Ухвала суду № 56080933, 23.02.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Скочій Г.Д.

Доповідач - Романченко В.О.

Справа № 428/3373/15-ц

Провадження № 22ц/782/126/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого судді: Романченка В.О.

суддів: Заіки В.В., Лісіциної А.І.

за участю секретаря: Попової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області справу за апеляційною скаргоюпредставника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 січня 2016 року у цивільній справі за позовом заступника прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року заступник прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої особи від злочину у розмірі 16025, 27 грн.

У позові прокурор посилався на те, що вироком Сєвєродонецького міського суду від 27.05.2014 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, останній був госпіталізований до КУ «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня», де він перебував на стаціонарному лікуванні в період з 02.10.2013 року по 29.10.2013 року. Згідно довідки КУ «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» вартість стаціонарного лікування становить 15802,24 грн., вартість харчування 220 грн., придбання лікарських препаратів та виробів медичного призначення 3,03 грн. та вартість перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні не відшкодована.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 січня 2016 року позов заступника прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» за період з 02.10.2013 року по 29.10.2013 року в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої особи у розмірі 16025 (шістнадцять тисяч двадцять п'ять) гривень 27 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді та пояснення учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах її доводів та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга має бути відхилена, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції відповідно до матеріалів справи встановлено, що вироком Сєвєродонецького міського суду від 27.05.2014 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 останній був госпіталізований до КУ «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня», де він перебував на стаціонарному лікуванні в період з 02.10.2013 року по 29.10.2013 року. Згідно довідки КУ «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_4 перебував у реанімаційному відділенні з 02.10.2013 року по 06.10.2013 року та у травматологічному відділенні з 07.10.2013 року по 29.10.2013 року, отримував лікарські препарати і вироби медичного призначення за бюджетні кошти та вартість його перебування на стаціонарному лікуванні не відшкодована. Згідно вищезазначеної довідки вартість стаціонарного лікування становить 15802,24 грн., вартість харчування 220 грн., придбання лікарських препаратів та виробів медичного призначення 3,03 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прокурора, спираючись на вказані обставини по справі та посилаючись на положення норм Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини щодо відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а такожЗакону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дійшов висновку про задоволення позову в межах заявлених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 1191, 1206 ЦК України, за наявності вироку Сєвєродонецького міського суду від 27.05.2014 року, яким ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено відповідне покарання, дійшов вірного та ґрунтовного висновку про те, що відповідач, як особа, яка вчинила злочин, зобов'язаний відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_4, яке останньому було надано внаслідок отриманих серньої тяжкості тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля відповідача.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, зі змісту вказаної статті вбачається, що страховиком відшкодовується шкода лише третім особам. Відповідно до цього положення ст.ст. 21, 22, 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на які посилається представник відповідача в апеляційній скарзі як на довід щодо відповідальності страхової компанії, якою була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, по відшкодуванню витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілої від злочину особи, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки на спірні правовідносини дані правила не розповсюджуються.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги, щодо відсутності у заступника прокурора законних підстав для звернення до суду з позовом в інтересах комунальної установи.

Відповідно до ст. 45 ЦПК України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно із ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Відповідно до цього, інтереси держави в особі медичного закладу територіальної громади та витрачення на лікування потерпілого державних коштів є порушенням інтересів держави та підлягають захисту прокурором. Саме з таким позовом прокурор звернувся до суду.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та відповідно до положень ч. 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304,307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: