Рішення № 56075902, 23.02.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 673/1343/15-ц

Провадження № 22-ц/792/437/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Хмельницький

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі :

головуючого судді Баса О.Г.,

суддів: Карпусь С.А.

Федорової Н.О.

при секретарі Бондарі О.В.

з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-/792/437/16 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Деражнянського районного суду від 23 грудня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2015 року представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 24 305,95 заборгованості за кредитним договором №Б/Н від 04.04.2006 року та судові витрати по справі в розмірі 1218,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог вказував, що 4 квітня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік. Відповідачка дала свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і ОСОБА_4 дає Банку право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідачкою було порушено умови вказаного договору щодо своєчасного повернення грошових коштів та відсотків для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, та іншими витратами, внаслідок чого утворилася заборгованість по кредиту в сумі 24305,95 грн.

Рішенням Деражнянського районного суду від 23 грудня 2015 року в позові Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 04.04.2006 року в розмірі 24305 грн.95 коп. відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким задоволити позовні вимоги. Вказуючи, що суд прийшов до помилкового висновку, щодо порушення позивачем строку позовної давності.

В засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав апеляційну скаргу

Представник відповідача в засіданні апеляційного суду вважав апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3, ч. 1 ст. 307 та пп. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильним застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 4 квітня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді кредитного ліміту 10000,00 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік.

Відповідачкою було порушено умови вказаного договору щодо своєчасного повернення грошових коштів та відсотків для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, та іншими витратами, внаслідок чого утворилася заборгованість по кредиту в сумі 24305,95 грн.

Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено обов'язок клієнта погашати заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитом, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (п. 6.5.). Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання; якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк (п. 9.12.) (а. с. 11-16).

ОСОБА_4 належним чином не виконувала свої зобовязання і рішенням Деражнянського районного суду від 04 травня 2012 року з неї стягнуто 28559 грн. 27 коп. заборгованості за кредитним договором станом на 31 січня 2012 року. Вказане рішення суду не виконано і згідно розрахунку банку станом на 31 серпня 2015 року заборгованість становить 51231 грн.60 коп. з яких: 9432,70 грн. заборгованість за кредитом; 41798,90 грн. заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом;

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1 глава 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Представник відповідача заперечуючи проти задоволення позову просила застосувати строк позовної давності.

Встановивши, що останній платіж у розмірі 700 грн. відповідачкою був здійснений 31 жовтня 2009 року, та що рішенням Деражнянського районного суду від 04 травня 2012 року з ОСОБА_4 стягнуто 28559 грн. 27 коп. заборгованості за кредитним договором та з урахуванням того, що позов заявлено лише 08 жовтня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду, про застосування якого заявлено відповідачем.

Колегія суддів рахує такий висновок помилковим.

Згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобовязання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно положень ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач отримані за кредитним договором кошти не повернула та має заборгованість по кредиту, тому з неї підлягають стягненню проценти за кредитом та пеня за процентами у межах строку позовної давності.

Такий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року, прийнятій за результатами розгляду справи № 6-249цс15.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Заборгованість по 36% річнихв межах строку позовної давності з 08.10.2012 р. по 31.08.2015 р. становить 9885,45 грн.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками у межах строку позовної давності за період з 08.10.2012 р. по 31.08.2015 р. в сумі 9885,45 грн. підлягають до задоволення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цієї частини вимог.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 5).

При подачі позову до суду ПАТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір в сумі 1218 гр. і при подачі апеляційної скарги сплатив 1339,80 грн.

З урахуванням того, що позов підлягає задоволенню частково до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають суми судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складатиме: 1040,28 гр.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313,314,316, 317,319 ЦПК України колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задоволити частково.

Рішення Деражнянського районного суду від 23 грудня 2015 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором заборгованість у розмірі 9885,45 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1040 грн. 28 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:/підпис/

Судді:/підписи/

Копія вірна

Суддя апеляційного суду Бас О.Г.

________________

Головуючий у першій інстанції -Лукіянець Т.В. Справа № 22ц-/792/437/16

Доповідач - Бас О.Г. Категорія №19,27