Рішення № 56070886, 18.02.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21601/15-ц

провадження № 2/753/1937/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді - Сирбул О.Ф.

за участю секретаря - Голоденко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Дарницький районний відділ ГУ ДМС України в м. Києві, Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька та виготовлення проїзного документу для виїзду дитини, -

встановив:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач), треті особи: Дарницький районний відділ ГУ ДМС України в м. Києві, Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька та виготовлення проїзного документу для виїзду дитини.

Свої вимоги мотивувала тим, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Шлюб розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 р., яка після розірвання шлюбу проживає з позивачем. Відповідач відмовляється в добровільному порядку надати нотаріально завірену заяву на дозвіл виїзду доньки за кордон. Позивач з метою відпочинку, розширення кругозору дитини, ознайомлення з культурою інших народів та зустрічі з членами сім'ї має намір разом з донькою відвідати бабусю, яка мешкає в місті Друскінінкай, Литовської Республіки. У позивача з відповідачем склалися напружені стосунки, в наслідок чого вона позбавлена можливості вільного виїзду з донькою за кордон, оскільки це потребує отримання попереднього дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон у батька дитини. Вона неодноразово просила відповідача надати таку згоду, але відповідач відмовляв їй без будь-яких обґрунтувань та пояснень. На її письмові звернення відповідач не відповідає. Та просила надати дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої дитини, ОСОБА_4 до Литовської Республіки разом з матір'ю ОСОБА_2, без згоди та супроводу батька, ОСОБА_3, на період з 01 липня 2016 року по 31 жовтня 2016 року. Надати дозвіл на тимчасовий багаторазовий виїзд малолітньої дитини, ОСОБА_4 до Литовської Республіки разом з матір'ю ОСОБА_2, без згоди та супроводу батька, ОСОБА_3, на період літнього відпочинку з 01 червня 2016 року по 30 серпня кожного року до шістнадцятиріччя дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Дозволити без згоди батька, ОСОБА_5, виготовити проїзний документ для виїзду дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. за межі України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали з викладених в позові підстав та просили задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Від його представника ОСОБА_7 надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника (а.с. 36) та надала до суду письмові заперечення (а.с. 37-38), в яких вказала, що позивач не зверталася до відповідача ні усно, ні письмово з проханням про надання згоди на тимчасовий виїзд доньки ОСОБА_4 за кордон. В матеріалах справи відсутні докази письмового звернення позивача до нього, щодо необхідності з'явитись до нотаріальної контори у певний день та час для надання дозволу на виїзд дитини за кордон. Відповідач сплачує аліменти на утримання дитини. Про те що, позивачу необхідна його згода на тимчасовий виїзд доньки за кордон він дізнався коли отримав ухвалу та позовну заяву з Дарницького районного суду м. Києва. Після чого відповідач самостійно звернувся до нотаріуса та оформив нотаріальну заяву про надання згоди на тимчасовий виїзд за кордон доньки ОСОБА_4 до Литовської Республіки, враховуючи транзитний проїзд через територію Республіки Білорусь, у супроводі матері ОСОБА_2, яка забезпечить повернення дитини в Україну по закінченню зазначеного в заяві терміну перебування. Також, він оформив заяву про те, що просить видати проїзний документ або паспорт для виїзду за кордон доньці. Необґрунтованою є позовна вимога в частині надання дозволу на тимчасовий багаторазовий виїзд малолітньої дитини за межі України разом з матір'ю без згоди та супроводу батька, на період літнього відпочинку з 01 червня 2016 року по 30 серпня кожного року до шістнадцятиріччя дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року, оскільки позбавляє його фактично брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою. Вважає, що оскільки він вже надав нотаріально посвідчену заяву на дозвіл виїзду доньки ОСОБА_4 за кордон та виготовленні проїдного документу, підстав для задоволення позову відсутні.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника та просив винести рішення відповідно до діючого законодавства з максимальним врахуванням інтересів дитини (а.с. 31).

Третя особа Дарницький районний відділ ГУ ДМС України в м. Києві свого представника в судове засідання не направив, надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника (а.с. 33).

Суд, вислухавши в поясненнях позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи, приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 33 Конституції України закріплено право кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Відповідно до положення ч. 1 ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 01 березня 2014 року.

