Ухвала суду № 56080937, 24.02.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Бондаренко Л.І.

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 433/21/16-ц

Провадження № 22ц/782/95/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Дронської І.О.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 12 січня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою суду, що оскаржується, ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою останнього про скасування запобіжних заходів, зазначених судом першої інстанції як скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду за доводами апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, суддя дійсно відмовляє у відкриття провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Постановляючи ухвалу від 12 січня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що припинення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.

Боржник, виконавши зобов'язання за судовим рішенням, має право на звернення до державного виконавця з вимогою про припинення тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, здійсненого судом. У випадку незгоди з прийнятим державним виконавцем рішення, таке може бути оскаржене у встановленому порядку.

На підставі зазначеного суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що подана заява ОСОБА_2 не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства та відмовив у відкриття провадження у справі.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, адже до нього він дійшов поспішно, без належного дотримання норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2, в обґрунтування своїх вимог щодо скасування запобіжних заходів, останній посилається на те, що рішення суду щодо обмеження його у праві виїзду за межі України було прийнято 01.09.2008 року у забезпечення позову до ухвалення рішення у справі №2-3484/2008 від 15.10.2008 року по суті позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення процентів від суми позики, інфляційних витрат та 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання, упущеної вимоги та моральної шкоди, що, як вважав заявник, є порушенням його конституційних прав, а також положень ст. 152 ЦПК України, якими такий вид забезпечення позову не передбачений.

У якості доказів заявником до заяви надані копія відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №64/Н- 1571 від 14.04.2015 року, з якої вбачається, що запобіжне обмеження у праві виїзду з України громадянина України ОСОБА_2 виконується прикордонною службою на виконання ухвали від 01.09.2008 року судді Жовтневого районного суду м.Луганська ОСОБА_4., а.с.3.

Також заявником у якості доказу того, що ухвала від 01.09.2008 року була постановлена до ухвалення рішення в порядку забезпечення позову надана копія вступної та резолютивної частин рішення у справі №2-3484/2008 за позовними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення процентів від суми позики, інфляційних витрат та 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання, упущеної вимоги та моральної шкоди, яке суддею Жовтневого районного суду м.Луганська ОСОБА_4. було ухвалено 15.10.2008 року, а.с.7.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та не перевірив підстави для постановлення ухвали Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.09.2008 року щодо обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - у порядку забезпечення позову за ст..151 ЦПК України чи у порядку виконання судового рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, на які посилається суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження.

Також, суд першої інстанції у мотивувальній частині оскарженої ухвали посилається на висновки Верховного Суду України в узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, при цьому, без встановлення підстав для обмеження заявника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції не звернув уваги на наявність у зазначеному узагальнені висновків Верховного Суду України щодо застосування судами такого виду забезпечення позову як тимчасове обмеження у виїзді за межі України.

Крім того, суд першої інстанції не зазначив мотивів, з яких відхилив доводи заявника щодо скасування заходів забезпечення позову у виді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, який, як наполягає заявник, був застосований судом з порушенням саме норм Цивільного процесуального кодексу України, а також не зазначив підстав для застосування положень саме Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 року №512/5, яка на час встановлення обмеження, 01.09.2008р., ще не існувала, а тому, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що подана заява ОСОБА_2 не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, є завчасним.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що питання про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 судом першої інстанції вирішено з порушенням порядку для його вирішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення

З наведених підстав апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а ухвала суду від 12.01.2016 року - скасуванню з передачею питання щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.3 ч.1 ст.312, ст.ст. 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 12 січня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України скасувати і передати питання щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: