Вирок № 56081504, 24.02.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1922/13-к

Номер провадження 1-кп/623/1/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Винниченка П.П.,

з участю: секретаря Ткачснко Ю.Ю.,

прокурора Федорченко І.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм Харківської області

кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 квітня 2013 року за № 12013220320000891 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Козютівка Ізюмського району Харківської області, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зреєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1, раніше судимого:

- 20.03. 2013 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

- 24.04.2013 року Ізюмським міськрайонний судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

28 квітня 2013 року, близько 12 години, ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 15 по пров. Жовтневому в с. Куньє Ізюмського району Харківської області, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, таємно викрав 35 літрів дизельного палива з бензобаку трактора МТЗ-80, який належить ОСОБА_2, вартістю 9 гривень 60 копійок за 1 літр, на загальну суму 336 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 збиток на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, покаявся, підтвердив обставини вчиненого ним злочину.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються і обмежився допитом обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Злочин, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до злочину середньої тяжкості.

ОСОБА_1 раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах Ізюмської поліклініки не перебуває, скоїв злочин під час відстрочки відбування покарання за попереднім вироком суду.

При призначенні покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що він щиро розкаюється у вчиненні злочину та активно сприяв встановленню істини по справі, матеріальну шкоду, завдану потерпілому ОСОБА_2, відшкодовано шляхом повернення викраденого, що є обставинами, які пом'якшують покарання.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

На підставі викладеного, з врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції обвинувачення з застосуванням вимог ст. 71 КК України.

Відповідно до ст. 71 КК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин під час відстрочки відбування покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2013 року, то до призначеного йому покарання, має бути, частково, приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком.

Оскільки, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув`язнення зараховується судом у разі засудження до позбавлення волі у межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, суд вважає за необхідне врахувати це у своєму рішенні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Питання про речові докази має бути вирішене згідно ст. 100 КПК України

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та призначити покарання 2 /два/ рок и позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання, частково, у вигляді 1 року та 2 місяців позбавлення волі, приєднати не відбуту частину покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2013 року і остаточно ухвалити до відбування ОСОБА_1 3 /три/ роки та 2 /два/ місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дати затримання, 20 лютого 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув`язнення з 20 лютого 2016 року по день набрання цим вироком законної сили зарахувати з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Речовий доказ: 35 літрів дизельного палива, які повернуто потерпілому ОСОБА_2, під розписку - залишити потерпілому ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонним суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя П.П.Винниченко