Ухвала суду № 56072739, 24.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/4148/15-ц Номер провадження 22-ц/775/418/2016

Головуючий в 1 інстанції Рагозіна С.О.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Гапонова А.В., Краснощокової Н.С.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 04 грудня 2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2015 року позивач ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 22 липня 2013 року між ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №086/0016-О про надання споживчого кредиту на умовах овердрафту по картковому рахунку. Відповідно до кредитного договору банк надав позичальнику споживчий кредит на умовах овердрафту по картковому рахунку відповідача №26256001211223.980, відкритому в банку на підставі кредитного договору. Протягом дії кредитного договору відповідач користувався овердрафтом, що підтверджується довідкою про рух коштів на рахунку відповідача. Проте на дату закінчення дії ліміту овердрафту відповідач не повернув частину кредиту, тобто не виконав зобов'язань щодо повернення кредитних коштів. У зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором за період з 08.05.2014 року по 30.09.2015 року, яка станом на 01.10.2015 складала 1 390,81 грн., у тому числі: 690,00 грн. - заборгованість за кредитом; 700,81 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками. Позивач вказував, що у зв'язку з активною фазою проведення антитерористичної операції в Донецькій області оригінали документів, які знаходилися в головному офісі позивача у м. Донецьку, проспект Миру, буд. 5-Б, спрямовувалися на зберігання до м. Києва у зв'язку зі зміною місцезнаходження позивача. Проте, 21.06.2014 року невідомі особи протиправно заволоділи належним банку автомобілем, в якому знаходилися оригінали документів банку, в тому числі оригінал кредитного договору та кредитної справи відповідача. За даним фактом керівництвом банку подана заява на ім'я начальника Куйбишевського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 23.06.2015 року вих. №001/1787, зроблено відповідну заяву Міністерству внутрішніх справ України від 15.08.2014. З огляду на викладене, позивач не має можливості надати письмові докази, зокрема, укладений з відповідачем кредитний договір. Просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 1 390,81 грн.

Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 04 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.

На вказане заочне рішення суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи скарги зазначає, що всі операції, повязані із видачею кредитних коштів, нарахуванням процентів за користування кредитом та комісії, сплата основної заборгованості (тіла кредиту) та процентів за кредитним договором № 086/0016-О від 22.07.2013 року, відображено на окремих рахунках Банку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку на машинних носіях інформації фінансової установи.

Вказує, що існують загальновідомі та обєктивні перешкоди в наданні Банком оригіналів кредитних договорів та інших документів Банку.

Сторони, належним чином сповіщені про час та місце розгляду справи, не зявилися.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід вихилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розрахунків позивачем нарахована заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 086/0016-О від 22.07.2013 року.

15.08.2014 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» ОСОБА_2 звернувся до міністра внутрішніх справ України ОСОБА_3 з заявою про неможливість здійснити доступ до головного офісу банку, розташованого у м. Донецьку, про відсутність голови та членів правління банку, основної печатки, установчих та реєстраційних документів банку.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт укладання кредитного договору між позивачем та відповідачем має бути підтверджений письмовими доказами, зокрема, копією цього договору, зі змісту якого можливо встановити умови надання кредиту, строки виконання договору, встановлений розмір відсотків за кредитування кредитом та інше, проте позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

На підставі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 при ухваленні рішення суд відповідно до ст. 212 ЦПК України оцінює докази з урахуванням вимог ст. ст. 58 та 59 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з положень ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В матеріалах цивільної справи відсутній кредитний договір, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, тому як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, позбавлені можливості перевірити наявність кредитних правовідносин між сторонами.

В позовній заяві ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовій світ», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» просить стягнути суму поточної заборгованості по кредиту - 600 грн., заборгованість за нарахованими процентами 700,81 грн. В той же час суду не надано належних доказів щодо розміру кредиту та встановлених договором процентів, що складають зміст кредитного договору.

Не можна прийняти до уваги посилання позивача на те, що є підстави вважати доведеним факт невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредиту у строк до 20.07.2014 року, оскільки всі операції видачі кредитних коштів, сплата основної заборгованості та процентів за Кредитним договором №085/0016-Щ від 22.07.2013 року відображено на окремих рахунках Банку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку на машинних носіях інформації.

Дійсно, в матеріалах справи наявна довідка про рух коштів за кредитним договором №085/0016-Щ від 22.07.2013 року. (а. с. 3 - 7)

Проте, з вказаної довідки про рух коштів не вбачається змісту зобовязань банку та боржника щодо умов надання грошової суми, її повернення та зобовязань на сплату процентів та інших зборів з суми кредиту.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

З огляду на викладене, вказані обставини можливо встановити лише на підставі кредитного договору.

Позивач не надав суду копію кредитного договору посилаючись на те, що не має такої можливості, оскільки всі документи залишилися в приміщенні головного офісу банку у м. Донецьку.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 та ч. 2 ст. 59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не ґрунтується на законі довід апеляційної скарги про те, що суд не повідомив банк про необхідність надання додаткових доказів, зокрема, кредитного договору, оскільки надання доказів покладено на сторони.

У даному випадку, саме кредитний договір є належним доказом на підтвердження кредитних відносин між банком та позичальником, який позивачем не наданий.

На підтвердження своїх доводів щодо неможливості надати суду кредитний договір позивач надав лист до Міністра внутрішніх справ України, але вказані обставин не звільняють позивача від доказування.

Відповідно до положень ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте такі обставини судом при розгляді справи не встановлені.

Суд першої інстанції повно та всебічно зясував обставини справи і дійшов вірного висновку про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» відхилити.

Заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 04 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: