Рішення № 56077227, 08.02.2016, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Дата ухвалення
08.02.2016
Номер справи
205/6128/15-ц
Номер документу
56077227
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

08.02.2016 Єдиний унікальний номер 205/6128/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №205/6128/15-ц

Пров.№2/205/891/16

08 лютого 2016 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федченко В.М.,

при секретарях Король Т.А., Бунакової С.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Українська-охоронна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2015 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ПАТ «Українська-охоронна страхова компанія» про стягнення з відповідачів на її користь матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що згідно Протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ2 №411069 від 18.03.2015 р., 18 березня 2015 р. близько о 08-15 год. у м. Дніпропетровську на перехресті вул. К.Лібкнехта та вул. Українська рухався автомобіль ОСОБА_4, д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, який поворотом ліворуч не дав дорогу іншому автомобілю, КІА ОСОБА_1, д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку, чим було порушені ОСОБА_3 вимоги ст. 124 КУпАП. Внаслідок такого зіткнення та необережних дій водія ОСОБА_3 відбулася дорожньо-транспортна пригода, автомобілю позивачки були нанесені технічні ушкодження, завдана матеріальна шкода. 15 квітня 2015 року у судовому засіданні, що відбулося в Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська по адміністративній справі № 199/2335/15-п (3/199/937/15) у складі головуючого судді Дяченко І.В. водій ОСОБА_3 свою вину визнала у повному обсязі. Вина відповідача доведена Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2015 року, яка вступила в законну силу, протоколом про адміністративне правопорушення серії АВ2 №411069 від 18.03.2015 р., схемою дорожньо-транспортної пригоди, поясненнями водія ОСОБА_3, поясненнями водія ОСОБА_2, рапортом від 18.03.2015 р. та фототаблицею. 31 березня 2015 року Звітом №31-03-15-1Р про оцінку транспортного засобу легкового автомобілю НОМЕР_3 автотоварознавцем ОСОБА_5 (сертифікат субєкта оціночної діяльності 13543/12 від 15.06.2012р.) було проведений огляд та встановлена вартість матеріального збитку у сумі 59679,62 гривень, сторонам учасникам ДТТ виданий Висновок оцінювача.

Позивачка своїм позовом з урахуванням доповнень до позову від 07.09.2015 р. та 16.11.2015 р. просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 10679,62 гривень основного зобовязання по відновлювальному ремонту транспортного засобу згідно до оцінки транспортного засобу, суму інфляційних згідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 1813,40 гривень та трьох процентів річних у сумі 176,43 гривень, а разом 12669,45 грн.

Просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська-охоронна страхова компанія» на її користь збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 24000,00 гривень основного зобовязання по відновлювальному ремонту транспортного засобу згідно до оцінки транспортного засобу, яку визнало ПАТ «Українська-охоронна страхова компанія» у листі № 4908 від 03.06.2015р. та суму у розмірі 34692,00 гривень згідно до ст. 36.5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, а разом 58692,00 грн.. Стягнути з обох відповідачів солідарно суму у розмірі 15000 гривень як витрати за надання послуг адвоката; суму у розмірі 310,39 грн. як витрати на листування з відповідачами; суму у розмірі 13200 гривень як витрати по найманню служби перевезень для позивачки, її дітей та її родини за час вимушеного простою її пошкодженого транспортного засобу з вини відповідачів; суму у розмірі 2025,00 гривень як витрати на змушену сплату місця для стоянки ТЗ на СТО «Авто Майстер», а разом 30535,39 грн.. Також просить суд стягнути солідарно з відповідачів на її користь суми моральної шкоди у розмірі 20000 гривень. Стягнути солідарно з відповідачів судові витрати, що сплачені позивачкою у розмірі 1025,69 грн. (1% ціни позову), 200 грн. (1% ціни позову) та суми 243,60 грн. (забезпечення позову) (том 1, а.с.2-12, 135).

Захисник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково, пояснив, що суми по відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_3 просить стягнути в повному обсязі згідно до заявлених вимог, а в частині стягнення суми основного зобовязання по відновлювальному ремонту транспортного засобу з ПАТ «Українська-охоронна страхова компанія» відмовився від позовних вимог, пояснив, що ПАТ «Українська-охоронна страхова компанія» виплатила всю суму основного зобовязання, що вказана у Висновку автотоварознавця і яку вона визнала у листі № 4908 від 03.06.2015р. в сумі 49000,00 гривень хоча й затримкою у півроку, остаточно розрахувавшись наприкінці жовтня 2015р., а відтак, суми штрафних санкцій, моральної шкоди та витрати на послуги захисника залишаються незмінними згідно до позовних вимог на підставі порушених строків та ігнорування листувань.

Захисник позивачки також вказав на те, що неодноразово звертався до обох відповідачів листами та вимогами про виконання своїх обовязків, а саме: 20.03.2015 р., 31.03.2015р., 02.04.2015р., 08.04.2015р., 15.04.2015р., 30.04.2015р., 07.07.2015р., 10.07.2015р., 17.07.2015р., складав заяви, скарги, претензій, досудові вимоги, але відповідач-1 взагалі не відповідала на листування, суму збитків не сплатила, а відповідач-2 суму виплати страхового відшкодування визнав, але впродовж з дати дорожньо-транспортної пригоди по кінець жовтня 2015 р. не сплатив її потерпілій, у звязку з чим остання понесла збитки. Позивачка несла певні витрати на листування та відправку кореспонденції, змушена була звертатися за послугами до адвоката, з яким уклала відповідний договір, зверталася до служби таксі для перевезення її та членів її родини, сплачувала на охоронюваній цілодобовій стоянці простой свого пошкодженого транспортного засобу, що все разом негативно вплинуло на стан її здоровя, самопочуття, що відповідно викликало занепокоєння родини та близьких, які допомагали та підтримували позивачку впродовж всього цього часу, сподіваючись на порозуміння між сторонами, яке виявилося марним. Крім того, позивачка працює курєром у ТОВ «Сі Ес Інвестментс» і її приватний транспорт був невідємною частиною її роботи, що підтверджується листом від 03.082015, №0308-15. Наслідки даної події призвели до проб лематизації її життя, погіршили гармонійні адаптовані умови життєдіяльності, комфортні та звичні умови пересування, постійні сварки з чоловіком у звязку з витрачанням коштів на третіх осіб замість придбання їжі, одягу та необхідних товарів народного вжитку, що потребує сьогодення. На тривалий період часу суттєво змінився спосіб життя, зявилася необхідність адаптуватися до нових, дискомфортних умов пересування та існування. Були порушенні актуальні життєві плани, на тривалий період зникла можливість побудови та реалізації нових життєвих планів, нової продуктивної самореалізації, що все разом завдало значних моральних страждань їй та її родині.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Вислухавши доводи та пояснення захисника позивачки, дослідивши матеріали справи в їх совокупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2015 року по адміністративній справі № 199/2335/15-п (3/199/937/15) ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення на користь держави у розмірі 425 гривень. Вина відповідача доведена, а постанова суду вступило в законну силу (том 1, а.с.17, 18, 45).

18 березня 2015 р. о 8-10 год. у м. Дніпропетровську на перехресті вул. К.Лібкнехта та вул. Українська автомобіль ОСОБА_2 «Кіа Венга», державний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження у вигляді передній бампер, права фара, переднє праве крило, передні праві двері, диск, покришка, скло дверей, переднє праве дзеркало, амортизатор, інше, що підтверджується ремонтною калькуляцією № 26-03-15Р, виданої автотоварознавцем усім сторонам по справі (том 1, а.с.22-25, 41-43) .

Відповідно до Висновку від 31.03.2015р. №31-03-15-1Р експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ експертом ОСОБА_5 був разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 двічі проведений огляд транспортного засобу позивачки 31.03.2015 р. та 07.04.2015 р. та встановлена вартість матеріального збитку у сумі 59679,62 гривень. При цьому загальна вартість відновлювального ремонту позивачки склала 81594,52 гривень, але з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу експерт дійшов висновку, що вартість матеріального збитку складає 59679,62 гривень (том 1, а.с.35-40).

17.04.2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Українська-охоронна страхова компанія» було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підтвердження якого було видано поліс АІ/1570712, терміном дії з 17.04.2014 р. до 16.04.2015р. (включно), де застрахованим транспортним засобом є ОСОБА_4, номерний знак НОМЕР_1, що належить страхувальнику ОСОБА_3 (том 1, а.с.196).

Згідно до відповіді начальника управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області № 157оц від 22.09.2015 р. з додатками реєстраційних карток ТЗ на імя захисника позивачки транспортний засіб ОСОБА_4, номерний знак НОМЕР_1, належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО №254487 (том 1, а.с.151-154, 186-189).

Відповідно до відомості Заказ-Наряд № 923 від 29.09.2015 р., складеної на СТО «Авто Майстер» ФОП ОСОБА_6, вартість ремонту транспортного засобу, яку позивачка фактично сплатила складає 64360,0 гривень. ФОП ОСОБА_6 згідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії В00 № 332778 від 21.08.2001р. є субєктом підприємницької діяльності, зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та є платником єдиного податку з такими видами діяльності, як «технічне обслуговування та ремонт автомобілів, код КВЕД 50.20.0 за адресою провадження господарської діяльності: м.Дніпропетровськ, вул.Артема, 55 згідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку серії Б №483511. За цим адресом згідно до Висновку від 31.03.2015р. №31-03-15-1Р експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ знаходився автомобіль починаючи з дати його зіткнення, тобто 18.03.2015 р. до листопада 2015р. на відповідальному зберіганні, проводилася оцінка автотоварознавця в присутності позивачки та відповідача-1, а потім і був проведений відновлювальний ремонт.

31 березня 2015 року позивачкою сплачено 15000грн. вартості правової допомоги за договором про надання юридичних та адвокатських послуг, що підтверджуються товарним чеком від 31.03.2015 р., ордером серії ДП, № 625/000014, свідоцтвом на право на зайняття адвокатською діяльністю ДП №2427 (а.с.202-204).

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За змістомч. 3ст. 61 ЦПК Україниобставини, встановлені судовим рішенням, зокрема, в адміністративній справі,що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 4ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тобто зазначеною постановою суду була прямо встановлена винність відповідача-1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченогост.124 КУпАП, причинний звязок між порушенням правил дорожнього рухуі як наслідок цього, зіткненням із автомобілем, що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків.

Відповідно до ст. ст.22,1166 Цивільного кодексу Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.ч.1 та 2ст.1166 ЦК Українимайнова шкода завдана діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Змістомст. 1187 ЦК Українивизначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Вирішуючи питання про суму стягнення матеріальної шкоди, суд бере до уваги висновок автотоварознавчого дослідження про вартість матеріального збитку від 31.03.2015 року як більш актуального і наближеного в цінах на час ДТП, в розмірі 59679,62 грн., з урахуванням фізичного зносу автомобіля, хоча й не заперечує і не спростовує, що позивачка сплатила значно більшу суму у розмірі 64360 грн. згідно до Заказ-наряд № 923 від 29.09.2015р.

Як встановлено в судовому засіданні на момент вчинення ДТП 18.03.2015р. цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «Українська-охоронна страхова компанія» згідно полісу № АІ/1570712. Ліміт відповідальності за заподіяння матеріальної шкоди 50000,00 грн., за заподіяння шкоди життю і здоров'ю 100000,00 грн., франшиза 1000,00 грн. Вказані умови кореспондуються з приписами пункту 9.2статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідност. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування власників транспортних засобів», передбачено, що при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається зіст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність особи ОСОБА_3, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача ПАТ «Українська-охоронна страхова компанія», останній відповідно до статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинна була своєчасно відшкодувати їх у межах встановлених лімітів в строки протягом 15 днів з дня узгодження страховиком розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Крім того, захисник позивачки в судовому засіданні підтвердив, що станом на дату винесення рішення ПАТ «Українська-охоронна страхова компанія» сплатила суму у розмірі 49000грн. як суму основного зобовязання, порушивши при цьому встановлені ст. 36.2 ЗУ «Про обовязкове страхування власників транспортних засобів» строки та свої зобовязання у визначений законом термін.

