Вирок № 56066657, 16.01.2016, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1955/15-к

Номер провадження 1-кп/530/11/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2016 р. Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Должко С.Р. при секретарі - Бондар М.О., з участю прокурора Чубенко А.І., захисника адвоката ОСОБА_1,психолога ОСОБА_2М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Зіньків Полтавської області кримінальне провадження №12015170170000706 від 25.12.2015 року, відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російської Федерації, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, раніше не судимий, не одружений, учень 1 курсу професійно- технічного училища №25 м. Зіньків, ІНФОРМАЦІЯ_5,у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 28.11.2015 року близько 24 год. знаходячись в кафе «Золота рельса» в м. Зіньків, Полтавської області, з причини неочікувано виниклих неприязних стосунків з громадянином ОСОБА_4, умисно завдав ОСОБА_4 чотири удари кулаком правої руки в область голови, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та перелому кісток носа, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 142 від 10.12.2015 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Такі дії, ОСОБА_3, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя.

Провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дослідивши докази представлені стороною обвинувачення та докази, здобуті під час судового провадження, вислухавши показання обвинуваченого, потерпілого та свідків, суд приходить до висновку, що предявлене обвинувачення ОСОБА_3 у кримінальному провадженні знайшло своє підтвердження з наступних підстав.

Згідно із ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобовязані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обовязок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що помякшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно дост. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або даними слідчому судді на стадії досудового розслідування. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Під час розгляду справи в суді, допитаний обвинувачений ОСОБА_3 показав, що свою вину визнає частково, а саме, що він наніс удари долонею по обличчю ОСОБА_4 в самому приміщені кафе та біля нього. Та пояснив, що дійсно він 28.11.2015 року біля 23 год. 30 хвилин, будучи діджеєм в кафе «Золота рельса» побачив, як ОСОБА_4 почав приставати до його дівчини. Підійшов до потерпілого, та пояснив, що непотрібно приставати до його дівчини, чим захистив її честь. ОСОБА_4 взяв його за праву руку а він наніс лівою долонею удар в обличчя один раз. Куди саме попав не бачив. При цьому дискотека продовжувалася.

Хвилин через 15-20 він вийшов на вулицю і біля вищевказаного кафе під час сварки із ОСОБА_4 наніс знову долонею лівої руки удар по обличчю. В яку частину обличчя попав наносячи ляпас, він не бачив.

Цивільний позов прокуратури він визнає повністю, а цивільний позов потерпілого не визнає. Просить суд призначити покарання згідно чинного законодавства, але не позбавляти волі.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.125 КК України доведена наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні:

В судовому засіданні потерпілий, ОСОБА_4, показав, що він 28.11.2015 року прийшов до кафе «Золота рельса» в м.Зіньків. При цьому вдома випив два стакана пива з батьком. Під час танців, біля 23 год. 30 хвилин до нього вискочив зі сцени діджей ОСОБА_3, якого він знав та почав наносити декілька ударів а саме три, правою рукою по обличчю. Один удар попав по брові, другий по губі а третій по носу. Дискотека ішла далі. Коли він вийшов на вулицю, то до нього підійшов гурт дівчат. Потім він памятає смутно, як нанесли удар по обличчю. Зі слів хто знаходився поряд, розповіли, що його ударив по обличчю знову ОСОБА_3. Подробиць всього не памятає. Прийшов додому. Вранці про пригоду розповів батькам. Подробиці бійки узнав від товаришів.

- В судовому засіданні свідок, ОСОБА_5 суду показав, що 28.11.2015 року у вечері, точно він час не памятає, син, ОСОБА_4 пішов на дискотеку. Чи вживав син пиво, не памятає. Він особисто пиво пив. В ранці коли він побачив сина, який спав удома, побачив пошкоджене обличчя. Від сина дізнався що його побили. Після чого звернувся разом із сином до лікарів.

- В судовому засіданні свідок, ОСОБА_6 суду показала, що 28.11.2015 року вона прийшла з ОСОБА_3 біля 20 год. в кафе «Золота рельса», де діджеєм працює ОСОБА_3. Біля 23 год. 30 хвилин, до неї почав приставати ОСОБА_4, обнімати за плечі. В цей час до них підбіг ОСОБА_3 і під час словесної перепалки наніс один удар долонею по обличчю. Ніяка кров із обличчя ОСОБА_4 не йшла. Дискотека продовжувалася. Потім коли вона вийшла на вулицю то побачила ОСОБА_3, який знову під час бесіди із ОСОБА_4 наніс удар по обличчю ОСОБА_4, від удару якого пішла кров із обличчя. ОСОБА_4 відвели в сторону.

- В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що 28.11.2015 року, біля 21 год.30 хвилин - 22 год. він прийшов до кафе «Золота рельса», та знаходився із друзями. Близько 23-24 години коли він стояв біля вікна в приміщені то ніякої бійки у кафе не бачив. Дискотека йшла, не зупинялася. Коли вийшов на вулицю, то побачив, метрів 5-7 від себе, на проїзній частині ОСОБА_3 та ОСОБА_4 які стояли біля приміщення магазину «Дар» і між собою говорили. Видимість була хороша. Потім він побачив як ОСОБА_3 правою рукою один раз вдарив в ліву частину обличчя ОСОБА_4, в якого пішла кров від удару. Він разом із Женею та ОСОБА_1 відвів ОСОБА_4 до будівельника, визвав особисто таксі та пішов додому. Чи приїздило таксі до них він не знає.

- В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що 28.11.2015 року прийшов до кафе «Золота рельса», біля 23 год.. Під час дискотеки познайомився із дівчиною та відійшов в сторону, а ОСОБА_4 із своєю дівчиною на імя ОСОБА_2, танцювали на майданчику. Поряд з ними, танцювала дівчина ОСОБА_3, Аліна. Потім він побачив, як до ОСОБА_4 підбіг ОСОБА_3, діджей та один раз правою рукою ударив по обличчю ОСОБА_4. Далі лівою рукою схватив ОСОБА_4 за шию та ударив іще декілька раз кулаком по обличчю. Скільки точно не памятає. Він разом із ОСОБА_1 вивели ОСОБА_4 на вулицю. Дискотека при цьому продовжувалася. Потім через хвилин 5 до ОСОБА_4 підійшов ОСОБА_3. Підізвав свою дівчину, ОСОБА_6, запитав щось у неї. Що саме він не чув і після цього наніс один удар рукою в обличчя ОСОБА_4. Чув зі слів ОСОБА_3, що він ударив ОСОБА_4 із за своєї дівчини, чого саме не пояснював. Далі він разом із ОСОБА_2, дівчиною ОСОБА_4 відвели до магазину « Будівельник» взяв таксі та відвіз ОСОБА_4 додому.

- В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що 28.11.2015 року прийшла в кафе «Золота рельса» біля 22 год. де танцювала, розважалася. Періодично виходила на вулицю. В самому приміщені ніякої бійки не бачила. При ній дискотека не зупинялася. Ніхто не розповідав на той час про бійку.

Близько 24 год. коли вона вийшла на вулицю то побачила, як в районі магазину «Дар» на відстані біля 3 метрів від неї стояв ОСОБА_4 та ОСОБА_3. До них підійшла дівчина ОСОБА_3, Аліна, прізвища якої вона не знає, і він у неї запитав, чи «приставав» до неї ОСОБА_4. Аліна підтвердила це і тоді правою рукою, ОСОБА_3 наніс один удар правою рукою ОСОБА_4 в обличчя. Пішла кров. Після цього ОСОБА_3 пішов.

- В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що 28.11.2015 року біля 22-23 год. прийшла докафе «Золота рельса». Під час танців в кругу, біля 23 год. вона побачила, що ОСОБА_3, який був діджеєм в кафе підійшов до них і декілька раз вдарив в обличчя її хлопця ОСОБА_4. При цьому біля них танцювала та стояла дівчина ОСОБА_3, Аліна. Куди саме удари наніс ОСОБА_3, вона не памятає. При цьому дискотека продовжувалася. Вона стала між ОСОБА_3 та ОСОБА_4. А потім вийшла на вулицю через деякий час із ОСОБА_4. Пішла до приміщення за водою і повернулась до ОСОБА_4, який був на вулиці, бачила кров на обличчі у ОСОБА_4. Зі слів останнього знає, що його ударив ОСОБА_3.

- В судовому засіданні свідок ОСОБА_11, суду показав, що прийшов 28.11.2015 року до кафе «Золота рельса» біля 22-24 години. Зустрів свого знайомого ОСОБА_4, який був у кафе. Відлучився до бару, щоб купити пляшку пива сам. Повернувся хвилин через 5 і побачив, як до ОСОБА_4 підійшов ОСОБА_3 та наніс правою рукою декілька ударів в область голови. Кров при цьому з обличчя у ОСОБА_4 не текла. Хвилин через 10 15 вийшов на вулицю і побачив, як стояли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вулиці, на проїзній частині напроти кафе «Дар» та говорили між собою. Біля них стояли інша молодь. Під час розмови, ОСОБА_3 долонею один раз ударив в обличчя ОСОБА_4. Куди саме він не бачив. Після удару ОСОБА_4 відвели, щоб витерти кров, яка ішла з носа а потім його відвезли додому.

- рапортом оперативного чергового Зіньківського відділеня поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_12 від 30.11.2015 року про те, що надійшло повідомлення по телефону від лікаря Зіньківської ЦРЛ Колісник, про те, що 30.11.2015 року з тілесними ушкодженнями звернувся гр.-н ОСОБА_4, 24.11.1996 року (т.2 а.с.7);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.11.2015 року від ОСОБА_4 про те, що 29.11.2015 року близько 01 год.00 хвилин в кафе-барі «Золота рельса» ОСОБА_3 наніс тілесні ушкодження заявнику (т.2 а.с.8-9);

- висновком судово-медичної експертизи№ 142 від 07.12.2015 року відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_4 виявлено та описано тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та перелому кісток носа, які утворились від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути кулаки людини, чи інші, схожі за характером предмети, можливо в строк та при обставинах, на які вказує потерпілий та які викладені у постанові та медичній документації і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року кваліфікуються як ЛЕГКІ тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров»я.(т.2 а.с.18-19);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи№ 143 від 17.12.2015 року відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_4 виявлено та описано тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та перелому кісток носа зі зміщенням, які утворились від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути кулаки людини, чи інші, схожі за характером предмети, можливо в строк та при обставинах, на які вказує потерпілий та які викладені у постанові та медичній документації і на момент проведення судово-медичної експертизи, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року кваліфікуються як ЛЕГКІ тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров»я.(т.2 а.с.22-23);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 02.12.2015 року із фото таблицею до нього, згідно якого ОСОБА_13 відтворив та показав на місці події обставини та механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4О (т.2 а.с.28-31);

- висновком судово-медичної експертизи№ 143 від 10.12.2015 року відповідно до якого під час проведення слідчого експерименту, покази свідка ОСОБА_13 дані ним під час проведення слідчого експерименту, які зафіксовані в представленому протоколі проведення даної слідчої дії-з об»єктивними даними СМЕ потерпілого ОСОБА_4 загалом в протиріччя не вступають (т.2 а.с.32-33).

- висновком судово-медичної експертизи№ 148 від 15.12.2015 року відповідно до якого під час проведення слідчого експерименту, покази підозрюваного ОСОБА_3 дані ним під час проведення слідчого експерименту, які зафіксовані в представленому протоколі проведення даної слідчої дії - з об»єктивними даними СМЕ потерпілого ОСОБА_4 загалом в протиріччя не вступають (т.2 а.с.54).

Інші докази по справі не досліджувалися, в зв'язку з тим, що суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються, крім матеріалів які характеризують ОСОБА_3.

ОСОБА_3, своїми діями, які виразилися в нанесені умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_3, кваліфіковано вірно.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_3, достатнє і необхідне для його виправлення і недопущення в подальшому скоєння ним злочинів, суд враховує, що він свою вину визнає в частині, що наніс удари по обличчю потерпілому - повністю і щиро кається в здійсненому, активно сприяв розкриттю злочину, його майновий стан, молодий віком і вважає ці обставини, такими що помякшують покарання.

Згідно зі ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 не виявлено.

З врахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 10.12.2004 року, №8 від 12.06.2009 року, №11 від 06.11.2009 року, те, що ОСОБА_3, скоїв злочин передбачений ст.. 125 ч 2 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості; обставин вчиненого злочину, характеру і розміру завданих збитків потерпілому, суспільної небезпеки скоєного злочину, обставин справи та наслідків, думки потерпілого, а також особи ОСОБА_3, що він вчинив злочин вперше, суд вважає, що виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому доцільно обрати йому покарання, передбачене чинним законодавством. Саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення. Крім того, суд бере до уваги віктимну поведінку потерпілого та те, що він вживав спиртні напої. Також частково відноситься критично до показів свідків обвинувачення, а саме: ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки вони знаходяться в дружніх стосунках лише з потерпілим та мали зацікавленість у виправданні поведінки останнього в якого напередодні був день народження. Та зі слів обвинуваченого, ОСОБА_3, цього дня ОСОБА_4 пригощав товаришів з цієї нагоди. Незацікавлених свідків зі сторони обвинувачення та обвинуваченого представлено не було.

Згідно медичного висновку ОСОБА_3, працездатний.

Судові витрати відсутні.

Цивільний позов по справі заявлено:

- Миргородською місцевою прокуратурою за лікування ОСОБА_4 в Зіньківській ЦРЛ на суму 1192 грн. 59 коп..

- потерпілим на суму 15021 грн., а саме на суму 5021 грн. 73 коп. матеріальні збитки та 10000 гривень моральна шкода.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд бере до уваги, що відповідно до ст.1206 Цивільного кодексу України затрати, понесені на лікування громадян, потерпілих від злочинних дій, підлягають відшкодуванню з осіб, які вчинили ці злочини.

Згідно з п.З «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993., визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.

Цивільний позов в інтересах держави предявляється прокурором та може бути поданий прокурором у випадках встановлених законом, що передбачено у ст.128 ч.3 Кримінального процесуального кодексу України.

Ст.24 ч.2 Закону України Про прокуратуру визначає, що право подання цивільного позову у кримінальному провадженні надається прокурору, який бере в ньому участь.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особ, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під моральною шкодою, згідно Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

З ч.2 ст.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4, із змінами внесеними згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року № 5, вбачається, що до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Беручи до уваги, що ОСОБА_4, з його слів, буде проходити далі лікування в подальшому, суд не може в повній мірі визначитися із моральною шкодою, оскільки він не надав відповідного висновку лікарів.

В звязку з цим, позовні вимоги, ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню. А саме стягнення із ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 5021 грн. 73 коп. матеріальних збитків та 5000 гривень моральної шкоди, а всього 10021 грн. 71 копійку. В іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368 - 371,373-376, 380 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання у виді 1 року 10 місяців обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Цивільний позов Миргородської місцевої прокуратури задоволити.

Стягти із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російської Федерації, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, учня ІНФОРМАЦІЯ_6, районний, місцевий бюджет 24060300, р/р 31410544700121 ГУ ДКСУ в Полтавській області, МФО 831019 код ЄДРПОУ 38019788 - 1192 грн. 59 коп. витрачених на лікування потерпілого від злочинних дій.

Позовну заяву ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних та моральних збитків задоволити частково.

Стягти із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російської Федерації, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, учня ІНФОРМАЦІЯ_7, 24.11.1996 року, жителя ІНФОРМАЦІЯ_8 - 5021 грн. 73 коп. матеріальних збитків та 5000 гривень моральної шкоди, а всього 10021 грн. 71 копійку.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу обрати - особисте зобовязання.

Вирок може бути оскаржений через Зіньківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_14