Рішення № 56082985, 23.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження : 22ц/790/1597/16 Головуючий 1-ї інстанції - Шмадченко С.І.

Справа № 2-640/14926/15 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Івах АП., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 січня 2016 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом, який було неодноразово уточнено, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідачу на праві власності належать нежитлові приміщення першого поверху в житловому будинку АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з теплопостачання.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою ОСОБА_1 за послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2014 року по 30 квітня 2015 року виникла заборгованість в сумі 6 297,63 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти позову, оскільки ніякої вимоги про сплату боргу відповідач не отримував та позивачем не враховано платіж на суму 900,74 грн. від 25.03.2015 року.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 січня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 жовтня 2014 року по 30 квітня 2015 року в сумі 6 297,63 грн. а також судовий збір в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача сплачений ним судовий збір при поданні апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права та неповноту встановлених обставин, які мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що судом безпідставно не враховано платіж на суму 900,74 грн. від 25.03.2015 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання визначаються Законом України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633-IV (далі: Закон № 2633-IV), який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону України «Про теплопостачання»: - постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;

- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до ст. 3 цього ж Закону відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 19, 24, 25 Закону № 2633-IV передбачено, що споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 24 Закону № 2633-IV споживач теплової енергії зокрема має право на:

вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами;

отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії;

отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів.

Основними обов'язками споживача теплової енергії є:

своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії;

додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії безпосередньо регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198 (далі: Правила), які є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Відповідно до п. 3 Правил наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем;

межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла;

споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору;

тепловикористальне обладнання - комплекс пристроїв, які використовують теплову енергію для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і технологічних потреб;

Згідно п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі викупу частини приміщень в окремо розташованому будинку теплопостачальна організація укладає договір з кожним власником (п. 5 Правил).

Відповідно до п. 14 Правил споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Згідно з приписами п. 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Як встановлено по справі нежитлові приміщення першого поверху в житловому будинку АДРЕСА_1 належали ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27 липня 2007 року (а.с. 8).

01.12.2011 року між позивачем і ОСОБА_2 був підписаний договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 16612 (а.с.10)..

Відповідач ОСОБА_1 став власником вказаних нежитлових приміщень на підставі договору дарування від 07 серпня 2014 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.36-37).

Відповідач є споживачем послуг з теплопостачання.

01.10.2015 року між позивачем і відповідачем був підписаний договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 16758. При цьому в додатку № 1 до вказаного договору в п.6 було визначено, що споживач сплачує Тепловій організації вартість фактично спожитої теплової енергії до укладення цього договору в сумі 9 984,35 грн. (а.с.45-49).

Згідно п. 3.2.19. вказаного договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді споживач сплачує Теплопостачальній організації вартість теплової енергії, спожитої до укладання цього договору з моменту виникнення права користування приміщенням.

Матеріали справи свідчать, що в уточненій позовній заяві від 26 листопада 2015 року, тобто після укладеного договору і додатку до нього, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 борг за спожиту теплову енергію з 01 жовтня 2014 року по 30 квітня 2015 року в сумі 7217,27 грн. (а.с.43).

На підтвердження вказаних вимог стягнення боргу саме в такому розмірі позивачем наданий розрахунок на а.с.54-55.

У своїй заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначив суму боргу у розмірі 9 984,35 грн.. Проте будь-яких розрахунків із чого складається вказана сума не надав (а.с.71).

Відсутні такі розрахунки на борг у сумі 9 984,35 грн. і у матеріалах справи. Не надані докази розрахунку вказаної суми і до суду апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджений борг у сумі 7217,27 грн., а з урахуванням того, що 18 листопада 2015 року відповідач через касу ПриватБанку сплатив на погашення боргу 3 686,72 грн., рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру боргу до 3 530,55 грн. (7217,27 грн. -3 686,72 грн. = 3 530,55 грн. ).

Посилання апелянта на те, що суд не зарахував сплачену суму у розмірі 900,74 грн. є безпідставними, оскільки із банківської квитанції про сплату вказаної суми вбачається, що вона проплачена на погашення боргу за попереднім договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 16612 від 01.12.2011 року укладеним між позивачем і ОСОБА_2 (а.с.66).

Інші доводи апеляційної скарги представника відповідача, що наведені на її обґрунтування та які фактично зводяться до незгоди з ухваленим районним судом по справі рішенням та його суб'єктивної переоцінки, є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 січня 2016 року змінити. Зменшити суму стягнутого боргу з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» з 6 297,63 грн. до 3 530,55 грн. (три тисячі п'ятсот тридцять грн.. 55 коп.).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: