Рішення № 56082875, 24.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження № 22ц/790/ 1964/16 Головуючий 1 інст. - Березовська І.В.

Справа № 635/4413/15-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровський В.В., Кокоша В.В.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання кредитного договору частково недійсним за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 січня 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог Банк вказував, що 22 грудня 2011 року між ПАТ «Астра Банк», правонаступником якого є АТ «Дельта Банк» та відповідачкою був укладений кредитний договір за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 29 665,56 грн. зі сплатою 16,9% річних до повного погашення кредиту. Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконала, станом на 06 квітня 2015 року сума її заборгованості складає 16 159,31 грн.

Тому, АТ «Дельта Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 16 159,31 грн., судові витрати покласти на відповідачку.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитного договору частково недійсним.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що при укладенні кредитного договору між нею та Банком було погоджено, що позичальник буде сплачувати щомісячно 19,9% річних за користування кредитом, одноразово сплатить комісію за надання кредиту у розмірі 5% від суми кредиту, однак кредитодавцем не було роз'яснено, що відповідно до пункту 1.2.2 позичальник буде сплачувати комісію за управління кредитом у розмірі 1,83% від суми кредиту за обслуговування кредитної заборгованості. Таким чином, умови кредитного договору про стягнення комісії за ведення кредиту є незаконними, бо вказані дії з інформування про необхідність внесення обов'язкових платежів, про виникнення простроченої заборгованості, про необхідність сплати чергових строкових платежів Банк вчиняє на власну користь і встановлення комісії за вищезазначені дії суперечить чинному законодавству. Крім того, ПАТ «Дельта Банк» не доведено, що саме до нього перейшло право вимоги за кредитним договором.

Тому, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним абзац 2 пункту 1.2.2. Кредитного договору , укладеного 22 грудня 2011 року між ПАТ «Астра Банк» та нею, а саме: після слів: «сплатити комісійну винагороду» визнати недійсним «щомісячно - комісією за управління кредитом (обслуговування кредитної заборгованості), а саме, за інформування про необхідність внесення обов'язкових платежів, про виникнення простроченої заборгованості, про необхідність сплати чергових строкових платежів згідно умов цього договору, в розмірі 1,83% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. цього Договору, яка сплачується в гривні, починаючи з дня підписання цього договору до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 січня 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено, Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 159, 31 грн., стягнуто з відповідачки на користь держави судовий збір в розмірі 1 218 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову Банку відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що вважає недоведеним факт відступлення права вимоги за кредитним договором до ПАТ «Дельта Банк»; крім того, зазначає на неправильне стягнення з відповідачки суму судового збору у розмірі 1 218 грн., оскільки на момент подання позовної заяви сплаті підлягало 243,60 грн. судового збору.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином, звернулися з клопотанням про відкладення розглядом справи у зв'язку неможливісттю знаходження у даному судовому засіданні, однак доказів поважності причин неявки до суду не надали.

Неявка ОСОБА_1 її предстаника, належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи первісний позов ПАТ «Дельта Банк» та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з доведеності наявної заборгованості відповідачки за кредитним договором, обізнаності останньої про заміну кредитора, оскільки ОСОБА_1 здійснювала платежі за договором саме ПАТ «Дельта Банк», вимоги недійсності частини кредитного договору є необґрунтованими, вирішено питання судових витрат.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю не може.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 22 грудня 2011 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 29 665,56 грн. зі сплатою 16,9% річних до повного погашення кредиту (а.с.5-10).

Матеріали справи свідчать, що 02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (а.с.17). Так, ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги від ПАТ «Астра Банк» за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не вимагає, щоб при заміни кредитора, новий кредитор укладав з боржниками договір.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов Договору купівлі-продажу прав вимог був складений Акт приймання-передачі прав вимог (а.с.103).

За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України 01 липня 2015 року, справа № 6-979ц15, яка за яка у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України має бути обов'язковою у застосування відповідної правової норми, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Якщо боржник не сплатив заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, вона підлягає стягнення на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Станом на 06 квітня 2015 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором на суму 16 159,31 грн., яка складається з наступного: 8 838,93 грн. - тіло кредиту; 630,7 грн. - відсотки; 6 689,68 грн. - комісія за ведення кредиту (а.с.104).

У разі порушення забов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що просрочив, якщо він не приступив до виконання забов'язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк».

Що стосується зустрічних позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Недійсними ОСОБА_1 вважає абзац 2 пункту 1.2.2. Кредитного договору, укладеного 22 грудня 2011 року між ПАТ «Астра Банк» та нею, а саме: після слів: «сплатити комісійну винагороду» визнати недійсним «щомісячно - комісією за управління кредитом (обслуговування кредитної заборгованості), а саме, за інформування про необхідність внесення обов'язкових платежів, про виникнення простроченої заборгованості, про необхідність сплати чергових строкових платежів згідно умов цього договору, в розмірі 1,83% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. цього Договору, яка сплачується в гривні, починаючи з дня підписання цього договору до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 2, 12 Постанови від 28.04.1978 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ №5 від 2012р., при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним необхідно перевіряти додержання ст. 215,1048-1052,1054-1055 ЦК України, та ст. 18,19 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Матеріали справи свідчать, що своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила факт своєї згоди з усіма умовами договору, в тому числі і оспорюваними.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення питання судових витрат.

Відповідно до п.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» в редакції від 28 березня 2015 року, що діяв на момент звернення ПАТ «Дельта Банк» до суду, судовий збір складав 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Матеріали справи свідчать, що ціною позову є 16 159,31 грн., таким чином, при поданні позову сплаті підлягало 243 грн. 60 коп. судового збору.

Доводи апеляційної скарги частково підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні на підставі ст. 309 ЦПК .

Керуючись ст. ст. 303 304, п.3ч.1ст.307, ст.ст.309,313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 січня 2016 року - змінити, скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 218 грн. (тисячу двісті вісімнадцять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 (І.Н. НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. (двісті сорок три гривні).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Бобровський

В.В. Кокоша