Ухвала суду № 56067805, 24.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/1869/15-ц Номер провадження 22-ц/786/755/16Головуючий у 1-й інстанції Крекотень С. А. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого : Обідіної О.І.

Суддів : Пікуля В.П., Прядкіної О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 20 січня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 20 січня 2016 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість на загальну суму 26385 грн. 06 коп. та судовий збір в сумі 1218 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Зокрема вказує на те, що при укладанні договору була введена в оману працівниками банку, оскільки вважала, що підписує договір про реструктуризацію боргу, а не новий кредитний договір.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає за таких обставин.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 18 лютого 2015 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №490934664, за умовами якого позичальник отримала кредит у сумі 21282 грн. 15 коп., під 39,9% річних строком до 19 лютого 2020 року.

В зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, в жовтні 2015 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути останню в розмірі 26385 грн. 06 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 21282 грн. 15 коп., заборгованості по відсотках - 3902 грн. 91 коп. та штрафу - 1200 грн.

Встановивши невиконання позичальником умов кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, суд першої інстанції на підставі положень ст.ст. 509 525,526 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 509 ч.1 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено обов'язковість виконання зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

По справі встановлено та не заперечується сторони те, що банком свої зобов'язання за кредитним договором виконано та надано відповідачу грошові кошти в розмірі 21282,15 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку.

В зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань, банк у вересні 2015 року направив на адресу останнього вимогу про дострокове повернення кредиту, де зазначив розмір заборгованості станом на 3 вересня 2015 року.

Вказана вимога банку залишилася без належного реагування.

Умовами кредитного договору передбачено, що позичальник має право порушити питання про перенесення термінів платежу в разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень щодо виконання договору шляхом направлення відповідного письмового звернення на адресу банку (розділ 2 п. 10).

Проте вказаною можливістю позичальник не скористалася.

Відповідно до пункту 15 розділу 2 кредитного договору банк наділений правом вимагати дострокового виконання всіх зобов'язань позичальника за договором у випадку прострочення більше ніж на один місяць терміну сплати обов'язкового платежу за кредитом.

Аналогічні права позикодавця закріплені і в ч.2 ст.1050 ЦК України, згідно якої якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність факту порушення відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору, що спричинило утворення заборгованості, розмір якої не ставиться під сумнів позичальником, на підставі чого задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції та фактично є ідентичними до висловлених відповідачем заперечень щодо позову.

Зокрема, твердження апелянта проте, що підписуючи зазначений кредитний договір, вона добросовісно вважала його договором про реструктуризацію боргу, оскільки працівники банку ввели її в оману, не роз'яснивши його правовий характер та не попередили про наслідки, чим порушили вимоги Закону України «Про захист прав споживача», колегія суддів не може прийняти до уваги, позаяк жодним доказом вказані обставини відповідачем не доведені. При цьому позичальником сам кредитний договір в передбаченому законом порядку не оскаржувався, в тому числі і з підстав укладання його під впливом обману.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи, що при подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 не було сплачено судовий збір в сумі 1339 грн. 80 коп., а під час відкриття апеляційного провадження у справі ухвалою судді апеляційного суду від 10 лютого 2016 року було відстрочено сплату судового збору до розгляду апеляційної скарги, вказані кошти підлягають стягненню на користь держави.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 20 січня 2016 року рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1339 грн. 80 коп. за реквізитами: отримувач: УДКСУ у м. Полтаві; код ЄДРПОУ: 38019510; банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача (МФО): 831019; розрахунковий рахунок: 31217206780002; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код ЄДРПОУ суду: 02893077.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

З оригіналом згідно.

Судді: