Ухвала суду № 56072549, 24.02.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

справа № 243/2519/14

провадження № 2-с/243/6/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ільяшевич О.В.,

при секретареві Хміль О.М.,

за участю:

боржника ОСОБА_1,

боржника ОСОБА_2,

представника боржників ОСОБА_3,

представника стягувача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Словянського міськрайонного суду Донецької області ( вул. Добровольського, 2, м. Слов янськ, Донецької області) заяву ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про скасування судового наказу, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2016 року в провадження Словянського міськрайонного суду надійшла заява ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про скасування судового наказу виданого 11 квітня 2014 року Словянським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь комунального підприємства Словянської міської ради Словміськводоканал заборгованості у сумі 1829 грн. 25 коп., суми індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 15 грн. 33 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 44 грн. 48 коп., а також судового збору у сумі 121 грн. 80 коп.. У заяві зазначено, що у заявників заборгованості по комунальним послугам немає, повідомлень про наявність заборгованості вони також не отримували, про існування судового наказу дізналися лише 25 січня 2016 року.

Боржники ОСОБА_2, ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги заяви підтримали та наполягали на її задоволенні, пояснення надали аналогічні викладеним у заяві.

Так, ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що дійсно, вона постійно сплачувала за надання комунальних послуг з водопостачання, однак у січні 2014 року, коли вона звернулася до КП «Словміськводоканал» з метою звірки, зясувалося, що в неї не повірений лічильник, а тому, виникла заборгованість по платежам за водопостачання, оскільки нарахування здійснювалось згідно із санітарними нормами за кількістю зареєстрованих осіб. Після цього, їй в усній формі повідомили, що вона може сплачувати борг частково по 200 грн. 00 коп. кожного місяця, і вона почала так сплачувати. Повністю сплатила борг у грудні 2014 року, при цьому, про існування судового наказу у цей період часу вона взагалі не знала.

Боржники ОСОБА_5, ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду заяви, до судового засідання не зявились, подали до суду заяви про слухання справи у їх відсутності.

Згідно із вимогами ч.6 ст. 105-1 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду заяви про скасування судового наказу, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Представник боржників ОСОБА_3, у судовому засіданні заяву свої довірителів підтримала, та зазначила, що судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки вони не погоджуються із вимогами судового наказу, її довірителі сплачували всі суми за умов вказаних стягувачем. Крім того, стягувачам будь-яких письмових претензій щодо добровільної сплати її довірителями заборгованості попередньо не предявлялося. Вважає, що у даному випадку є спір про право, а тому просила судовий наказ скасувати.

Представник КП «Словміськводоканал»,ОСОБА_4, у судовому засіданні пояснив, що дійсно, 23 січня 2014 року за погодженням із боржниками був складений акт звірки згідно із яким, вони повинні були сплатити заборгованість з оплати послуг з водопостачання, яка утворилася у звязку із тим, що боржниками вчасно не було здійснено повірку лічильника. Просив відмовити у скасуванні судового наказу, оскільки боржники визнали, що їм було відомо, що в них існує заборгованість у звязку із невчасним здійсненням повірки лічильника, повністю здійснили оплату по цій заборгованості після винесення судового наказу, за таких обставин вважає, що в даному випадку судовий наказ скасуванню не підлягає.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про скасування судового наказу підлягає задоволенню, а виданий судовий наказ скасуванню, оскільки доводи, на які посилаються боржники в обґрунтування своїх заперечень, є такими, що заслуговують на увагу.

Так, як видно із представлених суду копій квитанцій про оплату комунальних послуг, та що не заперечується представником стягувача, боржниками добровільно сплачувалася сума боргу, що виникла станом на 23 січня 2014 року. При цьому, як видно із квитанції за березень 2014 року, боржниками вже було сплачено 200 грн. 00 коп. в рахунок погашення боргу, а станом на 19 квітня 2014 року, також було сплачено 200 грн. 00 коп. в рахунок погашення боргу. З огляду на наведене, можливо дійти висновку, що на момент винесення судового наказу, стягувана сума не відповідала сумі боргу, стягнутій по судовому наказу.

З матеріалів справи видно, що жодних претензій чи попереджень боржникам щодо сплати боргу стягувачем не направлялося, та у судовому засіданні на час розгляду справи не предявлено. Крім того, в судовому засіданні достовірно встановлено, що про існування судового наказу боржники дізналися лише в січні 2016 року та видно, що боржники постійно сплачували борг, починаючи з лютого 2014 року по 200 грн. щомісячно, як до подачі заяви про винесення судового наказу, так і після подачі, .що підтверджує доводи боржника ОСОБА_2 .

Боржники, відповідно статті 3 Цивільного процесуального кодексу України мають право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно п.2 ч.8 ст. 105-1 ЦПК України за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу суд має право скасувати судовий наказ та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

З урахуванням викладено, суд вважає, що судовий наказ підлягає скасуванню.

Суд не вбачає виконання вимог передбачених ст. 380 ЦПК України у звязку із тим, що даних про безпідставно стягнуте майно у суду відсутні.

Суд зазначає, що згідно із п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 3, 105, 105-1 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про скасування судового наказу задовольнити.

Судовий наказ №2-н/243/493/2014 виданий 11 квітня 2014 року Словянським міськрайонним судом Донецької області за заявою комунального підприємства Словянської міської ради Словміськводоканал про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь комунального підприємства Словянської міської ради Словміськводоканал заборгованості у сумі 1829 грн. 25 коп., суми індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 15 грн. 33 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 44 грн. 48 коп., а також судового збору у сумі 121 грн. 80 коп. скасувати.

Розяснити у цій ухвалі, що заявлені комунальним підприємством Словянської міської ради Словміськводоканал вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

Розяснити у цій ухвалі, що згідно із п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Ільяшевич