Не дочекавшись від обох відповідачів сплати страхового відшкодування та понесених збитків, позивачка за свій рахунок сплатила суму за відновлення транспортного засобу в розмірі 64360 гривень, скориставшись послугами СТО «Авто-Майстер» в особі ФОП ОСОБА_6

Таким чином, враховуючи ліміт відповідальності ПАТ «Українська-охоронна страхова компанія» згідно полісу № АІ/ 1570712 та несвоєчасну виплату його позивачці разом з відповідачем-1 різниці суми у розмірі 10679,62 гривень та суми франшизи у розмірі 1000грн., суд вважає, що сума матеріальної шкоди завданої позивачу ОСОБА_2 внаслідок ДТП 18.03.2015 року в розмірі 59679,62 гривень є цілком законна. У звязку з тим, що ОСОБА_3 її взагалі не сплатила, а ПАТ «Українська-охоронна страхова компанія» її сплатила не в строки, то сума стягнення з ОСОБА_3 основного зобовязання у розмірі 10679,62 гривень по відновлювальному ремонту транспортного засобу згідно до оцінки транспортного засобу, суму інфляційних згідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 1813,40 гривень та трьох процентів річних у сумі 176,43 гривень, а разом 12669,45 грн. є правомірною.

Таке твердження суду кореспондується також з приписами ст.611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 11, 509 ЦК України та п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ПАТ «Українська охоронна-страхова компанія» виникло зобовязання сплатити на користь позивачки суму страхового відшкодування, починаючи з дня отримання ним Заяви від 20 березня 2015 р. про виплату страхового відшкодування, оскільки позивачка надала усю інформацією про ДТП та потерпілу. Згідно до ст. 251 ЦКУ, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Згідно до ст. 253 ЦКУ, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ст.37.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожний прострочений день виплати страхового відшкодування з вини МТСБУ або страховика особі, що має право на отримання таких відшкодувань, має платитися пеня у розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня. ПАТ «Українська охоронна-страхова компанія» у встановлений строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконало.

Доповненням до позову від 16.11.2015 р. позивачка просила стягнути з відповідача-2 згідно до ст. 36.5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. У позові позивачка вказувала, що виплата не була відповідачем-2 сплачена і тому за період з 25 червня по 21 жовтня 2015 року надавала розрахунок подвійної облікової ставки НБУ, яким нарахувала суму у розмірі 34692 гривень за 118 днів затримки. Дослідивши усі розрахунки, перевіривши облікову ставку НБУ, суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог позивачкою в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська-охоронна страхова компанія» на її користь суми у розмірі 34692,00 гривень пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кількість днів заборгованості (том 2, а.с.49-52).

Згідно нормст. 3 ЦПК Україникожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом. Відповідно дост. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідност. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Стаття 16 ЦК Українипередбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Відповідно дост. 58 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. В силу ч. 1ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Згідност. 64 ЦПК Україниписьмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Частиною 1ст.12 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. Стаття 84 ЦПК України зазначає, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, у відповідності до вимогст. 11 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, проаналізувавши роботу адвоката, його роль та участь в захисті свого клієнта, кількості складених заяв та документів, що надавалися в матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з обох відповідачів солідарно витрат на послуги адвоката у розмірі 15000 гривень.

Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить із наступного.

У відповідності зіст.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, з урахуванням вимог розумності і справедливості, ступеня вини особи, що завдала шкоду. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана із розміром цього відшкодування.

На підставіст.1167 ЦК Україниморальна шкода завдана фізичній особі каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка її завдала, незалежно від її вини.

Позовні вимоги позивачка у частині відшкодування моральної шкоди у сумі 20000,00 грн. мотивує перенесенням негативних емоцій, порушенням звичайного способу життя через тривалу відсутність автомобіля, який простоював на платній стоянці з 18.03.2015 по листопад 2015 року, бо крім незручностей в побуті, її автомобіль був джерелом її існування, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачка була працевлаштована на роботу курєром на власному транспорті.

Суд також встановив, що позивачка неодноразово попереджала обох відповідачів, що нею буде поданий позов та нараховані ті збитки, які вона понесла захищаючи своє порушене право, стягнуто суми моральної шкоди. Тож у суду не виникає питання щодо застосування превентивних заходів до відповідачів для стягнення солідарно сум моральної шкоди, якої позивачка зазнала впродовж розгляду справи в суді та в страхової компанії, листування з відповідачами, що забрала багато її робочого часу, негативно вплинуло на стан її здоровя, самопочуття, що відповідно викликало занепокоєння родини та близьких, які допомагали та підтримували позивачку впродовж всього цього часу, сподіваючись на порозуміння між сторонами, яке виявилося марним.

Стаття 1187 ЦК України зазначає, що «джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого». Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода спричинена майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її спричинила, якщо вона не доведе, що шкода спричинена не за її вини. Статею 23 ЦКУ зазначено, що «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. У своїй Постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95р., Пленум ВСУ встановив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Пунктом 20 Пленум ВСУ вказав, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), відповідно до статей 174, 451 ЦК покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню. При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Тож стягнення такої суми відповідає дійсним обставинам справи, глибині та періоду страждань, та ґрунтується на засадах розумності та справедливості.

У звязку із викладеним, суд вважає необхідним задовольнити позов і стягнути із обох відповідачів солідарно на користь позивачки відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000грн.

Позовні вимоги позивачки щодо стягнення суми у розмірі 310,39 грн. як витрати на листування з відповідачами; суми у розмірі 13200 гривень як витрати по найманню служби перевезень для позивачки, її дітей та її родини за час вимушеного простою її пошкодженого транспортного засобу з вини відповідачів; суми у розмірі 2025,00 гривень як витрати на змушену сплату місця для стоянки ТЗ на СТО «Авто Майстер», а разом 30535,39 грн. судом оцінено як такі, що дійсно мали місце і є збитками позивачки, які вона понесла у звязку із своїм порушеним правом.

Як вбачається з матеріалів справи, листування з відповідачами свідчить про їх стійке ухилення від виконання своїх зобовязань і про зухвалу відмові останніх відшкодувати шкоду, яку зазнала позивачка і її родина, яка тривала через байдужість та бездіяльність відповідачів компенсувати причинені збитки, а тому суд приходить до висновку в правомірності у стягненні позивачці її витрат на листування з відповідачами у розмірі 310,39 гривень .

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою доведено необхідність нею наймання службу таксі для перевезень, оскільки з наданих доказів, вбачається, що вона дійсно працювала курєром на підприємстві (лист від 03.08.2015р.№0308-15), мала необхідність розвозити своїх неповнолітніх дітей до закладів освіти, табору відпочинку, поїздки влітку на дачні ділянки згідно до наданих нею довідок. Судом перевірені правовстановлюючі документи перевізника, а саме: фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, свідоцтво про державну реєстрацію серії В01,№ 443308 виданого 02.11.2005 р., номер запису 2224000 0000 019943 виконавчим комітетом Дніпропетровської ради, ліцензія з надання послуг з перевезенням пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом, внутрішні перевезення пасажирів та таксі, серії АЕ, № 267696, виданої 29.10.2013 року на необмежений термін № 854 Державною Інспекцією України з безпеки по наземному транспорту, реєстрація ФОП ОСОБА_7 в податковій інспекції 02.11.2005 р., №13263, ліцензійна картка серіїї АА № 821870 на легковий автомобіль «ДЕУ ЛАНОС», 2007 р.в., держ. Н.АЕ 0794 ВХ, дата реєстрації 09.10.2007 р., про що є дозвіл Укртрансінспекції у Дніпропетровській області , свідоцтво про сплату Єдиного податку серії А № 957666 від 02.11.2005 р.. Таким чином, позивачка довела відповідною довідкою, що нею сплачена перевізнику у розмірі 13200 гривень, яку суд стягує солідарно з обох відповідачів.

