Ухвала суду № 56074661, 18.02.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2904/15-к

Провадження № 1-кп/461/78/16

УХВАЛА

18.02.2016

Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Мисько Х.М.

при секретарі Коружинець Н.В.,

з участю: прокурора Букаловського Р.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

його захисника ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_3,

їх захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання потерпілого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_3,-

в с т а н о в и л а :

в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014140050003189 від 20 серпня 2014 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

В судовому засіданні потерпілий заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на тримання під вартою.

В обґрунтування внесеного клопотання покликається на те, що строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання у обвинувачених закінчився 02 квітня 2014 року. 29 липня 2015 року, тобто на наступний день після судового засідання, в якому допитувався як свідок ОСОБА_6, обвинувачена ОСОБА_3 увірвалась в квартиру останнього та погрожувала йому вбивством за те, що він дав покази проти неї та її чоловіка. За даним фактом Галицьким ВП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №42015140050000031 від 12 серпня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого ст.386 КК України. Крім цього, вказаним відділом поліції здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42015140050001354 від 12 серпня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого ст.386 КК України за фактом примушування двома невідомими особами свідка ОСОБА_6 до відмови від давання показань щодо обвинувачених. Крім цього, вказує, що обвинувачений ОСОБА_3 погрожував йому особисто. Вважає, що для запобігання незаконним спробам обвинувачених незаконно впливати на свідків, до останніх необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник потерпілого в судовому засіданні підтримав внесене клопотання.

Прокурор заперечив проти задоволення вказаного клопотання, вважає таке передчасним, скільки обвинувачені не ухиляються від явки до суду, з матеріалів досудових розслідувань №42015140050000031 та №42015140050001354 не вбачається, що погрози здійснювали безпосередньо ОСОБА_3 та ОСОБА_3, оскільки відомості про злочин внесені за фактом вчинення злочину, а не відносно конкретних осіб.

Обвинувачені та їх захисник в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання.

Заслухавши клопотання потерпілого та думки інших учасників процесу, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_3 не ухиляються від явки до суду, незнищують, не ховають, не спотворюють будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім цього, покликання потерпілого на наявність ризику про незаконний вплив обвинувачених на нього та свідка у цьому кримінальному провадженні спростовуються наступним.

Як вбачається із постанови про залучення потерпілого від 10 лютого 2016 року слідчого СВ Галицького відділу поліції ГУ НП України у Львівській області ОСОБА_7, в провадженні вказаного відділу поліції перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140050000433 від 04 лютого 2016 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, за фактом погрози вбивством ОСОБА_1

З постанов слідчого СВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Кулик І.С. від 18 серпня 2015 року та від 04 вересня 2015 року про визнання ОСОБА_6 потерпілим у кримінальних провадженнях №12015140050001354 та №42015140050000031 також не вбачається, що кримінальні провадження здійснюються відносно ОСОБА_3 чи ОСОБА_3

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно з ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш мяким запобіжним заходом є особисте зобовязання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Суд при вирішенні клопотання враховує особу обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_3, а саме те, що такі обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, раніше не судимі.

Потерпілим в судовому засіданні не доведено, що ризики невиконання обвинуваченими процесуальних обовязків під час судового розгляду відповідають важкості виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак, з врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про зміну обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.

Керуючись ст.ст.56, 331 КПК України, суд,

у х в а л и в :

у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала є остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Х.М. Мисько