питання розподілу судових витрат.

Зазначив, що рішення суду першої інстанції вважає незаконним і таким, що підлягає до скасування через невідповідність висновків суду обставинам справи та у зв'язку із порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Піпко А.М. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Відповідач - представник Немирівського районного сектору ДМС у Вінницькій області погодився із вимогами апеляційної скарги, пояснивши, що Немирівський районний сектор Державної міграційної служби у Вінницькій області не являється юридичною особою, тому не може бути відповідачем по справі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вважає її безпідставною, тому просить скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що 9 січня 2009 року приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 46, договір дарування частини житлового будинку, згідно якого ОСОБА_4 подарував своєму сину ОСОБА_6 належні йому на праві приватної власності 11/50 частин житлового будинку у праві спільної власності, за номером АДРЕСА_1 (а. с. 6).

Право власності на підставі даного договору на частину вказаного будинку зареєстроване 23.02.2009 року за власником ОСОБА_6 (а. с. 8).

ОСОБА_4 11/50 частин будинку належало на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видане Немирівською державною нотаріальною конторою 11 березня 1988 року за реєстровим номером 501, с/с № 81 (а. с. 6).

Згідно запису у домовій книзі ОСОБА_4 зареєстрований за даною адресою з 19.06.1990 року (а. с. 12-13).

Після його одруження до вказаного будинку заселилася його дружина ОСОБА_8 та зареєструвалася за місцем проживання 26.05.1996 року (а. с. 12-13).

Новий власник будинку ОСОБА_6 зареєстрований у будинку з 26.01.1996 року і проживає в ньому (а. с. 12-13).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 5.11.2009 року ОСОБА_4 розірвав шлюб із ОСОБА_8 (а. с. 14).

ОСОБА_4 у вказаному будинку з грудня 2008 року не проживає: забрав з собою все своє майно і речі та перейшов проживати на інше місце, що підтверджується актом від 22.09.2015 року (а. с. 15).

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

заяви особи або її законного представника;

судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

свідоцтва про смерть;

паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

інших документів, які свідчать про припинення:

підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;

підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;

підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення, 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням, 3) про виселення із житлового приміщення, 4) про визнання особи безвісно відсутньою, 5) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, передбачених статтями 71, 72, 116, 156 ЖК України, статтею 405 ЦК України.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_6 вимог щодо права користування жилим приміщенням ОСОБА_4, не заявляв.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судове рішення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Відповідно до частин 1 і 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідач ОСОБА_4 при подачі апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 535,92 гр., який згідно вимог ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню із позивача на його користь.

На підставі викладеного та керуючись ст. 88, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 22 січня 2016 року скасувати і ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до Немирівського районного сектору ДМС України у Вінницькій області і ОСОБА_4 про усунення перешкод у володінні, користуванні і розпорядженні нерухомим майном, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 у повернення судових витрат 535 гр.92 коп. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.С. Марчук

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська