Ухвала суду № 56084178, 24.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 149/2866/15-ц Провадження № 22-ц/772/187/2016Головуючий в суді першої інстанції Олійник І. В.Категорія 53Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Марчук В.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Кирилюк Л.М.,

за участю: позивача ОСОБА_2 представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Хмільницької станції швидкої медичної допомоги Вінницької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,

за апеляційною скаргою Хмільницької станції швидкої медичної допомоги Вінницької обласної ради на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Хмільницької станції швидкої медичної допомоги Вінницької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, мотивуючи позовні вимоги тим, що працює на посаді водія автотранспортних засобів 1 класу Хмільницької підстанції швидкої медичної допомоги Вінницької обласної ради та за ним закріплено мікроавтобус швидкої медичної допомоги УАЗ. Наказом головного лікаря Хмільницької підстанції СШМД Вінницької обласної ради №164-ВВ від 02.09.2015 року до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення п.3.25 розділу 3 посадової інструкції та неналежне виконання наказу №098-ОД від 26.09.2014 року, наказів Хмільницької СШМД Вінницької обласної ради №74-ОД від 06.10.2014 року "Про транспортування хворих" та №58-ОД від 25.05.2015 року "Про затвердження конкретних величин коефіцієнтів корегування норм витрат палива". Позивач з таким висновком відповідача не погоджується, вважає, що порушень ним допущено не було, текст наказу №164-ВВ від 02.09.2015 року не відповідає вимогам ст.148 КЗпП України, оскільки не містить визначення дати коли був виявлений проступок, також не визначено який саме дисциплінарний проступок він вчинив, натомість містяться лише загальні посилання на перелік наказів, положення яких він нібито порушив.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Хмільницької підстанції СШМД Вінницької обласної ради ОСОБА_3 №164-ВВ від 02.09.2015 року про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді догани.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Хмільницька станція швидкої медичної допомоги Вінницької обласної ради подала апеляційну скаргу, в якій вказує на неповне з»ясування обставин справи, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було допущено порушень, а тому наказ про застосування дисциплінарного стягнення є незаконним та підлягає скасуванню. Зокрема посилався на вимоги ч.2 ст.252 КЗпП України та ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а тому обґрунтовано прийшов до висновку, що при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани не дотримано вимоги ч.2 ст.252 КЗпП України та не отримано попередню згоду профспілкового органу, членом якого є ОСОБА_2

З таким висновкоми колегія суддів погоджується, оскільки вони не суперечить діючому законодавству.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 07.03.2013 року працює водієм автотранспортних засобів 1 класу Хмільницької підстанції швидкої медичної допомоги, закріплений за мікроавтобусом швидкої медичної допомоги УАЗ д.н.з.НОМЕР_1 (а.с.8-9).

З копії наказу головного лікаря Хмільницької станції швидкої медичної допомоги Вінницької обласної ради ОСОБА_3 від 02.09.2015 року №164-ВВ вбачається, що ОСОБА_2 оголошено догану, у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, що є порушенням п.3.25 розділу 3 посадової інструкції та неналежним виконанням наказу КУ «ТМО»ВОЦЕМД та МК» №98-ОД від 26.09.2014 року, наказів Хмільницької СШМД Вінницької обласної ради №74-ОД від 06.10.2014 року «Про транспортування хворих» та №58-ОД від 25.05.2015 року «Про затвердження конкретних величин коефіцієнтів коригування норм витрат палива» (а.с.5).

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», роз'яснено, що при розгляді справ щодо притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Колегія суддів приходить до висновку, що як вбачається з наказу про застосування дисциплінарного стягнення, у ньому, не зазначено фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення, зокрема, день виявлення проступку, назву, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту нормативно-правового акта, на підставі яких до ОСОБА_2 було застосовано дисциплінарне стягнення та в чому полягає порушення.

Зокрема, як вбачається з копії шляхового листа №6256, який вказаний у оскаржуваному наказі як підстава для його прийняття, підписаний лікарями, механіком, водієм, диспетчером та іншими особами без будь-яких зауважень, а тому суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що оскаржуваний наказ незаконний та підлягає скасуванню.

Крім того, у правовій позиції ВСУ справа №6-163цс14 від 22.10.2014 року, вказано, що відповідно до частини другої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і частини другої статті 252 КЗпП України однією з гарантій можливості здійснення працівниками підприємства, установи, організації обраних до складу виборної профспілкової організації своїх повноважень є заборона притягнення їх до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.

Згідно із частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

За аналогією правило частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слід застосувати й до передбачених частиною другою статті 252 КЗпП України, частиною другою статті 41 цього Закону випадків отримання згоди профспілкового органу на притягнення працівників - членів виборних профспілкових органів до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є членом профспілкового комітету, що підтверджується довідкою КУ «Територіальне медичне об'єднання «Вінницького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Вінницької обласної ради від 24.11.2015 року (а.с.49).

Однак, в матеріалах справи в силу ч.2 ст.252 КЗпП України, ч.2 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», правових висновків ВСУ, відсутня згода профспілкового органу на притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, судом першої інстанції не було витребувано такої згоди.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2015 року, зобов'язано Хмільницьку станцію швидкої медичної допомоги Вінницької обласної ради надати апеляційному суду висновок профспілкового органу щодо дачі згоди на притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. Ухвала суду залишилась не виконана.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 04.01.2016 року, апеляційне провадження зупинено та повторно зобов'язано Хмільницьку станцію швидкої медичної допомоги Вінницької обласної ради надати апеляційному суду висновок профспілкового органу щодо дачі згоди на притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

З повідомлення голови Первинної профспілкової організації Комунальної установи «Територіального медичного об»єднання «Вінницького обласного центру медичної допомоги та медицини катастроф»» Вінницької обласної Ради - Шушпан М.В. від 15.01.2016 року вбачається, що профспілковий комітет не дає згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також врахувавши обставини справи, правильно виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Хмільницької станції швидкої медичної допомоги Вінницької обласної ради - відхилити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Марчук В.С.

Шемета Т.М.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.