Судом оглянуто та підтверджено з наданих матеріалів, що транспортний засіб позивачки починаючи з 18 березня 2015 року по кінець жовтня 2015 року простоював на охоронюваній стоянці на Станції Технічного Обслуговування «Авто Майстер» і за весь час позивачка сплачувала суму у розмірі 15 гривень щоденно, яка враховує в себе цілодобовий простій ТЗ під наглядом та відео спостереженням на охоронюваній цілодобовій площадці СТО у внутрішньому критому дворі під навісом на вул. Артема, 55 у м. Дніпропетровську. Це підтверджується на сторінці № 6 Звіту товарознавця №31-03-15-1З від 18.03.2015 р., який завершив складання свого Звіту 07 квітня 2015 року і який в Описовій частині Звіту при огляді автомобіля 31.03.-01.04.2015р.р. у присутності позивачки та відповідача-1 зазначив місце стоянки автотранспорту позивачки за адресою: вул. Артема, 55 у м. Дніпропетровську, а також наданими квитанціями та документами про сплату. Суд доходить до висновку, що якби обидва відповідачі виконали свій обовязок та сплатили своєчасно суми збитків відразу, таких витрат позивачка не зазнала б, а тому її збитки є компенсацією, яка знаходиться в причинно-слідчому звязку від бездіяльності відповідачів та повинно бути стягнуто солідарно з них обох у сумі 2025,00 гривень.

06 жовтня 2015 року судом було задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладений арешт на транспортні засоби, що належать ОСОБА_3 в межах суми заявленого позову, а саме: транспортний засіб «ОСОБА_4 Туксон» (HYUNDAI TUCSON), державний номер НОМЕР_4, дата реєстрації 27.08.2015, свідоцтво СХТ379084, 2008 року випуску, VIN KMHJN81VP9U939335, зареєстрований за ОСОБА_3 згідно до технічного паспорту САТ 495199, та транспортний засіб «Хюндай Соната» (HYUNDAI SONATA), державний номер НОМЕР_5, дата реєстрації 30.11.2012, свідоцтво САО254487, 2008 року випуску, VIN Y6LET41AP9L003836, зареєстрований за ОСОБА_3 згідно до довідки-рахунок ДПІ885291 від 30.11.2012, накладений арешт на транспортний засіб, що належить ПАТ «Українська-охоронна страхова компанія», а саме: транспортний засіб «Шкода Октавіа» (SKODA OCTAVIA A5), державний номер AA1823ЛН, дата реєстрації 30.07.2013, свідоцтво САТ023213, 2010 року випуску, VIN TMBCA41Z0BB151877, зареєстрований за ПАТ «Українська-охоронна страхова компанія» згідно до дублікату свідоцтва ААС815106, накладений арешт на грошові кошти в межах суми заявленого позову, які знаходяться на рахунках, відкритих приватним акціонерним товариством «Українська-охоронна страхова компанія» (том 1, а.с.171-174).

Згідност. 88 ЦПК Українина користь позивачки з кожного з відповідачів: ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Українська-охоронна страхова компанія» необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1025,69 грн. за подання позовної заяви майнового характеру, 200 грн. за подання позову про стягнення моральної шкоди та суми 243,60 грн. за сплату забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.526, 546 ч.1, 610, 611, 623, 1166, 1187 ч.2 ЦК України, ст.ст.10,11,57-61,88,130,208,209,224-226,228, 232, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на її користь ОСОБА_2 збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 10679,62 гривень основного зобовязання по відновлювальному ремонту транспортного засобу, суму інфляційних у розмірі 1813,40 гривень та трьох процентів річних у сумі 176,43 гривень, а разом 12669,45 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська-охоронна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 34692,00 гривень як пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Стягнути з обох відповідачів ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Українська-охоронна страхова компанія» солідарно суму у розмірі 15000 гривень як витрати за надання послуг адвоката; суму у розмірі 310,39 грн. як витрати на листування з відповідачами; суму у розмірі 13200 гривень як витрати по найманню служби перевезень для позивачки, її дітей та її родини за час вимушеного простою її пошкодженого транспортного засобу з вини відповідачів; суму у розмірі 2025,00 гривень як витрати на змушену сплату місця для стоянки ТЗ на СТО «Авто Майстер», а разом 30535,39 грн.

Стягнути з обох відповідачів ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Українська-охоронна страхова компанія» солідарно сплачений ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1025,69 грн. за подання позовної заяви майнового характеру, 200 грн. за подання позову про стягнення моральної шкоди та суми 243,60 грн. за сплату забезпечення позову.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя Федченко В.М.

Попередній документ : 56077224
Наступний документ : 56077228