Ухвала суду № 56082818, 22.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Апеляційне провадження № 11сс/790/230/16 Слідчий суддя: Муратова С.О.

Справа № 640/2314/16-к Доповідач: Цілюрик В.П.

Категорія ст. 193 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Цілюрика В.П.,

суддів - Меркулової Т.В., Чопенка Я.В.,

при секретарі - Холодному О.С.,

за участю прокурора - Твердохліба В.М.,

захисника - Євстігнєєва В.Г.,

підозрюваного - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника Євстігнєєва В.Г. на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2016 року було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Харківській області підполковника поліції Павленко С.Ю. у кримінальному провадженні № 12016220000000140 та застосовано до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.04.2016 року та визначено заставу у розмірі 41340 (сорок одна тисяча триста сорок) гривень.

Слідчий суддя при постановленні рішення встановив наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, посилався на неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, і враховуючи сукупність обставин справи, врахувавши при цьому показання свідка ОСОБА_4, яка перебуває у фактичному шлюбі з підозрюваним та знаходиться на лікарняному у зв'язку із вагітністю, слідчим суддею засновано запобіжний захід - тримання під вартою і визначено заставу у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат Євстігнєєв В.Г., який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2016 року скасувати як необґрунтовану та постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що ані прокурором, ані слідчим не доведено реальної можливості настання ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу. Посилається на те, що ОСОБА_2 не заперечує факту незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вину визнає повністю та щиро розкаюється у вчиненому. Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує також тим, що ОСОБА_2 має міцні соціальні зв'язки, про що свідчить наявність у нього постійного місця проживання, де він мешкає разом із своїми батьками, цивільною дружиною, яка відповідно до обмінної карти від 21.01.2016 року є вагітною з терміном вагітності на зазначену дату 12 тижнів, та малолітньою дитиною дружини, ІНФОРМАЦІЯ_2, яку підозрюваний виховує як власну дитину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, пояснення адвоката Євстігнєєва В.Г. та ОСОБА_2, які наполягали на необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2016 року відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220000000140.

11.02.2016 року о 05.00 годині ОСОБА_2 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

11.02.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, він підозрюється у тому, що 11.02.2016 року о 02.50 годині він разом із ОСОБА_5, ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою у групі осіб, маючи злочинний умисел, направлений на незаконне переправлення кількох осіб через державний кордон України, організували таке переправлення двох громадян Азербайджанської Республіки: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та доставили їх в район с. Огірцеве Вовчанського району Харківської області на вихід із України в напрямку с. Нова Таволжанка Шебекінського району Білгородської області Російської Федерації, на відстані 300 метрів від лінії державного кордону України поблизу Інформаційного знаку № 837 Державної прикордонної служби України. ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 намагалися незаконно переправити через річку Сіверський Донець з території України на територію Російської Федерації в обхід встановлених пунктів пропуску через державний кордон України вищевказаних осіб за допомогою заздалегідь заготовленого надувного човна марки «Vulkan».

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується протоколами огляду місць подій від 11.02.2016 р., протоколами допитів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, даними протоколів впізнання осіб за фотознімками від 11.02.2016 року, на що і посилався слідчий суддя.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею вірно встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, і враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років, було прийняте рішення про необхідність задоволення клопотання.

При цьому судом першої інстанції розглядалося питання про можливість застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, однак, враховуючи вагомість наявних доказів, існування вказаних ризиків, вчинення злочину групою осіб, відсутність у підозрюваного ОСОБА_2 постійного місця роботи та офіційних джерел прибутку, прокурором доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав вважати необґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції про існування зазначених в судовій ухвалі ризиків, а з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним вказаного кримінального правопорушення та тяжкості покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні цього кримінального правопорушення, погоджується з висновками слідчого судді про неможливість запобігання вказаним ризикам без застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, визначаючи розмір застави відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України врахував майновий та сімейний стан підозрюваного, обґрунтовано та законно визначив заставу у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 41340 (сорок одна тисяча триста сорок) гривень.

На час розгляду апеляційної скарги встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 15 лютого 2016 року звільнився з Харківської установи виконання покарань № 27, внісши заставу у розмірі, визначеному слідчим суддею.

В апеляційній скарзі захисник ставить питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, однак відповідно до вимог абзацу 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення особи з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Враховуючи, що застава згідно положень ч. 1 ст. 176 КПК України є більш м'яким запобіжним заходом, аніж домашній арешт, про застосування якого просить апелянт, колегія суддів вважає апеляційні вимоги захисника Євстігнєєва В.Г. такими, що погіршать становище підозрюваного у разі їх задоволення, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави вмотивованою та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника Євстігнєєва В.Г. залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2016 року у відношенні ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: