Ухвала суду № 56067767, 25.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/6230/14-ц Номер провадження 22-ц/786/242/16Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С.Г. Доповідач ап. інст. Чічіль В. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому прохав стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики від 13 липня 2011 року у сумі 77584 грн. 90 коп.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_3 вказав, що 03 липня 2011 року він надав відповідачеві у борг 39800 грн. (по курсу Нацбанку України еквівалентно 5000 дол. США), строком на 4 місяці, до 13 листопада 2011 року зі сплатою відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 250 дол. США, що еквівалентно 1000 грн. щомісячно. На підтвердження отримання грошових коштів, між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики. У вказаний в договорі строк відповідач кошти не повернув, чим порушив його майнові права.

19 січня 2015 року позивач уточнив позовні вимоги й прохав стягнути з відповідача заборгованість у сумі 94677 грн. та судові витрати, зазначаючи, що станом на 08 січня 2015 року курс Національного Банку України становить 1577,95 грн. за 100 дол. США

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики у розмірі 94677 грн. та у повернення сплаченого судового збору в розмірі 947 грн.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 листопада 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2015 року залишено без задоволення.

В апеляційному порядку заочне рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_2, посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з`ясування і недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, просить зазначене рішення суду першої інстанції змінити, ухваливши рішення, яким стягнути з нього суму боргу в розмірі 47760 грн., що еквівалентно 6000 доларів США.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на норму ч. 2 ст. 533 ЦК України, за якою, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Так апелянт вважає, що виходячи з відповідної норми та умов договору позики, останнім днем платежу мав бути день 18 листопада 2011 року, після сплину якого строк дії договору позики вважається закінченим.

У судове засідання апелянт ОСОБА_2 не з`явився, повістки про виклик його у судові засідання, повернуто до суду за закінченням терміну зберігання, у зв`язку із чим його виклик у судове засідання був здійснений через оголошення у друкованому засобі масової інформації.

24.02.2016 року на електронну адресу суду надійшло клопотання від ОСОБА_4, який зазначив, що він є представником відповідача і прохає відкласти слухання справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі, проте, будь-яких документів, що підтверджують наявність угоди на представництво інтересів апелянта, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності апелянта та його представника.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Нормами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання.

На підставі вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних, від простроченої суми.

Згідно з нормою ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з вимогами ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять раз перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного розміру доходів громадян; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Нормою ч. 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 13 липня 2011 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 взяв у позику у ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 39800 грн. (по курсу Нацбанку України еквівалентно 5000 дол. США) (а. с. 7).

Зі змісту договору вбачається, що ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_3 кошти в сумі 39800 грн. (по курсу Нацбанку України еквівалентно 5000 дол. США) зі сплатою відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 250 дол. США, що еквівалентно 1000 грн. щомісячно, які зобов'язався повернути в строк до 13 листопада 2011 року.

Станом на 12 листопада 2014 року та на день розгляду справи відповідач фактично не повернув позивачеві взяті в останнього кошти в розмірі 5000 дол. США та 1000 дол. США як відсотки за користування коштами.

Офіційний курс НБУ станом на 08.01.2015 року становив 1577,95 грн. за 100 доларів США. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, з урахуванням зазначеного курсу, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 94677 грн. (1577,95:100х6000=94677 грн.).

З тексту апеляційної скарги вбачається, що факт отримання грошових коштів у сумі 39800 грн. (по курсу Нацбанку України еквівалентно 5000 дол. США) відповідачем не заперечується, не заперечується й розмір відсотків, що він мав сплатити позивачеві за користування грошовими коштами.

З огляду на зміст ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Щодо твердження апелянта про те, що грошові кошти відповідно до умов договору він повинен був повернути позивачеві до 18 листопада 2011 року, й незважаючи на неповернення ним грошових коштів, після вказаної дати строк дії договору позики слід вважати закінченим, що унеможливлює зміни розрахунку його заборгованості, колегія вважає хибним, виходячи з того, що у розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України днем платежу вважається день фактичного повернення боржником грошових коштів.

Колегія суддів вважає, що з наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи місцевий суд зробив обґрунтований висновок про те, що сторони знаходяться у зобов'язальних правостосунках, так як між ними був письмово укладений договір позики, дія якого не закінчилась 18 листопада 2011 року, адже у визначені у договорі строки та пізніше, відповідач позичені кошти не повернув, чим порушив право позивача на повернення йому власності (грошових коштів) у визначені у договорі строки. Позивач має право вимагати повернення боргу у судовому порядку на дату здійснення розрахунку, яке і реалізував, звернувшись до суду.

Ураховуючи існуючу заборгованість по договору позики, місцевий суд дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості вимог заявленого позову та наявності підстав для його задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: В.А. Чічіль

Судді: О.Ю. Кузнєцова

С.Ю. Мартєв

З оригіналом згідно: В.А. Чічіль