Ухвала суду № 56079742, 22.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2533/15-к

Провадження № 11-кп/779/65/2016

Категорія ст. 121 ч. 1 КК України

Головуючий у 1 інстанції Бирич Н.В.

Суддя-доповідач Стефурак Є.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Стефурака Є.М.,

суддів Шкрібляка Ю.Д., Хруняка Є.В.,

при секретарі судового засідання Кравчук І.Я.,

з участю прокурора Шутки І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015090180000186 та апеляційні скарги заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Р.М., обвинуваченого ОСОБА_2 та подану в його інтересах апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 08 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., уродженця та жителя АДРЕСА_1, судимого:

15.06.2005 року Коломийським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки та на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільненого з іспитовим строком 2 роки, 11.04.2007 року Коломийським міськрайоним судом за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, 304, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 3 місяці на підставі ст. 71 КК України приєднано 3 місяці позбавлення волі по вироку від 15.06.2005 року,

07.12.2010 року Коломийським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік та на підставі ст. 71 КК України приєднано 8 місяців позбавлення волі по вироку від 11.04.2007 року,

13.05.2013 року Коломийським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 69, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців, 11.06.2014 року на підставі ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 30.05.2014 року звільнено на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 9 місяців 2 дні,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,-

в с т а н о в и л а :

у поданій апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 просять вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2015 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання - 5 років позбавлення волі з відбуванням у кримінально-виконавчій установі, скасувати і призначити новий розгляд.

Зазначеним вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з відбуванням у кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінено із домашнього арешту на тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати із 08.12.2015 року.

Задоволено цивільний позов прокурора, поданий в інтересах держави, та постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь Фінансового управління Коломийської районної державної адміністрації 1415 ( одну тисячу чотириста п`ятнадцять ) гривень 25 копійок.

Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 5022 (п`ять тисяч двадцять дві) гривні 24 копійки витрат за проведення судових експертиз.

Вирішено питання щодо речових доказів

За вироком суду 03.03.2015 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в приміщенні квартири за власним місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 після спільного розпивання алкогольних напоїв з ОСОБА_4, на грунті раптово виникнувших неприязних відносин, вчинив словесний конфлікт із останнім. В ході даного конфлікту ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_4 удар кулаком правої руки в область обличчя зліва, після чого між ними завязалась боротьба. Під час конфлікту ОСОБА_2 та ОСОБА_4 забігли до приміщення кухні вказаної квартири, де між ними продовжилась боротьба, під час якої ОСОБА_2 взяв кухонний ніж та діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи на меті умисне спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, наніс останньому удар вказаним кухонним ножем в область живота зліва. Такими умисними діями ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_4, згідно висновку експертизи, тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а саме: колото-різане поранення лівої підреберної ділянки з проникненням в черевну порожнину і ушкодженням м`яких тканин передньої черевної стінки, хрящової частини 12 ребра зліва, парієтальної клітковини, брижі та серозної оболонки товстої кишки, хвоста підшлункової залози, паранефральної клітковини, що супроводжувалось кровотечею в черевну порожнину.

Доводами апеляційної скарги прокурора є його покликання на те, що із звукозапису фонограми судового засідання від 08 грудня 2015 року вбачається, що суд першої інстанції ухвалив рішення про дослідження доказів за спрощеним порядком, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючи даних обвинуваченого та заслуховуванням думки потерпілого, що перешкодило повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 вказують на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 349 КПК України не з`ясував думки обвинуваченого та інших учасників судового провадження чи правильно вони розуміють зміст зазначених обставин, не переконався, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також не зазначив зміст обставин справи, які ніким не оспорюються. Крім того зазначають, що суд, порушуючи вимоги п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України під час ухвалення вироку не навів мотиви, в силу яких він не визнав запропоновані захисником обставини, як пом`якшуючі.

Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та частко апеляційну скаргу обвинуваченого та його захисника, вважає, що судом першої інстанції при постановленні вироку було враховано пом'якшуючі обставини, а тому вважаю підстави для пом`якшення обвинуваченому покарання відсутні, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали подані ними та прокурором апеляційні скарги та просили задовольнити їх з наведених підстав, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить висновку, що подані апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України ґрунтується на зібраних по справі доказах, які були досліджені судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у кримінальному правопорушенні, добровільно, без будь-якого примусу дав послідовні показання про обставини вчинення злочину, які повністю узгоджуються з фактичними обставинами провадження, викладеними в обвинувальному акті.

Зважаючи на викладене, та оскільки обвинувачений та інші учасники судового провадження не заперечували, суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким із учасників процесу не оспорюються. При цьому суд повинен з'ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснити їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як вбачається з матеріалів провадження, суд з'ясував думку обвинуваченого ОСОБА_2 з цього приводу, чи правильно він розуміє зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, та судом було роз'яснено про позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Ці обставини підтверджуються звукозаписом судового розгляду ( від 08 грудня 2015 року ), згідно якого учасникам судового провадження детально роз'яснювалися положення ч. 3 ст. 349 КПК України, та наслідки такого розгляду справи, при цьому обвинувачений погоджувався на скорочений порядок дослідження доказів, що свідчить про те, що останній розумів процесуальні наслідки такого рішення . Крім цього, при роз`ясенні положень ст. 349 КПК захисником не було заявленого жодного клопотання про дослідження будь яких доказів, що не уможливлювало б проводити скорочений порядок розгляду. При апеляційному розгляді ОСОБА_2 повністю визнав вину у вчиненні злочину, не оспорював фактичних обставин вчиненого. Аналогічно, при дачі показань при судовому розгляді у суді першої інстанції, зафіксованому у звукозаписі, обвинувачений вину визнав, дав детальні і послідовні покази, щодо фактичних обставин вчиненого, не оспорював жодних доказів, щодо фактичних обставин вчиненого.

Посилання захисника про необхідність відібрання письмової розписки у обвинуваченого при судовому розгляді в порядку ст. 349 КПК є надуманим і не передбаченим нормами КПК України. Вказані дії відображені у фіксуванні кримінального провадження.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в даному випадку, обґрунтовано застосував при дослідженні доказів положення ч. 3 ст. 349 КПК України та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 121 КК України.

Що стосується призначеного судом 1 інстанції покарання, то слід зазначити, що суд в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, відомості про особу винного, зокрема, його позитивну характеристику по місцю проживання, те, що він раніше судимий, не перебуває на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті та не перебуває на обліку у психіатричному кабінеті.

Крім того, судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому враховано думку потерпілого, який не має претензій до обвинуваченого та просив його суворо не карати, обставини, що пом'якшують покарання, до яких суд відніс його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставини, що обтяжують покарання, такі як рецидив злочинів, та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, і призначив ОСОБА_2 справедливе покарання і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Посилання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_3 на вчинення обвинуваченим злочину внаслідок неправильної поведінки потерпілого, відвернення обвинуваченим шкідливих наслідків злочину через сприяння у наданні медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд призначив ОСОБА_2 покарання у мінімальному терміні, передбаченому санкцією ч.1 ст.121 КПК України, тому неврахування цих обставин не вплинуло на правильність призначеного покарання.

Що ж стосується доводів захисника ОСОБА_3 щодо призначення покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 раніше неодноразово був судимий, на шлях виправлення не став та знову вчинив злочин, тому застосування положень ст.ст. 69 КК України не забезпечить перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Виходячи з наведеного, підстав для скасування або зміни вироку колегія суддів не вбачає.

Крім того слід зазначити, що у зв`язку з набранням 24.12.2015 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» та внесенням змін у ст. 72 КК України колегія суддів вважає необхідним зарахувати обвинуваченому у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі - з 08 грудня 2015 року по 22 лютого 2016 року включно.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407,418, 419 КПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Р.М., обвинуваченого ОСОБА_2 та подану в його інтересах апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Коломийського міськрайонного суду від 08 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного покарання ОСОБА_2 строк його попереднього ув`язнення з 08 грудня 2015 року по 22 лютого 2016 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді Є.М. Стефурак

Ю.Д. Шкрібляк

Є.В. Хруняк

Згідно з оригіналом

Суддя Є.М. Стефурак