16 жовтня 2015 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва про розірвання шлюбу встановлено, що спільне життя між сторонами не склалося через різні погляди на життя, у зв'язку з чим постійно виникали сварки, в результаті чого сторони не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільного господарства з серпня 2014 року, після розірвання шлюбу донька проживає з матір'ю.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України доньки та надання дозволу суду на тимчасові багаторазові виїзди дитини за межі України без згоди батька до 2030 року, позивачка вказує що об'єктивні підстави для відмови відповідача в наданні згоди на виїзди дитини за межі України до прабабусі до Литовської Республіки відсутні.

Позивач зазначає, що між нею та відповідачем склалися напружені стосунки, однак, вона неодноразово зверталася до відповідача з письмовими зверненнями з проханням про надання нотаріально посвідченої заяви та тимчасову поїздку за кордон дитини, але відповіді на вказані прохання від відповідача не надійшло.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 313 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України" від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, Постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами).

Відповідно до ч. 2 cт. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Статтею 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Відповідач в свої запереченнях зазначив, про те що, позивачу необхідна його згода на тимчасовий виїзд доньки за кордон він дізнався коли отримав ухвалу та позовну заяву з Дарницького районного суду м. Києва. Та він самостійно звернувся до нотаріуса та оформив нотаріальну заяву про надання згоди на тимчасовий виїзд за кордон доньки ОСОБА_8 до Литовської Республіки, враховуючи транзитний проїзд через територію Республіки Білорусь, у супроводі матері ОСОБА_2, яка забезпечить повернення дитини в Україну по закінченню зазначеного в заяві терміну перебування. Також, він оформив заяву про надання згоди на оформлення проїзного документу доньці та заяву про надання згоди на багаторазові тимчасові поїздки дитини за кордон, в тому числі до Литовської Республіки, в період з 13 лютого 2016 року по 13 лютого2018 року у супроводі матері, оригінали яких додав до письмових заперечень.

Таким чином, твердження позивача про те, що вона безуспішно неодноразово намагалася вирішити питання отримання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження та є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлена вимога щодо надання дозволу на тимчасовий багаторазовий виїзд малолітньої дитини, ОСОБА_4 до Литовської Республіки разом з матір'ю ОСОБА_2, без згоди та супроводу батька, ОСОБА_3, на період літнього відпочинку з 01 червня 2016 року по 30 серпня кожного року до шістнадцятиріччя дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яка також не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Конвенцією про права дитини (ст. 18) проголошено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Рівності прав і обов'язків батьків стосовно дітей необхідно дотримуватися незалежно від наявності або відсутності шлюбу між ними. Одним із питань, яке має вирішуватися за взаємною згодою батьків дитини, є реалізація права дитини на свободу пересування.

Відповідно до ст.ст. 141, 157 Сімейного кодексу України батько та мати рівні у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей, незалежно від перебування їх у шлюбі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого Постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", встановлено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

Таким чином, законодавством передбачено можливість вирішувати питання про надання дозволу саме на конкретний виїзд дитини за кордон без згоди батька (одноразовий), з визначенням його початку і закінчення, а не постійні виїзди без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, такі поїздки можуть мати разовий характер з певним часовим проміжком перебування у відповідній державі. Інше розуміння змісту нормативних актів та допустимість неодноразових виїздів дитини за кордон без згоди батька на підставі одного рішення суду є грубим порушенням права одного з батьків на спілкування з дитиною та на участь у її вихованні, суперечить принципам сімейного законодавства.

Надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за кордон до досягнення нею шістнадцятирічного віку та без згоди одного із батьків, суперечить вищевказаним нормам закону.

Відповідно до частини першої ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні суд вручив позивачу нотаріально посвідчені заяви від відповідача про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон та про надання згоди на оформлення проїзного документу. Однак, позивач наполягала на задоволенні в повному обсязі та пояснила суду, що не впевнена в діях відповідача, оскільки останній може відкликати заяви в будь-який час.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч. 1 ст. 64 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про безпідставність та передчасність звернення позивачки з даним позовом, оскільки, в судовому засіданні позивачем не було доведено спору з батьком дитини щодо виїзду, а предмет спору носить загальний характер вирішення спору на майбутнє.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 155 Сімейного кодексу України, ст. 313 Цивільного кодексу України, Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 із змінами і доповненнями, Правилами оформлення видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, в редакції затвердженої Постановою КМУ від 24.03.2004 р. № 380, ст.ст. 10, 57, 58, 60, 64, 208, 212-215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Дарницький районний відділ ГУ ДМС України в м. Києві, Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька та виготовлення проїзного документу для виїзду дитини - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: