Ухвала суду № 56067779, 24.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1669/15-ц Номер провадження 22-ц/786/330/16Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю.А. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Прядкіної О.В.,

Суддів: Бутенко С.Б., Панченка О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Лубенської міської ради про скасування приватизації, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної та майнової шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом. Зазначала, що є власником житлового будинку та господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Вважає, що площу земельної ділянки, яка знаходиться в її користуванні було зменшено, шляхом самовільного будівництва гаражу сусідом ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 та шляхом руйнування сусідського паркану, який впав на її територію. Тому, у позивача виникли перешкоди в приватизації земельної ділянки, що перебуває в її користуванні, через зменшення площі її земельної ділянки. При цьому, посилається на те, що ОСОБА_3 без її згоди приватизував свою земельну ділянку.

У зв'язку з вказаним просила скасувати надану ОСОБА_3 приватизацію, зобов'язати відновити межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та виміряти спеціалістами площі цих участків, виконати примусово рішення Лубенського міськрайонного суду від 19 жовтня 2009 року, яке набрало законної сили, перебудувати гараж, визнати незаконною видану приватизацію для земельної ділянки АДРЕСА_1, стягнути 1500 грн. у відшкодування майнової шкоди та 1500 грн. - моральної шкоди.

Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Лубенської міської ради про скасування приватизації, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної та майнової шкоди відмовлено.

Рішення оскаржила ОСОБА_2, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність ОСОБА_2,яка відмовилась отримувати судову повістку в судове засідання на 24 лютого 2016р., про що складено 16 лютого 2016р. відповідний акт працівниками апеляційного суду Полтавської області, а відтак, відповідно до ч.8 ст.76 ЦПК України ОСОБА_2 вважається повідомленою.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, про відхилення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно договору купівлі- продажу від 03.07.1997 року ОСОБА_2 придбала у власність житловий будинок та господарські будівлі і споруди за адресою АДРЕСА_2, що розміщені на земельній ділянці площею 523 кв. м., яка належить міськфондові.

Рішенням Лубенської міської ради від 26.06.2008 року вулицю Ф.Енгельса перейменовано в АДРЕСА_1 ( а.с.107).

З витягу рішення Лубенської міської ради від 16.10.2009 року вбачається, що ОСОБА_3 передано безоплатно у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0529 га та видати державний акт на право власності на неї ( а.с.24).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилається на те, що зруйновані межі між її земельною ділянкою та ділянкою ОСОБА_3, відновити межі, скасувати дозвіл на приватизацію землі останньому та відшкодувати шкоду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2 не доведено, що будь-якими рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача- виконавчого комітету Лубенської міської ради порушено, не визнано чи оспорено її законні права чи охоронювані законом інтереси.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам справи.

Згідно із ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з ч.1 ст.179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог фізичних осіб і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, заявляючи вимоги про скасування дозволу міської ради на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3, позивач, не заявляє вимог щодо конкретного рішення ради, якими наданий такий дозвіл та не ставить питання про залучення до участі в справі в якості сторони власника ділянки АДРЕСА_1.

Клопотання ОСОБА_2, подане нею до суду 16.11.2015р. по формі та змісту не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України ( а.с.90).

Позивачем не обґрунтовано та не надано доказів незаконності рішення Лубенської міської ради.

Відсутні також належні докази руйнації меж між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а надана ксерокопія акту, що міститься на а.с.42, не містить дати його складання та чи був він предметом розгляду відповідача.

Між тим, за змістом з чч. 2, 3, 5 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються: земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади с питань земельних ресурсів.

Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, якою визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють: виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Лубенською міською радою від 23 жовтня 2013р. позивачу надавалась відповідь з роз'ясненнями про те,що органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо проведення землевпорядних робіт. Такий вид діяльності є ліцензійованим і на його виконання мають право організації, які мають відповідні ліцензії, дозволи та кваліфікованих спеціалістів, а тому вказати, які розміри земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача не має можливості ( а.с.96).

Проте, позивачем у встановленому порядку не оскаржені дії виконавчого комітету Лубенської міської ради.

Також відсутні докази спричиненої ОСОБА_2 шкоди.

Не можуть бути задоволені вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання Лубенську міську раду виконати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.10.2009 року, яким зобов'язано ОСОБА_3 привести у відповідність до проектної документації побудований з істотними відхиленнями від проекту гараж по АДРЕСА_1, так як питання щодо примусового виконання зазначеного рішення здійснюється виконавчою службою відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» ( а.с.26,105).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 є обґрунтованим, ухвалюючи його не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

СУДДІ: / Підписи /

З оригіналом згідно :